Поняття господарського контролю

Поняття госп контролю

Господарський контроль – це процес спостереження і перевірки господарської діяльності підприємств, який здійснюється відповідними суб’єктами управління і контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, законності, достовірності та ефективності здійснення операцій, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Методологія і  методи госп контролю.

До спеціальних методів  дослідження в господарському контролі можна віднести інвентаризацію, аналіз господарської діяльності, перевірку, обстеження, ревізію, аудит

Методологія контролю – це вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності способів і прийомів теоретичного пізнання господарських  явищ з точки зору їх законності, доцільності і достовірності.

Організація контролю і  проведення ревізії

Організація здійснення контролю – це певний циклічний процес який можна умовно поділити на такі стадії: вибір об*єкту контролю, юніор збір даних про об*єкт.

Ревізія  або перевірка  здійснюється  на підставі розпорядчого документа підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління і їх заступниками.  Ревізія п-в установ і організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів, може проводитись не частіше одного разу на рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Права обов*язки  і відповідальність ревізора.

Права, обов’язки  і відповідальність ревізорів такі.

Права:

- ревізувати  й перевіряти грошові та бухгалтерські  документи, звіти, кошториси та  інші документи, що підтверджують  надходження й витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;

- мати безперешкодний  доступ на склади, у сховища,  виробничі й інші приміщення  для їх обстеження;

- залучати на договірних  засадах кваліфікованих фахівців  для проведення контрольних запусків сировини і матеріалів, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

- вимагати від керівників  об’єктів, що ревізуються, проведення  інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а у разі виявлення підробок – вилучати та копії або реєстри вилучених документів;

Обов’язки:

- суворо дотримуватись  Конституції України, законів  України;

- у випадках виявлення  зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій і повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам.

При виявленні  документів у зв’язку з їх підробкою  ревізор зобов’язаний повідомляти  про це правоохоронним органам. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки.

Ревізор несе відповідальність за:

- своєчасність, належну якість ревізії;

- об’єктивність викладення  її результатів;

- повне або часткове  приховування виявлених порушень  і зловживань або їх заниження;

- правильність і обґрунтованість  висновків за результатами ревізії;

- використання службового  становища в корисних цілях;

- передчасне розголошення  матеріалів ревізії.

 

Документи як об*єкт дослідж. Ревізії

Документ має  юридичне значення як доказ законності здійснення операцій та правильності записів у регістрах бухгалтерського  обліку. У процесі ревізії розглядається  та вивчається велика кількість різних документів, кожна однорідна сукупність яких має свої особливості і потребує специфічних прийомів їх вивчення. З цією метою розробляється класифікація документів за різними ознаками:

• за способом використання – рукописні, машинописні, топографічні, звукодокументи, фотодокументи, виконані на комп’ютері, малюнки тощо;
• за джерелом інформації – офіційні, приватні;
• за способом передачі – відкриті, кодовані;
• за юридичною силою – дійсні, недійсні, офіційні, неофіційні;
• за етапами відображення – первинні, вторинні, наступні;
• за відповідністю правилом складання – доброякісні, недоброякісні;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До  основних способів перевірки документів належать:

1. Хронологічна перевірка, яка передбачає розгляд документів за датами, за порядком розміщення документів у папках, при меморіальних ордерах, звітах, зведених накопичувальних накладних.
2. Систематизована перевірка документів за економічно однорідними господарськими операціями у розрізі окремих ділянок. Вона особливо ефективна при журнально-орденрній формі обліку,  коли економічно однорідні первинні документи згруповані й підшиті за окремими журналами-ордерами й рахунками синтетичного обліку. Систематизація однорідних операцій у журналах-ордерах сприяє оперативному здійсненню взаємного контролю.
3. Комбінована перевірка – дослідження документів поєднує хронологічний і систематизований способи, тобто низка документів перевіряється порядку їх підшивки, а інші – за економічно однорідними операціями.
4. Вибіркова перевірка, яка полягає в тому, що ревізор за певною схемою відбирає частину документів для їх вивчення.

Поруч з цим  можна також виділити такі способи  перевірки документів:

Формальна – визначає ступінь правильності складання документів;

  Фактична перевірка за суттю, мета якої – переконатися, що операції, які відображені в документах, дійсно мали місце;

Аналітична (нормативна) перевірка використовується для встановлення законності господарських операцій шляхом порівняння з діючими нормами, лімітами, планами або кошторисами і визначення економії чи перевитрат;

Юридична перевірка має за мету визначити відповідність відображених у документах господарських операцій чинному законодавству.

Економічна  перевірка використовується для визначення доцільності господарських операцій шляхом з’ясування, яку економічну вигоду, користь вони дають