Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Іванівське» Миколаї

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства

Дані таблиці 2.5 свідчить, що валовий дохід на 1 працівника у 2013 році попередньо з 2011 та 2012 роками значно збільшився. Прибуток від реалізації с-г на 1 працівника також збільшився. Ефективне використання трудових ресурсів було найбільше в 2013 році, а найменше – в 2012 році.

 

Таблиця 2.6. Забезпеченість основними засобами ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Показники	ТОВ « Іванівське»			2013р у % до
	2011р	2012р	2013р	2011р	2012р
Припадає на 100 га сільськогосподарських угідь: — вартість основних виробничих засобів, тис.грн	166,2	141,5	116,4	70,0	82,3
припадає на одного середньорічного працівника — вартість основних виробничих засобів, тис.грн	193,3	209,8	134,2	69,4	64,0

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємств

Дані таблиці 2.6. свідчать,що вартість основних виробничих засобів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь мала тенденцію до зменшення, це може бути через те, що у 2012 році порівняно з 2011роком зменшилась площа посівів, також зменшилась середньорічна вартість активів, але у 2013 році площа залишилась незміною, лише зменшився показник середньорічна вартість активів на 17,8%

 

 

Таблиця 2.7. Фінансові результати діяльності у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Показники	Роки			Відхилення (+,-),тис.грн 2013р. до 2012р.
	2011	2012	2013
1. Прибуток від реалізації, тис. грн	32,0	-31,9	621,0	652,9
2. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	1417,0	539,3	2019,0	1479,7
3. Чистий прибуток, тис. грн	32,0	-787,6	621,0	1408,6
4. Середньорічна сума активів, тис. грн	1740,0	1468,8	1207,8	-261,0
5. Середньорічна сума власного капіталу, тис. грн	1674,0	1268,2	840,2	-428,0
6.Коефіцієнт рентабельності продукції (р.1/р.2)	0,02	-0,06	0,3	0,36
7. Коефіцієнт рентабельності капіталу (р.3/р.4)	0,02	-0,5	0,5	1,0
8. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (р.3/р.5)	0,02	-0,6	0,7	1,3

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства

Проаналізувавши дані таблиці 2.7 можемо зробити висновок, що прибуток від реалізації у 2013 році попередньо з 2012 значно збільшився на 652,9 тис. грн, собівартість реалізованої продукції збільшилась майже в 4 рази, чистий прибуток збільшився на 1408,6 тис. грн,  але середньорічна сума активів зменшилась на 261 тис. грн, середньорічна сума власного капіталу – також зменшилась на 428 тис. грн. Прибутковим на підприємстві був 2013 рік, а збитковим 2012рік.

Таблиця 2.8. Динаміка показників фінансової незалежності у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На кінець 2012року	На кінець 2013 року	Відхи-лення, (+,-)
Фінансування	< 1.0	Ф.1 р.(480+620) / р.380	0,4	0,48	0,08
Автономії (незалежності)	> 0,5	Ф.1 р.380/ р.640	0,71	0,68	-0,03
Стійкості (стабільності)	> 1,0	Ф.1 р.380/ (480+620)	2,5	2,1	-0,4

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства

Коефіцієнт фінансування показує, скільки залучених коштів припадає на 1 грн власних коштів. Аналіз даних табл. 2.8 свідчить, що у ТОВ «Іванівське» кількість залучених коштів на 1 грн власних зросла і склала 0,48 грн.

У ТОВ «Іванівське» на кінець 2012 року коефіцієнт незалежності становив — 0,71, що відповідає нормативу, а на кінець 2013 року показник зменшився і склав — 0,68, що свідчить про зменшення можливості підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів.

Коефіцієнт стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. У товаристві на кінець 2012 році становив 2,5, а на кінець 2013 року показник зменшився і складав 2,1.

Аналіз показників свідчить, що фінансовий стан ТОВ «Іванівське» дещо погіршився.

