Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

1. Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії.

Макроекономіка являє собою частину економічної теорії, що вивчає економічні відношення, категорії, закони і закономірності, що виявляються в національній економіці і на міждержавному рівні.

Виділяють декілька визначень предмету макроекономіки:

• Макроекономіка вивчає сукупні величини загального рівня цін і безробіття, загального рівня зайнятості та їх вплив на національні об’єми виробництва, ВНП, ВВП, ЧНД, НД, І цін, сукупний попит и пропозицію, номінальний і реальний дохід;
• Макроекономіка вивчає національну економіку в системі ринкових відносин, що за Кейнсом складається з: ринку товарів і послуг, ринку грошей, ринку праці, ринку капіталу;
• Макроекономіка вивчає загальну рівновагу, причини і наслідки її порушення;
• Предметом макроекономіки є макроекономічна політика, що поділяється на: соціальну, зовнішньоекономічну, монетарну, фіскальну і політику зайнятості.

Методи макроекономіки – це сукупність засобів, прийомів вивчення предмета даної науки, тобто конкретний набір інструментів. Макроекономіка використовує широкий спектр методів, що поділяються на: загальнонаукові, які включають діалектику:

• абстракцію — уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища й ігнорування несуттєвих його ознак;
• аналіз — уявний розклад цілого на частини, кожна з яких вивчається окремо;
• синтез — пізнання явища як цілого в єдності всіх його елементів;
• індукцію — виведення економічних закономірностей і принципів із факторів реального життя на основі сходження від одиничного до загального;
• дедукцію — аналіз від загального до одиничного;
• ототожнення — це узагальнення типових явищ, процесів, які часто повторюються і є властивими для досліджуваного об’єкта;

До складу специфічних методів входять:

• метод агрегування – об’єднання в єдине ціле на основі певних ознак множини економічних суб’єктів, явищ або процесів (домогосподарства, підприємства)
• економіко-математичне моделювання — побудова макроекономічних моделей для аналізу та прогнозування економічних систем на макрорівні (є основним методом макроекономічних досліджень) та ін.

 

Кейнсіанство – макроекономічна теорія, засновником якої був англійський економіст Джон Мейнард Кейнс. Кейнс довів, що в ринковій економіці може бути рівновага за неповної зайнятості і що для її досягнення необхідне втручання держави. До основних важелів втручання Кейнс відносив фіскальну й грошову політику, а об'єктом регулювання вважав сукупний попит. Свої погляди на проблеми регулювання ринкової економіки Кейнс виклав у книзі “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936 р.), де показав, що держава, впливаючи на окремі макроекономічні показники, зокрема, на такі як загальний дохід, споживання, інвестиції, заощадження та ін., може ефективно здійснювати регулювання економіки.

 

 

2. Функції макроекономіки, як навчальної дисципліни. Модель рівноваги національного ринку.

Макроекономіка як наука виконує такі функції:

1) теоретико-пізнаеальну ( гносеологічну ) зміст якої полягає в пізнанні економічних явищ, процесів і поведінки макроекономічних суб'єктів та створенні теоретичних моделей, відповідних об'єктам дослідження;

2) практичну, зміст якої полягає у розробці практичних рекомендацій на основі економічного аналізу. Ця функція реалізується насамперед у розробці економічної політики держави. Крім того, теорію макроекономіки використовують у своїй практичній діяльності домогосподарства, фірми та закордонний світ;

3) прогностичну яка полягає в оцінці економічної кон'юнктури та передбаченні перспектив економічного розвитку країни;

4) виховну та світоглядну - наявний у суспільстві економічний порядок формує відповідний тип економічного мислення та своєрідний світогляд.

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, які опосередковують реалізацію товарів та послуг, обіг капіталу, купівлю і продаж робочої сили

