Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві

                         Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

                                        Контрольна робота

                              з дисципліни “Фінансовий менеджмент”

спеціальність 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

На тему: «Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

 

 

 

                                                                                       Виконала:  студентка 5 курсу,

                                                                                                               групи МО-501Сз

                                                                                                               Ломарьова Дар`я

                                                                                    Перевірив: проф. Кочетков В.М.

                                                                                                         Оцінка____________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Київ-2012

 

         Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві

   Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

     Управління  розглядається як процес взаємопов’язаних  дій. Ці дії дуже важливі  для успіху організації, їх  називають управлінськими функціями.  Кожна управлінська функція також  є процесом, тому що складається  із серії взаємопов’язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх функцій, а саме:

• планування;
• організація;
• мотивація;
• контроль.

    Ці чотири  первинні функції об’єднані зв’язуючими  процесами комунікації і прийняття  рішення.

   Функції управління  – це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.

    Одним з  основних компонентів, що складають  зміст управління, є функції. Таким  чином, для виконання тієї чи  іншої відносно простої роботи необхідно заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу, мотивувати і проконтролювати його виконання. Це і є функції управління. Хоча згодом техніка управління й удосконалилися., основні управлінські функції залишилися порівняно незмінними.

   Кожна функція  менеджменту являє собою сферу  дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним  об’єктом чи видом діяльності  – це сукупність функцій, зв’язаних  єдиним управлінським циклом. У  цьому суть процесу підходу  до дослідження функцій менеджменту.

    Сутнісна характеристика  менеджменту – це функція або  вид діяльності по керівництву  людьми.

   У процесі розвитку  менеджменту сутність управління  одержала трактування "впливу" на людей для узгодження й  упорядкування їхніх дій у спільній праці за допомогою мотивації поведінки.

  Найбільш повний  зміст менеджменту як процесу  відбивають основні функції, що  виступають загальною умовою  управління соціальними і соціально-економічними  процесами.

   Процес впливу  буде реальним при його завершенні у виробничо-господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури управління. Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, де реалізуються ідеї суб’єкта, тобто менеджера.

   Дана група  функцій поєднується процесом  вироблення і реалізації управлінського  рішення, що має універсальні  етапи у визначеній їхній послідовності,  які можна трактувати як групи  функцій менеджменту, тобто видів  діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень.

   Сутнісна особливість  менеджменту обумовлює наявність  менеджера – суб’єкта управління, професійного керуючого, що пройшов  спеціальну підготовку, що дає  йому право на виконання функцій  по керівництву людьми.

   У ринкових  умовах повинні закріплюватися  не тільки функції, але і  ресурси, зв’язані з виконанням  даних функцій і прийняттям  рішень, конкретні види відповідальності  за результативність менеджменту.

   Для менеджерів  знання взаємозв’язку і взаємодії груп функцій менеджменту створює умови прийняття правильних рішень в області формуванні і функціонування систем менеджменту.

   Важлива особливість  функцій менеджменту, обумовлена  специфікою української економіки,  полягає в потребі високого  ступеня адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

   Під адаптивністю  розуміється здатність збереження  якісної визначеності функції  менеджменту при змінах соціально-економічного  середовища. У систему адаптивних  елементів системи менеджменту  включається вся сукупність засобів впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що активізують, мотивуючі, контролюючі, само організуючі. Звідси випливає, що система засобів впливу і взаємодії по кожній функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Функції управління мають  специфічний характер, особливий  зміст і можуть здійснюватися  самостійно, бути як не зв’язаними між  собою, так і нерозривно зв’язаними.

    Основні функції менеджменту

     Основні  функції менеджменту характеризуються  повнотою змісту, стійкістю структури,  системністю й універсальністю  використання в різних сферах  діяльності. Головна їхня особливість  у тому, що кожна основна функція  менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для досягнення загальних результатів соціально-економічної системи.

    Функції цікаві  тим, що в систематизованому  виді можуть дати повне представлення  про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження ідеї до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні функції характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби, реалізація яких може забезпечити необхідний результат.

Стратегія управління розробляється на тривалий період, але може розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам господарювання.

    У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту, сутність і зміст функцій, їхній взаємозв’язок, а також функції процесу в системі менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо  нормальне функціонування чи організація  підприємства, тому вивченню й аналізу  функцій управління потрібно приділяти достатню увагу.

