Кризові явища як фаза життєвого циклу організації. Сутність, основні ознаки, джерела виникнення кризових ситуацій, їх типологія

В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною  ситуацією, зростанням цін на енергоресурси, браком фінансових коштів і невиплатою зарплати, недоліками системи соціального захисту населення.

Основні показники реструктуризації

• прибутковість;
• наявність    позитивних    грошових    потоків основної діяльності;
• зростання продуктивності праці;
• зростання продуктивності всіх видів ресурсів;
• зростання обсягів експорту.

Зміни в процесі реструктуризації можуть стосуватися:

• модернізації — оновлення устаткування і технології;
• реорганізації — зміни методів і розподілу праці; потоків інформації;
• адаптації — пристосування елементів підприємства до поточних умов;
• нововведень — продуктових і процесних.

Реструктуризація передбачає зміну структури:

• майна (правового статусу);
• організаційної структури підприємства;
• виробничої структури;
• виробничої програми;
• залученого капіталу;
• активів;
• доходів і витрат;
• персоналу;
• інформації тощо.

Розрізняють наступні види реструктуризації залежно від:

• мети змін — санаційну, адаптаційну, випереджаючу;
• об'єкту зміни — операційну, фінансову, власності;
• тривалості періоду — оперативну, стратегічну.
• повноти охоплення проблем — обмежена (часткова) і комплексна (повна).

1) Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:

• втрата ринкових позицій;
• проблеми з постачанням та залишками матеріалів;
• великі запаси готової продукції;
• заборгованість перед банками, кредиторами та державою;
• втрата ліквідності.

Основними напрямками санаційної реструктуризації є: скорочення ресурсів;

 скорочення ринків;  скорочення  пропозиції;  зменшення фізичних  обсягів.

2) Адаптаційна (прогресивна ) реструктуризація використовується при відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. Ознаками такого стану є:

• зниження загальної ефективності;
• вичерпання ринкового потенціалу;
• відсталість у порівнянні із світовими стандартами;
• перспективи на інших ринках;
• низька ефективність управління.

У рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються:

• просторова диверсифікація — розвиток нових внутрішніх і зовнішніх ринків;
• продуктова диверсифікація — розвиток нових продуктів.

3)  Випереджаюча реструктуризація має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть посилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги. Характерними риси є:

• стратегічні альянси,
• купівля — продаж бізнесу.

4) Операційна реструктуризація стосується певної господарської діяльності, результатом якої є прибуток або збитки. Основними кроками виступають:

• скорочення чисельності працюючих;
• отримання прибутків від зростання продуктивності праці;
• стабілізація заробітної плати або її ріст повільнішими темпами, ніж продуктивність праці, з метою акумуляції додаткових прибутків;
• позбавлення від об'єктів соціальної сфери та зайвих активів;
• пошук нових ринків і нових партнерів;
• впровадження нових продуктів та підвищення якості продукції.

5)  Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами, а саме заборгованістю. Фінансова реструктуризація передбачає зміну структури пасивів шляхом:

• відстрочки погашення заборгованості;
• зниження процентної ставки із заборгованості;
• визначення більш вигідної схеми погашення заборгованості;
• заміни частки заборгованості на акції;
• анулювання частки або всієї заборгованості;
• отримання від кредиторів нових позик, або гарантій.

6)   Реструктуризація власності стосується зміни розподілу влади за участю у власному капіталі.

7)  Оперативна реструктуризація здійснюється в короткому періоді, коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги і вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у визначенні головних видів діяльності ринків і компаній, виявленні слабких сторін у здійсненні основних функцій і розробці конкретних пропозицій з їх усунення з мінімальними витратами і вивільненням зайвих ресурсів.

8)  Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації.  Вона може передбачати такі дії, як:

• диверсифікація виробництва;
• завоювання нових ринків збуту;
• придбання нового устаткування;
• впровадження новітніх технологій;
• сертифікація виробництва;
• реструктуризація організаційної структури підприємства;
• підвищення  кваліфікації    персоналу;
• реструктуризація    власності;
• купівля — продаж бізнесу.

