Цель, средства, методы и принципы спортивной подготовки

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………...…  РОЗДІЛ 1. Загальні закономірності спортивної підготовки 1.1.  Мета і завдання спортивної підготовки 1.2. Засоби спортивної підготовки 1.3. Методи спортивної підготовки РОЗДІЛ 2.Загальні принципи процесу спортивноі підготовки 2.1. Структура побудови спортивного тренування 2.2. Специфічні принципи спортивної підготовки        2.3. Дидактичні принципи і їх використання в системі підготовки спортсменів       ВИСНОВКИ СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

3   8 10 12   15 23 26   29 31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Актуальність. Сучасний спорт пред'являє високі вимоги до рівня підготовленості спортсменів. На всіх етапах багаторічної спортивної підготовки потрібне подальше вдосконалення змісту і характеру засобів і методів роботи із спортсменами.

Як відомо, одним з  головних завдань теорії і практики спорту є розробка технології процесу підготовки спортсмена [3;5;13]. Вона будуватися як цілорічний і багаторічний процес, направлений на досягнення максимальних спортивних результатів [4]. При цьому важливо забезпечити спадкоємність завдань, засобів і методів тренування на всіх етапах підготовки [14].

Об’єкт дослідження – загальні закономірності в процесі багаторічної спортивної підготовки.

Предмет дослідження – тренувальний процес у багаторічній спортивній підготовки.

Мета дослідження – визначити та проаналізувати мету, завдання, засоби, методи та основні принципи спортивної підготовки.

Спорт - це унікальне явище, яке робить величезний вплив на всі сфери функціонування суспільства і залежить від загальних тенденцій зміни суспільства, умов матеріального життя суспільства, його добробуту.

              Спорт тісно взаємозв'язаний з:

- політикою;

- економікою;

- мистецтвом;

- фізичною  культурою.

Значення спорту в  сучасному суспільстві:

=>    заповнювати вільний час населення як з погляду    активних    занять    спортом,    так і    з розважально-зорової точки зору;

=>    сприяти      підтримці      і      зміцненню здоров'я населення; 

=>    допомагати фізичному  розвитку в процесі навчання  в школі, Вузі;

=>    сприяти    розширенню    спілкування    людей    в

процесі занять спортом;

=>    виявляти і проявляти  можливості людського організму;

=>    піднімати престиж  науки і держави; 

=>    укріплювати міжнародні  зв'язки і контакти між людьми;

=>    сприяти   комерційній рекламі товарів   і послуг.

              Спорт у вузькому понятті розглядається як власне діяльність змагання.

              Спорт в широкому розумінні охоплює власне діяльність змагання і процес підготовки до цієї діяльності, а також специфічні міжлюдські відносини і поведінкові норми на основі цієї діяльності

              Діяльність власне-змагання історично виділилася і оформилася у вигляді змагань як способу виявлення, зіставлення і оцінки людських можливостей.[7]

               Спортивний рух - соціальна течія в руслі якого відбувається залучення до спорту, його розповсюдження, впорядкування і розвиток. Спортивний рух підрозділяється на спорт для всіх і олімпійський рух.

               Спортивна підготовка — багатофакторний процес, що охоплює тренування спортсменів, підготовку до змагань і участі в них, науково-методичне і матеріально-технічне забезпечення тренування і змагань.

               Основним атрибутом спорту є спортивний результат. Це показник реалізації спортивних досягнень і можливостей спортсмена або команди, що оцінюється по встановлених в спорті критеріями [5].

Спортивний результат  вимірюється і фіксується арбітрами  по зовнішніх ознаках (величині, часу, розмірам простору в бігу, вазі того, що зовнішнього обтяжило і так далі).

             Система спортивної підготовки представляє впорядковану сукупність основних засобів і методів забезпечення підготовленості спортсмена до досягнення, доцільно організовану практику використання їх у поєднанні з умовами, сприяючими зростанню досягнень.

