Біотичні ресурси як основа туристсько-рекреаційного комплексу поліського регіону. Проблеми та перспективи розвитку туризму в регіоні

Але обліку та охорони  потребують не тільки окремі рослини  і тварини, а також популяції  тварин і рослинні угруповання. Саме перелік і опис рідкісних, зникаючих і типових рослинних угруповань, що потребують охорони, викладені в "Зеленій книзі України" (1987 р.). У цій унікальній книзі для лісових, чагарникових, степових, лучних, болотних і водяних рослинних угруповань визначено: 1) мотиви охорони (рідкісні угруповання, що знаходяться на північній межі поширення і нестійкі до антропогенного впливу) 2) категорія охорони (1 - корінні фітоценози з нестійким ареалом, 2 - корінні фітоценози з стійким ареалом), 3) загальне поширення (Середня Азія, Середземномор'я, Закавказзя, Європа та ін.) 4) поширення в Україні (Кримські гори, Південний берег Криму, зона змішаних лісів, лісостепова, степова зони , лісові масиви), 5) екологічні умови (схили, улоговини, тераси з певними різновидами грунтів, середньорічними температурами повітря, середньорічними сумами опадів); 6) будова і видовий склад співтовариств (ярусність, види рослин в кожному з ярусів), 7) флористичне ядро (домінуючі види рослин); 8) фактори, що обумовлюють скорочення рослинних угруповань (пожежі, вирубки, випас худоби, меліорація, забудова, створення сільськогосподарських угідь та ін.), 9) забезпеченість охороною (в заповідниках, заказниках, природних парках та ін .).; 10) необхідні заходи для охорони (взяти під охорону, зберігати охоронний режим, ввести режим абсолютної заповідності, контроль за станом рослинних угруповань, заповідника лісових ділянок та ін.).

 

2. Природо-ресурсний потенціал Полісся

 

Ґрунти. Типовими для Українського Полісся є дерново-підзолисті піщані ґрунти. Вони поширені майже на всій поліській території, але найбільші площі займають на Волинському і Київському Поліссі. На слабодренованих вододілах і терасах річок сформувалися дернові (здебільшого оглеєні) ґрунти. Переважають вони на сході Рівненщини і заході Житомирщини. Південно-західну частину центральної території Полісся займають дерново-середньо-підзолисті ґрунти. Вони трапляються також у північних районах Новгород-Сіверського Полісся.

Дуже мозаїчним є  ґрунтовий покрив Новгород-Сіверського Полісся. Тут переважають різновиди дерново- і середньопідзолистих ґрунтів, типових для зони мішаних лісів, а також сірі ґрунти, що сформувалися на лесах. 
У заплавах річок, а також на приозерних пониззях утворилися торфово-болотні ґрунти і торфовища. У краще дренованих заплавах Горині, Стиру, Тетерева і Десни поширені лучні ґрунти з високопродуктивними сіножатями. 
Дещо відмінний ґрунтовий покрив має Мале Полісся, Де крім дерново-підзолистих значну площу займають дерново-карбонатні ґрунти, що утворилися переважно на мергелях.

Загалом ґрунти Українського Полісся характеризують як недостатньо  придатні для ведення сільського господарства, що зумовлено їх високою  кислотністю і надмірною зволоженістю. Для підвищення їхньої родючості  потрібне подвійне регулювання водно-повітряного режиму, тобто поєднання осушення зі зрошенням.

Полісся багате на рослинні ресурси. Тут переважають хвойні і широколисті ліси, площі яких раніше були значно більшими. Великі території, що залишилися після вирубування лісів, нині використовуються як сільськогосподарські угіддя. Особливості ґрунтового покриву, незважаючи на знищення лісів, не змінилися.

Серед широколистих порід  найбільш поширеним є дуб звичайний, серед хвойних — сосна звичайна. Ростуть граб, береза, вільха, осика, липа тощо. На крайньому заході переважає сосна з ялиною європейською, на сході — дуб звичайний. В інших поліських областях найбільші площі зайняті сосною звичайною, дубом звичайним, грабом, вільхою та ін. На Житомирському Поліссі порівняно великі площі займає береза. Лісистість збільшується в північному і західному напрямах.

У лісах Полісся багато реліктових і рідкісних рослин. Серед  реліктових — рододендрон жовтий (найбільш поширений на Житомирщині), береза низька, меч-трава болотна, ломикамінь болотний, верес. З рідкісних рослин трапляються журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун колючий, білокрильник болотяний та ін.

