Банківські інвестиції та інвестиційні ризики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЦІННІ ПАПЕРИ В УКРАЇНІ

 

2.1. Інвестиційна діяльність комерційних  банків на ринку цінних паперів  України

 

Важливим напрямом функціонування комерційних банків на ринку цінних паперів України є діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій.

Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів, як вже зазначалося, забезпечує збільшення прибутковості банківських операцій, підвищення ліквідності банків, захист їхніх фінансових ресурсів від інфляційного знецінення.                   

Практика функціонування вітчизняного ринку цінних паперів  свідчить про  недостатню активність банківських установ як інвесторів цього ринку, незначні обсяги їхніх вкладень у фондові цінності. Така позиція банків, з одного 6оку гальмує розвиток українського ринку цінних паперів, а з другого – обмежує доходи від операцій з цінними паперами.                                                                            

Ось чому питання вивчення особливостей інвестиційної діяльності банків на вітчизняному ринку цінних паперів викликає неабияке зацікавлення українських вчених. [13, с.2].

Нині в Україні домінує  модель, де на фондовому ринку як професіонали мають право виступати як банківські організації у вигляді універсальних і спеціалізованих банків, так і не банківські (інвестиційні компанії, брокерські фірми і та ін.).

Розподіл за видами інвестиційної  діяльності комерційного банків ґрунтується  на положеннях Закону України «Про банки та банківську діяльність»  від 7 грудня 2000 р., де у статті 50 визначено, що банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України .

Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу Національного банку України. Без такого дозволу банк має право здійснювати інвестиції у разі, коли:

1)  інвестиції в  будь-яку юридичну особу становлять  не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;

2)  юридична особа,  в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність із  надання фінансових послуг;

3)  регулятивний капітал  банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, установлених нормативно-правовими актами НБУ.

Банкам забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

Пряма чи опосередкована участь банку в капіталі будь-якого  підприємства, установи не повинна  перевищувати 15 % капіталу банку, а сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку.

Це обмеження не застосовується, якщо:

• акції та інші цінні папери придбано банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, і банк не утримує їх більше одного року;
• банком із метою створення фінансової холдингової групи придбано акції, емітентом яких є інший банк;
• цінні папери знаходяться у власності банку не більше одного року, а банк одержав їх у результаті андерайтингу;
• акції та інші цінні папери, придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Отже, комерційні банки  можуть брати участь в інвестуванні таким чином: обслуговувати рух  коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування; мобілізувати нагромадження для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів; вкладати в інвестиційні проекти власні та залучені кошти.

Із викладеного випливає, що на інвестиційному ринку банки  можуть як вести власну інвестиційну діяльність, так і надавати –  інвестиційні послуги (додаток А).

Основними цілями комерційних банків як інституційних інвесторів на ринку цінних паперів є безпека вкладень, дохідність банківських інвестицій, їхня ліквідність та зростання.

У банківській практиці інвестиційні операції передбачають вкладення  коштів у цінні папери підприємств на відносно тривалий термін. Сукупність цінних перів, придбаних банком у процесі здійснення фінансових вкладень, становить його інвестиційний портфель.

Жоден інструмент фондового  ринку не здатен забезпечити одночасно  реакції усіх інвестиційних цілей комерційного банку. Саме тому розпорошення вкладень банку за видами цінних паперів і, як наслідок, формування інвестиційного портфеля дають змогу "примирити" всі цілі інвестування. Залежно від набору інвестиційних цілей кожен комерційний банк визначає  стратегію фінансових вкладень. Вибір стратегії зумовлюється інвестиційної властивостями фондових інструментів, рівнем дохідності інвестиційних операцій, часом інвестування та мірою ризику. Пріоритети банківського інвестування в Україні зумовлюють:

• збереження та приріст капіталу;
• придбання високоліквідних цінних паперів, що можуть виступати в ролі засобів платежу і нагромадження;
• одержання контролю над корпоративними підприємствами шляхом придбання великих пакетів акцій;
• спекулятивну гру на коливаннях курсів цінних паперів;
• мінімізацію фінансових ризиків за рахунок проведення хеджування інструментами фондового ринку.

