Бактеріологічна (біологічна) зброя

Населення в осередку інфекційного захворювання проводить дезинфекцію власних квартир, знезараження води і продуктів харчування, миється в домашніх умовах, змінює одяг, стежить за самопочуттям і при найменшому нездужанні (температура, остуда, пронос) негайно викликає до себе лікаря телефоном, через прикріплену санітарну дружину або санітарного уповноваженого по будинку.

Населення суворо додержується рекомендацій щодо виконання режиму проведення усіх санітарно-гігієнічних і епідемічних заходів.

За умов карантину обов´язково передбачається проведення екстреної профілактики, посиленого епідеміологічного нагляду за населенням (подвірні обходи, ранні виявлення, ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих, посилений медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічних заходів, санітарної обробки і дезинфекції, а також профілактичних щеплень). Таке лікування організує медичний персонал, прикріплений до об´єктів, дільничні медичні працівники, а також особовий склад медичних формувань. За кожною санітарною дружиною закріплюється частина вулиці, квартал, будинок чи цех, які сандружинниці обходять 2-3 рази на добу; населенню, працівникам видають лікувальні препарати. Для профілактики застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний та лікувальний ефект. Населення, що має аптечки АІ-2 (або її аналоги), профілактику здійснює самостійно, використовуючи препарати з аптечки.

Карантин в осередку інфекційних захворювань після дезинфекції зовнішнього середовища замінюють обсервацією.

Обсервація - режимні та обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду також проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування людей або переміщення сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих до зони карантину адміністративно-територіальних утворень, що створюють зону обсервації. Мета її-попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускається за умови обов´язкового проведення профілактичних заходів. Значно менше обмежується спілкування населення всередині осередку.

Встановлених в осередку інфекційного захворювання режиму і правил поведінки, а також вимог медичної служби мають додержуватися усі громадяни беззастережно. Ніхто не має права ухилятися від запобіжних щеплень і приймання лікарських препаратів.

Для зменшення масового поширення інфекційних захворювань населення зобов´язане ретельно додержуватися правил особистої гігієни, тримати у чистоті житло, двори, місця загального користування. У житлових будинках необхідно обробляти дезинфікуючими розчинами дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, прибирання у приміщеннях проводити лише вологім способом, не допускати розведення мух та інших комах.

В осередку інфекційних захворювань воду дозволяється брати лише із водопроводу або з незаражених, перевірених медичною службою джерел. Всі продукти слід зберігати у щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип´ятити, сирі овочі і фрукти старанно мити і кип´ятити, для приймання їжі користуватися індивідуальним посудом.

Перед виходом з приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри. Перед входом у житлове приміщення з вулиці взуття і плащі необхідно залишити назовні до обробки їх дезинфікуючими розчинами. Особливу увагу варто приділити догляду за хворими.

Необхідно додержуватися усіх заходів протиепідемічного нагляду. Якщо хворий залишений удома, то його краще розмістити в окремій кімнаті, або, якщо немає можливості, - відокремити ширмою або простирадлами.

У приміщенні провести дезінфекцію - знезараження предметів, до яких хворий доторкався. Знезараження здійснюють найпростішими способами: миттям з милом, кип´ятінням окремих предметів тощо. Вести догляд має (бажано) одна людина. Під час догляду треба додержуватись заходів безпеки і правил особистої гігієни, слід користуватися найпростішими засобами індивідуального захисту. Всі відходи хворого повинні бути знезаражені (засипані хлорним вапном або дезинфікуючими препаратами) і лише після цього викинеш в каналізацію, загальну вбиральню.

Після переведення в лікарню або одужання хворого проводять заключну дезинфекцію.

Для дезинфекції приміщень найчастіше використовують освітлений (відстояний) 0,1 -0,5 процентний розчин хлорного вапна. Для виготовлення 4- процентного розчину потрібно у 10 л води розвести 0,5 кг хлорного вапна і дати можливість розчину відстоятися.

Карантин або обсервація можуть оголошувати також у мирний час у випадках небезпечних захворювань у районі, регіоні. Однак він має дещо послаблений режим залежно від захворювань. Можливим є оголошення карантину місцевого значення (школи, дитячого садку тощо) без обмеження й ізоляції території, без залучення озброєної охорони, комендантської служби та ін., силами медичних закладів міста, району [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Список використаної літератури
1. Безпека життєдіяльності людини [Текст] : Навчальний посібник.-“Знання” - К.,2002
2. Біологічний захист [Електронний ресурс] : http://megalib.com.ua/content/8823_Biologichnii_zahist.html. – 134КБ – Режим доступу :Локальна мережа
3. Боровський Ю.В., Галієв Р.Ф. //Бактеріологічна зброя ймовірного противника та захист від нього, Москва, 1990
4. Шоботов В. М. Цивільна оборона [Текст] : Навч.посіб./ В. М. Шоботов. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 438 с.

