Оцінних значень та засобам їх вираження в мові.

Однак особливо важливо те, що говорити про оцінку можна стосовно цілих висловлювань. Висловлювання сприймаються як оцінні і за відсутності оцінних слів, якщо описується ситуація, що має відповідний зміст у «картині світу». Оцінювальний зміст може бути вилучений із висловлень на підставі контексту.

Таким чином, оцінка може бути співвіднесена як власне з мовними  одиницями, так і з семантикою висловлювання в дуже широкому діапазоні значень.

            

                                 Оцінне висловлення

Висловлювання, що встановлює абсолютну чи порівняльну цінність будь-якого об’єкта, що дає йому оцінку, називається оцінним. Логічна структура і логічні зв’язки оцінного висловлення вивчаються логікою оцінок, яка складається з логіки абсолютних оцінок та логіки переваг. Засоби вираження оцінок надзвичайно різноманітні. Абсолютні оцінки частіше за все виражаються реченнями з оцінними словами добре\погано\байдуже. Замість них можуть бути використані слова позитивно\негативно, добро\зло тощо. Порівняльні оцінки формуються у реченнях з оцінними словами краще\гірше\рівноцінно.

В мові для вірного розуміння  оцінок важливу роль грає контекст, в якому вони формулюються. Можна  виокремити звичайні, або стандартні, формулювання оцінного висловлення, але майже кожне речення будь-якої граматичної форми може у відповідному контексті виражати оцінку.

Виокремити оцінне висловлення  серед інших видів висловлювань, спираючись лише на граматичні ознаки, важко. Поняття оцінного висловлення може бути визначено за допомогою протиставлення його дескриптивному (описовому) висловленню, а також за допомогою дослідження внутрішніх оцінок та їх видів. Оцінка є вираженням цінного відношення твердження до об’єкта, протилежного описовому, або істинному, відношенню. У випадку істинного відношення відправним пунктом зіставлення твердження та об’єкта є останній; твердження виступає як його опис. У випадку оцінного відношення похідним є твердження, яке виступає як зразок, стандарт. Відповідність йому об’єкта характеризується в оцінних поняттях. Позитивно цінним є об’єкт, відповідний висловленому про нього твердженню, такий, що відповідає поставленим вимогам.

 

В звичайній мові між  істиною та оцінкою є певна  різниця. Слово «істинний» використовується, як правило, лише стосовно висловлювань, а от слово «хороший» є багатофункціональним. Оцінне відношення думки до дійсності частіше за все виражається не за допомогою спеціальний оцінних понять, а за допомогою висловлювань з «повинно бути», явним або таким, що мається на увазі. [5]

 

                                 Види оцінки.

 Диалектика внутрьошнього  та зовнішнього, (а в їх рамках  соціально- та професіонально- нормативного), ситуативного планів оцінки, показує, що цей процес характеризується складною функціональною структурою, а тому типологія оцінок достатньо умовна. З цієї точки зору оцінки дуже приблизно можна поділити на практичні, духовно-практичні та научні, а в цих межах - на соціальні, приватні, професійні, ситуативні та оперативні.

 Щодо об’єкта це  означає, що в кожному конкретному  випадку суб’єкт виділяє свій  соціокультурний, особистий, ситуативний  і оперативний зміст у контексті  поточної діяльності.

Існує окрема класифікація, що виділяє абсолютну та відносну оцінки. У першому випадку характер відношення між суб’єктом та об’єктом виявляється шляхом безвідносного приписування цінності одному предмету або ж класу гомогенних предметів.У другому ж -  приписування одному предмету або ж класу предметів у порівнянні з однопорядковим предметом, класом предметів. Абсолютна оцінка отримує  своє вираження в таких термінах, як «хороший», «поганий», «добро», «лихо», тоді як відносна оцінка (порівняльна) знаходить вираження у словах  – «краще», «гірше», «рівноцінно». [7, С.15]

В іншій класифікації розрізняють три види оцінки: аксіологична, деонтична і сенсуальна. Перша вказує на адекватність/неадекватність характеристик суб’єкта певної діяльносної ситуації, друга вказує на відповідність/невідповідність прийнятим морально-етичним нормам, а остання вказує на те, що певна ситуація викликає  у суб’єкта оцінки позитивне або негативне емоційне становище.

  Також розділяють оцінки на два типи в залежності від наявності ознак, які сприймаються органами почуттів, або ознаками, що не сприймаються цими органами.До першої групи відносятья ті оцінки, що пов’язані з фізичними почуттями і трапляються незалежно від бажання і самоконтроля комуніканта. Такі оцінки, як правило, не є мотивованими. Їх називають емпіричними або сенсорними. Оцінки, основою яких є ознаки , що не сприймаються органами почуття, а формуються в результаті складних розумових операцій, вона називає мотивованими.

