Доходи Державного бюджету та резерви збільшення

 

 

2.3 Аналіз  динаміки виконання Зведеного бюджету України за 2011- 2012 роки.

Аназізуючи показники Зведеного бюджету Ураїни(див.Табл.2.4)можно зробити наступні висновки: в 2011 році ─ 360741,5 млн.грн.,а у 2012 році зведений бюджет склав  397834,3 млн.грн.,тобто збільшився на 37092,8 млн.грн.,або на 110,3%,за рахунок збільшення коштів ,що перераховуються НБУ на 11701,7 млн.грн.(або на 198,3%),та податку з доходів фізичних осіб на 7867,9 млн.грн.,або на 113,1%.Більш детально данні показники можно розглянути на гістограмі(див.Рис.2.4)

Таблиця 2.3

Аналіз динаміки виконання Зведеного бюджету України за 2011-2012роки.

(млн..грн.)

Показники	Факт,млн.грн.		Абсолютне відхилення	Темп росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року у %
	2011 рік	2012 рік
Податок з доходів фізичних осіб	60224,5	68092,4	7867,9	113,1%
Податок на прибуток підприємств	55097	55793	696	101,3%
Плата за землю	10700,9	12581,7	1880,8	117,6%
ПДВ	130093,8	138826,8	8733	106,7%
Акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів(продукції)	7822,1	9767,8	1945,7	124,9%
Акцизний податок з виробленних в Україні підакцизних товарів(продукції)	26097,1	28661	2563,9	109,8%
Ввізне мито	10462,8	12985,8	2523	124,1%
Рентна плата	16822,4	13401,9	-3420,5	79,7%
Кошти,що перераховуються НБУ відповідно до Закону України "Про НБУ"	11898,3	23600	11701,7	198,3%
Власні надходження бюджетних установ	31522,6	34123,9	2601,3	108,3%
Всього доходів:	360741,5	397834,3	37092,8	110,3%

 

Рис.2.4 –Динаміка Зведеного бюджету  України за 2011-2012 роки.

Висновки за розділом 2

Отже, розглянуто динаміку структури доходів Державного бюджету України за 2010,2011 та 2012 роки. Із наведеного вище можна зробити наступні висновки:

Не дивлячись на те,що з кожним роком спостерігається збільшення доходної частини бюджету,на даний момент в державі не існує довгострокової бюджетної політики. Здається,cкладається таке враження, що із року в рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.

Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 2010, 2011 та 2012 роках коштами лягало на податкові надходження. При чому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Відносно невисоку частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економічної ситуації в країні,держава прагне до отримання більш гарантованих доходів у порівнянні з податками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

Напрями( або резерви) збільшення доходів державного бюджету

 

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На мою думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

• оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

• розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

• заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

• заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

• цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.

Зважаючи на специфічне призначення ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.Це обумовлює важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Створені на базі ЗВР,гарантійні фонди також виконуватимуть функцію стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.[11,с.110-116]

Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект від коштів, які акумулюються фіскальними засобами, може стати продаж тимчасово вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів.

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка й затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу держави. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики, для їх продовження необхідні структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері. Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце посідає розробка науково-обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.[16,с.180-196]

Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об'єктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому прирозробці державного бюджету слід враховувати таке:

" річні проекти мають складатися  лише на основі існуючої податкової бази,

" поступове впровадження нових  податкових змін, особливо тих, що  стосуються значного скорочення надходжень до бюджету ;

" поступове скасування податкових пільг із переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях ;

" проста й доступна система  оподаткування, контроль за дотриманням сплати податків.

На мою думку,пошук шляхів забезпечення стабільності надходжень до державного бюджету необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки політики державних доходів, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ. Цю проблему треба розглядати та оцінювати з врахуванням об'єктивних економічних законів суспільного розвитку та суспільного відтворення з обох боків.

По-перше, це поточні завдання та зобов'язання держави із за-безпечення виконання доходів бюджету згідно із затвердженими пока-зниками бюджету на відповідний бюджетний рік. У цьому випадку від-бувається процес виконання планових зобов'язань шляхом мобілізації надходжень до бюджету.

По-друге, це довгострокова програма визначення стратегії політики державних доходів, забезпечення стабільності джерел їх надходження, окреслення напрямів зростання та тенденцій приросту доходів бюджету та загальнодержавних цільових фондів за рахунок інтенсивних та екстенсивних факторів впливу.

Політика доходів державного бюджету, її стратегія, мета й цілі досягнення в країні залишається невизначеною. Невиконання бюджету останніми роками, зростання бюджетної заборгованості, а також заборгованості по пенсійних та інших соціальних і прирівняних до них виплат, є одним наслідків відсутності Концепції управління державними доходами, породжує неоднозначність, постійні зміни та неоднакові підходи при формуванні й використанні державних фондів України та визначенні міжбюджетних відносин на черговий плановий рік.

Для визначення стратегії та напрямів розвитку державних доходів забезпечення їх передбачуваності та реальності бюджету було б доцільно розробити концепцію управління державними доходами в системі здійснення економічних реформ відповідно до Європейських стандартів розвитку ринкових відносин. При цьому однією з причин наявності реальних планових показників доходів бюджету та неефективності його податкового законодавства в процесі виконання бюджету можна назвати цілу низку причин і факторів впливу. Однак найважливішою з них є відсутність системного, концептуального підходу в підготовці та реалізації засад політики доходів бюджету.

Для протидії ухиленню від сплати податків, на мою думку, необхідно:

- внести доповнення до Кримінального  кодексу України, спрямовані на  посилення відповідальності за  ухилення від сплати податків, корупцію, шахрайство. Такі дії, як  приховування доходів, ухилення  від оподаткування тощо, повинні відноситися до категорії найтяжчих злочинів проти держави з адекватним рівнем відповідальності;

- удосконалити механізм взаємодії  правоохоронних, контролюючих, податкових  органів, насамперед, шляхом створення  зведеного банку даних для обліку економічних злочинів і механізмів їх здійснення, даних щодо проведення великих фінансових операцій суб'єктами господарської діяльності, а також спеціальних міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження ефективного обміну інформацією між відповідними органами.

Економічне оновлення України об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки.

Обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті - одна із ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, щ о використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку. 
Об'єктивність процесу концентрації частини валового внутрішнього продукту в розпорядженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного громадянина зокрема.

Так як податкові доходи складають близько 80% у загальному обсязі доходів Державного бюджету, перед Українським урядом та органами влади стоїть найважливіше завдання створення такого податкового режиму, який би забезпечив повний і своєчасний збір податків і, одночасно, створив сприятливі умови для стабілізації економіки, розвитку виробництва і зростання добробуту громадян. Чинна ж в даний час податкова система не може повною мірою виконувати це завдання. Найважливішою причиною цього є небажання розробників і суб'єктів управління податковим процесом відійти від стереотипних підходів до податкової політики.

Оподаткування в цілому направлено в основному на збільшення податкових надходжень, що призводить до утворення фактично завищеного сукупного тягаря нарахованих податків, яке не в змозі нести навіть середньостатистичний платник податків. Це одна з причин того, що близько половини промислових підприємств збиткові, а ще стільки ж прибуткових підприємств є низькорентабельним.