 

Вступ

Осередками біологічного ураження можуть бути зони місцевості, в які потрапили небезпечні біологічні засоби внаслідок використання біологічної зброї, аварій чи випадково занесеного збудника хвороби. 
Біологічні засоби належать до засобів масового зараження та ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів зовнішнього середовища.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань, які небезпечні для людей, тварин або рослин.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об’єктів господарювання, часом утворення тощо.

 

 

 

2. Бактеріологічна (біологічна) зброя

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, палива, техніки.

З воєнною метою вивчені і запропоновані такі способи бойового застосування біологічних засобів:

- розпилення біологічних  рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю – аерозольний спосіб;

- розсіювання штучно заражених  біологічними засобами кровососних  переносників – трансмісійний  спосіб;

- зараження біологічними  засобами повітря і води в замкнутих просторах (об’ємах) за допомогою диверсійного спорядження – диверсійний спосіб.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів.

Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропозоонозні захворювання та група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб. Збудниками цих захворювань є бактерії, віруси, рикетсії, гриби.

Антропозоонозні захворювання – спільні для людей і тварин. До них належать бактеріальні – чума, сибірка, туляремія, сап, меліоїдоз; вірусні – пситакоз, енцефаломіеліти, ящур.

Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це: вірусні – натуральна віспа, жовта пропасниця, грип; бактеріальні – холера, червоний тиф; рекетсійні – висипний тиф.

Чума – гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період триває 1-3 доби. Поширюється блохами, повітряно-крапельним шляхом, через заражену воду, продукти і корми.

Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість, ураження серцево-судинної системи і різко виражені запальні зміни в лімфатичних вузлах, легенях та інших органах.

Основні форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова, шкірна.

Легенева і кишкова чума без лікування швидко закінчується смертю хворого, а шкірна переходить у шкірно-бубонну. Якщо при цьому хворого не лікувати, то у 40-90% випадків може настати смерть.

Сибірка – гостре інфекційне захворювання людей і сільськогосподарських тварин. Людина може заразитися нею під час догляду за хворими тваринами, під час вживання зараженого м’яса, під час обробки шкур, вовни, а також при вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Інкубаційний період – 1-3 доби.

Залежно від проникнення збудника в організм сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми. При легеневій і кишковій формах спостерігається висока температура і хвороба на 3-5 добу часто закінчується смертю. Проти сибірки є вакцинація і сироватки. Термін карантину встановлюється на 8 діб.

Холера – гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження відбувається через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний період триває 1-5 днів. Збудник у воді зберігається до одного місяця, у продуктах – 4-20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікробними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневодненням організму. Хворий швидко худне, з’являється посиніння, температура падає до 350 і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність становить до 30 %. Термін карантину – 6 діб.

Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнення збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт із зараженими водою і продуктами. У навколишнє середовище збудник з хворого організму виділяється із сечею і калом, може зберігатися від кількох днів до кількох місяців. Інкубаційний період – 7 - 23 дні. Якщо не проводити лікування, смертність досягає 20%. Для профілактики застосовують вакцину.

Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання людей. Зараження передається вошами. У хворого висока температура, сильний головний біль, висип і біль у всьому тілі. Смертність без лікування – до 40%, з лікуванням – 5%.

Натуральна віспа – гострозаразне епідемічне захворювання людини. Зараження відбувається через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові оболонки. Інкубаційний період – 13 - 14 днів. Хвороба починається гостро, з ознобу, підвищенням температури до 400 С. На 4 - 5-й день захворювання на обличчі і тілі з’являються вузлики, які перетворюються в пухирці, потім вони наливаються кров’ю. Смертність досягає 40 %. Карантин становить до 17 днів.

Ящур– захворювання тварин: свиней, овець, кіз. Передача інфекції відбувається через корм. Збудник перебуває в молоці, фекаліях і сечі тварин. Смертність від 70 до 80%. Карантин – 14 днів.

Особливо небезпечне зараження продуктів, кормів і води, оскільки деякі види хвороботворних мікробів можуть тривалий час зберігатися в них і бути джерелом зараження людей і тварин [3].