Кадрова політика на підприємстві ВАТ « Луцький автомобільний завод »

В даний час багато кадрових функцій для організацій  виконуються спеціалізованими консультаційними організаціями, учбовими центрами, фірмами  по підбору керівників і фірмами, які надають тимчасових працівників, тобто організаціями управлінської інфраструктури. Поряд з консультативними важливу роль відіграють дослідницькі фірми, інформаційні центри. Нове явище в сфері обслуговування кадрової роботи – узагальнення функцій підбору ключового персоналу, керівників і спеціалістів в особливий вид інфраструктурних організацій. Великих масштабів досягла майже невідома раніше галузь послуг, пов’язана з новою формою організацій і використання трудових ресурсів шляхом укладання контрактів між фірмою-наймальником і фірмами, які мають потребу в тимчасових працівниках для виконання термінових працівниках замовлень і разових робіт. Такі контракти укладаються з метою економії на штатному розписі (інакше фірма змушена тримати резерв робочої сили на випадки хвороб, відпусток і т.п.). Основні категорії працівників, які надаються цими фірмами: секретарі, обліковці, а також оператори ЕОМ, інженери, контролери якості, висококваліфіковані бухгалтерські працівники.

Найбільш значна за масштабами діяльності нової галузі кадрових послуг – сфера професійної підготовки і підвищення кваліфікації. Необхідно підкреслити, що також створений широкий ринок учбових матеріалів, програм, технічних засобів навчання. В організації зовнішніх управлінських послуг можна виділити три головні напрямки: діяльність суто комерційного характеру по продажу послуг; участь постачальників складних видів послуг в навчанні працівників фірм-замовників, їх консультуванні аж до надання вже підготовлених працівників для виконання окремих видів робіт, об’єднання зацікавлених фірм створення спеціальних консорціумів, круглих столів бізнесменів, об’єднань спеціалістів через професійні асоціації для організації навчання і досліджень, видань професійних журналів, створення інформаційних систем.

Немало фірм на власних помилках впевнились в необхідності враховувати людський фактор вже на стадії вироблення загальнокорпоративної стратегії. Це відноситься до підготовки окремих категорій кваліфікованої робочої сили, компетентних менеджерів для виконання специфічних задач.

Схильність фірм до активної кадрової політики, розрахованої на високий  рівень зацікавленості персоналу в  роботі проявляється як в значних  витратах на навчання працівників, так  і через активне залучення  їх в управлінську діяльність і участь у власності. В цьому випадку кадрова політика включає в себе як правило і добровільні зобов’язання фірм по введенню додаткового соціального страхування, створенню комфортних умов праці, забезпеченню різноманітних пільг для персоналу та ін.

Велике значення має розробка підходів до оцінки роботи службовців і управлінського апарату. Ціллю акції по вирішенні цієї проблеми є не скорочення робочих місць, а раціоналізація праці шляхом оцінки всіх операцій, які проводяться. Фіналом є визначення ідеальної схеми функціонування адміністративної ланки підприємства. Для цього конкретними діями є: перепідготовка персоналу, переорієнтація і навіть реорганізація деяких підрозділів.

Підвищення ефективності праці і прибутків можна досягти  в результаті переоцінки вимог до персоналу, перерозподілу функцій і використанні інформаційної техніки.

Важливо сконцентрувати увагу на інтелектуальній спеціалізації  працівників, а не на спеціалізації  задач. Інтелектуальна спеціалізація  сприяє збагаченню праці менеджерів, зменшуючи витрати часу на виконання задач, які не приносять їм задоволення.