Інвестиційна діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів, як правило, забезпечує поліпшення фінансового стану банку у  зв'язку з підтриманням прибутковості операцій та збереженням показників ліквідності на необхідному рівні. Цей вид діяльності комерційних банків тісно пов'язаний із їхньою кредитною діяльністю. Цінні папери можуть використовуватися банками як застава для отримання кредиту на міжбанківському ринку, рефінансування через центральний банк, а також для проведення операцій РЕПО.

Зацікавленість комерційних банків у здійсненні інвестицій на фондовому  ринку пов'язана з кількома аспектами. По-перше, вкладення в цінні папері, є альтернативою розміщення фінансових ресурсів у позички у разі недостатнього капіталу на банківський кредит.                                                                      

По-друге, для комерційних банків цінні папери є формою збереження їхніх активів та. способом захисту залучених фінансових ресурсів клієнтів від інфляційного знецінення.                                                                                    

По-третє, розміщення банківських  ресурсів у високодохідних цінних паперах забезпечує підвищення прибутковості операцій банку в цілому. Водночас вкладення в короткострокові фондові цінності підвищують ліквідність банку.

Станом на ІІ квартал 2007 року обсяг виконаних договорів з цінними паперами комерційними банками становив 57,61 млрд. грн. (або 34,96% від загального обсягу виконаних договорів за період), що на 21,17 млрд. грн. більше порівняно з ІІ кварталом 2006 року. Інвестиційні компанії у ІІ кварталі 2007 року зменшили обсяги виконаних договорів порівняно з ІІ кварталом 2006 року. За ІІ квартал 2007 року обсяги виконаних договорів становили 3,86 млрд. грн. (або 2,34% від загального обсягу виконаних договорів за період), що на 1,75 млрд. грн. менше порівняно з ІІ кварталом 2006 року (Додаток Г).

Незважаючи на те що кількість банків-учасників ПФТС зменшилася з, якісні показники участі, навпаки, збільшилися. Так, частка банків серед членів ПФТС за той самий період збільшилася.. Можна зробити висновок, що кожний другий член ПФТС є банком. На мою думку, це викликано відповідним рівнем їх капіталізації, жорсткою та дієвою системою контролю, чого не мають поки що інші учасники фондового ринку.

Сучасний стан національного ринку  акцій показує, що комерційні банки на ньому є не портфельними, а прихованими стратегічними інвесторами. О. Сугоняко, президент Асоціації українських банків, обстоює свою позицію, вважаючи, що банківська система у структурі фондового ринку має виконувати роль стратегічного інвестора за суттю. Для цього лише треба на законодавчому рівні захистити права кредитора та інвестора[15, с.5].

Із цією думкою можна  посперечатися, оскільки Закон України  «Про банки і банківську діяльність»  Інструкція «Про порядок регулювання діяльності комерційних банків в Україні» враховують рекомендації Базельського комітету 2001 р., в яких банки були закріплені як портфельні інвестори, а не стратегічні. І оскільки Україна намагається інтегруватися в ЄС, то НБУ не буде приводити свої інструкції в розріз із рекомендаціями Базельського комітету.

АУБ виступає за підвищення показника  рівня істотної участі банків у статутних  фондах інших осіб до 25 %. Але річ  у тім, що такого рівня істотної участі немає в жодній західній країні. На приклад, у Європі рівень істотної участі в середньому коливається  від 5 до 10 %. На нашу думку, збільшення рівня істотної участі  призведе до підвищення ролі комерційних банків як стратегічних і інвесторів, чого за нинішньої системи корпоративного управління не можна допустити. За різними оцінками, сьогодні банкам та афілійованим особам належить від 50 до 80 % корпоративного  сектора. Тому потрібно утримувати рівень істотної участі на рівні 5 % та перекрити можливість номінального володіння пакетами акцій дочірніми структурами та офшорними компаніями.

Проаналізувавши основні показники діяльності банків України за останні сім років вкладення в цінні папери в структурі активів складали: 2175 млн. грн. станом на 1 січня  2001 року, 4390 та 4 402 млн. грн. у 2002 та 2003 роках відповідно. Значне зростання вкладень в цінні папери прослудковується починаючи з 2004 року –  6534 млн. грн. та  14338 млн. грн. у 2006 році. За данимим НБУ у 2007 році на 1 січня  вкладення комерційних банків у цінні папери складали  14466  млн. грн., а вже в жовтні ця цифра виросла до неймовірних розмірів у 24469 млн. грн.

