Біотичні ресурси як основа туристсько-рекреаційного комплексу поліського регіону. Проблеми та перспективи розвитку туризму в регіоні

Полісся не посідає значних  позицій у державі за обсягами міжнародного та внутрішнього туризму. Так, у 2005 році суб'єктами туристичної діяльності регіону було обслуговано 1,9% всіх іноземних туристів, що відвідали Україну. Частка регіону в обслуговуванні громадян України, які здійснили закордонні подорожі, становила 2,1%, громадян, охоплених внутрішнім туризмом - 7,3 %, екскурсантів - 6,8%.

Щоб мати краще уявлення про масштаби туризму в даному та інших регіонах, співставимо кількість  обслугованих туристів та екскурсантів з кількістю постійного населення по регіонах (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рейтинг регіонів України за рівнем розвитку закладів рекреаційного господарства, 2005 р.

Примітка. Розраховано  за даними джерела [56, с. 511-524].

Таким чином, значними обсягами туризму в Україні характеризується Південний, Центральний (за рахунок  м. Києва) та Карпатський регіони. За усіма показниками туристичної  активності Полісся значно поступається не лише лідируючим регіонам, але й середньоукраїнським показникам: за обсягами в'їзного туризму у 5,6 разів, виїзного – у 4,5, внутрішнього – у 1,4, екскурсійної діяльності – у 1,5 рази. За обсягами виїзного туризму регіон займає восьме місце. Не набагато краща ситуація у галузі в'їзного туризму, за обсягами якого на 1000 осіб постійного населення Полісся займає п'яте місце, випереджаючи лише Донецький, Подільський та Східний регіони, а також внутрішнього туризму (шосте місце).

Серед туристів регіону найбільшою популярністю користувались подорожі з метою розваг і відпочинку (57,8%), на другому місці – службові і ділові поїздки (25,5%). З метою лікування подорожувало 3,5% туристів. 

Незначні обсяги туристичної і  рекреаційної діяльності в регіоні  зумовлюють низький рівень участі Полісся у створенні прибутку в цій галузі. Так, на частку Полісся в обсягу послуг, наданих українськими готелями та іншими місцями короткотермінового розміщення припадає 2,4%, турагентствами - 1,0%. Внесок регіону у галузі відпочинку і розваг становить 2,8% [18, 44, 55, 67].

Наслідком різного рівня розвитку рекреаційної інфраструктури, нерівномірного розподілу туристичних потоків  та дії інших об'єктивних причин є різна результативність функціонування суб'єктів туристичної діяльності - туроператорів та турагентів. Безумовним лідером за кількістю суб'єктів туристичної діяльності (ліцензіатів) є Центральний регіон (за рахунок м. Київ), який використовує свої переваги столичного регіону у формуванні попиту як з боку іноземних, так і вітчизняних туристів, екскурсантів. Лідирують за даним показником і визнані туристичні регіони України: Південний і Карпатський. Найменша кількість туроператорів та турагентів діє у Подільському та Поліському регіонах.

У 2005 р. 142 суб'єктами туристичної  діяльності Полісся було обслуговано майже 143 тис. туристів та надано послуг на 42,5 млн. грн. (менші показники лише в Подільському регіоні), а до бюджету потрапило 3,2 млн. грн. Значно більший інтерес з точки зору аналізу результативності функціонування суб'єктів туристичної діяльності викликають усереднені показники, що характеризують роботу окремого підприємства. Так, у середньому, туристичне підприємство Центрального регіону за рік надає послуги 1194 туристам на суму 1738,1 тис. грн. і сплачує до бюджету 52,4 тис. грн. У Поліському регіоні таке підприємство обслуговує за рік 1004 туриста, надаючи послуг на суму 299,6 тис. грн., а до бюджету відраховує 22,2 тис. грн. Один працівник туристичного підприємства Центрального району за рік обслуговує 165 туристів і виробляє послуг на 239,7 тис. грн., у той час як аналогічні показники діяльності працівника туристичного підприємства Полісся становлять відповідно 152 особи та 45,4 тис. грн. Таким чином, ефективність роботи поліських туроператорів та турагентів є нижчою, ніж в інших регіонах України, окрім Подільського [].