   У даній роботі розглянуті  основні функції менеджменту:  планування, організація, мотивація  і контроль.

Без прояву функцій управління неможливо  нормальне функціонування чи організація  підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління потрібно приділяти достатню увагу.

    Функція планування

   Функція планування припускає  рішення про те, якими повинні  бути мета організації і що  повинні робити її члени, щоб  досягти цих цілей. По суті  – це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього домогтися.

    План являє собою складну  соціально-економічну модель майбутнього  стану організації. Стадії процесу  планування в основному універсальні. Що ж стосується конкретних  методів і стратегії, то вони істотно розрізняються. Звичайно організація формує єдиний план для управління її загальною діяльністю, але в її рамках окремими менеджерами застосовуються для досягнення конкретних цілей і задач організації різні методи. У такий спосіб складена карта шляху, по якому повинна пройти організація за конкретний період часу.

  Планування, як основна функція  менеджменту являє собою вид  діяльності по формуванню засобів  впливу, що забезпечують єдиний  напрямок зусиль усіх членів  фірми на досягнення загальних цілей. Планування як процес управління включає розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію, прогноз, програму, план. Кожне з засобів впливу має свою специфіку й умови використання.

Концепція – іде, теоретичні і методологічні  основи її розробки, обґрунтування, методи й умови реалізації. Будь-яка теоретична економічна проблема до її втілення в економіці проходить стадію формування концепції.

   Прогноз – наукове передбачення  можливого стану фірми, корпорації, економіки, суспільства в цілому. Прогнози в бізнесі розробляються по складних соціально-економічних проблемах, як правило, на довгостроковий чи середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в стратегічному управлінні.

   Програма – закінчений  комплекс завдань, заходів, робіт, об’єднаних загальною метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає залучення значних ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих органів, організацій, обличчя різних функціональних сфер економіки.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує. Тип планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування, залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) – це спроба глянути в довгостроковій перспективі на основні складові організації.

    На середньому рівні  управління займаються тактичним  плануванням, тобто визначаються  проміжні цілі на шляху досягнення  стратегічних цілей і задач.  Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається  оперативним плануванням. Це – основа основ планування. Усі три типи планів складають загальну систему, що називається генеральним, чи загальним планом, чи бізнес-планом функціонування організації.

   Планування припускає використання  всіх методів, тактик і процедур, що менеджери використовують  для планування, прогнозування і  контролю майбутніх подій.

   За допомогою функції  планування у визначеній мірі зважується проблема невизначеності в організації. Планування допомагає краще справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто пам’ятати, що невизначеність – це одна з основних причин, по якій планування може допомогти організації краще керувати в умовах невизначеності, більш ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

    Функція організації

   Функція організації складається  у встановленні постійних і  тимчасових взаємин між усіма  підрозділами організації, визначення порядку й умови її функціонування. Це процес об’єднання людей і засобів для досягнення поставлених організацією цілей.

    Ціль планування –  це дозволити невизначеність. Проте  як би важливим не було планування  – це тільки початок. Організація,  що має велику кількість різних планів і не має цільної схеми структури перетворення їх у життя, приречена на неуспіх. Справа в тім, що функції планування й організації тісно зв’язані між собою. У деякому змісті планування й організація поєднуються. Планування готує сцену для того, щоб реалізувати мету організації, а організація як функція управління створює робочу структуру, головним компонентом якої виступають люди.

   Оскільки концепція організації  складається в зведенні воєдино  усіх фахівців фірми, завдання полягає в тім, щоб визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність для кожного з них.

   Таким чином, організація  – це друга функція управління.

Сучасні організації:

• Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і

некомерційних організацій.

• Велика кількість керівників, невелика кількість керівників середньої ланки.
• Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота відокремлюється від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці, що потребує спеціальної управлінської освіти.
• Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для організації рішення.
• Наголос на колективну роботу і раціональність.

   Функція мотивації

  Поведінка людини  завжди мотивована. Вона може  працювати ретельно, з наснагою  й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості може мати будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати мотив поведінки.

  Мотивація – це  процес спонукання себе й інших  до діяльності для досягнення  особистісних цілей і цілей  організації. Традиційний підхід ґрунтується на вірі в те, що співробітники – усього лише ресурси, активи, якими повинні змусити ефективно працювати.