Тваринний світ Українського Полісся багатий і різноманітний. Особливо цінними є мисливські тварини. Досить велика чисельність зайця-русака. У Рівненській, Чернігівській і Сумській областях поширені лось європейський, козуля європейська, у Волинській, Чернігівській і Сумській областях — дика свиня, на Волині та Сумщині — лисиця, на Київщині і Житомирщині —куниця, у заплавах річок Чернігівського Полісся — бобри і норка звичайна, повсюдно — борсуки, горностаї, вовки, на крайньому північному сході — бурий ведмідь, на півдні Волинського Полісся — лісовий кіт, на півночі — рись.

Українське Полісся, особливо Волинське і Чернігівське — важливі  райони акліматизації ондатри. На півночі Сумщини і заході Чернігівщини поширений заєць-біляк, повсюдно — єнотовидний собака.

Українське Полісся  — головний в Україні регіон розмноження  таких цінних мисливсько-промислових  птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун та ін. З рідкісних птахів тут трапляються журавель сірий, лелека чорний та ін. Полісся є основним в Україні регіоном, де водяться польова і лісова миші, полівка сіра, полівка лісова, які завдають великої шкоди сільському господарству. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, гедзі та ін.

 

3. Природно-заповідні обєкти Українського Полісся

 

На вододільних рівнинах крайньої північно-західної частини  Волинського Полісся, в басейні  Західного Бугу і верхів'ї Прип'яті знаходиться Шацький національний природний парк. Він розміщений у Шацькому районі Волинської області на кордоні України з Польщею і Білоруссю.

Парк створений у 1983 р. Його площа становить 32,5 тис. га. У  перспективі територію парку  передбачається розширити. Характерною особливістю парку є великі площі, зайняті озерами (22 озера, 19% території). Мета створення парку — збереження унікальних природних комплексів у районі Шацького поозер'я. 
Шацьке поозер'я є піщаною рівниною, подекуди заболоченою, переважно вкритою сосновими лісами з домішками берези і дуба. У нижньому ярусі поширені зарості чорниці, зелені мохи.

Рослинність парку різноманітна. У ньому налічується понад 825 видів  рослин, у тому числі 40 рідкісних.

Шацький національний природний  парк складається із заповідної (південно-західна і південно-східна території) та рекреаційної (центральна частина узбережжя озер Світязь і Піщане) зон, території господарської діяльності та активного рекреаційного використання (більшість центральної частини), лісів, що звідусіль оточують парк. Навколо парку зосереджені масиви торфових боліт, переважно низинних.

Важливу рекреаційну  і природоохоронну цінність мають  озера. Вода в них чиста, насичена киснем, має нейтральну або слаболужну реакцію, придатна для пиття. В озерах водиться 28 видів риб.

Цінними є ліси, що займають близько третини площі парку. 42% території використовують для  потреб господарства. Рекреаційне навантаження тут високе, подекуди перевищує допустимі  норми.

У північній дуже заболоченій  частині Рівненської області у 1999 р. створено Рівненський природний заповідник, що має площу 47 тис. га. Він сформований на базі чотирьох заказників (Соминого, Сирої Погоні, Білозерського і Перебродського). В заповіднику знаходиться частина найбільшого в Україні торфовища — Кремінне (50,1 тис. га). Пересічна потужність його торфового шару становить близько 1,5 м, максимальна — 5,6 м. Трапляються всі типи торфовищ — верхові, низові і перехідні. Призначення заповідника — охорона і вивчення найбільших в Україні болотно-торфових масивів, їх водного режиму, флори і фауни, гідрологічних умов озер, впливу осушувальної меліорації.

У центральній частині  правобережного Полісся, на крайньому  північному заході Житомирщини (Овруцький  та Олевський райони) знаходиться  створений у 1968 р.

Поліський природний заповідник (20,1 тис. га). Основні функції заповідника — збереження природних комплексів, насамперед лісових і болотних, спостереження за станом довкілля в умовах значного радіоактивного забруднення, комплексні наукові дослідження.

Основну площу заповідника займають ліси, переважно соснові і березові. На підвищених ділянках росте дуб. 11% площі припадає на луки. У заповіднику налічується понад 600 видів рослин, у тому числі 40 рідкісних. Значну площу займають болота і заболочені землі. На сухіших ділянках ростуть лишайники; вологіші масиви вкриті зеленими мохами. Тут є великі площі чорниці. 
Тварин у заповіднику 40 видів. Поширені: свиня дика, вовк, лісова куниця, козуля, заєць, лось та ін. Біля річок живуть рідкісні в Україні видри і бобри, в лісі — рись.

