Стратегія розвитку і дивідендна політика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДонДТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

23 варіант

 

 

Виконала : ст. групи ФНП-09-1з

Разінкіна М.В.

                                                                  Перевірила: доц. каф.

                                                                                         Акмаєва Н.В. 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ 2011 р.

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………….………………………………..3

1  Теоретична частина………………………..……………………..….……..5

1.1 Методичний інструментарій фінансового менеджменту………………5

1.1.1 Сутність фінансового менеджменту…………………………………..5

1.1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту…………………..9

2  Практична частина………………………………………………..………17

2.1 Стратегія управління позиковими коштами….…………………….….17

2.2 Управління платоспроможністю суб'єктів господарювання…………24

2.3 Стратегія розвитку і дивідендна політика………………..……………29

Висновки……………………………………..………………………………32

Перелік використаної літератури………………………………..…………33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах розбудови економіки України на ринкових засадах суттєво підвищується роль фінансів у цілому і в окремих галузях зокрема. Складність та різноманітність зовнішніх та внутрішніх фінансових відносин суб'єктів господарювання, посилення конкуренції на фінансових та товарних ринках визначають необхідність високоефективного управління фінансами на мікрорівні з використанням світового досвіду і врахуванням вітчизняних реалій.

У цих умовах об'єктивно  зростає роль науково обґрунтованих  підходів до управління фінансами підприємств, і відповідно посилюється увага до фінансового менеджменту, який виділився в окрему галузь знань у XX ст.

Виступаючи, як складова системи загального менеджменту, фінансовий менеджмент дає змогу збалансовувати фінансові ресурси підприємств відповідно до обраних пріоритетів діяльності, координувати результати та підвищувати ефективність виробничого менеджменту, маркетингу та менеджменту персоналу, формувати високі темпи економічного розвитку, значно підвищувати конкурентоспроможність суб'єктів господарювання і забезпечувати їх стабільний розвиток у довгостроковому періоді.     

Нові умови господарювання змінюють застарілі стереотипи і  виводять на передній план особу керівника  фінансової служби підприємства, тобто  фінансового менеджера, який має широкий кругозір та системний погляд на проблеми фінансового забезпечення, творчо мислить і не боїться активно застосовувати інновації у сфері фінансового управління.

Основний зміст фінансового  менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.

Ефективно управляти  грошовим оборотом означає:

―   передбачати його можливий стан на близьку і далеку перспектива;

― уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.

У широкому розумінні фінансовий менеджмент — це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.

Поняття "фінансовий менеджмент" можна одночасно розглядати в трьох аспектах:

―    як систему раціонального управління фінансами підприємства;

―   як орган управління фінансами підприємства;

―   як форму підприємницької діяльності.

Як система управління фінансами підприємства фінансовий менеджмент є процесом розробки мети управління фінансами підприємств та її досягнення за допомогою методів і важелів фінансового механізму. В цьому аспекті фінансовий менеджмент є не лише системою ефективного управління фінансовими ресурсами, а й однією з ключових підсистем загальної системи управління підприємства.

Характерними ознаками системи фінансового управління є її складність, динамічність та чутливість до зміни факторів зовнішнього середовища.

Складність системи  управління фінансами підприємства зумовлюється її значною структурованістю. Багатоваріантність фінансових інструментів та методів, багатокомпонентність об'єктів фінансового управління доповнюються складністю їх окремих елементів. Так, зокрема, такий об'єкт фінансового менеджменту, як фінансові відносини, у свою чергу є цілою системою елементів, що значно ускладнює процес управління фінансами.

Динамічність фінансової системи зумовлена постійними змінами фінансових показників, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності у зв'язку з безперервним потоком грошових видатків і надходжень підприємства.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1 Методичний інструментарій фінансового менеджменту.

1.1.1 Сутність фінансового менеджменту.

 

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів  та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення і реалізація  фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової  звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних  проектів і формування “портфеля”  інвестицій;

- поточне фінансове  планування та контроль.