     Система спортивної підготовки ділиться на:

- Систему спортивного  тренування;

- Систему спортивних   змагань;

- Систему виявлення обдарованих людей;

- Система додаткових  чинників

              Спортивне тренування - це домінуюча частина системи спортивної підготовки, яка представляє спеціалізований процес, заснований на використанні вправ з метою розвитку якостей і здібностей, обуславливающих готовність спортсмена до досягнення найвищих показників у вибраному виді спорту.

Структурні частини спортивного тренування:

- Тренування дітей;

- Тренування дорослих;

- Тренування осіб жіночої  статі.

              Тренованість - це стан пристосованості організму спортсмена до результативного виконання вправ, використовуваних в тренуванні.

Тренованість буває загальна і спеціальна:

             Загальна тренованість змінюється під впливом неспецифічних вправ, що зміцнюючих здоров'я, підвищують рівень розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей органів і систем стосовно різних видів м'язової діяльності [12].

              Спеціальна тренованість - це наслідок вдосконалення в конкретному вигляді рухової діяльності, вибраної як предмет спортивної спеціалізації [14].

              Спортивна підготовленість - це комплексний динамічний стан, який виникає унаслідок інтеграційної (об'єднаного) дії всіх чинників спортивної підготовки і характеризується досягнутими зрушеннями в розвитку фізичної і психічної дієздатності (фізична і психічна підготовленість); разом з придбаними на тій же основі уміннями і навиками і ступенем їх вдосконалення (технічна і тактична).[1]

 

Соціальні функції спорту:

1) Змагання;

2) Зрітельная;

3) Естетична;

4) Оздоровітельно- рекреаційна;

5) Престижна;

6) Виховна;

7) Економічна

      1) Функція змагання пов'язана з проведенням змагань різного рівня і призначення. Як соціальний феномен змагання складають ядро спорту, будучи еталонним вимірником індивідуальних і загальнолюдських можливостей. Основним досягненням є спортивний результат, який є виразом дій системи тренувань і взаємодії тренера і учня.

      2) Видовищна функція пов'язана з інтенсивними переживаннями, з дією на психіку людини, його настроєм. Вона сприяє мотивації своєї спортивної діяльності. Видовище пов'язане з популярністю виду спорту і впливає на його розвиток.

      3) Естетична функція - гармонійний прояв фізичних і духовних якостей, краса тіла, краса і гармонія рухів, краса мужньої боротьби, привабливість естетично витриманої обстановки спортивних змагань.

      4) Оздоровчо-рекреаційна  функція пов'язана з позитивною дією спорту на функціональний стан організму, розвитку органів і систем, профілактикою захворювань і як засіб активного відпочинку (туризм, гімнастика, волейбол і так далі).

      5) Престижна  функція сприяє безперервному вдосконаленню системи спортивної підготовки, забезпечує розвиток науки про спорт. Дана функція виявляється в підвищенні престижу передбаченого учбового закладу, де добре розвинений спорт, хороша матеріально-технічна база і високі спортивні досягнення.

      6) Виховна  функція пов'язана з дією на особу спортсмена як позитивним, так і негативним.

      Позитивно-гармонійне  виховання людини в сукупності  його етичних, розумових, патріотичних  якостей. Широко представлено  самовиховання, самооцінку, розвиток  вольових якостей.

      Негативна дія - гонитва тільки за грошима і отримання їх за всяку ціну. Стимуляція користолюбства, лукавства, обману, жорстокості.

