Бюджетна система Канади

Доповідь

 

Бюджет займає центральне місце у фінансовій системі будь-якої держави, забезпечує виконання завдань і функцій, що стоять перед державою, виступає дієвим механізмом фінансової політики держави. Тому представляє значний інтерес вивчення досвіду зарубіжних країн щодо стадій бюджетного процесу. Тож, немає підстав заперечувати актуальність даної роботи, метою якої є вивчення зарубірної бюджетної системи такої країни як Канада.

Бюджетна система Канади в сучасних умовах представлена ​​на трьох основних рівнях:

• федеральному (48% державних доходів);
• регіональний (42% державних доходів);
• місцевому (10% державних доходів).

На відміну від України бюджетна система Канади складається із: центрального бюджету; бюджетів провінцій; бюджетів громад; бюджетів областей. Бюджетна система Канади відповідає федеральній системі органів державної влади — уряд кожного рівня має свій власний бюджет [1].

На даний момент Канада складається з 13 суб'єктів федерації : десяти провінцій і трьох територій.

• Провінції:

-Британська Колумбія

-Альберта

-Саскачеван

-Монітобо

-Отнтаріо

-Квебек

-Нью-Брансуік

-острів Принца Едуарда

-Нова Шотландія

-Ньюфаундленд і Лабрадор

Території

-Юкон

-Нанавут

-Північно-західні території

Також у Канаді налічується близько 5000 муніципальних утворень, включаючи  міста, села, Тауншип, графства та райони спеціального обслуговування (special service districts).

Формування федерального бюджету  Канади здійснюється шляхом акумулювання податкових і неподаткових доходів. Основну частку в бюджеті становлять податкові надходження (більше 90 % від  дохідної частини).

Конституція Канади відноситься до компетенції органів влади суб'єктів  федерації з вирішення питань місцевого характеру (державні установи, освіта, юстиція), а також регулювання  всіх питань, пов'язаних з приватною  власністю(право власності та цивільне право). Законодавство не регламентує  повноваження муніципалітетів , припускаючи, що органи влади провінцій на свій розсуд делегують деякий обсяг повноважень  муніципальним органам влади [2].

Другою ланкою бюджетної системи  Канади є бюджети провінцій і  територій. Дохідна база бюджетів провінцій  складається з  податкових платежів і міжбюджетних трансфертів, отриманих  від федерального бюджету.

Бюджети провінцій зобов'язані  фінансувати державне утворення, охорону  здоров'я і частково муніципальні служби. Так само як і федеральна влада, органи другого рівня управління несуть витратні зобов'язання в областях спільних інтересів, таких як, наприклад, сільське і лісове господарство. Важливою статтею витрат провінцій є надання  фінансової допомоги бюджетам муніципалітетів.

На третьому рівні бюджетної  системи Канади знаходяться бюджети  місцевих органів влади. Доходи місцевих органів влади приблизно на 47 % складаються за рахунок місцевих податків (насамперед на нерухому власність ) . Ще 43 % поповнення бюджетів цього  рівня є фінансові ресурси, отримані з бюджетів провінцій. У деяких випадках, наприклад , коли в окрузі знаходиться  або споруджується важливий історико-культурний чи інфраструктурний об'єкт, невеликі субсидії можуть надходити цільовим призначенням і від федерального уряду.

Бюджетний (фінансовий) рік в Канаді триває з 1 квітня поточного року до 31 березня наступного.

Бюджет приймається не в формі  єдиного законодавчого акту, а  у формі двох законодавчих актів: з видаткової та дохідної частин бюджету, що є характерною рисою для  країн з англосаксонською системою права. Значний вплив на формування прибуткової частини бюджету  здійснює Міністерство фінансів. Міністр  фінансів вносить до Парламенту спеціальний  документ, що містить дані про економічну ситуацію, а також самостійний  розділ, який стосується питань оподаткування.

Міністерство фінансів Канади включає  п’ять підрозділів: фінансової політики і аналізу економічної ситуації; політики в галузі податків; відносин федерації і провінцій; політики в соціальній сфері; міжнародної  торгівлі і фінансів.

Складання проекту про прибуток здійснює міністр фінансів Канади. У Канаді, законопроекти про асигнування і податки відносяться до компетенції Палати громад. Регламент Палати громад передбачає 25 діб [3,с. 229-230] на кожній сесії для внесення пропозицій депутатської опозиції. Її представники мають право внести не більше ніж шість пропозицій, що містять питання про довіру Уряду у зв’язку із розглядом фінансових законопроектів.

Виходячи з наведеного вище, слід зауважити, що стадії розгляду і затвердження бюджету Канади мають багато загальних  закономірностей із зазначеними  стадіями бюджетного процесу Великої  Британії та США, і це обґрунтовано, перш за все, тим, що ці країни належать до англосаксонської системи права.

 

	2008-209	2009-2010	2010-2011	2011-2012	2012-2013
	млрд.дол
Доходи	233,1	218,6	232,5	246,3	261,2
Видатки	238,8	274,2	277,8	276,1	282,5
в тому числі: на програми	207,9	244,8	246,6	242,7	246,1
Виплати по держ боргу:	31	29,4	31,3	33,4	36,4
Баланс бюджету	-5,8	-55,6	-45,4	-29,8	-21,2

Основна частина надходжень до державної  скарбниці Канади - це прибутковий  податок на громадян: 125,4 мільярда доларів. На другому і третьому місці - корпоративний  податок (32,4 мільярда доларів) і федеральний  податок на товари та послуги GST (30,9 мільярда доларів).

Основні доходи бюджетів провінцій/територій  забезпечуються за рахунок надходжень за прибутковим податком із фізичних осіб (30%), податком з продажів (16%), а  також неподаткових доходів, зокрема  від інвестицій, використання природних  ресурсів, реалізації товарів і послуг (20%). Основні доходи місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок податку  на нерухомість (близько 70%).

Роки	Дефіцит/профіцит	% до ВВП
2006	13,8	0,9
2007	9,6	0,6
2008	-5,8	-0,4
2009	-55,6	-3,6
2010	-33,3	-2,1
2011	-26,2	-1,5
2012	-25,9	-1,4

Як показали дані, які були представлені Статистичним управлінням Канади, за підсумками останніх років бюджет Канади із профіцитного перетворився в дефіцитний. Але за підсумками останньої чотирирічки дефіцит державного бюджету зменшився з 55,6 % до 25,9%.

Рік	Борг	% від ВВП	ВВП
2008	457,6	28,5	1,603.4
2009	463,7	30,3	1,529.0
2010	519,1	31,9	1,524.6
2011	551,4	32,1	1,718.7
2012	600

З економічним спадом та світовою кризою, федеральний борг Канади в 2008-09 роках  був на рівні 457,6 млрд. дол.. Після 2008 року державний  борг має тенденція до щорічного  зростання про що і свідчать дані Таблиці 5.

У Канаді існує кілька джерел позикових коштів для фінансування дефіциту бюджету. Для федеральних  органів влади - це внутрішній і зовнішній  ринки боргових паперів, а також кредити , отримані від Канадської пенсійної програми. Органи влади провінцій залучають кошти на внутрішньому ринку боргових паперів і у вигляді кредитів від Канадської пенсійної програми . При цьому остання має право купувати федеральні державні облігації та облігації органів влади провінцій тільки в разі перевищення доходів над витратами на виплату пенсій.

У Канаді існує два види трансфертів: податковий і грошовий. Грошовий трансферт здійснюється у  вигляді перерахування коштів із федерального бюджету до бюджетів провінцій/територій. Податковий – виникає у випадку, коли федеральний уряд знижує федеральні ставки з податків, одночасно надаючи  провінціями/територіями право підвищувати  свої ставки з відповідних податків на аналогічну величину.

Фінансова допомога бюджетам провінцій з федерального бюджету  виділяється у вигляді цільових і нецільових трансфертів . При цьому  до 1997 року існувало три програми , в  рамках яких здійснювалася федеральна фінансова допомога бюджетам нижчестоящого  рівня: нецільові трансферти для вирівнювання бюджетних доходів , трансферти в рамках фінансування затверджених програм ( Established Programs Financing - EPF ) і фінансова допомога в рамках плану фінансової підтримки (Canada Assistance Plan - CAP) .

Нецільові трансферти виділяються  бюджетам провінцій для вирівнювання їх доходів. Принцип бюджетного вирівнювання закріплений в Конституції Канади. Формула розрахунку вирівнюючих трансфертів побудована таким чином, що федеральні кошти розподіляються між сімома провінціями - Ньюфаундленд, Прінс Едвард Айленд, Нова Скотія, Нью Брансвік, Квебек, Манітоба та Саскатчеван. Ці суб'єкти федерації розташовують дохідним потенціалом нижче середнього рівня. Прибутковий потенціал розраховується як різниця між середньодушовими надходженнями кожного податку в цілому по п'яти провінціях, затвердженим в якості федерального стандарту, і середньодушовими податковими надходженнями на території провінції.

Цільовий трансферт для  фінансування затверджених програм  виділявся бюджетам провінцій з  метою витрачання отриманих коштів на охорону здоров'я і середню  освіту. Фінансові ресурси передавалися бюджетам провінцій у вигляді  прямих перерахувань з федерального бюджету , а також шляхом передачі в доходи регіональних бюджетів частини  податкових надходжень федерального бюджету.

Кошти в рамках фінансування національної програми фінансової підтримки  виділяються відповідно до принципу часткового фінансування, а їх сума заздалегідь не визначається. Фінансова  допомога виділяється на утримання  дитячих будинків, будинків інвалідів, інших установ соціальної та медичної допомоги, а також безпосередньо інвалідам, людям похилого віку та безробітним. При цьому кошти цільового трансферту не перераховує на покриття капітальних витрат , тягар фінансування яких повністю лежить на бюджетах провінцій.