Лекции по "Международной экономике"

Виходячи з вищевикладеного  можна зробити висновок, що валютний курс виконує низку важливих функцій, до яких належать наступні:

• інтернаціоналізація грошових відносин;
• уможливлює своєчасність міжнародних розрахунків  та еквівалентність обміну товарами та послугами в сфері міжнародних економічних відносин;
• виступає базисом для порівняння цін на національних і світових ринках товарів, послуг, продуктів інтелектуальної власності, активів та інструментів на всіх сегментах світового фінансового ринку;   
• використовується для періодичної оцінки рахунків в іноземній валюті та активи компаній та банків;
• перерозподіл національного продукту між країнами.

Сучасний етап розвитку валютно-фінансових відносин характеризується множинністю валютних курсів, що вимагає  визначення найефективніших способів їх стабілізації та регулювання. Існує  два види політики валютного курсу: фіксований та плаваючий та їхні різновиди (табл. 9.3).  

 Таблиця  9.3.

Види режимів валютних курсів за способом регулювання²

Перевагами плаваючих  валютних курсів є те, що вони  унеможливлюють значні розбіжності між курсами  купівлі та продажу валют, що перешкоджає  отриманню спекулятивних надприбутків і знижує необхідність прямого втручання центробанків у функціонування валютного ринку (шляхом валютних інтервенцій). До недоліків плаваючих валютних курсів слід віднести невизначеність майбутнього курсу, що створює значні складнощі для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. В запровадженні плаваючих валютних курсів більш зацікавлені країни з дефіцитом платіжного балансу, а також країни, які віддають перевагу у проведенні грошово-кредитної і бюджетної політик.

Перевага керованого плавання полягає в тому, що уряд не зв’язаний жодним зобов’язаннями щодо підтримки курсу і може проводити ту політику у цій сфері, яка є оптимальною для існуючої економічної ситуації в країні.

Фактори, що впливають на валютний курс:

• Темп інфляції
• Стан платіжного балансу
• Різниця процентних ставок в різних країнах
• Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції
• Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та  міжнародних розрахунках
• Прискорення чи затримка  міжнародних платежів
• Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках
• Валютна політика
• Продуктивність праці
• Довгострокові темпи зростання національної валюти
• Місце і роль  країни у світовій торгівлі
• Вивіз капіталу

3. Еволюція світової валютної системи.

У XVI – XVIII ст. Панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм – грошова система  в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

1. система паралельної валюти – законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом;  золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;
2. система подвійної валюти - держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих та срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

Наступною формою функціонування національних валютних систем став монометалізм - грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є        загальним еквівалентом та основою грошового обігу.

Срібний монометалізм існував  у Росії (1843-1852), Індії (1852-1893) Нідерландах (1847-1875) Китаї (до 1935р.). У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом.

Різновиди золотого монометалізму:

1. золотомонетний стандарт
2. золотозлитковий стандарт 
3. золотодевізний стандарт

Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Основні етапи  еволюції світової валютної системи  наведено у табл 9.4.

Таблиця 9.4

ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

4. Європейська валютна система – це міжнародна (регіональна система)

Європейська валютна  система – була створена 13 березня 1979р.

• міжнародна (регіональна) валютна система – сукупність економічних відносин, яка пов’язана з функціонуванням валюти в межах економічної інтеграції;
• державно-правова форма організації валютних відносин країн “Загального ринку» з метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів.
• підсистема світової валютної системи (Ямайської).

Цілі створення  Європейської валютної системи:

• Встановити підвищену валютну стабільність всередині співтовариства і створити зону європейської стабільності з власною валютою у противагу   Ямайської валютної системи, що заснована на доларовому стандарті,
• Стати головним елементом стратегії росту в умовах стабільності
• Спростити конвергенцію процесів економічного розвитку та надати новий імпульс європейського процесу
• Забезпечувати стабілізуючий вплив на міжнародні  економічні та валютні відносини.
• Обмежити “Загальний ринок” від експансії долара.

Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, які відрізняють її від Ямайської валютної системи:

• ЄВС базувалась на ЕКЮ, потім – на євро (17 країн);
• На відміну від Ямайської ВС, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його в якості реальних резервних активів. Створений спільний золотий фонд за рахунок об’єднання 20% офіційних золотих резервів країни ЄВС в ЄФВС (Європейський фонд валютного співробітництва), який згодом перетворено на Європейський Центральний Банк;
• Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+2,25% від центрального курсу ,для деяких країн (Італії) +6% до кінця 1989р.  Потім Іспанії. З серпня 1993р.у результаті загострення валютних проблем ЄС межі  коливання розширилися до +15%);
• В ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною інтервенцією;
• Як підсистема ЄВС несе на собі негативні наслідки нестабільності світової валютної системі і вплив долара.

“План Делора” (Ж.Делор – голова Комітету ЄС) (квітень 1989 р.)

• Створення загального (інтегрованого ) ринку;
• Структурне вирівнювання відсталих зон та регіонів;
• Координація економічної, бюджетної, податкової політики;
• Створення наднаціонального Європейського валютного інституту у складі керуючих центральними банками і членів директорату для координації грошової та валютної політики;
• Єдину валютну політику, введення фіксованих валютних курсів і колективної валюти ЕКЮ.

На основі плану Делора була розроблена  та підписана  12 країнами ЄС в Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992р.угода про Європейський Союз, яка передбачала в три  етапи формування валютно-економічного союзу.

Маастрихтська угода:

Перший етап (1 липня 1990р. – 31 грудня 1993р.) - етап становлення економічного і валютного союзу ЄС (ЄВС – англ. EMU - Economic and Monetary Union).Підготовка до ведення євро.

• Відміна всіх обмежень на вільний рух капіталу всередині ЄС, а також між ЄС та третіми країнам<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt;