Аналіз функціонування фінансового ринку України

Вторинний ‒ ринок, на якому укладаються угоди щодо купівлі-продажу раніше випущених фінансових активів. Важливі риси вторинного ринку ‒ ліквідність, визначення цін на фінансові інструменти для первинного ринку, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій

Біржовий (організований) ринок ‒ найрозвиненіша форма регулярно функціонуючого ринку, який діє за визначеними правилами, встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, ломбардами та фінансовими біржами (валютною, фондовою, дорогоцінних металів і каменів тощо).

Позабіржовий (неорганізований) ринок ‒ ринок, на якому діють так звані торгово-інформаційні системи. Учасники таких систем, фінансові посередники, мають змогу ознайомитись із попитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавлять.

Ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод («ринок СПОТ») ‒ ринок, на якому угоди здійснюються за короткий термін (як правило, до 3-х днів) і потребують негайної оплати; ринок з реалізацією угод в майбутньому («ринок СВОП») ‒ це ринок, предметом обігу, на якому є фондові, валютні, товарні деривативи.

Ринок позикового капіталу ‒ це ринок, ресурси якого передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів; на ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін.

Вітчизняний фінансовий ринок поділяють на:

‒ місцевий фінансовий ринок, представлений операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торгівців цінними паперами з їх контрагентами ‒ місцевими господарюючими суб'єктами, недержавними пенсійними фондами, населенням;

‒ регіональний місцевий ринок ‒ функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

‒ національний фінансовий ринок ‒ включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм.

‒ світовий (міжнародний) фінансовий ринок ‒ це складова частина світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

 Фінансовий ринок досягає  найбільшої ефективності, коли задіяні  усі його складові: ринок грошей  і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг та ін.

У цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.

РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування фінансового ринку України

За роки, що минули від початку створення фінансового ринку, він пройшов декілька етапів. Фактичне формування фінансових установ в Україні почалось ще за часів СРСР. Спочатку цей процес був обмежений переважно банківською системою, оскільки в плановій економіці небанківські фінансово-кредитні інститути практично не були представлені, за винятком державних ломбардів. Але у середині 90-х рр. став відбуватись бурхливий розвиток фінансових організацій ‒ як кількісний, так і якісний, тобто створювались все нові й нові їх різновиди. Саме формування організаційної структури фінансового ринку відбувалось значною мірою стихійно, без належного впливу з боку держави та зв'язку з суспільними потребами.

Головним (хоча і не єдиним) поштовхом для швидкого розвитку інститутів фінансового ринку стала приватизація, під потреби якої формувалась відповідна інфраструктура фондового ринку.

 В результаті почав  бурхливо розвиватись фінансовий  ринок. Але його розвиток з  самого початку носив деформований  характер, оскільки новонароджений  ринок функціонував в умовах  різкого падіння реального сектору  економіки, і тому не спирався  на нього, а відтак, об'єктивно  мав майже виключно спекулятивний  характер.

Отже, фінансовий ринок початку 90-х рр. розвивався переважно як стихійний, тіньовий, криміналізований та корумпований, що в цілому було характерним для розвитку усіх інших видів ринків у той час. Одним із найбільш яскравих прикладів такого деформованого розвитку є історія з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» у 2003 р.[19] Внаслідок так і не з'ясованих дотепер обставин, цим Декретом фактично було надано дозвіл довірчим товариствам безконтрольно залучати грошові кошті фізичних осіб в управління, що фактично призвело до створення паралельної банківської системи без будь-яких запобіжників від некомпетентного менеджменту, зловживань та відвертого шахрайства.

