Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

ПЛАН

 

Вступ

1. Зміст обліково-операційної роботи банку

2. Побудова обліково-операційного апарату банку

3. Шляхи вдосконалення обліково-операційної роботи банку

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Бухгалтерський облік  банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів:

- Бухгалтерський облік є інформаційною системою, •що надає фінансову інформацію про банк як суб'єкт господарської діяльності.

Він є процесом визначення, вимірювання та передавання інформації економічного характеру.

- Бухгалтерські дані відіграють істотну роль, коли йдеться про функціонування в конкурентному середовищі за умов обмежених ресурсів.

Система обліку являє  собою сукупність процедур, що мають  на меті фіксувати всі операції банку, а саме:

- визначати зміст здійснених операцій і записувати їх;

- описувати операції в часовому вираженні;

- підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами міжнародних стандартів обліку;

- належним чином подавати операції з відповідними деталями. Сукупність таких процедур становлять обліково-операційну роботу банку, яка відіграє важливу роль в його діяльності.

Зокрема на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та його кредитного портфеля.

Бухгалтерська інформація базується на документах, які дають  змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на них та придбання до списання чи реалізації. Те саме стосується й пасивів - ідеться про часовий період від виникнення зобов'язань до їх погашення. Адже банк не може успішно функціонувати в конкретному середовищі без відповідної системи щоденного обліку усіх своїх операцій і зобов'язань. Лише за умови наявності добре налагодженої системи обліково-операційної роботи банку його керівництва постійно відстежує всі аспекти діяльності а також ризики, яким піддається банк.

Організація обліково-операційної  роботи банку поряд з об'єктивними  вимогами має відповідати й таким, що зафіксовані законодавче та нормативними документами НБУ. Облікове операційна робота базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов'язаних із діяльністю банку та інших характерних особливостях, сутність яких детальніше розглянемо в наступних питаннях.

 

1. Зміст обліково-операційної роботи банку

Особливості, притаманні банківському обліку, - відображення банківських операцій обліку в день їх здійснення, щоденний баланс, повна комп'ютеризація бухгалтерського обліку — визначають специфіку організації бухгалтерської роботи.

Бухгалтерська робота в  банках в залежності від її змісту поділяється на операційну та облікову.

Операційна робота полягає  в обслуговуванні клієнтів і перевірці  та обробці документів, що є підставою  для проведення і відображення операції за бухгалтерськими рахунками. Вона передбачає наступні етапи:

— перевірка законності операції (чи відповідає операція статутній діяльності клієнта, банку та чинному законодавству);

— перевірка правильності оформлення документа;

— перевірка правильності відображення бухгалтерської проводки і підготовка документа для його проведення за бухгалтерським обліком;

— перевірка можливості здійснення операції (перевіряється наявність грошей на рахунку та ін);

— передача документа для комп'ютерної обробки.

Для забезпечення виконання  своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати їх якість. На сьогодні їх основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40 - 50 видів операцій та послуг.

Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, може бути значно ширшим, але саме ці операції є обов'язковими, і тому їх називають базовими операціями комерційних банків. Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні.

Пасивні операції—це  операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні. операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

• операції з формування статутного фонду банку;

• операції з формування резервного фонду банку;

• операції з формування страхових фондів банку;

• операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

• операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними  депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших  банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість   банку,   що   обслуговує   власників   рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні  операції можна класифікувати: за категорією вкладника:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на поточні, депозитні рахунки;

•  операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів на кореспондентські та депозити і рахунки; за строком:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розрахунків;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох" місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції — Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.

Пасивні інвестиційні операції —  це операції комерційного банку, пов'язані  з випуском і розміщенням власних  незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників  банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій.

Активні операції — це операції з  розміщення мобілізованих комерційним  банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

• операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

• розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

• касові операції з приймання і видавання готівки;

• кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

• інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

• фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

• валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

• депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

— операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки  здійснюють у межах реально наявних  ресурсів, тобто у межах залишку  грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Якість виконання бухгалтерським працівником операційної роботи залежить від його обізнаності з правилами здійснення окремих видів банківських операцій (касових, депозитних, розрахункових, обмінних та ін) і потребує відповідної фахової підготовки.

У складі облікової роботи можна  виділити такі основні види:

—ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);

— контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;

— перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами;

— звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;

— підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних банків;

— формування архівних папок документів. Банківська операція вважається завершеною, якщо вона відображена в бухгалтерському обліку. Таким чином, раціональна і чітка організація обліково-операційної роботи забезпечує успішне виконання покладених на комерційні банки функцій.

Обліково-операційна робота — це сукупність процесів, пов’язану  з оформленням документації за банківськими операціями, веденням бухгалтерського обліку і Контролем за його повнотою і достовірністю.

 

2. Побудова обліково-операційного апарату банку

Бухгалтерський апарат об'єднує працівників банку, які  виконують обліково-операційну роботу.

Бухгалтерія є самостійним  структурним підрозділом банку, який очолює головний бухгалтер. Зaлeжнo цій величини і спеціалізації банку, а також обсягу виконаних операцій можуть бути обрані різні варіанти організації роботи бухгалтерського підрозділу та структури обліково-операційних відділів Відповідно може бути по-різному укомплектований штат бухгалтерів, а також різним чином визначені функції бухгалтерських працівників.

У складі бухгалтерії банків, як правило, виділяють такі відділи: обліково-операційний, відділ обліку валютних операцій, відділ обліку внутрішньобанківських операцій, відділ фінансової звітності, відділ обліку діяльності філій, а також сектори введення та автоматизованої обробки інформації та сектор контролю за операційним днем та іншої звітності.

Обліково-операційний апарат банку  очолює головний бухгалтер. Він призначається і знімається з посади вищестоящою організацією банку. Технічною роботою головний бухгалтер, як правило, не займається. Його головними функціями е організаційна та контрольна.

Головний бухгалтер несе всю  повноту відповідальності за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання повної й достовірної фінансової звітності. В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип падання його працівникам прав відповідального виконавця.