Рис.9.2 – Етапи реструктуризації

Бізнес-план реструктуризації — це трансформація обраного з декількох альтернатив варіанта досягнення встановлених цілей в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за реалізацію.

Резюме бізнес-плану має відображати:

• причини, основні цілі реструктуризації;
• головні напрямки реструктуризації;
• кількісні і якісні результати, які очікується отримати.

Програма реструктуризації — це перелік заходів, що дозволяють досягти поставленої мети — підвищення прибутковості діяльності компанії і забезпечення зростання її ринкової вартості з вказівкою відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтовних строків реалізації, поетапність впровадження тих чи інших заходів.

План реструктуризації — розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій по кожному заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідальних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

Ефективність проектів реструктуризації

• збільшення обсягів реалізації продукції;
• підвищення конкурентоспроможності продукції;
• раціональне використання ресурсів;
• зменшення витрат виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Санація і банкрутство.

Санація підприємства проводиться у зв'язку із:

• забезпеченням подальшого розвитку галузей народного господарства;
• галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності;
• здійсненням антимонопольних заходів;
• з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Для проведення санації створюється  комісія, якій підприємство у визначені терміни готує і подає такі документи:

1. Бухгалтерський звіт.
2. Документацію про результати інвентаризації.
3. Акт оцінки вартості майна підприємства.
4. Розрахунок вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв.
5. Відомість розрахунку вартості машин,  обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів.
6. Відомість розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва.
7. Відомість розрахунку засобів оборотних засобів.
8. Розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості.
9. Довідку з банку про наявність рахунків.
10. Аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції.

На основі поданих матеріалів комісія  проводить аналіз фінансово-господарського стану підприємства, в результаті якого подаються висновки та пропозиції щодо рішення про проведення санації  підприємства.

Етапи реалізації класичної моделі санації

• аналіз причин виникнення кризової ситуації;
• рішення щодо ліквідації: так чи ні?;
• визначення мети санації, стратегічних цілей;
• формування програми санації;
• Розробка бізнес-плану санації.

 

 Розділи бізнес-плану санації:

• характеристика   фінансового   стану   підприємства;
• обґрунтування варіанта санації;
• заходи з фінансового оздоровлення;
• маркетингова, виробнича діяльність підприємства;
• фінансовий план;
• обґрунтування антикризових заходів;
• характеристика системи санаційних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника.

Основні заходи:

• запровадження нових засобів механізації, автоматизації виробництва, прогресивних технологічних процесів;
• удосконалення організації праці;
• реформування системи управління (методів управління, кадрового складу, структури управління), перепідготовка персоналу;
• інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, продаж зайвих (обладнання, матеріалів);
• виявлення резервів зниження витрат виробництва і обгрунтування шляхів їх реалізації;
• встановлення жорсткого контролю витрат;
• реструктуризація боргів (через довгострокові позики, іпотеки) і т.д.;
• перепрофілювання підприємства;
• закриття нерентабельних виробництв;
• відстрочка, розстрочка або прощення частини боргів, про що укладається окрема мирова угода;
• продаж частини майна боржника;
• зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переведення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Санація здійснюється шляхом: погашення боргів підприємства; злиттям   збиткових   підприємств і прибутковими; переоформленням  короткотермінових кредитів  у довготермінові; випуском і розміщенням цінних паперів; перетворенням підприємства - боржника в інше підприємство.

Показники техніко-економічного обґрунтування  санації

• конкурентоспроможність продукції;
• обсяг реалізованої продукції;
• витрати на виробництво і реалізацію продукції;
• прибуток;
• показники рентабельності виробництва;
• загальний обсяг інвестицій, терміни їх повернення;
• досягнення точки беззбитковості;
• показники фінансової стійкості.