Контрольна робота з навчальної дисципліни «Фінансовій менеджмент»

 

  

 

В умовах ринкової економіки більшість підприємств так або інакше беруть участь в операціях з цінними паперами - або як  емітенти, або як  власники цінних паперів, чи як  професійні посередники між першими і другими. У будь-якому випадку, власники цих підприємств, їх постійний тимчасовий або антикризовий менеджмент будуть зіштовхуватися з проблемою оцінки цінних паперів як інструмента інвестування, позики і ринкового товару, що є об'єктом купівлі-продажу, обміну, застави.

Для різних інвесторів прийнятні різні співвідношення якостей фондового товару: одні готові віддати перевагу його високої прибутковості на шкоду надійності, інші згодні на менший дохід в обмін на гарантію зниження інвестиційного ризику. Таким чином, той самий цінний папір в очах різних інвесторів може мати нерівнозначну цінність у результаті застосування різних методів і критеріїв оцінки.

Та ціна, яку готов заплатити конкретний інвестор на основі своєї, суб'єктивної  оцінки можливості одержання вигоди від інвестиційних якостей цінного папера називається внутрішньою теоретичною вартістю цінного папера.

На відміну від ринкової вартості, що у кожен конкретний момент часу завжди об'єктивна й однозначна, внутрішня вартість одного й того ж цінного папера може бути різна, по числу оцінюючих її учасників ринку.[4]

Існують три основні теорії оцінки цінних паперів.

1. "Теорія ходьби навмання" (вона ж теорія "ефективності ринку або "випадкових блукань") заснована на думці, що вся  інформація, що має відношення до цінних паперів, уже сконцентрована в їх поточних ринкових цінах, а тому пошук і аналіз додаткової інформації для прогнозування зміни цін у майбутньому марні. Перш, ніж обробка такої інформації дозволить дати представлення про внутрішню вартість цінного папера, ринкова ціна зміниться, "охопивши" в собі нові зведення і давши поштовх наступним інформаційним потокам. Відповідно до цієї теорії, ринок сам по собі ефективно справляється з функцією ціноутворення і збіг суб'єктивної думки інвестора з поводженням ринку - це тільки вірогідна подія.

2. Теорія технічного аналізу затверджує, що поточна внутрішня вартість цінного папера може бути визначена виходячи з даних про зміни ринкових цін у минулому. Використовуючи статистику зміни цін за попередні періоди, фахівці-технократи намагаються виявити короткострокові і тривалі закономірності зміни цін. При цьому щирою внутрішньою вартістю вважається величина, що відповідає цим тенденціям, а відхилення ринкової ціни від розрахованих законо-мірностей розцінюється як випадкова подія.

