Філософські погляди Сократа

Філософські погляди Сократа

Ціллю філософських вчень Сократа була допомога людям. Своїм покликанням  він вважав “виховання людини”, смисл  якого бачив у дискусіях та бесідах, а не в систематичному викладенні якоїсь області знань.

На  жаль, усі наші погляди на Сократа  як філософа базуються винятково  на непрямих джерелах, головним чином  на творах Платона. Проте навіть образ, створений з кусочків матеріалів, вирваних із небуття, дає уявлення про  нього та його філософські погляди  і не викликає сумніву у фізичній реальності існування Сократа, людини настільки глибоко переконаної  у власній правоті, що навіть під  загрозою смертної кари він не спробував  принести свої вчення у жертву заради порятунку життя.

Саме  йому судилося продовжити діяльність софістів. «Новой формой» Сократа став його метод, за допомогою якого він досліджував світ. Сократ поширював свої погляди переважно у розмовах та дискусіях, намагаючись досягти істини шляхом виявлення суперечностей у твердженнях противників. За допомогою правильно підібраних питань виявлялись слабкі місця опонента. Тенденція знаходити протиріччя у фразах, зіштовхувати їх між собою і приходити, таким чином, до нового, більш надійного знання стала джерелом понятійної діалектики.

Ціллю філософських вчень Сократа була допомога людям. Своїм покликанням  він вважав “виховання людини”, смисл  якого бачив у дискусіях та бесідах, а не в систематичному викладенні якоїсь області знань. Сократ ніколи не вважав себе “мудрим”, а лише філософом, який “любить мудрість”. Звання ж  мудреця належить на його думку лише Богові. Якщо людина самовпевнено вважає, що знає на все готові відповіді, то така людина для філософії загублена.

Їй  нема чого ламати голову в пошуках  найбільш вірних понять, нема чого рухатись далі в пошуках нових рішень тієї чи іншої проблеми. В результаті мудрець виявляється “папугою”, який завчив декілька фраз і кидає  їх у натовп. Саме представники сократичних  шкіл ставлять проблему людини, людської особистості, формулюють основні світоглядні  питання, такі як відношення суб’єкта і об’єкта, духа і природи, мислення і буття. Сократ був принциповим  ворогом вивчення природи.

Роботу  людської думки у цьому напрямі  він вважав безбожжям. Потрібні гадання, а не наукові дослідження, щоб  отримати вказівки богів відносно їх волі. Він притримувався порад  дельфійського оракула і говорив  своїм учням чинити так само, робив  жертвоприношення богам і виконував  усі релігійні обряди.