Цель, средства, методы и принципы спортивной подготовки

  Засоби спортивного тренування — фізичні вправи — умовно можуть бути підрозділені на чотири групи:

1) загальнопідготовчі;

2) допоміжні;

3) спеціально-підготовчі;

4) змагання.

  До загальнопідготовчих відносяться вправи, службовці всесторонньому функціональному розвитку організму спортсмена. Вони можуть, як відповідати особливостям вибраного виду спорту, так і знаходитися з ними в певній суперечності (при вирішенні завдань всестороннього і гармонійного фізичного виховання).

  Допоміжні (напівспеціальні) вправи припускають рухові дії, що створюють спеціальний фундамент для подальшого вдосконалення в тій або іншій спортивній діяльності.

 Спеціально-підготовчі вправи займають центральне місце в системі тренування кваліфікованих спортсменів і охоплюють круг засобів, що включають елементи діяльності змагання і дії, наближені до них формою, структурі, а також якостей, що по характеру проявляються, і діяльності функціональних систем організму.

Вправи змагань припускають виконання комплексу рухових дій, що є предметом спортивної спеціалізації, відповідно до існуючих правил змагань. Так само немало важливим компонентом є  і участь в самих змаганнях.

Спортивне змагання - це спосіб порівняння і оцінювання спортивних досягнень, засобів формування особи, стимулювання спортивної діяльності, відбору і підготовки спортсмена.[17]

Змагання - генеральний  атрибут спорту. Змагання - центральний елемент, який визначає всю систему організації і методики підготовки спортсменів до результативної діяльності змагання.Без змагань неможливе існування самого спорту.

       У спортивних змаганнях відбувається максимальна реалізація можливостей спортсменів і команд, зіставлення рівня їх підготовленості, досягнення найвищих результатів, перемоги, встановлення рекордів[15].

Спортивне змагання включає:

1. Діяльність змагання спортсменів;
2. Співучасть зацікавлених осіб (тренер, арбітр, уболівальники);
3. Взаємовідношення між спортсменами;
4. Наявність конкуренції між учасниками.

Організуючі чинники

- Правила змагань;

- Положення про змагання;

- Календар змагань;

- Класифікаційні системи  для

визначення рівня спортивної

кваліфікації.

Види змагань:

1. Підготовчі;
2. Контрольні;
3. Що підводять;
4. Добірні;
5. Головні змагання

Класифікація спортивних змагань:

1. Особисті;
2. Командні;
3. Особисто-командні.

 

1.3. Методи спортивної підготовки

 Методи спортивної  підготовки - це способи роботи тренера і спортсмена, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями,  уміннями і навиками, розвиваються необхідні якості, формується світогляд. У практичних цілях всі методи умовно ділять на три групи:

а) словесні;

б) наочні;

в) практичні.

Словесні методи:

До словесних методів, вживаних в спортивному тренуванні, відносяться розповідь, пояснення, лекція, бесіда, аналіз і обговорення. Ці форми найчастіше використовують в лаконічному вигляді, особливо при підготовці кваліфікованих спортсменів, чому сприяє спеціальна термінологія, поєднання словесних методів з наочними. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від умілого використання вказівок і команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.

До наочних  методів перш за все слід віднести правильний в методичному відношенні показ окремих вправ і їх елементів, учбові фільми, відеомагнітофонні записи, макети ігрових майданчиків і полів для демонстрації тактичних схем, електронні ігри.

Практичні методи: Методи практичних вправ умовно можуть бути розділені на дві основні групи:

1) методи, переважно  направлені на освоєння спортивної техніки, тобто на формування рухових умінь і навиків, характерних для вибраного виду спорту;

- методи розучування  вправи в цілому;

- методи розучування  вправи по частинах.

При застосуванні методів освоєння рухів як в цілому так і по частинах велика роль відводиться вправам, що підводять і імітаційним.

Вправи, що підводять, використовуються для полегшення освоєння спортивної техніки шляхом планомірного освоєння простіших рухових дій, що забезпечують виконання основного руху. Це обумовлюється спорідненою координаційною структурою вправ, що підводять і основних. Наприклад, в тренуванні бігуна як вправи, що підводять, використовується біг з високим підняттям стегна, біг із захльостуванням гомілки, дрібочучий біг, біг стрибками і ін [7;8;10;16].

У імітаційних вправах зберігається загальна структура основних вправ, проте при їх виконанні забезпечуються умови, що полегшують освоєння рухових дій. Як імітаційні вправи може бути використане педалювання на велоергометрі — для велосипедистів, імітація плавальних рухів — для плавців.

