Бактеріологічна (біологічна) зброя

План

Вступ

1. Осередок біологічного ураження
2. Бактеріологічна (біологічна) зброя
3. Правила поведінки в осередку бактеріологічного ураження
4. Біологічний захист

Список використаної літератури

 

 

1. Осередок біологічного ураження

          У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, тваринницькі приміщення, пасовища і житлові приміщення.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною з часом. Розміри осередку біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій у результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії вражаючих властивостей збудників хвороб.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами ЦО і службами захисту тварин і рослин ЦО встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

Формування осередку біологічного ураження залежить від:

• санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного стану місцевості, населеного пункту, тваринницьких приміщень;
• якості організації і проведення протиепідемічних та протиепізоотичних заходів;
• ступеня профілактичної імунізації й рівня імунітету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;
• наявності у сільськогосподарському виробництві сортів сільськогосподарських культур, стійких проти найбільш небезпечних хвороб і шкідників;
• наявності медичних, ветеринарних засобів профілактики і лікування найбільш небезпечних хвороб і хімічних засобів боротьби з хворобами й шкідниками сільськогосподарських культур.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів. Збудники багатьох хвороб при температурі нижче 0 °С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі, тому взимку тривалість біологічного зараження більша. Влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищення вологості також сприяє зниженню стійкості збудників хвороб. За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери для застосування бойових біологічних засобів є інверсія, а найбільш вигідний час доби настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів на біоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування біологічної зброї буде у вечірній і нічний час.

При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань з вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.

Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи: забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, проти- епізоотичні лікувально-профілактичні заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку.

Карантинні заходи в повному обсязі проводять тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).

Обсервація - це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою.

В осередку біологічного зараження проводять профілактичні й санітарно- гігієнічні заходи, дезинфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки та ін. Особовий склад формувань робітники і службовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище. Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм [4].

 

 

 

 

 

3. Правила поведінки в осередку бактеріологічного ураження

 

• Одягнути ватно-марлеву пов”язку. Обов”язково проводити щоденне вологе

прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів. Сміття спалювати;

 

• Суворо дотримуватись правил особистої і громадської гігєни. Ретельно

мити руки з милом. Воду використовувати з перевірених джерел і пити

тільки кип”ячену. Сирі овочі і фрукти після миття обливати окропом;

 

• Доглядаючи хворого одягнути халат, хустинку і ватно-марлеву пов”язку.

Робітників, які захворіли інфекційним захворюванням, необхідно

ізолювати. У приміщенні, де перебуває хворий, двічі на день робити

вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих заобів;

 

• Людям, які спілкуються з хворим, категоричного забороняється виходити

з квартири та спілкуватись з іншими;

 

• У разі госпіталізації хворого зробити у квартирі дезінфекцію,

постільну білизну і посуд кип”ятити протягом 15 хвилин у 2% розчині соди

і замочити на 2 години у 2% розчині дезінфікуючого засобу. Згодом посуд

помити гарячою водою, білизну випрасувати, кімнату провірити [1].

 

 

4. Біологічний захист

Особливістю біологічно небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин є: можливість викликати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (прихованого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і тривале зберігання у навколишньому природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, складність діагностики цих захворювань уразі комбінованої дії, психічна дія на людину.

Поки існує загроза застосування бактеріологічної зброї га природні осередки інфекційних захворювань, необхідно чітко знати способи і методи захисту населення.

У цілому біологічний захист включає: виявлення осередку біологічного зараження, прогнозування масштабів розвитку і наслідків біологічного зараження, використання засобів захисту, дотримання протиепідемічного режиму, уведення режимів карантину та обсервації.

Осередком інфекційних захворювань називається територія, заражена хвороботворними збудниками і яка є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань: іноді її просто називають осередком епідемічного зараження.

Особливістю інфекційних хвороб є перш за все їх заразність, тобто можливість передачі хвороби від хворої людини або тварини до здорової. Епідемія масове поширення інфекційної хвороби у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструють на цій території.

Епізоотія - поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.

Епіфітотія - масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.

Захворювання настає не одразу, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді й місяців, у залежності від збудника інфекційних захворювань. Збудника інфекційних захворювань можна визначити лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і за допомогою аналізу відібраних проб, що, зрозуміло, ускладнює своєчасне вжиття заходів захисту. За необхідності, негайно оголошується карантин.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розповсюдженню інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичного осередків, наступну їх ліквідацію.

Мета карантину ~ повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних захворювань, що виникли.

Карантин можуть оголошувати з метою запобігання інфекційним захворюванням, коли збудник не встановлений, але є характерні ознаки захворювання.

При оголошенні карантину здійснюють наступні заходи:

- На зовнішніх межах зони  карантину встановлюють охорону, організують комендантську службу  і патрулювання.

- У населених пунктах і на об´єктах організують місцеву (внутрішню) комендантську службу, здійснюють охорону інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів тощо.

- З районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на заражену територію дозволяють начальники цивільного захисту лише спеціальним формуванням і видам транспорту.

- Транзитний проїзд транспорту  через осередки ураження забороняється (винятком може бути лише залізничний  транспорт).

Об´єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни поділяються на окремі групи (якнайменші за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх навчальних закладів, видовищних закладів, ринків.

- Населення у зоні карантину  поділяється на дрібні групи (так звана дрібна карантинізація); йому не дозволяється без крайньої потреби виходити зі своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні обов´язково користуватися засобами індивідуального захисту.

- Робота магазинів, майстерень, побутових  установ може бути відновлена  лише після встановлення виду збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому випадку, суворі режимні заходи не потрібні одразу ж після закінчення дезінфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.

В осередку інфекційних захворювань всі робітники і службовці підприємств та установ повинні здійснювати вати наступні заходи особистої безпеки: носити захисні маски; додержуватись елементарних правил особистої гігієни на роботі і вдома; не вживати неперевірені або заражені продукти харчування і воду; не палити на зараженій території; при появі нездужання або кволості негайно звертатися до начальника цеху, санпосту або прикріпленої санітарної дружини.