Фінанси складаються  з 3-х взаємозв’язаних галузей:

- ринок грошей та  капіталу

- ринок інвестицій

- фінансовий менеджмент

Фінансовий менеджмент - форма управління процесами фінансування діяльності підприємства за допомогою методів та важелів фінансового механізму або мистецтво управління фінансовою діяльністю.

Умови, необхідні для  ефективного функціонування фінансового  менеджменту:

- приватна власність  на засоби виробництва

- самофінансування підприємницької  діяльності

- ринкове ціноутворення

- ринок праці, товарів  та капіталу

- чітке регламентування  державного втручання в роботу  підприємства

Матеріальна основа фінансового  менеджменту - реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який викликає рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.

Принципи управління фінансовим менеджментом:

1. Принцип фінансової  стратегії, що визначає можливість  збалансування матеріальних та  грошових ресурсів.

2. Принцип стратегії  управління - це виявлення можливостей розширення виробництва, прогнозування інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль за виконанням  прийнятих рішень.

4. Врахування попереднього  досвіду та його екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація на екстрений  характер прийнятих рішень.

6. Визначення непередбачених  наслідків впливу зовнішніх факторів.

Об’єктом управління фінансового менеджменту є організація  грошового обігу, постачання фінансовими  коштами та інвестиційними цінностями, основними та оборотними засобами, організація фінансової роботи.

Суб’єктом управління фінансового  менеджменту є загальний вид  діяльності, який відображає відношення людей в фінансовій роботі.

Принципи організації  фінансового менеджменту - це планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

З метою управління фінансами  підприємств застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.

Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

1) Фінансові методи:

- планування

- прогнозування

- інвестування

- кредитування

- самофінансування

- оподаткування

- система розрахунків

- матеріальне стимулювання

- страхування

- залогові, трастові операції

- оренда, лізинг, факторинг

- фондоутворення

- взаємовідносини з різними  суб’єктами та засновниками.

2) Фінансові важелі:

- прибуток - цільові економічні  фонди

- доход - вклади

- амортизаційні відрахування - пайові  внески

- фінансові санкції - котировка валютних курсів

- ціна - форми розрахунків

- орендна плата - види кредитів

- дивіденди

- % ставка

- дисконт

3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної  особи.

4) Нормативне забезпечення - норми,  інструкції, методичні вказівки

5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду.

Організація фінансових потоків і  управління ними залежать від багатьох факторів, таких як: тип бізнесу, розмір підприємства, його організаційна  структура управління та ін.

В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства.

В загальному вигляді діяльність фінансового  менеджера можна поділити на три  напрямки:

І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану  підприємства;

ІІ. забезпечення підприємства фінансовими  ресурсами (управління джерелами ресурсів);

ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Ці напрямки діяльності одночасно  визначають і основні задачі, що стоять перед фінансовим менеджером:

В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка:

· активів підприємства та джерел їх фінансування;

· величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного

· потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

· джерел додаткового  фінансування;

· системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрямок передбачає детальну оцінку:

· обсягу потрібних фінансових ресурсів;

· форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);

· методів мобілізації  фінансових ресурсів;

· ступені доступності  і часу надання;

· витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні  ставки);

· інші формальні та неформальні  умови надання даного джерела  коштів;

· фінансового ризику

Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і  короткострокових рішень інвестиційного характеру:

· оптимальність трансформації  фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);

· доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура;

· оптимальність оборотних  коштів (в цілому і по видам);

· ефективність фінансових вкладень.

Прийняття рішень з використанням  наведених оцінок виконується в  результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.

 

1.1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

 

Необхідно визначити  головну мету фінансового менеджменту. Це забезпечення максимізації добробуту  власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйнятну в ринковій економіці вищевказану головну мету фінансового менеджменту, слід відмітити, що вона вступає в протиріччя з розповсюдженою у нас думкою, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Річ у тім, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий у сумі і по рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточної потреби, в результаті чого підприємство лишиться основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого наступного розвитку (а нерозвинене підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому рахунку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може бути досягнутий при високому рівні фінансового ризику і загрозу банкротства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.