Аналіз Сумської області

Зміст

 

 

Вступ 

Сумська область розташована на північному сході України, в межах двох природних зон - лісостепової та поліської. Територія Сумщини досить рельєфна. В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній — Лівобережне плато. Територія області в південній частині простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній відстань з півночі на південь дорівнює близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа території області 23,8 тис. кв. км. Територія області поділена на 18 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 2 внутрішньо-міських райони м. Суми, 384 сільські ради. Обласний центр — місто Суми.

У 15 містах, 20 селищах міського типу, 1466 сільських населених пунктах станом на 01.01.2010 р. проживало 1172,3 тис. осіб.

Відстань від обласного центра до столиці України м. Києва залізницею становить 350 км, шосейними шляхами — 359 км. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Російської Федерації, протяжність державного кордону, що проходить по території області, складає 498 км. На півдні, південному сході та заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України.

Сільськогосподарські угіддя займають 1700 тис. га, або 71,4% території області. Сумщина володіє великим арсеналом культурних рослин. У сільськогосподарському виробництві культивуються різноманітні зернові, технічні, кормові, овочеві, плодоягідні рослини.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення - 468 тис. гектарів або майже 18% від загальної площі області. Тваринний світ області налічує 70 видів ссавців, 250 видів птахів, 41 вид риб, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів. 

Мета роботи - проаналізувати регіональний розвиток Сумської області. Об’єктом дослідження є Сумський край.

 

 

 

1. Системно-діагностичний аналіз регіонального розвитку

 

Діагностику стану регіону почнемо з визначення показника індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Зміна його значення в часі може свідчити про ефективність обраної управлінської стратегії. ІРЛП визначається як середнє арифметичне трьох індексів:

,   (1.1)

де - очікувана тривалість життя при народженні. При розрахунку мінімальне значення дорівнює 25 рокам, максимальне - 85 рокам;

- рівень освіти. Розраховується як сума індексу письменності дорослих з часткою 2/3 та індексу сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів з часткою 1/3. Індекс письменності для дорослого населення (від 15 років) Хтіп приймається 0, а Хтах- 100%. Індекс сукупної частки учнів розраховується для осіб молодших за 25 років, а його граничні значення такі самі, як і в індексі письменності;

Х3 - реальний обсяг ВВП на 1 людину (в доларах). В розрахунках Хтіп = 100$, а Хтах =5448$ (для України Х=1630$).

Високий показник ІРЛП свідчить про високий рівень життя населення.

Таблиця 1.1

Вихідні дані по Вінницькій області

№ п/п	Показник	Дані по регіону
1	Очікувана  тривалість життя при народженні, років	71,2
2	Реальний  обсяг ВВП на 1 людину , дол.	1963,9
3	Індекс письменності для дорослого населення, %	91,1
4	Індекс сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів, %	70,3

 

Розрахуємо індекс розвитку людського потенціалу:

 

ІРЛП складає 94%, отже можна зробити висновок, що рівень життя у Сумській області досить високий ( ).

 

 2. Діагностика природно-ресурсного потенціалу

 

Сумська область розташована на північному сході України. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями; протяжність державного кордону з Російською Федерацією, що проходить по території області, складає 498 км. На кордоні розташовано три пункти пропуску залізничним транспортом (Волфіно, Пушкарне, Зерново) та п'ять – автомобільним (Бачевськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка). На півдні, на південному сході та на заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва дорівнює 350 км. В південній частині територія області простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній частині відстань з півночі на південь складає близько 200 км (по прямій лінії).

У Сумській області є значні природні ресурси, багата мінерально-сировинна база. Розвідано 48 родовищ нафти і газового конденсату, запаси яких становлять 49 млн. тонн або одну п'яту частину запасів України. Невеликі родовища природного газу складають близько 80 млрд. м3 або 7% від запасів на території держави, поклади торфу відповідно 55 млн. тонн або близько 8%.

В області є перспективні запаси, а також прогнозні ресурси нафти і газу, які знаходяться на глибині 3-4 км. Із складною геологічною будовою. Необхідність значних фінансових вкладень для розвідувальних робіт і освоєння перешкоджає використанню цих важливих для держави джерел паливно-енергетичної галузі.

На території регіону розробляється єдине в країні Баницьке родовище кварцетовидних піщаників, які використовуються для одержання кристалічного кремнію.

Роменське родовище кам'яної солі знаходиться на значній глибині, тому його освоєння вимагає спеціальних технологій.

В області є чимало родовищ, які утворюють базу промисловості будівельних матеріалів. Найбільше розробляються родовища будівельного піску ( п ять із десяти ) та крейди будівельної ( два із шести ).

Загальна площа земель Сумщини складає 2351,9 тис. га , з них сільгоспугідь - 1712,0 тис. га, ріллі 1318,6 тис. га або 77,0% загальної площі сільгоспугідь.

Природно-ресурсний потенціал фонду ріллі середньо високий, більше 50% ґрунтів складають чорноземи, що сформувались на лесових породах, понад 25% їх опідзолені, сірі, світло та темно-сірі, а також опідзолені чорноземи та реградировані аналоги цих ґрунтів.

У якісному стані продуктивних угідь відбулись негативні зміни, пов'язані з осушенням земель: значно погіршився стан ґрунтів через різку зміну водного режиму та всіх біологічних процесів.

Водозабезпеченість місцевим стоком одного мешканця вища від середньої в Україні у 1,7 рази, що обумовлене значним випаданням атмосферних опадів.

Сумщина володіє достатніми рекреаційними ресурсами: мальовничими ландшафтами, лісовими масивами, ріками, озерами, запасами лікувальних торф'яних грязей. Проте використання цих природних багатств залишається вкрай недостатнім.

 

 

 

 3. Демографічна діагностика й діагностика ринку праці

 

Зниження народжуваності є основною причиною загострення демографічної кризи як в Україні в цілому, так і в Сумській області. Демографічна ситуація, що склалася у Сумській області характеризується як кризова. Спостерігається зменшення загальної чисельності населення при збільшенні смертності людей, у т.ч. працездатного віку, високий рівень смертності, скорочення середньої тривалості життя, деформація статево-вікової структури населення, нестабільні шлюбно-сімейні відносини, масове поширення бездітності або однодітності.

На момент утворення Сумської області у 1939 р. загальна чисельність населення становила 1706,1 тис. осіб. Це найвищий показник за час існування області з моменту її утворення. Перепис населення 1959 р. зафіксував різке зменшення чисельності населення, що пов’язане з великими втратами під час Великої вітчизняної війни. До 1970 р. населення області поступово зростало, але так і не досягло довоєнної чисельності. А вже перепис населення 1989 р. показав скорочення населення на 71,3 тис. осіб. Процес депопуляції населення продовжувався далі. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. в області чисельність населення скоротилася на 206,4 тис. осіб. порівняно з 1989 р. і складала 1299,7 тис. осіб, що становить 90,8% до рівня 1989 р. Процес скорочення населення продовжувався і у післяпереписний період.

За 2001-2011 рр. Сумщина втратила ще 127,4 тис. осіб. Станом на 1 січня 2011 р. загальна чисельність населення регіону становила 1161,5 осіб (19 місце серед регіонів України), у т.ч. чисельність міського населення зменшилась до 783 тис. осіб (67,4%), сільського - 378,5 (32,6%) тис. осіб. Тобто відзначається скорочення чисельності як сільського, так і міського населення. Однак, якщо чисельність міського населення почала поступово скорочуватись після 1989 р. і цей процес триває й далі, то чисельність сільського населення мала тенденцію до скорочення від року утворення Сумської області (рис. 3.1)

—♦— все населення, —■—- міське, —А—- сільське

Рис. 3. 1. – Динаміка чисельності населення Сумської області протягом 1939-2011 рр.

Одним із головних чинників, що впливає на загострення демографічної кризи у Сумській області, є падіння народжуваності. Народжуваність, разом із смертністю, є основним демографічним процесом. Саме вона у даний час робить вирішальний вплив на характер відтворення населення. Від неї, головним чином залежить те, як у суспільстві здійснюється процес заміщення поколінь. На народжуваність впливає ряд причин: економічних, соціальних, психологічних, біологічних.

В Україні у 2009 р. найнижча народжуваність спостерігалася у північних та східних областях: Сумській (9,1%о), Чернігівській (9,4%о), Луганській (9,3%о), Донецькій (9,7%о). У 2009 р. у Недригайлівському районі Сумської області була зафіксована найнижча народжуваність в Україні - 7,2%. Протягом 2010 р. в регіоні народжуваність ще скоротилася, опустившись до 8,9%.

Аналіз народжуваності в області протягом 1950-2010 рр. встановив, що найбільші її показники зафіксовані у 1950 р. і становили 21,6 народжених на 1000 осіб. Як видно з рис. 2 у Сумській області спостерігалося поступове зменшення народжуваності до 2002 р., коли коефіцієнт народжуваності досягнув свого мінімального значення (6,7%). Протягом 2003-2009 рр. народжуваність поступово зростала, коефіцієнт народжуваності у 2009 р. досяг 9,1%. Однак, вже протягом 2010 р. рівень народжуваності знизився (рис. 3. 2).

За даними управління статистики у 2010 р. в області народилось 10360 дітей, що на 321 дитину менше, ніж у 2009 р. Показник народжуваності зменшився порівняно з 2009 р. з 9,1 до 8,9 народжених на 1000 жителів. У порівнянні з 2009 р. спостерігалося зростання показника народжуваності у м. Шостка, Роменській міськраді та 10 районах області. Найбільше зростання зафіксовано у Конотопському (з 7,3 до 8,7 особи на 1000 населення), Охтирському (з 7,7% до 8,9%), Липоводолинському (з 7,5% до 8,6%) районах. Найвищими показники народжуваності були у Роменській міськраді (10,3 народжених на 1000 населення), Лебединській міськраді та Краснопільському районі (по 10,2%о), Сумській міськраді (10,0%о); найнижчі - у Великописарівському (7,2%о), Недригайлівському, (7,4%), Глухівському (7,5%) районах. У Путивльському районі рівень народжуваності залишився на рівні показника 2009 р.

ввввв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

♦ - народжуваність, —■—-смертність, —▲—-природний приріст

Рис. 3. 2. Динаміка народжуваності, смертності та природного приросту (%) населення у Сумській області за 1950-2010 рр.

На високий коефіцієнт смертності в регіоні впливає ряд чинників: висока частка людей пенсійного віку, висока захворюваність населення, низький рівень медичного обслуговування, особливо у сільській місцевості, низький рівень та несприятливі умови життя та праці значної частини населення, поширеність шкідливих звичок та нехтування нормами здорового способу життя. Найбільша кількість смертей у 2010 р., особливо у працездатному віці, спостерігалася від хвороб системи кровообігу, онкозахворювань, нещасних випадків, отруєнь і травм. Сучасна демографічна ситуація характеризується і високою смертністю чоловіків, яка частково спричиняється природними факторами, але сучасна наука пояснює її переважно суспільними факторами. Чоловіки мають нижчу життєздатність, ніж жінки. Висока смертність чоловіків припадає на найкращі роки життя і цей статевий дисбаланс набув особливо великих розмірів у працездатному віці з максимумом в інтервалі віку від 20 до 40 років.

За останніми даними Головного управління статистики у Сумській області, близько половини населення області або 559 тис. осіб становить економічно активне населення. З їх числа 91% або 511 тис. складають зайняті, 
а решта (9% або 48 тис. осіб) – шукають роботу, як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості.

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 січня 2013р. складав 2,33%. Зазначений показник коливався від 1,50% у Середино-Будському до 4,69% у Липоводолинському районах.

На обліку останньої на 1 серпня 2012 р. перебувало 16 тис. зареєстрованих безробітних, що на 1,5% менше, ніж у попередньому місяці. Взагалі за період 
з початку року мали статус безробітного близько 37 тис. осіб, з них майже 
12 тис. осіб працевлаштовані зусиллями державної служби зайнятості. Серед працевлаштованих кожний третій отримав роботу на підприємствах сільського господарства, кожний п’ятий – на підприємствах переробної промисловості, кожний сьомий знайшов застосування своєї праці на підприємствах оптової, роздрібної торгівлі та ремонту автотранспортних засобів.

Як засвідчують дані, легше знайти роботу виявилось у Буринському, Тростянецькому та Охтирському районах, де частка працевлаштованих склала більш ніж 40% тих, що перебували на обліку.

На початок серпня п.р. неукомплектованими залишались 1282 вакансії, про які повідомили службу зайнятості підприємства, установи та організації. 
В результаті на одну вакансію на вказану дату претендувало 13 безробітних. 
За професійними групами найбільш потрібними на ринку праці області завжди є кваліфіковані робітники з інструментом, працівники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного обладнання, професіонали, працівники сфери торгівлі та послуг, а також працівники найпростіших професій.