Останнім часом великими компаніями спостерігається скорочення великої кількості працюючих. Серед  причин може бути і загальний спад в розвитку економіки і структурні реорганізації, які проводяться  фірмами з ціллю підвищення ефективності всіх підрозділів. При скороченні проходить якісна зміна співвідношення різних категорій зайнятих. Зацікавленість одним із головних засобів управління персоналом – підвищенням кваліфікації і навчання кадрів – прослідковується на малих і середніх підприємствах. В даному випадку експерти рекомендують широко застосовувати багатосторонньо випробувані методи самоосвіти, в тому числі самостійну розробку проектів. В сучасних системах управління персоналом для створення гармонійних відносин, які сприяють гуманізації праці, все більш частіше використовуються наступні підходи:

• Гарантійне забезпечення заробітної плати, зайнятості і робочого місця;

• Здійснення значних додаткових виплат (в тому числі на пенсійне забезпечення);

• Участь персоналу в процесі внесення раціоналізаторських пропозицій;

• Використання гнучких систем організації роботи;

• Застосування програм збагачення праці і ротації;

• Надання фірмами засобів на проведення відпочинку і вільного часу;

• Надання працівникам знижок на продукцію чи послуги, які виробляються чи надаються в фірмах, в яких працюють.

Методи гуманізації, раціоналізації і стимулювання праці широко використовують в своїй практиці компанії багатьох країн. Сучасні роботодавці розглядають витрати на соціальні програми в якості однієї з форм довгострокових інвестицій. Роботодавці фінансують медичне обслуговування для підтримки персоналу в робочому стані і надають оплачені перерви на протязі робочого дня для створення оптимального режиму робочого часу. Отож головною задачею кадрових служб по управлінню людським персоналом на підприємствах є найбільш ефективне використання можливостей співробітників у відповідності з цілями підприємства і суспільства. При цьому повинно бути забезпечено збереження здоров’я кожної людини і встановлені відносини конструктивного співробітництва між членами колективу і різними соціальними групами. При відносній уособленості кожної із задач (розрахунки чисельності, встановлення ставок оплати, атестація персоналу, аналіз ринку праці і т.д.) всі вони тісно взаємозв’язані. Врахування цього взаємозв’язку є однією із умов ефективної діяльності персоналу підприємства і фінансової діяльності підприємства в цілому.

1.2 Аналіз основних макроекономічних показників України

Основні тенденції що були притаманні ринку праці порівняно з 2009 роком:

• Щодо економічної активності населення працездатного віку:

• Збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,0%;

• Збільшення рівня зайнятості з 64,7% до 62,6%;

• Зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,6% до 8,8%;

• Зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,4% до 2,2%;

• Зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 45,5% до 39,0%;

• Зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 6,6%;

• Зменшення кількості вільних робочих місць на 3,0%;

•   Збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 82 до 88 осіб;

• Зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 32,8% до 40,3%;

• Зростання рівня прийому робочої сили з 22,5% до 25,3% та зменшення рівня вибуття з 28,7% до 28,1% середньо облікованої кількості штатних працівників;
• Збільшення кількості працівників, які перебували у відпустках без збереження з\п (на період припинення виконання робіт), з 2,6% до 3,4%;
• Зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин, з 19,4% до 13,6%;
• Зростання середньомісячної номінальної з\п на 20,0%;
• Зростання індексу реальної з\п з 90,8% до 110,2%;
• Зменшення суми заборгованості з виплати з\п на 17,3%;
• Зменшення кількості працівників, які вчасно не отримали з\п на 43,0%;

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній  службі зайнятості, на 1 травня 2011р. становила 597,3 тис. осіб. За допомогою в працевлаштуванні до цієї установи у квітні 2011р. звернулося 112,8 тис. незайнятих громадян проти 113,2 тис. у березні (у квітні 2010р. – 103,1 тис.).

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 травня 2011р. становила  579,9 тис. осіб, або третину всіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 72,7% осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а решта безробітних не мали професійної підготовки.

Рівень зареєстрованого  безробіття в цілому по країні за квітень 2011р. скоротився і на 1 травня 2011р. становив 2,1% населення працездатного віку.