Таблиця 2.9. Динаміка показників ліквідності у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Коефіцієнти	Норматив	Методика розрахунку	На кінець 2012 року	На кінець 2013 року	Відхилення, (+/–)
Абсолютної ліквідності	0,2-0,35	(230+240)/620	0,12	0,11	-0,01
Швидкої  ліквідності	0,7-1,0	(260-(100+110+120+ 130+140))/620	0,26	0,11	-0,15
Покриття	1,0-1,5	260/620	2,91	2,64	-0,27

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства

 

Дані таблиці 2.9 свідчить, що показники абсолютної ліквідності у ТОВ «Іванівське» значно менші за норматив. Аналогічний стан можна констатувати і відповідно коефіцієнту швидкої ліквідності, як на кінець 2012 року, так і на кінець 2013 року, не відповідає нормативу, тобто підприємство не має змоги погасити свої борги. На кінець 2012 року коефіцієнт покриття складав 2,9 грн, а на кінець 2013 року коефіцієнт зменшився на 0,27 грн. і складав 2,64 грн, не відповідає нормативу.

Аналіз показників фінансової незалежності та швидкої ліквідності і покриття господарства підтверджують те, що фінансовий стан підприємства суттєво погіршився. ТОВ «Іванівське» не має коштів для сплати власних боргів.

Висновок: Отже, аналізуючи дані таблиць: «Розмір виробництва  у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Склад та структура грошової виручки від реалізації в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Динаміка і структура землекористування в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Навантаження земельних угідь на одного працівника в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Економічна ефективність використання трудових ресурсів в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Фінансові результати діяльності в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Фінансова незалежність ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», «Динаміка показників ліквідності в ТОВ «Іванівське» Миколаївського району», можна зробити висновок, що найбільш прибутковим для ТОВ «Іванівське» був 2013 рік, порівняно з 2011 та 2012 роками.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТОВ «ІВАНІВСЬКЕ»

 

3.1 Аналіз фінансового стану  ТОВ «Іванівське»

 

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту й аудита. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують результати фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності підприємства. Кредитори й інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внескам. Можна твердо свідчити, що якість прийнятих рішень цілком залежить від якості аналітичного обґрунтування рішення. Про інтерес до фінансового аналізу свідчить той факт, що в останні роки з'явилося багато публікацій, присвячених фінансовому аналізу, активно освоюється закордонний досвід фінансового аналізу і керування підприємствами, банками, страховими організаціями і т.д.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерської звітності в більшу відповідність із вимогами міжнародних стандартів викликає необхідність використання нової методики фінансового аналізу, що відповідає умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обґрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стійкості підприємства, оцінки ділової активності й ефективності підприємницької діяльності [20].

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, що стала привселюдною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує

 

 

підприємство з товариством і діловими партнерами - користувачами

інформації про діяльність підприємства.

Суб'єктами аналізу виступають, як безпосередньо, так і опосредовано, зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожний суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальниками - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторами - вигідність поміщення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки керівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління [21].

Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржа, юристи, преса, асоціації, профспілки.

У певних випадках для реалізації цілей фінансового аналізу буває недостатньо використовувати лише бухгалтерську звітність. Окремі групи користувачів, наприклад керівництво й аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку). Проте частіше усього річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.

Методика фінансового аналізу складається з трьох взаємозалежних блоків:

- аналізу  фінансового стана;

- аналізу  фінансових результатів діяльності  підприємства;

- аналізу  ефективності фінансово-господарської  діяльності.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу служить бухгалтерський баланс підприємства (Форма №1 річної і квартальної звітності). Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стана нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати (Форма № 2 річної і квартальної звітності). Джерелом додаткової інформації для кожного з блоків фінансового аналізу служить Форма № 1-Б "Звіт про фінансові результати та дебіторську і кредиторську заборгованість" Зазначені форми затверджені відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України. Трохи інша звітність затверджена для підприємств з іноземними інвестиціями зовнішньоекономічних фірм.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільше інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках із дебіторами і кредиторами, при цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стана.

Але не тільки часові межі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

Мети аналізу досягаються в результаті розв'язання певного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним чинником у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.