Застосування технічного а谀=뤀=먀=ﴀ=︀=䬀>䴀>䐀@䘀@氀A渀A䤀B昀B欀B洀B錀B鐀B렀B뤀BBB⬀C⸀C퀀C툀C฀EကE愀E蠀EऀH଀H*H豈H＀HĀI㴀I㸀I唀I堀I윀J준J鈀K鐀K܀LऀL㈀M䬀M圀M娀M䔀N愀N最N樀N餀N鬀N퐀N혀N਀OഀO쐀Q였Q R䀀R䘀R䤀R褀R謀R먀R봀RᜀTᤀT渀T漀T䐀U耀U脀U꼀W뀀W눀W대W挀X攀X昀Y最Y਀Z଀Z豈ZﴀZ退[鈀[㸀]䐀]⬀^ⴀ^ꐀ_ꔀ_吀`嘀`㴀a㸀a豈aﰀa䈀c䌀c*c唀e萀e蔀e攀f最f㈀g㬀g묀g봀g礀h稀h笀h簀h漀i砀iༀjᄀj츀j케jjj褀k頀k餀k꤀kꨀk*kkkkffkﰀk︀k＀kĀl̀l䔀l䘀l䤀l䨀l䴀l一l夀l嬀l欀l氀l礀l쬀l찀l言m谀m䰀n䴀n一n伀n切nffnoo戀p搀p伀q帀q开q渀q漀q退q鄀q뤀q먀qqqﰀqﴀqrĀrЀrԀrࠀrऀrഀr฀rἀr r⌀r␀r✀r⠀r㜀r㠀r㨀r㬀r䰀r䴀r戀r洀r渀r甀s瘀sffsﰀsᤀuᬀu봀u뼀u頀v騀v쌀w씀w혀w*w䈀y䐀y∀z␀z脀z舀zऀ{਀{଀{ༀ{阀{頀{*|*|}}唀~圀~㜀€㠀€ሀ᐀*꜀‚관‚Ȁƒऀƒ帀ƒ搀ƒ케„퀀„ﰀ„ﴀ„渀…瀀…넀…ᰀ†숀†퀀† ‡∀‡鼀‡錀ˆꔀˆꘀˆ쐀‰씀‰였‰저‰ⴀ‹⸀‹윀‹턀‹퐀‹쬀Œ찀Œ需봀쀀褀Ž錀Ž阀Ž䜀䠀̀‘㬀‘㴀‘䜀‘䨀‘ꔀ‘ꘀ‘‘‘㐀’㔀’甀’瘀’＀’က“ᨀ“ᴀ“Ԁ”؀”最”漀”촀”퀀”*”*”⌀•␀•ﴀ•︀•嘀–ꨀ–꬀–관–글–ࠀ—଀—䜀—䠀—唀—嬀—耀—舀—묀—븀—윀—준—☀˜⤀˜錀˜阀˜需˜頀˜˜*˜ఀ™ༀ™攀™™븀™숀™⼀š㌀šꀀšꐀš਀›฀›䨀››愀›騀›鴀›딀›뤀›››ഀœᄀœሀœ㄀œ㌀œ焀œ猀œ茀œ蜀œ鰀œꘀœœᬀᰀ䰀唀昀最縀缀鄀ꠀ숀쌀*＀žԀž܀žᜀžᤀž⠀ž⨀ž䜀ž䤀ž戀ž搀ž爀ž琀ž輀ž退ž鰀ž鸀ž꬀ž가ž대ž딀ž*ž*ž܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁᨀ܀ᨀ܀ᨀ܀Ԁ܀ᨀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ѐ礀鴀挀E蠀E褀kꨀkk̀l䘀l笀l㜀q漀qq攀r㼀|礀|ሀ堀„⼀…윀‹퐀‹騀대褀Ž阀Ž豈㴀‘䨀‘’＀’က“ᴀ“开”栀”퀀”*”넀—먀—܀˜─˜焀˜鈀˜šऀ›圀›尀›匀吀缀ꌀꠀ쌀Ԁž܀žᜀžᤀž⠀ž⨀ž䜀ž䤀ž戀ž搀ž爀ž琀ž鰀ž鸀ž대ž딀ž*ž*žԀ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ѐ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀Ԁ܀*ž܀܀̀礀栳縄꒷ﾧ／／／／／／／／ဏ猀⸌㰿撗Ｏ／／／／／／／／ဏ쐀䁹с￐／／／／／／／／ဏĀᜀ*栀*ᔀ*ༀ閄ᄅ预ᗾ׆Ā֕帆閄怅预俾Ŋ儀Ŋ漀(梇䢈*·*逗Ũ᠙萏ࡥ萑ﺘ옕*攁؈葞ࡥ葠ﺘ䩏*䩑*䩞*⡯蜀h蠀HĀ漀Āᜀ栀*ᔀ*ༀ㖄ᄋ预ᗾ׆Āଵ帆㖄怋预俾ъ儀ъ漀(梇䢈*§*逗Ũ᠕萏ฅ萑ﺘ옕*ԁ؎葞ฅ葠ﺘ䩏*䩑*⡯蜀h蠀HĀ뜀ǰᜀ栀*ᤀ*ༀ햄ᄐ预ᗾ׆Āვ帆햄怐预俾͊儀͊帀͊漀(梇䢈*o*逗Ũ᠕萏Ꭵ萑ﺘ옕*ꔁؓ葞Ꭵ葠ﺘ䩏*䩑*⡯蜀h蠀HĀ꜀ǰᜀ栀*ᔀ*ༀ疄ᄖ预ᗾ׆Āᙵ帆疄怖预俾Ŋ儀Ŋ漀(梇䢈*·*逗Ũ᠙萏᥅萑ﺘ옕*䔁ؙ葞᥅葠ﺘ䩏*䩑*䩞*⡯蜀h蠀HĀ漀Āᜀ栀*ᔀ*ༀᖄᄜ预ᗾ׆Āᰕ帆ᖄ怜预俾ъ儀ъ漀(梇䢈*§**᠃萏ː萑ﺘ옕*퀁؂葞ː葠ﺘ⡯Ȁ⸀ĀЀƀ਀*ༀꂄᄅ预ᗾ׆Ā֠帆ꂄ怅预蟾h蠀HȀĀ⸀ĀȀƂ*ༀ炄ᄈ䲄ᗿ׆Āࡰ帆炄怈䲄蟿h蠀HȀƀ਀*ༀ䂄ᄋ预ᗾ׆Āୀ帆䂄怋预蟾h蠀HȀ̀⸀ĀЀƀ਀*ༀႄᄎ预ᗾ׆Āฐ帆ႄ怎预蟾h蠀HȀЀ⸀ĀȀƂ਀*ༀᄐ䲄ᗿ׆Āრ帆怐䲄蟿h蠀HȀԀ⸀Āƀ਀*ༀ낄ᄓ预ᗾ׆ĀᎰ帆낄怓预蟾h蠀HȀ؀⸀ĀЀƀ਀*ༀ肄ᄖ预ᗾ׆Ā 帆肄怖预蟾h蠀HȀ܀⸀ĀȀƂ਀*ༀ傄ᄙ䲄ᗿ׆Āᥐ帆傄怙䲄蟿h蠀HȀࠀ⸀ĀĀ̀*ༀ킄ᄂ预ᗾ׆Āː帆킄怂预濾(*.*耄*᠊萏֠萑ﺘ옕*ꀁ؅葞֠葠ﺘ梇䢈**.*舂*᠊萏ࡰ萑ｌ옕*瀁؈葞ࡰ葠ｌ梇䢈**.*耀*᠊萏ୀ萑ﺘ옕*䀁؋葞ୀ葠ﺘ梇䢈**.*耄*᠊萏ฐ萑ﺘ옕*ခ؎葞ฐ葠ﺘ梇䢈**.*舂*᠊萏რ萑ｌ옕*ؐ葞რ葠ｌ梇䢈**.*耀*᠊萏Ꮀ萑ﺘ옕*뀁ؓ葞Ꮀ葠ﺘ梇䢈**.*耄*᠊萏 萑ﺘ옕*老ؖ葞 葠ﺘ梇䢈*.*舂*᠊萏ᥐ萑ｌ옕*倁ؙ葞ᥐ葠ｌ梇䢈**.*౳㼮秄䅀㍹Ѩ************Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й**Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*冮䭨*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Й*Йᶱ⃫༓ⵝ*༓ⵝĀ**ѓ㽣༓ⵝ*䚇嵋Ā**અ懰ᶱ⃫*娱朕Ā**⢅猹Ā** 
**å

