Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

Відповідальним виконавцем вважається:

— працівник банку, якому одноосібне доручено оформлювати та підписувати розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;

— бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення банківських операцій в обліку. Розподіл роботи між бухгалтерськими працівниками здійснюється:

— шляхом закріплення за працівником відповідних бухгалтерських рахунків (обов'язкова умова — усі рахунки одного клієнта ведуться одним виконавцем);

— шляхом закріплення за виконавцем окремих видів операцій. В установі банку ведеться книг обліку розподілу і перерозподілу рахунків між бухгалтерськими працівниками.

Кожний бухгалтерський працівник  повинен отримати інструкцію, в якій визначені його посадові обов'язки і обсяги робіт до виконання.

Робочий день бухгалтерських працівників  повинен бути організований таким  чином, щоб забезпечити правильне  та своєчасне оформлення розрахунково-грошових документів, що надходять, виконання  операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку за бухгалтерськими рахунками із складанням щоденного балансу.

Робочий день бухгалтерських працівників  складається з двох частин: операційний  час для роботи з клієнтами; завершення обробки облікової інформації, перевірка  регістрів аналітичного та синтетичного обліку, складання щоденного балансу.

Початок і завершення робочого і  операційного дня визначається керівником комерційного банку. Протягом усього робочого дня працюють з клієнтами тільки відділи з обслуговування ощадних  вкладів.

Організація обліково-операційної  роботи повинна відповідати таким  вимогам:

— усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня.

Документи, що надійшли після  операційного часу, як правило, проводяться за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах на обслуговування клієнтів;

— прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення інформації в персональний комп'ютер, а також перевірка вихідних регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;

— клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб подання  клієнтом  документів  до  банку регламентується  угодою розрахунково-касового обслуговування;

— прийом  розрахунково-платіжних  документів  від  клієнтів, розрахункові та касеті операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здіснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У поза-операційний час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання, клієнта негайно про це повідомляють. Оплата всіх розрахунково-грошових документів з поточних рахунків клієнтів здійснюється лише в межах наявних коштів на цих рахунках;

— документи, підготовлені для передачі системою електронних платежів, формуються у порядку їх надходження. Суми, зазначені на розрахунково-грошових документах, повинні бути набрані на стрічках підрахунку. Видані операторами електронного зв'язку вихідні форми звіряє відповідальний виконавець, а також працівник, який формує документи дня. Передача інформації з документів системою електронних платежів здійснюється рівномірно протягом усього операційного дня і повинна, як правило, завершуватись за дві-три години до кінця робочого дня.

З метою раціональної організації обліково-операційної  роботи в установах банку складається  графік документообігу за банківськими операціями і графік обслуговування клієнтів.

Документообіг за банківськими операціями — послідовне переміщення розрахунково-грошових документів  за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи банку, між різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів.

У кожному банку розробляється графік документообігу, в якому зазначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.

Документообіг складається  з наступних основних етапів:

1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли; визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;

2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі, підписання його відповідали їм виконавцем, а у певних випадках —контролюючим працівником;

3) передача документів для автоматизованої обробки;

4) використання документів для перевірки правильності відображення операції в особовому рахунку;

5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний архів.

В установах банку, які  мають на обслуговуванні велику кількість клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів затверджуються керівником банку.

 

 

 

3. Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

а) перехід до прогресивних методів організації обліку;

Підвищення ефективності економічної роботи банку до рівня, якого вимагають ринкові відносини, значною мірою залежить від обраної облікової політики. Принципи її формування окреслено Програмою реформування бухгалтерського обліку в банківській системі України. У процесі виконання цієї програми здійснено перехід до прогресивної методологи обліку, звітності і контролю.

Позитивні зміни в  методології обліку і звітності  є активним чинником розвитку ринкових відносин у сфері банківського бізнесу. Проте невпевненість у результатах  повсякденної діяльності все ж має  місце. Отже, приймаючи різноманітні управлінські рішення, керівництво банку мусить враховувати можливі негативні наслідки кредитних, валютних або й політичних ризиків.

Вважаючи максимізацію прибутку основною метою створення  та функціонування банку, його керівники розробляють генеральну стратегію її досягнення. Варто зазначити, що зростання прибутку забезпечується не лише на ринку банківських послуг (тобто в про цесі їх реалізації), а й у сфері обігу банківського капіталу.

Головною метою обліку є надання звітності — джерела інформації про реальний фінансовий стан банку за визначений звітний період,— необхідної для контролю банківської діяльності. Визначаючи облікову політику банку, його керівництво має враховувати, що зарубіжні партнери формують фінансову звітність за міжнародними стандартами. Отже, удосконалення методики бухгалтерського обліку в банківській системі України грунтується на впровадженні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і виробленні адекватної облікової політики. Варто віднайти взаємозв'язок та оцінити ці, на перший погляд різнопланові, категорії, значення яких, до речі, не завжди вдало трактується в економічних виданнях.

Міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку є елементом-методології  як учення про структуру, логічну  організацію, методи і засоби діяльності. Зазвичай під діяльністю тут розуміється механізм дії інтегрованої системи бухгалтерського обліку, а методологічні основи проявляються у формі правил, норм, описів організації бухгалтерського обліку.