2) методи, переважно направлені на розвиток рухових якостей;

- безперервний метод характеризується одноразовим безперервним виконанням тренувальної роботи (веслування 5000 м або біг 10000 м з постійною швидкістю при частоті скорочень серця 145-160 в 1 мін);

- інтервальний  метод характеризується виконанням серії вправ однакової тривалості з постійною інтенсивністю і строго регламентованими паузами (біг 10х400 м з інтервалами відпочинку);

- ігровий  метод забезпечує високу емоційність занять і пов'язаний з вирішенням завдань в ситуаціях, що постійно змінюються, ефективний за наявності різноманітних технико-тактических і психологічних завдань, що виникають в процесі гри;

- метод змагання припускає спеціально організовану діяльність змагання, яка в даному випадку виступає як оптимальний спосіб підвищення результативності тренувального процесу. Застосування даного методу пов'язане з виключно високими вимогами до технико-тактическим, фізичних і психологічних можливостей спортсмена. Викликає глибокі зрушення в діяльності найважливіших систем організму і тим самим стимулює адаптаційні процеси, забезпечує інтегральне вдосконалення різних сторін підготовленості спортсмена (може бути використаний в ускладнених (среднегорье, сильний вітер) і полегшених (використання полегшених снарядів, зменшення висоти сітки у волейболі) умовах.[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Загальні принципи процесу спортивної підготовки

2.1. Структура побудови спортивного тренування

      Структура  спортивного тренування є відносно  стійким порядком об'єднання її  компонентів (частин, сторін, ланок)  і їх закономірним співвідношенням один з одним.. Вся структура спортивного тренування ділиться на наступні періоди: мікроцикли, мезоциклы і макроцикли. Підвищення тренованості відбувається за рахунок адаптаційних процесів в організації спортсмена, викликаних відповідною діяльністю (станом навантажень і відпочинку).

Початковий елемент  в структурі спортивної тренировки- тренувальне завдання - це фізична вправа що дозволяє вирішувати певну педагогічну задачу.

Спрямованість тренувального  завдання:                        

> Виховання рухових здібностей;

> Навчання техніки і тактики;

> Вирішення завдань розминки;

> Відновлення організму.

Час тренувального завдання триває  від декількох хвилин до двох годин.

 2-й початковий елемент в структурі спортивного тренування - тренувальне заняття, яке формується з декількох тренувальних завдань.

Частини тренувального  заняття

1) Підготовча (розминка)

2) Основна

3) Завершальна

Тренувальне заняття  може бути наступній спрямованості:

1) Виборча спрямованість  - забезпечує великий ступінь дії на певну сторону.

2) Комплексна спрямованість - решает декілька завдань з різностороннім впливом [9].

 

            Мікроцикл - це структурне утворення тренувального процесу, який охоплює проміжок від 3-4 до 10-14 днів.

             Побудова мікроциклів пов'язана з необхідністю управляти процесом стомлення і відновлення, забезпечувати оптимальну взаємодію між завданнями різній спрямованості.

Типи мікроциклів:

> Що втягує. ( I етап  підготовчого періоду)

      - Невисоке сумарне навантаження;

      - Підведення  організму спортсмена до напруженої роботи;

       - Почало мезоцикла.

> Ударний

      - Великий  сумарний об'єм навантаження;

      - Стимуляція  адаптаційних процесів в організмі;

      - Вирішення  завдань техніко- тактичної, фізичної, психічної підготовки;

> Що підводить

      - Залежить  від системи підведення до  змагань;

      - Індивідуальних  особливостей підготовки;

      - Відтворює  режим попередніх змагань;

      -Вирішує питання психологічної                                                                                            настройки.

> Відновний

      - Завершує серію ударних мікроциклів;

      - Застосовується  після змагань;

      - Обеспечивает оптимальні  умови для протікання відновних і адаптаційних процесів;

      - Невисоке  сумарне навантаження;

     - Активний відпочинок.

> Змагання

      - Будується  відповідно до програми змагань;

      - Підводить  до стартів;

      - Включають  відновні процедури;

      - Включають  спеціальні тренувальні завдання;

      -Обеспечивает оптимальні умови для успішної діяльності змагання.

Мезоцикл - структура тренувального процесу, яка охоплює проміжок часу від 14 днів до 8 тижнів [9].

Типи мезоциклов:

1. Що втягує;
2. Базовий;
3. Контрольно-підготовчий;
4. Передзмагання;
5. Змагання

   Втягуючий мезоцикл:

> Вирішує завдання загальної фізичної                                                               підготовки;

>      Підводить до  ефективного виконання специфічної  тренувальної роботи;

>      Використовуються загальнопідготовчі вправи.

Базовий мезоцикл:

>      Проводиться робота по підвищенню функціональних можливостей основних систем організму;

>       Розвиваються фізичні якості;

>       Становлення  технічної, тактичної, психічної  підготовленості;

>        Використовуються різноманітні засоби.

Контрольно-підготовчий мезоцикл:

>     Здійснюється інтегральна  підготовка;

>     Застосування вправ  змагань і пециально-подготовительных;

>     Максимальна  наближеність до вправ змагань.

 передзмагальний мезоцикл:

>     Вдосконалення технічних можливостей;

 >    Цілеспрямована психічна і тактична підготовка;

>       Використання  мікроциклів сприяючих прискоренню  процесів відновлення, запобіганню  перевтомі;

>       Ефективне протікання адаптаційних процесів.

Змагання мезоцикл визначається:

> Специфікою виду спорту;

> Особливістю спортивного календаря;

> Кваліфікацією і   ступенем підготовки спортсмена.

      Мезоцикл (середній тренувальний цикл) в тренуванні використовується для досягнення сумарного (кумулятивного) тренувального ефекту, який може виражатися в помітному збільшенні сили, витривалості і інших компонентів потенціалу змагання [10].

       Основа кумулятивного ефекту - це адаптація організму спортсмена до навантаження. Тому для підтримки темпів приросту тренованих здібностей необхідно кожні 3-4 тижні оновлювати зміст тренування і змінювати характер навантаження.