瀴*㐔*㫛7䄛E♞d嘤xᓍ}㲹€᠞ˆ峃®⳼±ᔁî眯ó繫ö殈殉殙殪毟毠毸毼毿氂氃汆汊汎汚汛汬汮汰決汻煎煏煟煯熑熺燤燽爁爅爉爋爍爎爠爤爸爺爻牍牏牑牓牕牣牤识诇诒诓趘趙足躈躉躔躕鄃鄼鄽酈酉錎錏錐錛錜铏铐铛铜陮隅霟颓餌驻魝鱀鵧鶨鷱鷲鷴黟*ĂĂĂĂƞĂĂĂĂƞĂĂĂĂƞĂĂĂĂƖ*ĂĂĂĂĂĂƞĂĂĂĂĂĂƞĂĂĂĂĂĂƞĂĂĂĂĂĂƖ**ĂƖ****ĂƖ**ĂƖ***ĂƖ**ĂƖ츻Ў*ｿͩ¡**蕕؁**䃿老*鵓鵓俨ń**鵓鵓䰂**0I帀O*ž瀀*瀀,瀀\瀀h瀀š瀀Ì＀ǿ܀唀渀欀渀漀眀渀＀ǿࠀ＀ǿ＀ÿȀ＀ÿ＀ÿȀ＀ÿԀ䜀逖찁Ȁ؂ԃԄ̂蜄z ࢀ＀*吀椀洀攀猀 一攀眀 刀漀洀愀渀㔀逖ȁԀąĂ؇Ԃ*€匀礀洀戀漀氀㌀逦찁Ȁ؋ȄȂȂ蜄z ࢀ＀*䄀爀椀愀氀㼀逵찁Ȁ̇ȉԂЂ蜄z ࢀ＀*䌀漀甀爀椀攀爀 一攀眀㬀逆ȁԀ*€圀椀渀最搀椀渀最猀∀Ѐ㄀蠈*쓰*栀*ꌀ↝䄇∻§̀ᬀ*錀*挀†Ā倀Ѐ̀Ḑ*錀*挀†Ā倀Ḁ*℀*ჰĀꔀ渆됄됀脀㊁4ꘀꘀȀऀ茲Qჰࠀ䠀P⤀￰ďĀ?*＀*ｿ*ｿ*ｿ*ｿ*ｿ*ｿ*⑿硖㈀＀ዿĀ㄀Ԁ䄀搀洀椀渀Ԁ䄀搀洀椀渀᠀؀̀ఀĀఀȀఀ;