Починаючи з середини першого десятиріччя 21 сторіччя, можна говорити про  наступний етап розвитку фінансового ринку в Україні, який тривав до 2008-2009 р., тобто до світової фінансової кризи. [13, c.92] Для цього етапу був характерним відносно сталий розвиток фінансового ринку, що спирався на досягнуту макроекономічну стабілізацію. При цьому слід зробити певні застереження щодо відносного характеру стабільності як на макрорівні. так і на фінансовому ринку. Слід, перш за все, враховувати, що навіть ззовні позитивна економічна динаміка в умовах збереження політичної нестабільності містить в собі приховані загрози для самої економічної стабільності. Для України з середини першого десятиріччя 21 сторіччя настав період тривалої політичної нестабільності. Економічні корені цієї нестабільності містяться, у створеній в результаті приватизації кланово-олігархічній системі. яка законсервувала монополізовану структуру національної економіки, пристосувала до потреб олігархічних кланів механізми державного управління і регулювання економіки, включаючи фінансовий ринок, позбавивши економічну систему стимулів до інноваційного розвитку та адекватної адаптації до викликів та загроз, пов'язаних із глобалізацією.

Аналізуючи інституційну динаміку фінансового ринку, слід звернути увагу, перш за все, на явне переважання кількості небанківських фінансово-кредитних установ над банками, що спостерігається протягом усього періоду незалежності України. На перший погляд, це нібито свідчить про високий рівень розвитку небанківського сектору фінансового ринку країни. Але, з огляду на те, що для фінансового ринку характерною є більш висока концентрація капіталу, ніж в інших секторах економіки (внаслідок найвищого рівня мобільності та ліквідності саме грошової форми капіталу порівняно з іншими його формами), для порівняння «ваги» банківського та небанківського сегментів слід, перш за все, порівняти їх за розмірами активів

За даними, що наведені у табл. 3 [21] виходить, що банківська система не має конкурентів з точки зору її потенціалу, оскільки на неї припадає більш ніж 90% усіх активів фінансового ринку, і ця частка не демонструє жодних тенденцій до зменшення на користь небанківського сегменту, причому ця картина зберігається упродовж усього періоду незалежного розвитку України.

Таблиця 3

Динаміка активів фінансового ринку України у 2008-2010 рр. (млрд. грн)

За розрахунками, у 2010 р. частка банків у загальних активах фінансового ринку склала 92,5%. Решта 7,5% характеризується абсолютним домінуванням страхових компаній (59,2%) серед небанківських фінансово-кредитних установ. Питома вага інститутів спільного інвестування склала усього 0,.9% від усіх активів та 11,5% від активів небанківських фінансово-кредитних установ. Така ж картина і з кредитними спілками (відповідно. 0,3% та 4,5%). фінансовими компаніями (відповідно 0,8% та 10,4%). недержавними пенсійними фондами (відповідно 0,1% та 1,5%). ломбардами (відповідно 0,1 та 1,2%) [25, c. 101].

 Держава намагається  різними шляхами стимулювати  оптимізацію організаційної структури  фінансового ринку у напрямі  зменшення кількості фінансових  посередників при одночасному  зростанні середньої їх «потужності». Але цей процес є досить  суперечливим та неоднозначним.

Як вважається, на фінансову ситуацію в країні впливають: стан платіжного балансу, монетарна політика й суспільна довіра до системи влади. Дуже важливим є стан фінансового рахунку платіжного балансу. Якщо за підсумками І півріччя 2008 р. приплив капіталу в Україну становив 9.3 млрд. дол., то за перші шість місяців цього р. відбувався відтік капіталу за кордон: Україні перестали давати зовнішні кредити, скоротилися інвестиції, збільшилися виплати за зовнішніми боргами. Дефіцит фінансового рахунку платіжного балансу становив 6,6 млрд. дол., а зведеного платіжного балансу ‒ 7,3 млрд. дол.

Дуже жорсткою залишалася монетарна політика НБУ: кількість грошей в обігу не збільшилася ні за рахунок величезних сум кредитів рефінансування, які Нацбанк видав комерційним банкам (лише протягом 2008 р. на суму 169,5 млрд. грн., із них у IV кв. ‒ 106 млрд. грн., або 62,5 % від загального обсягу), ні завдяки викупу урядових облігацій, яких у портфелі НБУ від початку року стало більше на 24,7 млрд. грн. Крім того. НБУ вилучив із банківської системи набагато більше коштів,ніж дав уряду,  за допомогою депозитних сертифікатів залучив у банків 51 млрд. грн. Запровадження НБУ в серпні 2009 р. жорсткіших вимог до формування банками обов'язкових резервів дало змогу зв'язати 4,4 млрд. грн. банківських резервів на спецрахунку в НБУ, а обсяг операцій із мобілізації ресурсів становив у серпні 14,2 млрд. грн. [21].