У сільській місцевості цей показник зменшився на 0,3 відсоткового пункта і становив 2,9% населення працездатного віку, у міських поселеннях він не змінився (1,8%).

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно- кваліфікаційному та територіальному  розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався в Полтавській області (3,7%), а найнижчий – у м.Києві (0,4%).

Слід зазначити, що у  січні–березні 2011р. середня тривалість зареєстрованого безробіття порівняно з відповідним періодом 2010р. зменшилася на 1 місяць і на кінець березня становила 5 місяців. Кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості 12 місяців і більше, у зазначеному періоді зменшилася на 9,1% і на кінець березня становила 36,8 тис. осіб, або 6,0% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.

Кількість вільних робочих  місць (вакантних посад), заявлених  підприємствами, установами й організаціями  до служби зайнятості, у квітні порівняно  з березнем 2011р. зменшилася на 2,9 тис., або на 3,1%, і на кінець місяця становила 89,5 тис. (у квітні 2010р. – 76,6 тис.). Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакантних посад) половина передбачалася для робітників, третина – для службовців, решта – для осіб, які не мають професії.

За останніми даними, у загальній кількості вільних  робочих місць (вакантних посад) кожне п’яте було на підприємствах  переробної промисловості, сьоме –  на підприємствах сільського господарства, мисливства та лісового господарства, кожне дев’яте – на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку або в державному управлінні.

Навантаження незайнятого  населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, на 10 вільних  робочих місць (вакантних посад) упродовж квітня 2011р. зменшилося на 2 особи і на кінець місяця становило 67 осіб (на кінець квітня 2010р. – 62 особи). У регіональному розрізі зберігається значна диференціація зазначеного показника: від 4 осіб у м.Києві до 437 осіб у Черкаській області.

За сприяння державної  служби зайнятості у квітні 2011р. було праце-влаштовано 103,9 тис. осіб проти 72,4 тис. у березні 2011р. (у квітні 2010р. – 94,6 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб 39,1% становили жінки, 41,4% – молодь у віці до 35 років. Рівень працевлаштування незайнятих громадян порівняно з березнем 2011р. зріс на 4,2 відсоткового пункта й у квітні становив 13,9%. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалося в усіх регіонах країни.

Упродовж січня–березня 2011р. майже кожний четвертий незайнятий був працевлаштований на підприємства торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, п’ятий – на підприємства переробної промисловості або на підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства. Порівняно з січнем – березнем 2010р. спостерігалося зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення (на 19,1%, або на 26,2 тис. осіб), зокрема на підприємства торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (на 6,0 тис. осіб), на підприємства переробної промисловості (на 5,9 тис. осіб), на підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства (на 5,1 тис. осіб).

Із Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування на випадок безробіття у квітні 2011р. на допомогу по безробіттю було витрачено 380,5 млн.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця, становила 466,9 тис. осіб. Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного становив 815 грн., що на 15,1% менше законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (960 грн.).

 

 

 

 

 

2.Аналіз кадрової роботи на підприємстві

Відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод” створене на базі Луцького автомобільного заводу шляхом приватизації. Основними напрямками діяльності підприємства є виробництво автомобілів серії ЛуАЗ та складання на базі SKD-комплектів автомобілів сімейства ВАЗ-2109 виробництва Волжського автомобільного заводу та автомобілів сімейства УАЗ виробництва Ульяновського автомобільного заводу.

На даний час на підприємстві працює 1293 чоловіки, в тому числі  по категоріях, які приведені в  наступній таблиці.

Таблиця 2.

Структура персоналу Відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”. (см додаток табл. 2)

Таблиця 3.

Чисельність працівників по віку. (см додаток табл.3)

 Відділ кадрів ВАТ “ЛуАЗ” систематично планує свою роботу, веде самостійне діловодство, має штампи встановлених зразків для оформлення трудових книжок, прийому на роботу і звільнення.

Основними задачами відділу кадрів ВАТ “ЛуАЗ” є: