Правові основи страхування

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає страховикам ліцензію на проведення конкретна видів страхування і перестрахування, передбачених статтею 4 Закону України «Про страхування». Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету у  справах нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додаються:

—  копії установчих документів та копія свідоцтва про  реєстрацію;

— довідка банку або висновок аудиторської фірми (аудитора), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

—  довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства, або товариства з додатковою відповідальністю;

—  правила (умови) страхування;

— економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахову вальної) діяльності;

— інформація про учасників  страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Комітет у справах  нагляду за страховою діяльністю зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Про внесення змін у зазначені  в цій статті документи страховик зобов'язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю у десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Підставою для відмови  у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Комітет у справах нагляду  за страховою діяльністю повідомляє юридичну особу в письмовій формі  із зазначенням причин відмови.

Спори про відмову  у видачі або відкликанні ліцензії розглядає суд або арбітражний суд.

Посадові особи Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю у випадку розголошення у будь-якій формі відомостей, що є комерційною таємницею страховика, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Комітет у справах  нагляду за страховою діяльністю має право провести примусову  санацію страховика у випадках:

— невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

— недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

—   інших випадків, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

— проведення комплексної  перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

—  встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань  без дозволу Комітету у справах  нагляду за страховою діяльністю:

—   встановлення обов'язкового для виконання графіку здійснення розрахунків із страхувальниками;

— прийняття рішення  про ліквідацію або реорганізацію  страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика за рішенням Комітету у справах нагляду  за страховою діяльністю передбачає:

—  реорганізацію у  страхового посередника відповідно до нормативних страхових посередників;

— об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

— залучення до числа учасників страховика іноземних страховиків, за умови проведення ними усіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін яких уже настав. При цьому частка іноземних учасників в статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків загального розміру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального статутного фонду.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів  підприємницької діяльності місцевими  органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика ( перестраховика) — злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення — проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Тобто в даний час  в Україні у страховій справі фінансово-правовими нормами регулюються  відносини між:

• страховиками і державою в особі податкових інспекцій з приводу внесення ними податків, зборів та інших обов'язкових платежів в Державний бюджет України, а також внесків в державні цільові фонди, передбачених нормативними актами держави. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. визначена базова ставка податку на прибуток страхових організацій в розмірі 30 процентів. Правовими нормами передбачені також особливості обчислення прибутку від страхової діяльності по страхуванню життя визначається сумою резервів по страхуванню життя понад страхові зобов'язання, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика, в тому числі для виплати дивідендів учасникам страхування.

Що стосується прибутку від інших видів страхової  діяльності, то він визначається шляхом зменшення доходу, одержаного у вигляді зароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування і перестраховування, винагород за перестраховування, частини від страхових сум і страхових відрахувань, сплаченої перестрахувальниками, повернутих сум з централізованих страхових резервних фондів по обов'язкових видах страхування в розмірі виплат страхових сум і страхових відшкодувань, відрахувань в централізовані страхові резервні фонди по обов'язкових видах страхування, витрат на проведення страхування та інших витрат, що включаються у вартість страхових послуг.

Закон України «Про оподаткування  прибутку підприємств» визначає також  особливості складу витрат, що відносяться на собівартість страхової діяльності. Зокрема, ним встановлено, що додатково до складу витрат, які відносяться на собівартість страхової діяльності, включається плата побічним установам, організаціям, підприємствам чи фізичним особам за надані ними послуги, пов'язані з основною діяльністю страховика і відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням ними їх службових обов'язків.

ІНШІ податки, збори  і обов'язкові платежі, а також  внески в державні цільові фонди  визначаються для страховиків на загальних підставах у відповідності із законодавством про оподаткування суб'єктів господарювання;

— страховиками і Міністерством  фінансів України, яке контролює виконання вимог законодавства України з питань страхової діяльності її суб'єктами. Міністерство фінансів України в межах своєї компетенції видає нормативні акти по регулюванню страхової діяльності;

—  страховиками і  державними податковими інспекціями  з приводу контролю за дотриманням  податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю внесення в бюджет податків, зборів і інших обов'язкових платежів, внесків в державні цільові фонди;

—  страховиками і  Комітетом у справах нагляду  за страховою діяльністю з приводу одержання ліцензій на здійснення страхової діяльності та контролю за їх практичним застосуванням. У випадку порушення вимог законодавства України про страхову діяльність Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю дає страховикам приписи по їх усуненню, а при невиконанні приписів обмежує чи призупиняє ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або в передбачених чинним законодавством випадках приймає рішення про їх відкликання. Без наявності ліцензії страховики можуть здійснювати лише обов'язкові види страхування, якщо право на їх проведення передбачено нормативними актами;

—  страховиками і Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю з приводу встановлення правил формування і розміщення страхових резервів. Комітет за погодженням з Міністерством фінансів України і Міністерством статистики України також встановлює правила їх обліку і показники звітності.

У відповідності із Законом  України «Про страхування» страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування. Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових  платежів (страхових внесків, страхових  премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у першому кварталі цього періоду множиться на одну четверту;

- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на одну другу;

- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на три четвертих);

- одержані добутки додаються.

Актами чинного законодавства  може визначатись окремий перелік  резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування і обліку.

Страховики зобов'язані  створювати і вести облік таких  резервів із страхування життя:

довгострокових зобов'язань (математичні резерви):

належних виплат страхових  сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя, зазначеною у статті 29 Закону України «Про страхування», з урахуванням темпів зростання інфляції.

Кабінет Міністрів України  може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Страхові резерви повинні  розмішуватись з урахуванням  безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості і мають бути представлені активами таких категорії!:

—  грошові кошти  на розрахунковому рахунку;

—  банківські вклади (депозити);

—  нерухоме майно;

—  цінні папери, що передбачають одержання доходів;

—  цінні папери, що емітуються державою;

—  права вимоги до перестраховиків;

— довгострокові інвестиційні кредити (для резервів із страхування життя);

— готівка в каси в  обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Резерви із страхування  життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування життєвого будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам заборонено здійснення інших видів кредитної діяльності.

Не менше 90 процентів резервів повинні бути розмішені (інвестовані) на території України;