За даними АУБ за 2005 рік, найбільші портфелі цінних паперів сформовані трьома банками. Незаперечний лідер – Ощадбанк, вкладення якого на фондовому ринку перевищують 1,8 млрд грн. Результати інших банківських установ видалися скромнішими. Укрсоцбанк витратив на купівлю цінних паперів 495,9 млн. грн, а банк «Аваль» – 488,76 млн грн. Лідерство Ощадбанку на ринку цінних паперів пояснюється активною купівлею банком державних облігацій. За перші три місяці портфель держбанку зріс на 200 млн. грн. Такими темпами вже наступного кварталу Ощадбанк досягне планки в 2 млрд. грн, що тільки зміцнить статус держбанку як найбільшого кредитора уряду серед банківських установ. Ймовірно, саме Ощадбанку має завдячувати Мінфін успішним розміщенням останнім часом держоблігацій на первинних аукціонах, тоді як інші банківські установи воліють не вкладати кошти в низькодохідні папери.

Кілька років тому «Аваль» також вважали улюбленцем Мінфіну. В його портфелі були держоблігації  на суму близько 1 млрд грн. Тепер банк, як, утім, і Укрсоцбанк, цікавиться іншими інструментами.

Портфель цінних паперів  «Аваль» збільшився у першому  кварталі майже на 170 млн грн. Такий  високий показник зростання, очевидно, пояснюється купівлею банком корпоративних  облігацій «Енергоатому» на суму 100 млн грн. Не можна сказати, що папери компанії (дохідністю 12% річних у гривні) надзвичайно привабливі. На ринку можна знайти й дохідніші інструменти. Проте «Енергоатом» для банку – один з найбільших клієнтів. А якщо НБУ надасть рефінансування під облігації компанії, то привабливість операції різко зросте. Щоправда, поки що НБУ не дав своєї офіційної згоди брати облігації під заставу при кредитуванні.

Іншої тактики дотримується Укрсоцбанк. До його портфеля цінних паперів  також потрапив держмонополіст – Південно-Західна залізниця. Ймовірно, банк залишається одним з найбільших держателів цих паперів. Крім того, за неофіційним даними, в Укрсоцбанку сформовано другий за розміром портфель облігацій держпозики. Проте апетити банку на фондовому ринку останнім часом стали скромнішими. Портфель цінних паперів Укрсоцбанку скоротився майже на 70 млн грн. За словами начальника відділу випуску фінансових інструментів банку Еріка Наймана, зниження сталося через погашення Мінфіном ОВДП. Приблизно на стільки само скоротилися вкладення в цінні папери іншого великого банку –УкрСиббанку.

Як розповів начальник  департаменту інвестиційного бізнесу  УкрСиббанку Олександр Суляєв, зміна  розміру портфеля цінних паперів  пов’язана з активною роботою  банку на вторинному ринку облігацій. З метою підвищення ліквідності і окремих паперів, і ринку облігацій загалом банк постійно підтримує тверді котирування в ПФТС, купує й продає облігації «своїх» і не лише «своїх» емітентів, а також проводить значні обсяги операцій РЕПО. Така активність відображається в постійній зміні розміру портфеля цінних паперів, який перебуває на балансі банку.

Різко скоротив операції на фондовому ринку і дніпропетровський  банк «Кредит-Дніпро». Його портфель, і  без того невеликий, скоротився майже на 100 млн грн – до 73,39 млн грн. Але на загальному тлі зростання вкладень банків у цінні папери ці «втрати» не такі істотні. Деякі середні банківські установи витратили на придбання паперів утричі більше, ніж торік. Серед них — донецький Донміськбанк, портфель якого сягнув позначки майже 120 млн грн.(Додаток Д).

Специфіка українських  банків проявляється й при здійсненні операцій з державними цінними паперами – банки є основними учасниками даного ринку, оскільки лише вони мають право купувати державні облігації на первинному ринку, що дає змогу отримувати прибутки при їх продажу іншим суб'єктам ринку цінних паперів. Крім того, виключно банківські установи можуть отримати рефінансування від Національного банку України під заставу державних боргових зобов'язань та деяких корпоративних облігацій (наприклад, облігацій Південно-Західної залізниці) для підтримки своєї ліквідності. Так, за підсумками 2003 року банки отримали рефінансування від НБУ під заставу державних цінних паперів в обсязі 2677,9 млн. грн., що складає 74,8% від загального обсягу торгів на організованому ринку цінних паперів України [22].