Взамодія фінансових та операційних важелів та оцінка сукупного ризику пов’язаного з підприємством

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ післядипломної освіти

Кафедра адміністративного та фінансового менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни “ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ”

 

варіант № 24

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2015

 

Зміст:

 

1. Теоретична частина……………………………………………………3

Взамодія фінансових та операційних важелів та оцінка сукупного ризику пов’язаного з підприємством…………………………………..3

2. Практична частина…………………………………………………….9
3. Список використаної літератури…………………………………….11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

 

Взамодія фінансових та операційних важелів і оцінка сукупного ризику пов’язаного з підприємством

Підприємницька діяльність являє собою імовірнісний і невизначений процес. Тому надзвичайно важливо знати відповідь на питання: з якою ймовірністю підприємець досягне поставлених цілей? Відповісти на нього можна тільки з урахуванням ризикованості проекту, тобто визначити кількісну міру ризику, пов'язану з даним підприємством і конкретним інвестиційним проектом.

Сукупний ризик – ризик, пов'язаний з можливим браком коштів, необхідних для покриття поточних витрат і витрат на обслуговування зовнішніх джерел фінансування [1].

Для того, щоб оцінити сукупний ризик, пов'язаний з підприємством, необхідно оцінити виробничий і фінансовий ризик по засобом визначення фінансового (американська модель) та виробничого важелів.

Фінансовий важіль – це співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями з одного боку і звичайними акціями – з іншого [2]. Він є показником фінансової стійкості акціонерного товариства. З іншого боку – це використання боргових зобов'язань (позикових коштів) з метою збільшення очікуваного прибутку на акціонерний капітал. У третьому трактуванні фінансовий важіль – це потенційна можливість впливати на чистий прибуток підприємства шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів: варіюванням співвідношення власних і позикових коштів для оптимізації процентних виплат [3].

Операційний (виробничий) важіль залежить від структури витрат виробництва і, зокрема, від співвідношення умовно-постійних та умовно-змінних витрат у структурі собівартості [4]. Тому виробничий важіль характеризує взаємозв'язок структури собівартості, обсягу випуску, продажів і прибутку. Виробничий важіль показує зміна прибутку в залежності від зміни обсягів продажів.

Операційний важіль – це потенційна можливість впливати на балансовий прибуток шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску продукції (постійні та змінні витрати, оптимізація) [5]

Поняття операційного важеля пов'язано зі структурою собівартості і, зокрема, із співвідношенням між умовно-постійними та умовно-змінними витратами. Розгляд у цьому аспекті структури собівартості дозволяє, по-перше, вирішувати завдання максимізації прибутку за рахунок відносного скорочення тих чи інших витрат при прирості фізичного обсягу продажів, а, по-друге, розподіл витрат на умовно-постійні та умовно-змінні дозволяє судити про окупність витрат і надає можливість розрахувати запас фінансової міцності підприємства у разі труднощів, ускладнень на ринку, по-третє, дає можливість розрахувати критичний обсяг продажів, що покриває витрати і забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Операційний і фінансовий важелі дозволяють спільно дати оцінку виробничому і фінансовому ризикам.

Подібність між операційним і фінансовим важелями полягає в тому, що обидва вони представляють можливість виграти від постійної величини витрат, не змінюється при зміні масштабу виробництва.

Різниця між важелями пов'язана з тим, що:

• операційний важіль впливає на обсяг операційного прибутку до обліку фінансових витрат та податків;

• ефект (сила впливу) фінансового важеля виникає, коли підприємство має заборгованість або має джерелом фінансування з чистого прибутку і тим самим впливає на рентабельністьність власного капіталу.

Спільно виробничий і фінансовий ризики враховують вплив комерційних умов продажів продукції (обсяг, ціна) і можливість нестачі коштів для відшкодування виробничих і фінансових витрат з обслуговування зовнішнього боргу. Відповідно, факторами ризику є нестійкість зовнішнього середовища та неефективні фінансові рішення.

Якщо фінансовий важіль накладається на операційний, то наслідки сумарного ризику зростають, тобто зміни операційного прибутку нададуть ще більший вплив на чистий прибуток [4].

Сила впливу фінансового важеля зростає в період освоєння нової продукції (період нарощування виробництва та вихід на поріг рентабельності) і в період відмови від виробництва даного товару і переходу до виробництва нового (період, коли відбувається різке зростання постійних витрат). Отже, в цей період наростає фінансовий ризик, пов'язаний з фірмою (різке наростання запозичення коштів).

Виробничий (підприємницький) ризик зростає в ті ж самі періоди діяльності фірми, що і фінансовий ризик.

Отже, загальний ризик, пов'язаний з підприємством, зростає в двох випадках:

• вихід на поріг рентабельності;
• різке зростання постійних витрат у зв'язку з необхідністю освоєння нової продукції.

Залишається тільки точно визначити початок цих періодів – це і буде "універсальний" рецепт зниження сукупного ризику.

Для визначення ризику, пов'язаного з фірмою, необхідно використовувати не тільки значення сили фінансового та операційного важелів, а й вміти вимірювати ризик за допомогою визначення середнього очікуваного значення величини події і коливання (мінливості) можливого результату.

Реакції організації на ризик і можливі способи зниження ризиків зазвичай об'єднують у п'ять великих груп. Це: уникнення ризику, прийняття ризику на себе, скорочення втрат і страхування.