Таку ситуацію можна пояснити, з  одного боку, меншою кількістю туристичних  підприємств, малочисельністю їх персоналу, а з іншого – структурою споживчого попиту (підприємства, що займаються міжнародним туризмом, отримують більші кошти), регіональною специфікою стилю відпочинку тощо.

Щодо територіальної концентрації закладів рекреаційного господарства в Поліському регіоні, то у 2005 році найбільша  кількість музеїв, театрів, кіноустановок, місць у санаторіях-профілакторіях, будинках, пансіонатах, базах відпочинку та готелів знаходилось на Чернігівщині: відповідно 51,9, 40, 64, 40,9 та 39,2% від регіонального показника (рис. 2.5, 2.6); найбільша кількість дитячих оздоровчих таборів (26,1%) та ресторанів (34,6%) та місць у них (33,8%) зосереджена у Волинській області; бібліотек і клубів, а також місць у санаторіях найбільше на Житомирщині (відповідно 33,2, 34,1 та 27,7%), а у Рівненській області найбільші показники кількості санаторіїв 33,3 [18, 44, 55, 67].

Таке розміщення закладів рекреаційного господарства має у тому числі і історичні корені: зв'язки, у тому числі і туристичні, Української РСР (ІІ половина ХХ століття – період найбільш бурхливого розвитку туризму і формування мережі закладів рекреаційного господарства) із західними країнами були набагато слабкішими, ніж із союзними республіками. Тому Чернігівська область, маючи, передусім, зручне географічне положення, а також сприятливі, у порівнянні із північними областями СРСР, кліматичні умови, багаті природні та соціально-економічні рекреаційні ресурси, опинилась у лідерах Поліського регіону за більшістю показників розвитку закладів рекреаційного господарства, а на Волині потужний природно-рекреаційний потенціал використовувався не в повній мірі. З відкриттям західних кордонів і за умови раціонального господарювання в галузі міжнародного туризму ситуація може змінитися на краще.

З метою обґрунтування напрямів активізації рекреаційного господарства, детально розглянемо сучасний стан, динаміку розвитку та територіальну організацію  кожного з типів рекреаційних закладів на Поліссі. Історія сучасного розвитку санаторно-курортної справи на території сучасного Поліського регіону розпочалась у 1935р. В с. Качанівка Ічнянського району Чернігівської області було засновано санаторій для хворих туберкульозом легенів. Проте, і до того часу цілющі властивості природи краю використовувались в рекреаційних цілях. За свідченнями місцевих жителів та літературних джерел північні райони Чернігівської області здавна приваблювали "дачників" з Москви та Санкт-Петербургу вдалим поєднанням природно-рекреаційних ресурсів, порівняно м'яким кліматом та мальовничими ландшафтами.

Незважаючи на це, санаторно-курортна справа на Поліссі в силу різних причин розвивалась незначними темпами, особливо це стосується Волинської та Рівненської областей. У 1950 році в регіоні функціонувало 26 закладів відпочинку та фізичної реабілітації, з них 2 санаторії на 135 ліжко-місць у Волинській області, 3 санаторії на 160 ліжко-місць у Рівненській області, 9 санаторіїв та 3 будинки відпочинку на 1010 ліжко-місць на Житомирщині, а також вищезгаданий курорт союзного значення Качанівка (що згадувався у довідковій літературі поряд із такими відомими українськими курортами того часу як Трускавець, Моршин, Осипенко (Бердянськ) та ін), 6 санаторіїв та 2 будинки відпочинку (усього на 790 ліжко-місць) на Чернігівщині [24, с.293, 299, 316, 327]. Причому 76% із перерахованих вище санаторіїв спеціалізувались на лікуванні туберкульозних захворювань.

У 1990 р. на Поліссі діяло вже 2351 санаторіїв та закладів відпочинку (усього на 21478 місць). Тобто, за 40 років відбулось збільшення кількості санаторіїв та закладів відпочинку у 9,0 разів, а ліжкового фонду – у 10,3 рази. Частка Волинської області у загальній кількості санаторно-курортних закладів становила 38,3%, причому 85,5% з них – бази відпочинку, але Чернігівщина посідала лідируючі позиції за кількістю ліжко-місць (39,5% ліжкового фонду регіону) у закладах цього типу. За цим же показником дещо погіршилось становище Житомирської області: 15,3% санаторіїв та закладів відпочинку та 19,1% ліжкового фонду.

