Державна регіональна економічна політика, її суть, концепція та основні завдання

Об'єктами регіональної економічної  політики можуть бути різні адміністративно-територіальні  утворення або їх сукупність, суб'єктами — органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо виконують функції щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку її головною метою є збільшення національного багатства країни на основі підвищення соціально-економічного розвитку регіонів, ефективного використання їх природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрішньо-регіональної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

Зокрема, в економічній сфері  вона полягає у досягненні економічно доцільного рівня комплексності господарства регіонів та раціоналізації їх структури; створенні економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, проведення земельної реформи та приватизації державного майна, інших ринкових перетворень; створенні і розвитку спеціальних (вільних) економічних зон; удосконаленні економічного районування країни. У соціальній сфері головна мета регіональної економічної політики України реалізується у конкретних заходах, націлених на стабілізацію рівня життя усіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту на основі єдиних соціальних стандартів та посилення усіх форм соціального захисту населення; забезпеченні продуктивної зайнятості населення через ефективне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів; сприянні покращанню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах; формуванні раціональної системи розселення на основі збереження існуючих та створення нових населених пунктів; активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст. У екологічній сфері державна регіональна економічна політика спрямовується на запобігання забрудненню довкілля та ліквідацію його наслідків, впровадження механізму раціонального природокористування, збереження унікальних територій та природних об'єктів.

На основі чіткого визначення мети державної регіональної економічної  політики обґрунтовуються її основні  завдання. Серед пріоритетних завдань на тривалу перспективу державними органами управління визначено структурну перебудову економіки регіонів України, забезпечення працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищення рівня зайнятості населення у сфері обслуговування, поліпшення демографічної ситуації, у виробничій сфері пріоритетними завданнями визначено розвиток експортних та імпортозамінних, розвиток с/г виробництва, повніше використання рекреаційних ресурсів сприятливих для цього районів з метою формування в майбутньому високорозвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів державного і міжнародного значення

Таким чином систематизована інформація має вигляд:

1. Ефективність регіональної економічної політики повністю залежить від ефективності реформування економіки в країні, яке фактично перебуває на початковому етапі.

2. Регіональна економічна політика, як і економічна політика в цілому, неактивна і непослідовна.

3. її основа - податкова політика і правове забезпечення - перебувають на стадії реформування.

4. Проте, вже зараз регіонально зорієнтована діяльність центральних владних структур починає впливати (зі знаком "плюс" чи "мінус") практично на всі регіони, всі області України.

5. Державне регулювання у сфері регіонального розвитку проявляється головним чином залежно від наявності субсидій регіонам із держбюждету, в частці приватної власності - в обсягах всієї власності на території регіонів, в податкових пільгах, наданим тим чи іншим із них.

Регіональна політика може бути ефективною тільки при комплексній, узгодженій реалізації всіх її аспектів. Головним індикатором активності і дієвості її є досягнення основних рівноваг соціально-економічного і екологічного розвитку держави, пом'якшення макроекономічних територіальних диспропорцій і забезпечення переходу до стійкого розвитку всіх її регіонів з поліпшенням якості життя населення, збереженням біологічного різномаїття природи та її ренатуралізації в цілому.

Список використаних джерел

1. Дорогунцов С. І., Федорищева А. М. Усталеність розвитку еколого-економічного потенціалу України та її регіонів // Економіка України. — 1996. — № 7. — С. 4—11.

2. Дьомін О. Політика регіонального розвитку в умовах поглиблення ринкових реформ в Україні //Економіка України. - 2003. - № 6. - С.4-13

3. Долішній М. І., Злупко С. М. Концептуальні засади регіональної соціально-економічної політики та її компоненти // Регіональна економіка. - 1997. - № 3. - С. 5-22.

4. Закон України «Про концепцію державної регіональної економічної політики» (проект) № 57 — 2135 / 4 від 8 липня 1998 р. — 20 с.

5. Заяць Т. А. Регіональна політика  ринку праці та зайнятості  населення: механізм формування  і реалізації // Регіональна економіка. - 1997. - № 3. - С.83-89.

6. Економічний словник-довідник / За  ред. С. В. Мочерного. — К.: Femina, 1995. — С. 249, 282—283, 318.

7. Мінін Л.В. Регіональна економічна політика суверенної України //Український географічний журнал. - 1997. - № 1. - C. 3-6

8. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка, 1993. — 210с.

9. Регіональна економіка : Тексти  лекцій/ О.В. Ольшанська, М.І. Фащевський, І.В. Білоконь та ін. — К.: КНЕУ, 2009. — С. 61 — 68.

10. Розміщення продуктивних сил  : Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов  та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 451—458.