Запобігання ризику

Такий спосіб реакції на ймовірний інтегральний ризик є найбільш простим і радикальним. Він дозволяє повністю уникнути можливих втрат, хоча і не дозволяє повністю отримати очікуваний прибуток, пов'язаний з ризикованою діяльністю. Тому, приймаючи рішення про відмову від ризикованої операції, слід враховувати наступне.

По-перше, повне уникнення ризику може бути просто неможливим або малоймовірним, особливо для малих фірм.

По-друге, передбачуваний прибуток від прийняття ризикованого рішення може значно перевищити можливі втрати. У таких ситуаціях уникнути ризику як можливий варіант рішення не розглядається.

По-третє, уникнення одного виду ризику може призвести до виникнення інших видів ризику. Наприклад, відмова від ризику, пов'язаного з авіаперевезеннями, ставить перед організацією проблему прийняття ризику чи автомобільними, або залізничними перевезеннями.

Отже відмова від ризикованих операцій можна застосовувати лише щодо найбільш серйозних і великих ризиків.

Прийняття ризику на себе

Очевидно, що не завжди можна уникнути ризиків. Найчастіше виробничим організаціям доводиться приймати ризик на себе. У випадку, якщо ризику не уникнути, повинні бути розглянуті і піддані оцінці два варіанти: можливість настання самого ризику та визначення ціни можливих втрат. Кожен із варіантів має свої проблеми.

Можливі підходи при прийнятті фірмою ризику на себе наведено в табл. 1.

Таблиця 1

  Можливі підходи до вирішення про прийняття фірмою ризику на себе

Прийняття ризиків на себе
Незапланованого, але можливого		Запланованого (відома частота втрат в аналогічних операціях)
Ігнорування втрат у розрахунках	Незначні втрати. Закладено в розрахунки	Можливі втрати покриваються з поточного доходу (в цілому вони не великі)	Створення спеціальних фондів для компенсації можливих втрат
При виникненні реальних втрат
Втрати покриваються з будь-яких ресурсів фірми, що залишилися після втрат. Якщо ресурсів, що залишилися недостатньо, то відбувається скорочення бізнесу		'Втрати покриваються з резервного фонду

 

Необхідно звернути увагу, що деякі ризики приймаються фірмою на себе, тому що містять можливість отримання додаткового прибутку, інші ризики приймаються організацією так як вони неминучі. Існує ще один підхід: ігнорування ризику. Цей варіант виникає, якщо керівництво фірми не має достатньо інформації або не замислюється про існування ризику в прийнятому рішенні.

 Скорочення можливих втрат 

Скорочення можливих втрат – ще один спосіб реакції організації на можливі господарські втрати. Скорочення ризику може бути досягнуто, з одного боку, шляхом розвитку точності передбачення можливих втрат (розвиток методів збору інформації та оцінки ризику, розвиток математичного апарату тощо), з іншого боку, ризики зменшуються при таких способах ведення бізнесу, які дозволяють повніше використовувати наявні в цій галузі знання. З точки зору вдосконалення управління ризиками найбільший інтерес представляє саме другий шлях скорочення можливих втрат. Тут практичний інтерес представляє використання двох методів: сегрегації (поділу) активів і комбінації (об'єднання) активів.

Поділ активів

Поділ активів нерідко скорочує розмір можливих втрат при настанні ризику. Суть цього методу полягає в максимальному скороченні можливих втрат за одну подію. Правда, при цьому може зростати число випадків ризику, які треба контролювати.

Ще один спосіб зменшення ризиків – диверсифікація бізнесу, тобто поділ активів фірми з подальшою комбінацією можливих втрат – найчастіше застосовується в інвестиціях. Вона не збільшує здібності інвестора передбачити, що станеться з кожною одиницею його вкладень, але при кваліфікованому управлінні може збільшити гарантії збереження інвестицій за рахунок структуризації інвестиційного портфеля в цілому.  
На практиці диверсифікація може не тільки зменшувати, але і збільшувати ризик. Це може статися у випадку, якщо інвестор вкладає кошти в область діяльності, в якій його вплив обмежений.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

Задача №8

Проведіть оцінку динаміки показників ділової активності підприємства за даними таблиці. Зробіть висновки щодо швидкості обороту дебіторської заборгованості.

Назва показників	Попередній період	Звітний період	Відхилення (+,-)
1	2	3	4
1. Вихідні дані дія розрахунку  показників
1.1. Чистий дохід (виручка) від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	3393,9	2826,1	-567,8
1.2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	57,5	176,7	119,2
1.3. Середня вартість активів, тис. грн.	202,635	285,85	83,215
1.4. Середня вартість основних засобів, тис. грн.	1,33	1,35	0,02
1.5. Середня вартість запасів, тис. грн.	4,75	41,95	37,2
1.6. Середня вартість дебіторської  заборгованості, тис. грн.	145,83	104,75	-41,08
1.7. Середня вартість кредиторської  заборгованості, тис.грн.	119,32	178,0	58,68
1.8. Середня вартість власного капіталу, тис. грн.	83,315	107,85	24,535
2. Показники ділової активності  товариства
2.1 Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості	=23,3	=26,9	3,6
2.2. Середня тривалість обороту  дебіторської заборгованості, днів	=15,5	=13,4	-2,1
2.3. Коефіцієнт оборотності власного  капіталу	= 40,7	=26,2	-14,5