Аналіз функціонування фінансового ринку України

ПАТ «Західенерго» ‒ 176 угод;

ПАТ «Донбасенерго»‒ 136 угод;

ПАТ «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» ‒ 110 угод;

ВАТ «Луцький автомобільний завод»‒ 109 угод;

ПАТ «Концерн Стирол»‒ 104 угоди;

ВАТ «Укрнафта» ‒ 103 угоди;

У січні-лютому 2013 року на ринку муніципальних облігацій не було укладено жодної угоди.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку вітчизняного фінансового ринку

 

Фінансовий сектор є однією з найважливіших ланок національної економіки.

В Україні вже зроблено перші кроки на шляху стратегічного аналізу та прогнозування розвитку окремих видів фінансових установ та ринків, зокрема здійснено аналіз банківської системи, ринку цінних паперів, страхового ринку.

Подальший розвиток економіки є не можливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави. Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обгрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання. Це в свою чергу потребує розробки та послідовного впровадження довготермінової комплексної стратегії розвитку фінансового сектора України, враховуючи існуючі економічні реалії та стратегічні пріоритети України в умовах глобалізації світових фінансових ринків.

В Україні слід впровадити цілісну довгострокову стратегію розвитку фінансового сектору України, а також для координації дій різних органів влади в сфері впровадження заходів щодо розвитку фінансового сектору.

Основною метою діяльності цієї стратегії повинно бути:

– створення ефективної системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, зокрема тих їх видів, щодо яких не існує чіткого та повноцінного законодавчого поля та відсутній орган регулювання та нагляду.

– створення узгодженого законодавства та стабільного політичного і економічного середовища.

– розроблення та узгодження концепції створення та діяльності незалежного органу регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ. Цей документ має визначати засади створення та діяльності органу регулювання та нагляду, його функції та механізми їх реалізації.

– розроблення та узгодження концепції розвитку законодавчого поля фінансового сектора. Ця концепція має передбачати стратегію розробки та прийняття ряду законопроектів, що регламентують діяльність окремих видів небанківських фінансових установ та доповнюють вже існуючу законодавчу базу по фондовому ринку та банківському сектору.

– розроблення та прийняття єдиної стратегії розвитку фінансового сектору України та визначення в її рамках довготермінової програми, спрямованої на створення сприятливих умов для розвитку небанківського фінансового сектору в цілому та окремих видів небанківських фінансових установ зокрема.

Слід зазначити, що фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання ‒ фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування  конкурентноспроможнього ринку фінансових послуг. Відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є однією з серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому. Недосконалість сучасного законодавства про небанківські фінансові установи та неадекватність системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ також перешкоджає ефективному впровадженню політики уряду,направленої на поліпшення системи соціального забезпечення,в тому числі проведення медичної та пенсійної реформ.

Для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено проект Програми розвитку фондового ринку на 2012-2014 роки [17], в якому окреслені наступні завдання:

1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового  ринку.

2. Удосконалення ринкової  інфраструктури та забезпечення  її надійного і ефективного  функціонування.

3..Удосконалення механізмів  державного регулювання, нагляду  на фондовому ринку та захисту  прав інвесторів.

4. Стимулювання подальшого  розвитку фондового ринку України.

Ключові цілі та завдання регулятора на 2014 рік залишилися незмінними ‒ це, як і раніше, збільшення капіталізації та ліквідності фондового ринку, удосконалення ринкової інфраструктури, покращення механізмів захисту прав інвесторів, удосконалення умов і правил державного регулювання та нагляду на фондовому ринку.

Якщо конкретно говорити про законодавчу роботу регулятора, то в цьому напрямі Комісія сконцентрує зусилля на підвищенні відповідальності учасників ринку, розвитку ринку облігацій, удосконаленні емісії цінних паперів та діяльності акціонерних товариств в цілому. Також уваги регулятора потребують аспекти бухобліку та аудиту на фондовому ринку. Крім того, НКЦПФР планує внести свої пропозиції щодо удосконалення системи СРО.

Що стосується регуляторних новацій, то в цьому питанні Комісія спрямує свої зусилля на вдосконалення процедури ліцензування та системи функціонування рейтингових агентств. Також Комісія продовжить працювати над питаннями, які стосуються РЕПО операцій і маржинальної торгівлі. Варто зазначити, що регулятор продовжить опікуватися питаннями поліпшення системи освіти на фондовому ринку, сертифікації фахівців, їх екзаменації та атестації. В 2013 році також будуть доопрацьовані питання розкриття інформації професійними учасниками ринку та емітентами, а також аспекти випуску та обігу облігацій.

Важливо сказати, що в планах регулятора на 2014 рік ‒ затвердження Положення про допуск іноземних цінних паперів на вітчизняний ринок, очікуваного вітчизняними представниками ринку; також Комісія буде працювати над Порядком про створення профучасниками своїх підрозділів за межами України і над Правилами надання дозволу на розміщення та обіг цінних паперів українських емітентів за межами країни. Мета впровадженням цих документів ‒ надати можливість учасникам ринку працювати за кордоном і при цьому докладно роз'яснити, як ця діяльність буде контролюватися, за якими пунктами компанії будуть звітувати перед НКЦПФР, і норми, за якими вони будуть працювати, включаючи норми законодавства тієї чи іншої країни.

Безумовною складовою роботи Комісії у 2014 році стане продовження роботи у напрямі підвищення фінансової грамотності українських громадян, підготовка до впровадження пенсійної реформи та питань підвищення рівня корпоративного управління, адже все це повинно сприяти становленню ліквідного, прибуткового та ефективного вітчизняного фінансового ринку.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, як ми бачимо, теорія фінансового ринку є чітко впорядкованою та систематизованою  та все зазначає більшого і більшого розвитку, що позволяє висвітлити та виокремити ефективніші та дієві способи ведення ринкової економіки.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях.

Для всіх суб'єктів господарювання важливим є фінансовий ринок, де можна знайти необхідні кошти або інвестувати тимчасово вільні кошти та отримати від цього прибуток, де принципи фінансового ринку ‒ це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку.

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг та ін.

У цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.

Поява, кількісне зростання чи зменшення або зникнення тієї чи іншої групи фінансових посередників знаходиться під впливом складної взаємодії різнопланових чинників, головними з яких є наступні:

• виникнення суспільної потреби у певних фінансових послугах;
• суспільні очікування;
• затвердження державою відповідних правових норм та регуляторних механізмів та/або їх дія;
• якість формальних норм і правил діяльності на фінансовому ринку:
• зовнішній ідеологічний вплив на обрання конкретної моделі розвитку фінансового ринку та/або його відповідного сегменту:
• ментальні настанови переважної більшості споживачів фінансових послуг, пов'язані, зокрема, із ставленням до ризиків;
• вплив зовнішніх фінансових ринків:
• зміни рівня довіри учасників ринку до відповідних інститутів.

Цей перелік не є вичерпним, але він показує обмеженість підходів до формування фінансового ринку, зосереджених виключно на започаткуванні світового досвіду розвитку фінансового ринку, без урахування реального інституційного середовища країни, в якій здійснюється таке формування.

З метою якісної перебудови вітчизняного фінансового ринку необхідним є реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають його подальшому сталому розвитку. Це забезпечить розкриття інвестиційного потенціалу вітчизняного фінансового ринку, перетворить фондовий ринок на важливий елемент вітчизняної фінансової системи та підвищить його роль у забезпеченні економічного зростання України.

Разом з тим, фінансовий ринок України динамічно розвивається та постійно пропонує інвесторам нові види цінних паперів. Сьогодні такими цінними паперами є акції й корпоративні облігації, які слугують важливим інструментом централізації реальних капіталів. Крім того, розвивається ринок муніципальних облігацій.

Незважаючи на позитивну динаміку окремих показників вітчизняного фінансового ринку, його якісні характеристики знаходяться ще на низькому рівні, що перешкоджає йому ефективно виконувати функції, пов'язані із залученням та перерозподілом інвестиційних ресурсів для забезпечення стабільного економічного розвитку.