Модель Хікса – Хансена представляє собою графік, системою координат  якого є рівень національного доходу (Y) і значення процентної ставки  (r).  Ситуацію на ринку товарів і послуг відображає крива IS. Умовою рівноваги  товарного ринку є рівність інвестицій і заощаджень – I = S. Функція інвестицій залежить від співвідношення граничної ефективності капіталовкладень і ставки позичкового процента. В силу цього, обсяг інвестицій може визначатися як функція позичкового процента I = I(r). Заощадження ж у відповідності до „головного психологічного закону” визначаються рівнем національного доходу, тобто S = S(Y). Таким чином, отримують функцію IS: I(r) = S(Y). 
   Рівновагу на грошовому ринку відображає крива LM. Попит на гроші визначається або трансакційними мотивами (потреба в грошах для здіснення угод з купівлі-продажу) і є функцією доходу – L1 = L1(Y), або спекулятивними мотивами (перевага цінних паперів з метою отримання процента) і тому спекулятивний попит є спадною функцією норми банківського процента – L 2= L2(r). Сукупний попит на гроші буде: L = L1+L2, або L = L1(Y) + L2(r), або L = L(Y,r). Пропозиція грошей M вважається величиною заданою і прирівнявши її до попиту на гроші отримуємо умову рівноваги на грошового ринку або функцію LM: L(Y,r) = M. 
   Точка перетину кривих IS і LM ( Е ) означає таке співвідношення між рівнем національного доходу і позичкового процента, за яких заощадження дорівнюють інвестиціям а попит на гроші – їх пропозиції, тобто обидва сектори товарний і грошовий перебувають в рівновазі. 
   Модель IS-LM дає можливість прослідкувати вплив на економічні процеси окремих складових державної економічної політики, зокрема крива IS відображає вплив фінансово-бюджетної, а крива LM – грошово-кредитної політики держави.  
   Якщо розглядати усі ринки (товарний ринок , грошовий ринок, ринок праці) як такі що взаємопов’язані, то загальна графічна модель IS-LM матиме наступний вигляд (рис.2.2).

   

Взаємодія товарного і грошового ринків (квадрант 1) визначають рівноважний рівень національного доходу (Y*). Він в свою чергу через виробничу функцію впливає на попит на робочу силу (N*) (квадрант 2) і в кінцевому випадку – на рівновагу на ринку праці (квадрант 3). 
   Таким чином модель Хікса-Хансена становила собою різновид концепції загальної ринкової рівноваги, що активно розроблялася неокласичною теорією ще з часів Л. Вальраса і дала змогу включити в неї кейнсіанське економічне вчення на засадах окремого випадку. Якщо відкинути кейнсіанські припущення про негнучкість заробітної плати то модель IS-LM в повній відповідності до неокласичного тезису про саморегульваність ринкової економіки демонструє можливість автоматичного досягнення повної зайнятості. Автоматична тенденція до повної зайнятості в моделі Хікса-Хансена породжується впливом ринку праці на грошовий ринок, який в свою чергу, взаємодіючи з ринком товарів, викликає зворотню реакцію на ринку праці. 

 

3. Економічна сутність макроекономічних показників, їх структура і функціональне призначення.

Для аналізу макроекономічних процесів використовується система усталених макроекономічних показників, що розраховуються в рамках так званої системи національних рахунків (СНР).

СНР – це сукупність взаємопов’язаних макроекономічних показників, класифікацій по групах, які характеризують усі основні економічні процеси, умови, результати відтворення економіки, орієнтованої на ринкові відносини.

СНР визначає найбільш суттєві зв'язки між ними, і на цій основі здійснюються аналітичні розрахунки, які забезпечують зміни макроекономічних пропорцій, враховують вплив різних факторів на соціально-економічні процеси та визначають можливості управління ними.

З метою аналізу розвитку національної економіки за звітний період використовують 4 групи макроекономічних показників:

1. Показники національних  об’ємів виробництва: ВНД, ВВД, ЧНП, НД, БД, ОД;

2. Показники грошового  ринку: споживчий кошик, індекс цін, темп інфляції;

3. Показники ринку робочої  сили: рівень безробіття, коефіцієнт  участі в робочій силі, кількість безробітних, кількість робочої сили;

4. Показники зовнішньоекономічної  діяльності: експорт, імпорт, чистий  експорт.

 

4. Порядок обчислення показників системи національних рахунків, рух і розподіл національного продукту.

Основним показником СНР є валовий внутрішній продукт – це результат функціонування економіки за певний період розвитку і показує ринкову вартість вироблених кінцевих товарів та послуг у даній країні. Він враховує вартість продукції, виробленої усіма виробниками незалежно від того, в чиїй власності перебувають чинники виробництва – громадян даної країни чи іноземців.

Валовий національний продукт – це показник, що вимірює ринкову сукупну вартість кінцевої продукції, створеної за допомогою чинників виробництва громадянами даної країни як усередині країни, так і за кордоном.

ВНП і ВВП можуть збігатися, якщо країна не вивозить свої чинники виробництва в інші країни, тобто в закритій економіці. У відкритій економіці різниця між ВВП і ВНП, як правило, невеличка і зазвичай становить не більше 2 %. Цей розмір називається – чисті факторні прибутки з-за кордону. Вони показують різницю між прибутками, отриманими громадянами країни за кордоном, і прибутками іноземних громадян, отриманими на території даної країни.

ВНП = ВВП + чисті факторні прибутки з-за кордону.

Для розрахунку ВВП і ВНП використовується три методи:

1. По доданій вартості – виробничий  метод.

2. По витратах – метод кінцевого  використання.

3. По прибутках – розподільний  метод.

Виробничий метод підрахунку, або по доданій вартості – підсумовується додана вартість, створена в галузях, тобто  валовий внутрішній продукт визначається як сума доданих вартостей усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість показує різницю між доходами підприємств, отриманими від реалізації виробленої продукції, і вартістю придбаної сировини, матеріалів, палива тощо.

Даний метод дозволяє визначити внесок різноманітних підприємств, галузей у створення ВВП (ВНП).

Метод кінцевого використання, або по витратах – при цьому методі підсумовуються витрати всіх економічних агентів, тобто  домашніх господарств, на поточне споживання, заощадження населення, витрати підприємств на розширення виробництва, витрати держави на закупівлю продукції.

ВВП = С + І + G + Хn, де

С – витрати населення на особисте споживання.

І – до них належать реальні валові приватні внутрішні капіталовкладення. G – державні витрати на купівлю продуктів і ресурсів.

Хn – чистий експорт – це різниця між експортом і імпортом або сальдо торгового балансу.

 

 

Розрахунок ВВП по прибутках, або розподільний метод – показує суму прибутків, що отримані від використання чинників виробництва, а саме:  заробітна плата, прибуток, рентні платежі, відсотки на капітал.

ВНП = W + R + i + О + Р + А + Нп + Пр , де

W – заробітна плата, включає номінальну заробітну плату працівникам державного і недержавного секторів економіки, платежі у фонди соціального страхування і забезпечення.

R – рентні платежі одержують  власники природних ресурсів, нерухомості  за надання їх економіці.

i – чистий відсоток показує процентний прибуток, який одержують кредитори від приватного бізнесу за надані кредити.

Р – це прибуток, одержаний некорпоративним сектором, тобто одноосібними господарствами, а також корпораціями. Прибуток корпорацій включає податки з прибутку корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, дивіденди акціонерів

О – оренда.

А – амортизаційні відрахування від зносу основного капіталу.

Нп – непрямі податки на бізнес. Проте фактично їх оплачують покупці. До них належать податок із доданої вартості, акцизний збір, мита, ліцензійні платежі.

Пр – прямі податки

Всі методи підрахунку ВВП дають однаковий результат, тому що те, що витрачено на купівлю продукту, тобто витрати, є прибутком для тих, хто вклав людські і матеріальні ресурси у виробництво цього продукту і його продаж на ринку.

Інші показники системи національних рахунків

Чистий національний продукт – це макроекономічний показник, що характеризує обсяг створених і придбаних населенням даної країни товарів і послуг за певний період часу, як правило за рік, зменшений на суму амортизаційних відрахувань:

ЧНП = ВНП – амортизаційні відрахування

Національний доход – це новостворена вартість у галузях матеріального виробництва і зменшена на розмір чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧНП – чисті непрямі податки на бізнес

Особистий дохід – це отриманий прибуток, сформований після зменшення НД на розмір внесків на соціальне страхування, податків на прибутки корпорацій, нерозподіленого прибутку корпорацій і збільшений на суму трансфертних платежів.

ОД = НД –  внески на соціальне страхування – податки на прибутки корпорацій – нерозподілений прибуток корпорацій + трансфертні платежі

Національне багатство – це сукупність матеріальних і культурних благ, накопичених країною протягом її історії, створених працею попередніх і нинішніх поколінь на певний момент часу.

 

5. Індекс приросту цін, номінальний і реальний ВНП. Дефлятор ВНП. Індекс цін Леспейреса, Пааше, Фішера.

В економічній теорії для порівняння ВВП у різні періоди часу використовують номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП – це розрахована вартість продукції в поточних ринкових цінах.

Реальний ВВП – це розрахована вартість продукції в постійних незмінних цінах.