В мовознавстві, в свою чергу, виділяють два різновиди: оцінку de dicto, тобто оцінку у формі судження про якість предмета, явища або процеса у позитивному чи негативному змісті, та оцінку  de jure, коли оцінне відношення закріплюється в найменуванні об’єкту.

Розглянувши вищевикладені  точки зору на оцінку та оцінність, можна вивести загальне визначення оцінки як категорії лінгвістики. Отже, ми бачимо оцінку як модальну рамку, яка включає у себе ряд обовязкових елементів (експліцитних та імпліцитних), таких, як суб’єкт оцінки, об’єкт, аспект, оцінний елемент як такий, оцінний стереотип і шкалу оцінок. В оцінці семантичний та прагматичний аспекти є нероздільні, усі сторони її функціонування відбивають злиття семантики (власного значення мовних одиниць, включаючи вислів вцілому) і прагматики (умов реалізації процесу комунікації).

В оцінці постійно взємодіють об’єктивний та суб’єктивний фактори, до того ж кожен з них торкається і субєкта , і обєкта оцінки. Так, суб’єкт виражає оцінку як на основі власних ємоцій, так і з врахуванням соціальних стереотипів, об’єкт оцінки також передбачає об’єктивні властивості і властивості, які можуть оцінюватися  виходячи з приоритетів індивідуального суб’єкту.

 

                     Засоби  вираження оцінки

 

В тексті оцінка частіше за все не буває незалежною, вона є частиною загальної побудови опису або міркування і органічно  пов’язана із дескриптивним аспектом тексту в цілому. Оцінка ніби розміщає об’єкти по їх місцях, визначаючи їх взаємодію. Вивчення оціночних структур лінгвістами доводить, що оцінка торкається самих різних аспектів мовної системи. Оцінний аспект тексту складається із значень, які реалізуються на всіх рівнях мови – в морфології, синтаксисі, лексиці. Оцінка в тому чи іншому вигляді присутня у будь-яких типах текстів, навіть якщо вона виражена експліцитно.

Засоби оцінки поділяються на лінгвістичні та екстралінгвістичні. Лінвістичні засобами вираження оцінки є морфологічні, лексичні та граматичні. До екстралінгвістичних засобів відносяться жести, інтонація.

Щодо типів  оцінювальної лексики, можна зазначити, що у лінгвістиці виділяють наступні одиниці:

 

1) Слова з не оцінним денотативним компонентом

- Не оцінне, не емоційне (стеля – верхнє внутрішнє покриття приміщення, радіограма – те, що передають по радіо);

- оцінне, не емоційне (крадій – людина, що краде);

- не оцінне, емоційне (благовірний – чоловік, бездар – людина позбавлена талантів);          

- оцінне, емоційне (замазура – людина, що не дбає про чистоту)

 

2) Слова з оцінним денотативним компонентом:

- оцінне, не емоційне (красуня – дуже красива жінка; делікатес – вишукана страва);

- оцінне, емоційне (сволота – підступна, підла людина; ).

 

Така є  оцінна системність слова – денотативна  і конототивна, ядерна і перефірійна. Але оцінність може бути і не системною. Не оцінні слова можуть стати оцінними в залежності від ситуації, у якій вони вживаються. Наприклад, прикметник „порожній”: „Зала була порожньою.” „Фільм опинився порожнім.” [8, С.92]

Однак, існує група слів, які, не маючи оцінності в системі мови, вимагають обов’язкового наведення оцінки в акті мовлення. Ці слова системно передбачають наведення оцінки, а якою конкретно вона буде, залежить виключно від ситуації, референта висловлювання.

 

Говорячи  про оцінювальну лексику, необхідно  нагадати, що оцінка об’єктів дійсності  здобуває відображення в мові у більшості  випадків у слові. А прикметники  є тією частиною мови, яка має  величезне різноманіття оцінювальної семантики. Прикметники – чисті предикати – мають цілий ряд специфічних властивостей, що відображають їх семантику. Зокрема, класичні предикати містять два аспекти, які зазвичай реалізуються разом, у межах одного вислову. Ще одна особливість значення і вживання прикметників полягає у тому, що прикметники суміщають у своїй структурі семантичний та прагматичний аспекти мови, що відображається як у значенні лексичних одиниць, які відносяться до класу прикметників, так і у їх вживанні. Для прикметників як класу слів є характерним наявність суб’єктивно-оцінювальних значень та відповідних конотацій.

