Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ , НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Кафедра фінансів

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни: “Фінансова діяльність”

на тему:

« Методичні  підходи до оцінки кредитоспроможності  підприємства»

 

 

 

Виконала студентка

4 курсу 5 грипи

Факультету ОФПД

спеціальності «Фінанси»

Немченко Тетяна

Науковий керівник

Багацька К.В.

 

 

 

Київ-НУХТ- 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Аналіз причин банкрутства великих і середніх банків в Україні за останні роки дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необґрунтованій кредитній політиці, а саме: у низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники, як завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кредитів товариствам з обмеженою відповідальністю без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантій та ін.

У будь-якому разі банк стикається з проблемою визначення та аналізу  ряду показників діяльності клієнта, які  б дали змогу сформувати якісні активи (платоспроможність, ліквідність, оборотність коштів, достатність власного капіталу, прибутковість, ефективність діяльності та ін.). Одним з найважливіших показників у разі виникнення кредитних відносин є кредитоспроможність.

Більшість вітчизняних методик  оцінки кредитоспроможності не приділяє належної уваги проблемі оцінки галузевих особливостей функціонування позичальника - юридичної особи. Саме з цієї причини ми вирішили приділити увагу проблемі проведення аналізу впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства

Мета курсової роботи і полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства.

Об’єктом  дослідження є господарська діяльність дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства Київхліб «Булочно-кондитерський комбінат» та оцінка його кредитоспроможності.

Для досягнення поставленої  мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

 

- висвітлити сутність і значення  кредитоспроможності підприємства  та системи критеріїв її оцінювання;

- дослідити сучасні концепції  оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника;

- здійснити загальну характеристику  фінансово-економічної діяльності  ДП ПАТ «Булочно-кондитерський  комбінат»

- проаналізувати фінансовий стан  ДП ПАТ «БКК» та оцінити його кредитоспроможність за різними банківськими методиками;

- дослідити проблеми використання  сучасних методик оцінки кредитоспроможності  вітчизняних підприємств та шляхи  їх вирішення; 

- обґрунтувати напрямки удосконалення  методики рейтингової оцінки кредитоспроможності ДП ПАТ «БКК».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних аспектів щодо здійснення оцінки кредитоспроможності підприємства.

Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності  позичальників банківських установ  присвячено праці багатьох зарубіжних авторів, зокрема  В.Бівера, Л. Гапенські, П. Роуза, Дж. Ф.Сінкі. Дана тема знайшла відображення в працях багатьох вітчизняних науковців, серед яких В. Вітлінський, А. Мороз, В. Галасюк, В. Пернарівський, О.Дзюблюк, В.Кочетков, та ін. Однак проблему ще не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, котрі комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників, окрім того, дотепер фінансово-кредитні установи майже не враховують галузеві аспекти при оцінці кредитоспроможності позичальників.

Методи  дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань управління кредитоспроможністю підприємств.

 

В курсовій роботі застосовувались  такі методи: монографічний, порівняльний, класифікаційний (статистичний), моделі комплексного аналізу, засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту, а також такі методи аналізу фінансового стану як горизонтальний та вертикальний методи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, нормативні документи міністерства фінансів та Національного Банку України. В роботі використано статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, фінансова звітність ДП ПАТ «БКК» за 2009 – 2010 рр., а також інформаційною базою виступили методики оцінки кредитоспроможності вітчизняних та іноземних комерційних банків, монографічні дослідження статей, роботи та наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів з обраної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Економічний зміст поняття «кредитоспроможність» підприємства та система критеріїв її оцінювання

 

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі i така його складова, як установи банків, є  важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. 3 переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності.

У процесі своєї діяльності суб'єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних pecypciв, що призводить до залучення ними кредитних.

Одним iз суб'єктів  кредитних відносин є банківська установа, яка акумулює кредитні ресурси i передає їx у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку i одночасно — це одна з найризикованіших операцій банків України на сучасному eтапі ix діяльності. Основним критерієм у формуваннi відносин між кредитором i клієнтом є кредитоспроможність позичальника.

Розвиток кредитної  системи країни та орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш обгрунтованих підходів до проблем оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника.

Значний внесок у розробку питань сутності та оцінки кредитоспроможності позичальників зробили такі сучасні закордонні економісти: Е. Бpiгхeм, Л. Гапенські [28], П.С. Роуз [20], Дж.Ф. Сінкі [21], Ж. Матук [15,16].

