Калькуляція собівартості

• Пропорційні змінні витрати  змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.
• Прогресивні змінні витратизростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.
• Регресивні змінні витратизмінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.    Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

5. Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми: -    поточні витрати  здійснюються щоденно в даному періоді;

• одноразові - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць.
• майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

Такий вид класифікації дає змогу забезпечити економічно обгрунтований рівномірний у  часі розподіл витрат на виробництво  продукції.

 

Таблиця 1

Структура витрат на виробництво і її динаміка.

 

№	Найменування показників	За попередній рік		За поточний рік
		Сума	%	Сума	%	% до попереднього року
1	2	3	4	5	6	7
1	Матеріальні витрати	5938,25	89,32	6647,71	89,57	111,8
2	Амортизація основних фондів	254,41	3,83	506,05	6,83	198,8
3	Витрати на оплату праці	117,2	1,5	129,3	1,74	110,3
4	Відрахування на соціальні  потреби	35,7	0,55	36,75	0,5	102,9
5	Інші витрати	302,41	4,5	101,12	1,36	33,4
РАЗОМ		6647,97	100	7414,93	100	111,5

 

 

 

Відсоток від  суми кожної статті знаходится так:

Ця послідовність  дійсна на всу статті попереднього та поточного року.

Відсоток попернього року заходиться:

Цей розрахунок виконуеться для кожної статті.

попередній  рік 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок: Проаналізувавши структуру витрат можна зробити висновок , що на першому місці найбільшу частку становлять витрати на сировину та матеріали. В минулому році витрати на сировину та матеріали становили 5938,25 тис. грн (89,32%); в поточному витрати на сировину та матеріали становили 6647,71 тис. грн (89,57%). Найменшу частку становлять інші виробничі вирати101,12 тис. грн (1,36%).                                                                                                  Аналізуючи попередній рік та минулий видно, що відбулися зміни у вартості витрат. Вартість сировини і матеріалі зросла на 11,8%. Загальна сума вират зросла на 11,5%.

 

2.2. Загальні  витрати та витрати на одиницю продукції.

Процес виробництва  завжди пов’язаний з використанням  робочої сили та засобів виробництва, які втілюються в продукті. Останній характеризується корисністю (споживною вартістю) та трудомісткістю, тобто затраченою певною кількістю праці. Чим продуктивніша праця, тим нижча трудомісткість одиниці створеного продукту.      Слід відрізняти витрати загальні  й  на  одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Ця сума  залежить  від  тривалості  періоду  і  кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.  В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.         Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

де Сг —  граничні витрати;

∆C — приріст загальних витрат;

∆N — приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати  виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї  функції. Це витрати  на останню за часом виготовлення одиницю   продукції.   Показник   граничних   витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.                                                                           

Крім поняття  валових доходів, у господарській  діяльності використовують показник доходи від діяльності підприємства.          Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.     Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозвязок.

Відмінності валових витрат виробництва (діяльності) у наступному:

1) Валові витрати - обєкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) - обєкт фінансового обліку.

2) До валових включають будь-які витрати, повязані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг).                                                                                                                                                  На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.          3) До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності. Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.        4) Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збитових витрат.                                                                                   5) Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток. Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт. послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.        6) Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Спільним в обліку валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є  наступне:

1) Валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі первинних документів; 2) Традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обовязковий аудит тощо є одночасно й валовими витратами.    Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів.       Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати — за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

 

2.3.Динаміка  витрат залежно від обсягів  виробництва

Розмежування  короткотермінового і довготермінового періодів позначається і на динаміці витрат виробництва.                                                                                                                                   Витрати виробництва у короткотерміновому періоді. У цьому періоді, як уже зазначалось, один вид витрат може змінюватися відносно швидко. Сюди належать витрати сировини, палива, живої праці. Зміна обсягу цих витрат безпосередньо пов'язана з обсягом продукції, що виготовляється. Другий вид витрат такого безпосереднього зв'язку з обсягами вироблюваної продукції не має. Скажімо, виробничі будівлі та устаткування машинобудівного заводу можна замінити лише протягом тривалого проміжку часу. Тому й витрати на створення їх безпосереднього зв'язку з обсягами продукції, що виробляється, не мають. Залежно від зазначених обставин витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

1. Змінними витратами виробництва є ті, розмір яких змінюється залежно від обсягу виробництва, а тому можна легко встановити зв'язок між витратами та виробництвом. До них належать витрати на сировину, матеріали, енергію, заробітну плату.                      
2. Постійними витратами виробництва називають ті, розмір яких залишається незмінним, яка б кількість продукції не вироблялася, навіть тоді, коли виробництво її зовсім зупиняється. До цих витрат відносять виплати відсотків за позиками, орендну плату, рентні платежі, амортизаційні.             На динаміку витрат виробництва у короткотерміновому періоді впливає закон спадної віддачі. Сутність його в тому, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу до незмінного, фіксованого ресурсу дає додатковий продукт, обсяг якого зменшується на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.                                                             Дія закону спадної віддачі позначається на динаміці витрат виробництва. Із зростанням обсягів виробництва, зумовленого збільшенням змінних чинників його, середні постійні витрати виробництва знижуватимуться. Інша тенденція у середніх змінних витратах. Оскільки ціна кожної одиниці змінного ресурсу залишається постійною, то до певної межі середні змінні витрати зменшуватимуться, адже додатковий обсяг продукції зростатиме. Однак з моменту зниження приросту обсягу продукції за рахунок додаткового змінного ресурсу середні змінні витрати підвищуватимуться, що призведе і до збільшення середніх валових витрат виробництва.             Витрати виробництва у довготерміновому періоді. У ньому, як ми з'ясували, можна змінювати обсяг усіх використовуваних ресурсів. Це означає, що можна змінювати і виробничі потужності, або масштаб виробництва. Тому всі витрати виробництва стають змінними. У цих умовах між зміною виробничих потужностей і рівнем витрат виробництва виникає залежність, що називається ефектом масштабу виробництва. Сутність його полягає в тому, що послідовне збільшення розмірів підприємства протягом певного періоду супроводжується зниженням витрат виробництва одиниці продукції, але починаючи з певного моменту збільшення розмірів підприємства призводить до підвищення середніх валових витрат виробництва. Інакше кажучи, масштаб може бути позитивним і негативним. Позитивний ефект масштабу означає, що зі збільшенням масштабів виробництва знижуються серед<span class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_043f_0438_0441_043a_0430__Char" style=" font-family: 'Times New Roman