Одним з морфологічних  засобів вираження оцінювальних значень, можуть бути афікси. Так, наприклад, суфікси –ard, -ling,-eer, -ster  мають негативну конотацію (rhymester, hireling);суфікси -ie, -y, -let, -ette передають значення зменьшувальності, або лагідності (starlet, oldie). Значення якісної характеристики може з’являтися у іменників, сформованих способом словододавання (never-do-good), або конверсії (she was all curiosity and expectation).

Засоби вираження  оцінки, як вже було зазначено, багатоманітні. Значення якісної оцінки реалізується за рахунок, наприклад, основи вихідного  дієслівного слова. В деяких випадках у похідних словах прирощення оцінних сем трапляється за рахунок, наприклад, переосмислення основи:

-    спеціалізація  значення (to hustle – штовхати, примушувати,  hustler - енергійна безпардонна людина);

-     метафоризація/метонімізація значення (to sail – плавати, sailor – моряк/ метонімія: людина, яка добре/погано переносить морські подорожі: good (bad) sailor).

Унікальним  засобом створення образних оцінювальних значень є лексико-семантична транспозиція (she was a great forgetter and returner). [9, С.131]

 

Значення  якісної оцінки може бути реалізовано у синтагматиці:

 

1) модифікатори  іменного компонента несуть широку  та різноманітну інформацію, в  тому числі значення комунікативно зумовленого відношення людини, що говорить до того, що говориться, що може бути реалізовано різними мовними засобами—як включаючими семи емоційно-оцінювального характеру.

 

2) за для емфатичного підкреслення посилення, значення якісної оцінки служить синтаксична організація речення.  [9, С.131]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Розділ II

 

В цій частині  курсової роботи досліджені засоби вираження негативної оцінки на матеріалі англомовних соціально-політичних текстів. Для цього використані статті з різних англомовних видань.

Для того, щоб  проаналізувати негативну оцінку в  новинах, виокремимо на практичному  матеріалі випадки використання негативно забарвлених одиниць, а також, всі оцінні елементи, що передають негативну коннотацію, так як негативна оцінка може бути передана автором за допомогою абсолютно позитивних одиниць. Для цього візьмемо статті з www.news.bbc.co.uk та http://www.opednews.com та знайдемо одиниці, що мають безпосередньо негативне значення, проаналізуємо їх, роздивимось на предмет інтенсифікації та деінтосифікації, що їх супроводжує, морфології, можливих стилистичних прийомів, роздивимось випадки створення негативної оцінки за допомогою позитивних одиниць.

 Із загальної кількості оцінних висловлювань (≈1500 одиниць) ми виділили 600 одиниць із негативною семантикою. Категорія негативної оцінки в англійській мові виражається за допомогою таких заперечувальних одиниць як: not, no, never, nothing, none, nobody, neither… nor…, а також різноманітних префіксально-суфіксальних засобів вираження заперечення (un-, in-, -less etc.) та слів з абсолютно негативним значенням (fool, dolt). Ще було виявлено кілька випадків створення негативної оцінки за допомогою слів та виразів з позитивною семантикою.

 

Аналізуючи  статті, виділяємо оцінні висловлювання  та аналізуємо їх:

«We are not ready to face the resistance without our allies’ support» (Ми не готові зустріти спротив без підтримки наших союзників) [16]. Для вираження негативної емотивної оцінки було використано один із найчастіше зустрічаємих способів—додавання до дієслова заперечної частки not. Воно є найбільш вживаним та універсальним у мові і називаються «словом загального заперечення».

«They were completely unprepared for financial crisis» (Вони були зовсім непідготовлені до фінансової кризи) [16]. Тут для вираження негативної оцінки до прикметника prepared було додано заперечний префікс un-, а для інтенсифікації оцінки автор використав прислівник completely, який має значення “Full”, цілком, повністю, і показує високу міру упевненості що говорить по значущість, реальність подій, в їх достовірність.

«Our Government is certainly incompetent, moreover, its incompetent leadership is bringing us to the debtors' prison». ( Наш уряд абсолютно некомпетентний, більш того, його некомпетентне керівництво веде нас до боргової ями) [16]. В даному випадку для створення негативної оцінки до прикметника competent було додано заперечний префікс in-, а для інтенсифікації оцінки було використане слово certainly, яке виражає відсутність сумнівів в реальності і достовірності того, про що повідомляється, несе в собі істинність і надійність знання. Прислівник moreover в даному реченні підкреслює глибину негативної оцінки автора діяльності уряду і теж слугує для її підсилення.

 

«The passivity of NBU is a reason of deposit scandal». (Бездіяльність НБУ є причиною скандалу навколо депозитів) [17]. Це речення є прикладом створення негативної оцінки за допомогою слів, які не містять заперечних часток та не мають абсолютно негативного значення. Іменник passivity несе негативне забарвлення лише завдяки контексту всього речення, його змістового зв’яку із словом scandal.