 Дослідженню питань  щодо оцінки кредитоспроможності  позичальників банківських установ  присвячено також багато вітчизняних наукових праць. Ця проблема набула широкого висвітлення в монографіях i підручниках таких українських авторів, як В.В. Вітлінський та О.В. Пернарівський [14], О.В. Дзюблюк [7], A.M. Мороз [2] та ін.  Заслуговують на увагу розробки російських науковців, а саме: В.Н. Єдронової [9], O.I. Лаврушина [3], Г.С. Панової [17], В.М. Усоскіна [26] та ін.

Слід зазначити, що серед  вчених-економістів немає однозначного розуміння сутності поняття кредитоспроможності. Існують piзнi підходи щодо визначення даної категорії, які базуються на певних критеріях, що формують сутність кредитоспроможності, а саме: платоспроможність, дієздатність та правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, його ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошовi потоки.

Ще наприкінці XIX ст. Н.Х. Бунге в роботі "Теорія кредиту" зазначив, що кредитоспроможність позичальника, перш за все, грунтується на моральних  якостях клієнта i його здатності  відтворити авансові кошти для погашения боргу [2]. Існують piзнi тлумачення категорії кредитоспроможності.

Так, у роботі Л. П. Бєлих  кредитоспроможність розглядається  як спроможність компанії або приватної  особи залучати позиковий капітал i в майбутньому належним чином  обслуговувати свій борг [25].

У словнику-довіднику  фінансового менеджера зазначається, що кредитоспроможність — система  умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал i повертати  його в повному обсязі у передбачені  терміни [22].

Автори А. Градов i Б. Кузін кредитоспроможність позичальника розглядають як його спроможність повністю i в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [23].

У навчальному посібнику  «Статистика банківської діяльності»  зазначається, що кредитоспроможність підприємства чи банку – це наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Тому вона визначається наступними показниками, які характеризують позичальника:

• акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан;
• здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел [6].

В. Галасюк [5] вважає, що кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязi й у визначений кредитного угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Отже, для банку, який надає позику, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним.

У навчальному посібнику "Кредитування: теорія i практика" наведено наступне визначення кредитоспроможності позичальника — це його здатність повністю i своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Kpiм того, на думку авторів, кредитоспроможність поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашения позики - це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство (фірма) [13].

Отже, одна група авторів  розуміє під кредитоспроможністю  позичальника «...його здатність своєчасно i повно розраховуватися за своїми зобов'язаннями». Але це твердження не розкриває наявних розбіжностей між платоспроможністю i кредитоспроможністю відповідно до їхньої сутності. Так, поняття "платоспроможність" охоплює спроможність юридичної чи фізичної особи вчасно погасити вci види заборгованості, тоді як кредитоспроможність характеризує лише здатність погашення позичкової заборгованості. У даному розумінні кредитоспроможність - поняття вужче, ніж платоспроможність [27].

Інша група авторів  вважає, що «...кредитоспроможністю  є оцінювання банком позичальника з точки зору можливості й доцільності надання йому кредиту i визначає ймовірність повернення позик i виплати відсотків по них у майбутньому» [17]. Кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого, передусім, цікавить не спроможність позичальника "залучати" кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

На законодавчому piвнi поняття кредитоспроможності визначено  у Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279. Згідно з даним Положенням кредитоспроможність визначається як «наявність у позичальника (контрагента) банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит i відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки» [18].

Таке визначення відповідним  чином відображає сутність поняття  кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, але й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, i його результати.

Кредитоспроможність прямо  пов'язана з фінансово-господарським  станом підприємства - сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для ефективного функціонування, ефективністю використання власних i залучених pecypciв, фінансово-господарськими зв'язками з іншими суб'єктами господарської діяльності, платоспроможністю, прибутковістю, фінансовою стабільністю та діловою активністю.

Фінансово-господарський  стан підприємства може бути стійким  чи дуже добрим; недостатньо стійким  чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

• виду діяльності
• виду pecypciв, що використовуються у процесі виробництва;
• ефективності управління підприємством;
• кон'юнктури ринку;
• загальної економічної ситуації у країні тощо.

Зазначені фактори впливають i на кредитоспроможність позичальника.

До основних критеріїв  оцінювання кредитоспроможності позичальника належать такі:

• забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які він здійснює;
• репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);
• оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на 
  внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);
• економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та капіталовкладень);
• ринкова кон'юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару 
  чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи 
  зростання ринку, сезонність та iншi фактори, що впливають на його розвиток) [1].