r  -  дисконтна ставка.

 

Результати оцінки простих акцій методами фундаментального аналізу свідомо менш точні, чим аналогічна оцінка боргових цінних паперів через невизначеність основних параметрів, необхідних для обчислень: терміну обертання, прогнозованого дивіденду, очікуваної ціни реалізації акції після закінчення передбачуваного періоду її використання, прийнятної норми прибутковості.

Тому у формулі оцінки простих акцій використовуються прогнозовані (передбачувані) величини – очікувані дивіденди, передбачуваний термін перепродажу акції, її можлива ринкова ціна на момент перепродажу.

У залежності від дивідендної політики АТ розрізняють наступні моделі розрахунку внутрішньої вартості простих акцій:

1) модель оцінки акцій з постійними дивідендами застосовується у відношенні тих АТ, що стабільно виплачують дохід приблизно на тому самому рівні. Ця модель являє собою спрощену формулу оцінки  акцій на невизначений період використання й аналогічна формулі розрахунку вартості привілейованих акцій:

 

.     

 

2) модель оцінки акцій з постійно зростаючими дивідендами ("Модель Гордона") використовується, якщо фінансово-господарський розвиток АТ дає йому можливість щорічно рівномірно нарощувати суму виплачуваних дивідендів з визначеним темпом:

 

   

 

де  Dn   - сума останніх виплачених дивідендів;

Dn+1 - дивіденд, очікуваний до виплати в наступному році;

g - темп приросту дивідендів (у  десяткових частках).

 

3) модель оцінки акцій з дивідендами які нерівномірно змінюються необхідна, якщо дивідендна політика АТ на деяке число років передбачає  або зниження збільшення темпу виплат дивідендів, після чого планується стабілізація темпу (це характерно для періодів первісного розвитку або реструктуризації підприємств). У цьому випадку прогнозований  період  варто  розбити  на  підперіод  непостійної  зміни (k років з дивідендами за роками Dj, де j = 1, 2, 3, ..., k) і підперіод постійного росту (де Dk+1 - буде першим очікуваним дивідендом у фазі постійного росту з темпом росту g). Очікувані дивіденди обох підперіодів, як і в попередніх випадках, треба продисконтувати, привівши до дійсної вартості.

Внутрішня вартість акцій з темпом приросту, що змінюється, у підсумку дивідендів дорівнює:

 

       

 

де  n - період, через який інвестор має намір перепродати акцію;

S - прогнозована ціна акції через n-ий період.

 

Головною вадою приведених формул у сучасних українських умовах є те, що всі вони базуються на величині дивідендних виплат. Сьогодні в Україні ця "точка опори" для оцінки вартості акцій у багатьох випадках відсутня. Тому внутрішня оцінка акції українським інвестором найчастіше заснована на вартості активів АТ і оцінці його бізнесу в цілому. [4].

 

3. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів

Загальна характеристика та цілі основних груп учасників ринку термінових контрактів 
З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи — спекулянтів, хеджерів і арбтражерів. 
Спекулянт — це особа, що прагне дістати прибуток за рахунок різниці в курсах фінансових інструментів, що може виникнути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ризик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими словами, спекулянт — це учасник ринку, що приймає на себе розрахований ризик за плату. 
      Хеджер — це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер — це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це. 
      Арбітражер — це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція — це операція, що дозволяє отримати прибуток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснення арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхилень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню паритетних співвідношень між взаємозалежними активами. Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ризик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу. 
Одночасно з хеджерами на біржі активно діють валютні спекулянти.      Технічно їх дії аналогічні діям хеджерів, але спекулянти несуть ціновий ризик, тому що нічого не страхують. Світовий досвід розвитку ф'ючерсної торгівлі показав, що повноцінний і значний за обсягом ф'ючерсний ринок не може складатися з одних спекулянтів. У цьому випадку середній прибуток від операцій кожного гравця (по статистиці геликих чисел) дорівнювала б нулю на тривалому відрізку часу, і ринок швидко б прийшов до виродження. Реальний потік пропозиції та попиту на ф'ючерсному ринку забезпечують насамперед ті, що хеджують ризик. Правда тут існує проблема: інтереси хеджуючих угоду клієнта і його брокера перебувають в протиріччі. Брокер зацікавлений продати ф Іочерс, куплений за мінімальною ціною, і отримати прибуток. Хеджер навпаки зацікавлений зберегти дешевий ф"ючерс при рості біржового курсу аж до розрахункового дня, тому що він гарантує стабільність його прибутку за товарним контрактом. При цьому, якщо хеджер сам виходить на ринок, то його дії не направляються на одержання прибутку по термінових угодах і угодах з реальною валютою. У цьому випадку професійні спекулянти, що ретельно відслідковують ринок і мають великий обсяг коштів для здійснення гри, можуть перегравати хеджерів, що призводить до виникнення додаткових валютних ризиків і збитків у хеджерів там, де по ідеї ці збитки повинні страхуватися. Світова практика виробила спеціальні міри захисту хеджерів шляхом установлення жорстко регламентованих правил торгів на біржі. Хеджери. Техніка хеджування 
Хеджери в економічному плані є основними учасниками ринку ф'ючерсних контрактів. Сфера їх діяльності лежить в галузі матеріального виробництва на ринку готівкового товару — це виробники, переробники, торговці і т.д. В епоху інфляції значні інтервали часу, необхідні для реалізації їх статутної діяльності, обумовлюють потребу у великій кількості грошових ресурсів, які без вживання компенсуючих заходів швидко знецінюються. Крім того, виникає потреба в здійсненні планування витрат на сировину і т.п. на майбутні періоди з метою визначення й узгодження зі споживачами цін на поставку продукції. З іншого боку, споживачі, зацікавлені в одержанні товарів, змушені шукати шляху захисту своїх заощаджень, щоб могти придбати.необхідн.іактиви. 
        Таким чином, хеджери використовують ринок ф 'ючерсних контрактів для того, щоб застрахувати себе від ризику, зв'язаного з коливаннями цін. Він дозволяє виробникам і споживачам уникнути чи зменшити ціновий ризик реалізації чи придбання товарів, експортерам і імпортерам — ризик зміни валютних курсів, власникам фінансових активів — ризик падіння їх курсової вартості, позичальникам і кредиторам — ризик зміни процентних ставок. 
З метою запобігання цих ризиків хеджери можуть здійснити покупку чи продаж: контрактів на ф 'ючерсному ринку. Така тактика називається хеджуванням. Хеджування — це спосіб одержання прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що грунтується на розходженнях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар. 
Продавець готівкового товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У випадку зниження цін він викуповує ф'ючерсний контракт, ціна на який теж упала, і дістає прибуток на ф'ючерсному ринку за рахунок нарахування позитивної маржі, що повинна компенсувати недоотриманий ним виторг на ринку реального товару. 
Припустимо, у січні директор текстильної фабрики планує через 3 місяці (у квітні) продати велику партію пряжі. Він планує продати 1 кг цієї пряжі за ціною 100 грн; однак він побоюється, Що ціна через 3 Місяці упаде, тому 1 січня він продає на ф'ючерсному ринку ф'ючерсний контракт за ціною 120грн. з терміном виконання 1 квітня. Через три місяці (1 квітня) його побоювання виправдалися і ціна на пряжу на готівковому ринку упала до 80 грн. за кілограм; аналогічне падіння цін відбулося і на ф'ючерсному ринку. Унаслідок падіння цін на ф 'ючерсному ринку був отриманий прибуток у розмірі 20 грн. В остаточному підсумку він одержав від продажу пряжі (80 грн.) і від ф'ючерсного ринку (20 грн.) ту суму виторгу, що він розраховував одержати за станом на 1 січня (100 грн.)

	ціна на 1 січня	ціна на 1 квітня	виторг від проведення операцій за станом на 1 квітня
Ринок реального товару	100	80	80
Ф'ючерсний ринок (1 січня -продаж контрактну; 1 квітня - купівля)	120	100	20(120-100)
Усього - виторг	-	-	80+20=100

 
     Покупець готівкового товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, думаючи, що ціни будуть рости, він купує ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування купівлею). У випадку, якщо тенденція вгадана вірно, покупець продає свій ф'ючерсний контракт, ціна якого теж зросла в зв'язку з ростом цін на ринку реального товару, і тим самим компенсує свої додаткові витрати по купівлі готівкового товару. 
     Припустимо у січні керівництво текстильної фабрики вирішило в період літніх відпусток (у липні) замінити застаріле обладнання на більш сучасне закордонне. За півроку (із січня по липень) вартість устаткування може дуже сильно зрости. Побоюючись значного росту вартості устаткування, фабрика може купити ф'ючерсний контракт на постачання даного товару з виконанням у липні. У липні вартість устаткування зросла на реальному ринку до 600 умовних одиниць, а на ф'ючерсному ринку — до 610 умовних одиниць. Витрати фабрики на ринку реального товару (600 умовних одиниць) завдяки отриманому доходу на ф'ючерсному ринку (100 умовних одиниць) не перевищили суми витрат, планованих керівництвом за станом на 1 січня (500 умовних одиниць). 
 
Умовний приклад 9.5.2.

	ціна на 1 січня	ціна на 1 липня	витрати на ринку реального товару	виторг від операцій на ф'ючерсному ринку	витрати покупця за рахунок власних коштів
Ринок реального товару	500	600	600	-	-
Ф'ючерсний ринок	510	610	-	100 (610-510)	-
Усього - витрати	-	-	-	-	500 (600-100)