Центральним елементом  розвитку системи бухгалтерського обліку стала нова організація праці, яка, щоб бути ефективною, вимагає:

— невеликих багатофункціональних самостійних підрозділів, виділених за окремими напрямками, де ефективність залежить від почуття відповідальності, ініціативи та розширення сфери роботи, а ці чинники, своєю чергою, забезпечують надійність, оперативність, точність;

— разового збирання інформації якомога ближче до місця, де виникає

потреба у операціях;

— перевірки та раннього розширення цієї інформації за рахунок іншої

інформації, яка вже  міститься у постійних файлах.

 

б) впровадження міжбанківської інформаційної системи "Клієнт" - переведення взаємовідносин з клієнтами на якісно-новий рівень;

Наступне тисячоліття  знаменується новими тенденціями у  розвитку банківської системи України, спрямованими на підтримання стабільності банків та зменшення ризиків у їхній діяльності. Істотно зміцнити банківську систему, перевести взаємовідносини з клієнтами на якісно новий рівень дало б змогу впровадження проекту, основи якого розробили спеціалісти Національного банку України спільно з Асоціацією українських банків та провідними банківськими установами.

Історично склалося так, що саме потреби населення спонукали  створювати банки та будувати банківську систему. Отже, завдяки клієнту з'явився і діє сучасний банк, сприяючи у свою чергу розвиткові самого клієнта.

У повсякденні слово "клієнт" має багато значень. Що ж до банківської  справи, то воно означає фізичну  або юридичну особу, яка відкрила рахунок і користується послугами  банку. Під цю категорію підпадають також банки, які мають рахунки і обслуговуються в інших банках.

Відносини між "клієнтом і банком завжди будуються на взаємних зобов'язаннях, оскільки між ними існує  матеріальна відповідальність. Наприклад, погоджуючись відкрити рахунок клієнту, банк зобов'язується приймати від нього кошти, надавати послуги, вести облік грошей і операцій за його рахунком, повертати ,кошти за вимогою, не розголошувати інформацію про операції клієн-тощо. Клієнт у свою чергу дає слово виконувати вимоги банку щодо порядку та регламенту обслуговування, надавати інформацію про себе і свою діяльність, вчасно сплачувати комісію за послуги і таке інше. Ці питання регулюються чинним законодавством країни, угодою між банком і клієнтом; загальновизнаними правилами банківської практики. Такі відносини базуються на звичному для ділових кіл правилі: маю право — значить, маю зобов'язання.

Прагнучи утримати клієнтів, банк надаватиме перевагу привабливим  для них послугам і прагнутиме ці послуги регулярно оновлювати. Робота установи, орієнтованої на потреби свого клієнта, буде успішною і прибутковою. Втім, слід також цікавитися діяльністю клієнта, щоб оцінити його фінансовий стан і знизити пов'язаний із цим можливий ризик. У такий спосіб банк може зменшити свої витрати, запобігти втраті ресурсів.

Діяльність і фінансовий стан клієнтів безпосередньо залежать від стану економіки країни. Якщо вона розвивається нормально — клієнти  банку процвітають,  відчувають  дедалі  більшу  потребу  в  банківському обслуговуванні, примножується прибуток банку, пожвавлюється його кредитна діяльність, що сприяє збільшенню обсягів виробництва, зростанню ділової активності клієнтів. Відповідно зменшуються ризики банку при їх обслуговуванні. І навпаки — занепад економіки погіршує фінансовий стан клієнта, спонукає його ускладнювати схеми взаєморозрахунків із партнерами, зменшувати обсяги Обслуговування у банку, а з допомогою кредитів "латати дірки" у своєму проблемному господарстві. Відтак підвищується ризик і для банку. Найгірше, якщо клієнт є складовою ланцюжка взаємопов'язаних осіб (юридичних або фізичних). За таких умов він може стати "детонатором ланцюгової реакції" і створити проблеми не лише своїм партнерам, а й багатьом іншим банкам.

Як свідчить досвід, левова частка проблем, пов'язаних із кредитним портфелем та активними операціями комерційних банків, виникає внаслідок недостатньої поінформованості останніх про поточний фінансовий стан та діяльність клієнтів. Дуже помітно це виявилось у період інтенсивного кредитування у 1993—1997 роках, коли велику кількість кредитів отримували новостворені комерційні та державні підприємства. До сьогодні, на жаль, маємо у багатьох банках відголосок тих часів — проблемні та сумнівні до повернення кредитів, а отже, і "проблемних" клієнтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, бухгалтерський облік в установах банку поєднується з операційною роботою по обслуговуванню підприємств, установ, та інших клієнтів банку. В процесі пов'язаних з виконанням банківських операцій і ведення бухгалтерського обліку називають обліково-операційною роботою банків.

Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів.

Організація обліково-операційної  роботи повинна відповідати певним вимогам а також здійснюватись  згідно законодавства України.

Для упорядкування руху документів та своєчасного відображення господарських операцій в обліку, банківських установах складають графіки документообігу за банківськими операціями та обслуговуванням клієнтів.