Бюджетный менеджмент

 

Зміст

Теоретична частина……………………………………………………...………3

1(14). Охарактеризуйте систему  місцевих бюджетів в Україні…....................3

2(19). Порядок і терміни  складання, розгляду і затвердження  місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок  із проектом Державного бюджету………………7

3(39). Форми бюджетного  фінансування……………………………………..10 

Практична частина……………………………………………………………..14

Задача 1…………………………………………………………………………14

Задача 2…………………………………………………………………………15

Задача 3…………………………………………………………………………20

Задача 4…………………………………………………………………………22

Задача 5…………………………………………………………………………23

Перелік використаної літератури……………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1(14). Охарактеризуйте систему  місцевих бюджетів в Україні

Система місцевих бюджетів — сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.

Місцеві бюджети - це фонди  фінансових ресурсів, що формуються і  витрачаються на відповідній території. Сутність місцевих бюджетів необхідно  розглядати у двох аспектах: як організаційну  форму мобілізації частини фінансових ресурсів для розпоряджання нею  місцевих органів самоврядування і  як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним  бюджетами та всередині сукупності місцевих бюджетів.

Організація місцевих бюджетів залежить від типу державного устрою країни і поділяється на два види:

- бюджети територіальних  громад та інших органів місцевого  самоврядування;

- бюджети місцевих державних  утворень, які є суб'єктами федерацій (наприклад, бюджети земель у ФРН, штатів у США, суб'єктів федерацій у Російській Федерації)-

У країнах з федеративним устроєм кожен штат чи кантон вирішує  питання, які в країнах з унітарним  устроєм належать до компетенції  центрального уряду. У країнах з  федеративним устроєм остаточний розподіл функцій здійснюється на регіональному  рівні управління. В багатьох унітарних  країнах центральний уряд вирішує, що повинен робити кожен рівень місцевого  управління. Рівні місцевого управління можуть співпрацювати, але зазвичай останнє слово у розподілі  повноважень залишається за центральним  урядом. Проте після розмежування повноважень між місцевими органами влади та державними органами найнижчі щаблі вирішують більшість питань самостійно.

В унітарних державах встановлення адміністративно-територіального поділу належить до відання центральної  влади та уряду. У федеративних державах адміністративно-територіальна структура - це компетенція суб'єкта федерації.

Найбільш суттєвими для  підтримки принципу бюджетного унітаризму є:

- єдина унітарна правова система, встановлена парламентом та сенатом, яка мас виключні повноваження, однак передбачено також ухвалення норм законодавчого характеру регіональними представницькими органами;

- унітарні принципи організації апарату державної служби, наявність інституційних одиниць загальної адміністративної влади, відповідальних на кожному територіальному рівні за національні інтереси та результатами діяльності адміністрації, передусім стосовно суспільної безпеки та порядку;

- законодавче встановлення принципів місцевого самоврядування в регіоні;

- закріплене законом єдине визначення фінансової системи, особливо податкової системи, без уповноваження регіонального самоврядування правом оподаткування, окрім права визначати податкові ставки, категорії податкових знижок тощо;

- заперечення концепції встановлення вищої парламентської палати (сенату) як представника місцевих урядів, який виражає їх інтереси.

В унітарних країнах поняття  місцеві бюджети збігається з  поняттям бюджети місцевого самоврядування. Оскільки Україна с унітарною  країною, тому під місцевими бюджетами  слід розуміти бюджети органів місцевого  самоврядування.

Конституція України не визначила  характеру республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів. Але їх, безумовно, слід вважати місцевими, оскільки у  правовій унітарній державі може бути лише один державний бюджет - бюджет центрального уряду.

Місцевими бюджетами в  Україні визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети  місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:

- по-перше, це правовий  акт, згідно з яким виконавчі  органи влади отримують легітимне  право на розпорядження певними  фондами грошових ресурсів;

- по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного  місцевого органу влади чи  самоврядування;

- по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

В Україні існує система  так званих зведених місцевих бюджетів. Вони використовуються в процесі  бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

- бюджет Автономної Республіки  Крим;

- бюджет області;

- бюджет міста з районним  поділом;

- бюджет району.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет Автономії та бюджети районів  і міст республіканського підпорядкування  цієї автономії.

Бюджет області складається  з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує  районний бюджет, бюджети міст районного  підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад.

Бюджет міста з районним поділом об'єднує міський бюджет та бюджети районів у місті.

 

 

 

 

 

 

2(19). Порядок і терміни  складання, розгляду і затвердження  місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок  із проектом Державного бюджету

Відповідно до Бюджетного кодексу місцевий бюджет містить  надходження і витрати на виконання  повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних  адміністрацій та органів місцевого  самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Основними власними джерелами доходів є закріпленні  за місцевими бюджетами податки  і збори, які враховуються при  визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством  фінансів України, і відповідно до статті 34 Бюджетного кодексу та з урахуванням  особливостей складання проектів місцевих бюджетів, місцеві органи розробляють  і доводять до головних розпорядників  бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

У бюджетних запитах головних розпорядників коштів місцевих бюджетів зазначається основна інформація, необхідна  для складання пропозиції стосовно бюджету на відповідний рік, яка  подається на розгляд місцевого  фінансового органу.

Після отримання бюджетних  запитів головних розпорядників  бюджетних коштів офіційно починається  процес розгляду бюджету. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної  ради стосовно бюджету.

Місцеві органи на будь-якому  етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту з точки зору його відповідності мети, пріоритетності. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає  рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого  бюджету перед поданням його на розгляд  місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних  рад.

Після схвалення Кабінетом  Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про  місцевий бюджет (типова форма рішення).

У тижневий термін після  ухвалення закону про Державний  бюджет України в другому читанні  Кабінет Міністрів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних  рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів  для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості  міжбюджетних відносин на наступний  бюджетний період), які були проголосовані  Верховною Радою України при  прийнятті проекту закону про  Державний бюджет України в другому  читанні.

На підставі отриманої  інформації Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти  рішень про відповідні місцеві бюджети.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації  та виконавчі органи відповідних  рад мають право здійснювати  витрати з відповідного бюджету  лише на ті цілі, які визначені у  рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні  видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній період, крім випадків, передбачений частиною четвертою статті 15 Бюджетного кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний період провадити  капітальні видатки забороняється.

До проекту закону про  Держаний бюджет України Кабінетом  Міністрів України додається  техніко-економічне обґрунтування  відрахувань, дотацій і субвенцій  бюджетам областей, яке повинно містити: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний  стан зазначених адміністративно-територіальних одиниць; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального, екологічного стану та ефективного  використання природних умов адміністративно-територіальних одиниць; інформацію про урядові  та регіональні програми та такі, що розробляються, з прогнозом наслідків  використання.

Затвердження централізованих  місцевих бюджетів відбувається відповідною  радою не пізніше, ніж у у двотижневий  термін після офіційного опублікування  закону про Держаний бюджет України, а бюджетів районів у містах, селищ  або сіл, не пізніше, ніж у двотижневий  термін після затвердження районного  чи міського бюджету.

 

 

 

 

3(39). Форми бюджетного  фінансування

Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою  налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з  одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності – з іншого, щодо спрямування коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня  наповнюваності грошовими коштами  бюджету.

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективного діючого  механізму стимулювання кращих результатів  роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася застосуванням  різноманітних систем матеріального  стимулювання для встановлення залежності розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального  заохочення – від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійснюється в таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання  дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органм державного управління тощо відбувається на основі планового документа –  кошторису доходів і видатків. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання  доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для  виконання ними своїх функцій  та досягнення цілей, визначених на рік  відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві  складові:

1) загальний фонд, що містить  обсяг надходжень із загального  фонду бюджету та розподіл  видатків за повною економічною  класифікацією на виконання бюджетною  установою (організацією) основних  функцій;

2) спеціальний фонд, що  містить обсяг надходжень із  спеціального фонду бюджету та  їх розподіл за повною економічною  класифікацією на здійснення  видатків спеціального призначення  та на реалізацію пріоритетних  заходів, зумовлених виконанням  установою основних функцій.