Лекции по "Международной экономике"

Транснаціональні  банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ. Їхня діяльність стала важливою рисою інтернаціоналізації господарського життя, про що свідчать такі дані: зовнішні активи банків США становлять 430 млрд дол., Японії – 101 млрд.дол., Німеччини – 62 млрд.дол. Найбільші банки має Японія, а з банків США лише один входить у двадцятку найбільших банків світу.

Таблиця 5.8.

Провідні фінансові ТНК світу у 2009р.

ТНК характеризуються такими основними рисами:

1. інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;
2. величезний матеріальний і фінансовий потенціал;
3. можливість здійснювати значні витрати на НДДКР;
4. це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована;
5. притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах.

Критеріями, за якими  судять про міжнародний статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих за межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах. Однак в економічній літературі усі великі компанії, що володіють значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні інтереси за кордоном, називають ТНК. Основними рисами ТНК виступають територіальна і галузева диверсифікованість діяльність, що сприяє мінімізації податків і витрат виробництва, максимізації прибутку і збільшення впливу ТНК на світовій арені. Розширення діяльності дозволяє  їм мати ряд переваг:

1. Одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва.
2. Уникнути митних бар¢єрів  країн застосування капіталу.
3. Подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.
4. Використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок:

• здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці;

• одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування;
• оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;
• маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири.

Сучасні тенденції в  розвитку ТНК:

1. втрата панування американських ТНК і посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК;
2. посилення взаємозалежності, економічних зв¢язків та інтересів розвинених країн;
3. набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

• приток капіталу;
• залучення технологій;
• розвиток виробництва;
• забезпечення зайнятості.

Негативні наслідки:

• можлива однобічна спеціалізація національного виробництва, спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві;
• вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.

Інвестування може здійснюватися різними методами:

• через розвиток контрактних форм співробітництва;
• злиття і придбання підприємств;
• створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми:

а) втрату контролю;

б) можливе неадекватне використання ліцензій;

в) можуть породжувати майбутніх  конкурентів.

Тому, набуваючи досвіду, фірми  збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва.

Власні зарубіжні фірми створюються  за кордоном у вигляді:

• дочірньої компанії (subsidiary) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом;
• асоційованої(змішаної) компанії (associate) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому – компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
• відділення (branch) – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму пре<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-