      7) Економічна  функція - пов'язана з матеріальними вкладеннями суспільства в розвиток спорту. Економічно значущі і доходи, що отримуються від спортивних видовищ, експлуатації спортивних споруд, продажу спортивного інвентаря і устаткування, рекламних послуг[9;11;17].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Загальні закономірності спортивної підготовки

 

1.1. Мета і завдання  спортивної підготовки

  Мета спортивної підготовки - досягнення максимально можливого для даного індивідуума рівня технико-тактической, фізичної і психічної підготовленості, обумовленого специфікою виду спорту і вимогами досягнення максимально високих результатів в діяльності змагання.[5]

  Основні завдання, що вирішуються в процесі підготовки:

- освоєння техніки  і тактики вибраного виду спорту;

- забезпечення  необхідного рівня розвитку рухових якостей, можливостей функціональних систем організму, що несуть основне навантаження в даному виді спорту;

- виховання належних  моральних і вольових якостей;

- забезпечення необхідного  рівня спеціальної психічної  підготовленості;

- придбання теоретичних  знань і практичного досвіду,  необхідних для успішної тренувальної  і змагання діяльності;

- комплексне вдосконалення  і прояв  в  діяльності  змагання  різних сторін підготовленості  спортсмена.

  Вказані завдання в найбільш загальному вигляді визначають основні сторони (напрями) спортивної підготовки, що мають самостійні ознаки: технічну, тактичну, фізичну, психологічну і інтегральну. Із змісту кожною з цих сторін витікають конкретні завдання підготовки [16].

  В області технічного вдосконалення такими завданнями є:

-створення потрібних  уявлень про спортивну техніку;

-оволодіння необхідними уміннями і навиками;

-удосконалення спортивної  техніки шляхом зміни її динамічних  і кінематичних параметрів;

-освоєння нових прийомів  і елементів;

-забезпечення вариативности спортивної техніки, її адекватності умовам діяльності змагання і функціональним можливостям спортсмена;

- забезпечення стійкості  основних характеристик техніки  до дії збиваючих чинників.

  Тактичне вдосконалення припускає аналіз особливостей майбутніх змагань, складу суперників і розробку оптимальної тактики на майбутні змагання. При цьому слід постійно удосконалювати найбільш прийнятні для конкретного спортсмена тактичні схеми, відпрацьовувати оптимальні варіанти в тренувальних умовах шляхом моделювання особливостей майбутніх змагань, функціонального стану спортсмена, характерного для діяльності змагання. Потрібно також забезпечувати вариативность тактичних рішень залежно від виниклих ситуацій, набувати спеціальних знань в області техніки і тактики спорту.

  В процесі фізичної підготовки спортсменові необхідно підвищувати рівень можливостей функціональних систем, що забезпечують високий рівень загальної і спеціальної тренованості, розвивати рухові якості — силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координаційні здібності, а також здібність до прояву фізичних якостей в умовах діяльності змагання, їх «зв'язане» вдосконалення і прояв.

  В процесі психологічної підготовки виховуються і удосконалюються морально-вольові якості і спеціальні психічні функції спортсмена, уміння управляти своїм психічним станом в період тренувальної і змагання діяльності.

  Окрема група завдань пов'язана з інтеграцією, тобто об'єднанням в єдине ціле якостей, умінь, навиків, накопичених знань і досвіду, переважно пов'язаних з різними сторонами підготовленості [13].

  Слід враховувати, що кожна із сторін підготовленості залежить від ступеня досконалості інших її сторін, визначається ними і, у свою чергу, обумовлює їх рівень. Наприклад, технічне вдосконалення спортсмена залежить від рівня розвитку швидкості, гнучкості, координаційних здібностей. Рівень прояву рухових якостей, наприклад витривалості, тісно пов'язаний з економічністю техніки, рівнем психічної стійкості до подолання стомлення, умінням реалізовувати раціональну тактичну схему боротьби змагання в складних умовах.[6]

 

 

1.2. Засоби спортивної  підготовки

      Засоби спортивної підготовки – це різноманітні фізичні вправи, прямо або опосередковано майстерність спортсменів, що впливає на вдосконалення. Склад засобів спортивної підготовки формується з урахуванням особливостей конкретного виду спорту, що є предметом спортивної спеціалізації.