За період з 1990 по 2005 ситуація змінилась  у бік зменшення як кількості  санаторно-курортних закладів, так  і кількості ліжко-місць в них  в усіх областях Полісся. Причинами  такого скорочення можна назвати зменшення реальних доходів населення, а відтак – зниження обсягів платоспроможного попиту населення на даний вид послуг, значне зменшення обсягів додаткового фінансування путівок профспілками, посилення конкуренції із зарубіжними закладами відпочинку, що стали доступними забезпеченим верствам населення із відкриттям кордонів, низька конкурентоспроможність самої санаторно-курортної галузі. Динаміка кількості ліжко-місць у санаторно-курортних закладах Полісся за цей відрізок часу свідчить про неоднозначну поведінку регіонів щодо задоволення рекреаційних потреб населення. Так, з 1990 по 1995 рр. спостерігалось повсюдне зменшення загальної кількості місць у санаторно-курортних закладах, яке у Волинській та Рівненській областях продовжувалось до 2000р., а у Чернігівській – до 2001. У цих областях скорочення відбулось, відповідно, у 1,3, 1,7 та 1,6 разів. Із 2000 р. на Рівненщині і з 2001р. на Чернігівщині спостерігалось повільне збільшення кількості місць у санаторно-курортних закладах, яке припинилось на Чернігівщині у 2003, а на Рівненщині – у 2004 році. 

На Житомирщині спад даного показника  почався із 2000 року, в якому він  був найвищим за період з 1990 по 2005 рр, і триває досі. В даному регіоні, як одному з тих, що найбільше постраждали  від наслідків аварії на ЧАЕС, у період з 1985 по 1990 рр. не відбулось значного скорочення кількості санаторно-курортних закладів, навпаки, кількість санаторіїв-профілакторіїв збільшилась на 5 об'єктів (і, відповідно, на 448 додаткових місць збільшився їх ліжковий фонд). За цей же період було закрито 3 бази відпочинку на 543 місця та 1 будинок відпочинку на 479 місць. Кількість ліжко-місць у санаторіях скоротилась на 470 одиниць. Таким чином, у період з 1985 по 1990 рр. відбулось зменшення ліжкового фонду на 1044 одиниці.

У функціональній структурі санаторно-курортних закладів регіонів, що входять до Поліського економічного регіону, переважають бази та будинки відпочинку.

 
Рис. 2.1. Функціональна структура санаторно-курортних закладів адміністративних областей Полісся у 2005 році

Найбільш забезпеченою санаторно-курортними закладами є  Волинська область: 69 об'єктів, причому, 81,2% їх кількості складають бази та будинки відпочинку. На другому місці по кількості закладів відпочинку та фізичної реабілітації Чернігівщина: 51 об'єкт, 72,5% яких також складають бази та будинки відпочинку. У Рівненській області знаходиться найбільша кількість санаторіїв – 10 з 30 санаторно-курортних закладів регіону.

На Поліссі у період з 1990 по 2003 існувала тенденція до поступового  скорочення чисельності санаторіїв-профілакторіїв, а також будинків і баз відпочинку: у 1990 році їх кількість становила  відповідно 41 та 169, у 2003 - 24 та 127. У той  же час збільшилось число санаторіїв та пансіонатів з лікуванням: від 23 об'єктів у 1990 році до 34 – у 2003. На 2005 рік кількість баз відпочинку продовжувала скорочуватись (120 об'єктів), скоротилась до 31 і кількість санаторіїв. Натомість число санаторіїв-профілакторіїв зросло (33 об'єкти).

У 2005 р. у Житомирській та Рівненській  областях не функціонувало жодного  будинку та пансіонату відпочинку, а у Чернігівській та Волинській – по одному на 140 та 44 місця відповідно [56, с.511]. Ці зміни знайшли своє відображення у динаміці функціональної структури санаторно-курортних закладів Полісся (рис. 2.8). Причини ситуації, що склалась, очевидно, пов'язані із комерціалізацією медицини, а також зниженням рівня піклування про стан здоров'я працівників на підприємствах регіону внаслідок економічної кризи та процесів реструктуризації, що там відбуваються.

 
Рис. 2.2. Динаміка функціональної структури санаторно-курортних закладів Полісся