Ринок банківських послуг. Попри чітку багаторічну тенденцію зростання власного капіталу вітчизняних банків у 2009 р. спостерігається його зниження. Так. на 01.09.09 він знизився на понад 1 млрд. грн.

Такі ж негативні зміни характерні й для зобов'язань українських банків ‒ протягом 2009 року сукупні зобов'язання скоротилися на 49,5 млрд. грн., або 6,1 %. у т. ч. кошти суб'єктів господарської діяльності ‒ на 28,9 млрд. грн. (20.1 %), кошти фізичних осіб - на 11,3 млрд. грн. (5,3 %).

Протягом останніх років загальні активи вітчизняних банків постійно зростали.

Уперше за довгі роки знизилася заборгованість за кредитами, наданими українськими банками, з 792,4 млрд грн на 01.01.09 до 755,4 млрд грн на 01.09.09. До того ж, якщо заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності, знизилася неістотно (на 730 мли грн), то за кредитами фізичним особам ‒ істотно (на 29,7 млрд грн). Дев'ятирічне зростання обсягу довгострокових кредитів у 2009 році змінилось падінням. З початку року станом на 01.09.09 він знизився на 46,2 млрд грн (і це при тому, що довгостроковими в Україні вважаються кредити на строк понад один рік).

За даними НБУ, на 01.01.09 обсяг проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) зріс майже втричі порівняно з початком 2008 р. до 18 млрд грн (2,28% до загального обсягу заборгованості за кредитами). А на 01.09.09 ця величина зросла з початку року в 2,9 раза до 51,4 млрд грн (6.81 %).

Рентабельна робота вітчизняних банків у 2001-2008 рр. у 2009 році змінилася на збиткову. Якщо на 01.01.09 рентабельність активів становила по системі 1,03 %, а капіталу ‒ 8,51 %. то на 01.09.09 ці показники зупинилися на позначці, відповідно. -3,51 % і -26,13 %. На 01.09.09 від'ємний фінансовий результат у системі банків сягнув 20,5 млрд грн, що пов'язано з подальшим зростанням витрат вищими темпами порівняно з доходами. Найбільша питома вага в структурі витрат припадає на відрахування до резервів під активні операції банків, які на 01.09.09 досягли 47,2 млрд. грн. (40 % витрат).

Страховий ринок. Сумарні премії 274 страховиків із 471 наявного на кінець І півріччя 2009 р. становили 9,5 млрд грн (99.6 % від сукупних премій). Решта діючих компаній (133) зібрали дуже незначні суми страхових платежів ‒ 34.2 млн грн (0,4 %). 64 страховики в І півріччі 2009 р. не здійснювали страхової діяльності.

За даними Держфінпослуг, за І півріччя 2009 р. порівняно з аналогічним періодом 2008 року знизилися валові премії і виплати (за виключенням премій, переданих на внутрішнє перестрахування). [16] Падіння страхових платежів сягнуло 17 % порівняно з аналогічним періодом 2008 р. і разом з істотним просіданням вітчизняного фондового ринку, що мало місце минулого року, зумовило дерезервування страховиків. Оскільки рівень виплат СК зростає ‒ резерви проїдаються, то частка ліквідних активів зменшується. Водночас багато страховиків показують баланси, викривляючи показники активів за рахунок цінних паперів, які обліковуються за завищеною вартістю.

У загальному обсязі платежів досить значна частка (10,5 %) припадала на страхування фінансових ризиків, а виплати за цим видом страхування становили 29 % від загальної суми.

Акціонери багатьох СК, що нарощували портфелі за рахунок демпінгу, розраховували, що знайдеться інвестор, який купить компанію і перекриє збитки.  Як наслідок, такі СК починали банкрутувати. Крім того, протягом 2009 р. Держфінпослуг зупинила дію ліцензій 12 СК .