Лекции по "Международной экономике"

Тема 12. міжнародна РЕГІОНАЛЬНА  інтеграція

 

Сутність міжнародної економічної  інтеграції. Передумови створення міжнародної  економічної інтеграції. Етапи регіональної економічної інтеграції. Особливості  європейських інтеграційних процесів. Європейський Союз: етапи розвитку, хвилі розширення Інтеграційні процеси в Євразійському регіоні. Економічна інтеграція в Америці. Потенціал і особливості регіональної інтеграції країн Азії

 

Економічна  інтеграція – це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства.

Міжнародну  економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств.

На мікрорівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу й отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.

Характерні риси міжнародної економічної  інтеграції:

• зміна завдань та цілей економічної взаємодії держав, формування  міжнародного економічного комплексу;

• спільне вирішення соціально-економічних проблем у подоланні проблеми обмежених ресурсів;

• виникає потреба у колективному регулюванні відтворювальних процесів, пошуку нових інтеграційних форм та методів управління економічною взаємодією;
• взаємодія різних галузей виробництва та науки стає однією з центральних сфер регіональної діяльності;

• створення регіональної відтворювальної системи з її міжнародними економічними зв’язками у сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг;

• дія об'єктивних та суб'єктивних факторів;
• нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції;
• розвиток дезінтеграційних та реінтеграційних процесів.

На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з  тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться  про явище економічного регіоналізму. Отже, маємо дворівневу структуру інтеграційного процесу (рис.12.1).

 

Рис. 12.1. Структура інтеграційного процесу

 

На макрорівні розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи (табл. 12.1). Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства (з 1932 р.), що об'єднувала 48 держав.

Таблиця 12.1.

Форми міжнародної  регіональної економічної інтеграції

Форми міжнародної  економічної інтеграції	Ключові характеристики
	Зниження внутрішніх тарифів	Усунення внутрішніх тарифів	Спільний зовнішній  тариф	Вільний рух капіталів  та робочої сили	Гармонізація  економічної політики	Політична інтеграція
Зона преференційної торгівлі
Зона (асоціація) вільної торгівлі
Митний союз
Спільний ринок
Економічний союз
Політичний  союз

 

Митний союз - це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу. Угоди про створення митного союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), В Європейському союзі (з 1968 p.).

У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу.

В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

На основі економічних створюються  і політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.

Економічна природа  інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і наступність у становленні  та розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції.

При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзів міждержавні  відносини стосуються лише сфери  обміну, тобто розвивається торговельна  інтеграція. Глибші форми міждержавної координації створюють умови  для інтеграції і у сфері виробництва. Рівні, форми та типи міжнародної економічної інтеграції тісно взаємопов'язані.

Рис. 12.2. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції

 

Переваги  для країни від інтеграції:

• створюється можливість вирішити проблеми торговельної політики; забезпечуються кращі умови для торгівлі;
• з’являються передумови використання переваг економії масштабу. Це досягається завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо; збільшення розмірів ринку (для країн із малою ємністю національного ринку), оптимізація розмірів підприємств;
• розширення торгівлі паралельно з удосконаленням інфраструктури;
• виникає обмін досвідом структурної перебудови економіки в трансформаційні періоди. Більш розвинені країни залучають сусідні країни до здійснення глибоких економічних реформ;
• стає можливою підтримка молодих галузей виробництва, оскільки інтеграційні об’єднання є водночас і широким регіональним ринком, на якому можуть знайти попит товари цих галузей;
• зниження цін на основні товари та послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку;
• розробляються й реалізуються потужні та дійові механізми, інструменти забезпечення колективної економічної безпеки;
• зростання конкуренції між країнами;
• поширення новітніх для економік країн технологій;
• раціоналізація розподілу ресурсів та підвищення продуктивності праці;
• зростання привабливості більш місткого ринку для іноземних партнерів та інвесторів;
• можливість здійснення спільних програм економічного розвитку;
• зниження напруги на національних ринках праці через відкриття їх всередині союзу і покращення якості бар’єрів для проникнення ззовні.

 

Недоліки  для країни від інтеграції

• націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження;
• політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць;
• зростання затрат при реалізації регулятивних функцій на наднаціональному рівні;
• суперечності, пов'язані із розширенням інтеграційних угруповань;
• небезпека відтоку ресурсів (факторів виробництва, особливо трудових) для відсталих країн на користь більш сильних партнерів;
• можливість змови між ТНК країн-членів, що приводить до підвищення цін;
• ефект збитків від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації та монополізації;
• можливість збільшення безробіття за рахунок банкрутства неефективних підприємств та міграції робочої сили з країн із більш низькими доходами;
• існує ризик істотних втрат від відхилення торгівлі, якщо країна тісно зв'язана з партнером -не членом блоку, що здійснював ефективні постачання значної кількості товарів, які не виробляються в країні.

Європа має великий досвід та потенціал регіональної міжнародної  економічної інтеграції. Це пояснюється  як політичними і соціально-економічними особливостями розвитку європейських країн у період після Другої світової війни, так і сучасними тенденціями розвитку світової економіки.

Інтеграційні об’єднання, що функціонують у Європі:

• Європейський Союз
• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)
• Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)
• Європейський економічний простір
• Бенілюкс
• Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА)
• Рада держав Балтійського моря (РДБМ)
• Середземноморський союз (СДС)

Початком західноєвропейської економічної інтеграції можна вважати 1950 pік, коли Голова Ради Міністрів Франції Робер Шуман та його співвітчизник Жак Моне запропонували створити Європейську федерацію, що ґрунтується на економічному об'єднанні.

Таблиця 12.2.

Європейський Союз: етапи розвитку, хвилі розширення

Рік	Характеристика  етапів розвитку та розширення
1950	Голова Ради Міністрів Франції  Р.Шуман і Ж.Моне запропонували  створити Європейську федерацію, що ґрунтується на економічному об'єднанні;
1951	створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом
1954	Бельгія, Нідерланди і Люксембург запропонували створити Спільний ринок
1956	міжурядова конференція (Венеція) підготувала проекти створення  Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);
1957	Римський договір про створення  ЄЕС був підписаний і набув  чинності з 1958 p.
1968	Митний союз країн ЄС з відповідними угодами про: відміну митних податків і зняття кількісних обмежень; введення єдиного митного тарифу для інших країн; проведення єдиної зовнішньоторговельної та аграрної політики
1972	підписується Паризька угода про  поетапне створення валютно-економічного та політичного союзу між країнами-членами ЄЕС
1973	діє угода про вільну торгівлю між  ЄЕС і ЄОВС, з одного боку, і  країнами Європейської асоціації вільної  торгівлі - з іншого
1973	до Співтовариства вступають Великобританія, Данія, Ірландія
1979	завершується процес створення  Європейської валютної системи (ЄВС), вводиться в дію ЕКЮ
1981	вступає Греція
1986	Португалія та Іспанія
1986	приймається єдиний Європейський акт, яким вносяться зміни до Римського  договору і визначається створення  єдиного внутрішнього ринку (ЄВР); 1985 – вихід Гренландії
1987	усуваються митні формальності,валютні  бар'єри, відмінності в технічних  стандартах, нівелюється відмінність  у структурі і рівнях оподаткування, відміняються обмеження конкуренції  в наданні держзамовлень
1990	НДР (об’єднання з ФРН)
1992	підписано Маастрихтську угоду про створення ЄС (чинна з 1 листопада 1993 р). підписано угоду між  ЄС і ЄАВТ про створення Європейського  економічного простору (ЄЕП);
1995	Фінляндія, Австрія, Швеція
1997	підписання Амстердамської угоди  про ЄС
1999	завершальна стадія створення Європейського економічного і валютного союзу: введено в обіг єдину грошову валюту – євро. До 2002 р. – здійснюватимуться безготівкові розрахунки
2001	Ніццькі договори
2004	Чехія, Польща, Угорщина, Мальта, Кіпр, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва
2007	Лісабонський договір
2007	Болгарії та Румунія