На північному прикордонні  Сумської області у 1999 р. створено Деснянсько-Старогутський національний природний парк площею 16,2 тис. га. Парк створено з метою вивчення, охорони та раціонального використання великих, частково заболочених лісових масивів південної частини брянських лісів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПОЛІССІ

 

 

2.1. Характеристика сучасного стану та тенденцій розвитку рекреаційного господарства Полісся

 

Поліський регіон у складі Волинської, Житомирської, Рівненської та Чернігівської областей характеризується наявністю потужного рекреаційно-ресурсного потенціалу (21% від загальноукраїнських рекреаційних ресурсів [34, с.113]) і досить сприятливих умов для розвитку на цих територіях рекреаційної діяльності. Проте, рівень використання рекреаційних ресурсів становить лише 9%, при середньому в країні - 14,4% [34, с.113], а рекреаційне господарство регіону характеризується низьким рівнем розвитку, про що свідчать наступні дані (табл. 2.1).

Затяжний період руйнації старого типу економічних відносин та розбудови нових, що співпав із процесами становлення державності, супроводжувався кризовими явищами  в економіці країни та регіону, що негативно позначилось на розвиткові рекреаційної сфери.

Це було пов'язано, насамперед, із скороченням фінансування галузі, яка традиційно продовжувала забезпечуватись коштами за залишковим принципом; зносом основних фондів та недостатнім матеріально-технічним забезпеченням індустрії відпочинку; різким зниженням попиту на рекреаційні послуги внаслідок обмеження економічних можливостей населення та іншими причинами. Найбільш катастрофічними наслідки даних процесів стали для культурно-рекреаційних закладів, а саме кінотеатрів та залів з кіноустановками, а також бібліотек та закладів культури клубного типу, кількість яких за період з 1995 по 2005 р. зменшилась відповідно у 12,8, 1,3 та 1,2 рази []. Особливо загрозливих масштабів дані явища набули у сільській місцевості. Серед факторів, що спричинили дану ситуацію, окрім суто економічних, варто відзначити демографічні (скорочення кількості населення, масова міграція молоді із сільської місцевості), оскільки послугами даних закладів користується здебільшого місцеве населення, та соціально-культурні, пов'язані із зниженням культурного рівня та духовності населення, втратою традицій організованого відпочинку (бібліотеки, клуби, гуртки). Дані процеси на Поліссі відбуваються повільніше, ніж в інших регіонах, чим і пояснюється досить високий рейтинг регіону за забезпеченістю населення бібліотеками (6,2 об'єкти на 10000 населення) та закладами культури клубного типу (7,0 об'єктів на 10000 населення): 2 місце після Подільського району, у якому дані показники становили відповідно 7,0 та 7,8 на 10000 осіб (табл. 2.2).

Показник забезпеченості поліського населення кінотеатрами та залами з кіноустановками знаходиться нижче середнього у державі рівня (0,7) і становить 0,5 об'єктів на 10000 осіб. Більш оптимістична ситуація склалась у музейній справі: за вказаний період кількість музеїв збільшилась на 19 і у 2005 році становила 54 об'єкти. За цим показником регіон увійшов до першої четвірки, поступаючись Центральному (75), Східному (63) та Подільському (57) районам.

Наслідки кризових явищ в економіці позначились на роботі закладів розміщення і харчування, а також будинків та пансіонатів відпочинку. Так, за період з 1995 по 2005 роки кількість останніх скоротилась удвічі, готелів та інших закладів розміщення – в 1,1 разів, об'єктів ресторанного господарства – в 1,3 рази. Відповідного скорочення зазнала і кількість місць у даних закладах, а відтак знизились показники забезпеченості населення місцями у рекреаційних закладах: якщо на кожні 10000 осіб населення Полісся у 1995 р. припадало приблизно по 1 місцю у будинках та пансіонатах відпочинку, 20 місць у готелях та 576 місць у закладах громадського харчування, то у 2005 р. ці показники становили відповідно 0,4, 17,7 та 445 місць []. 

В загальноукраїнському рейтингу за забезпеченістю населення  місцями в будинках відпочинку Полісся  займає сьоме місце, в готелях – п'яте, у закладах ресторанного господарства – перше, хоча абсолютні показники невисокі. Лідируючі позиції за першими двома показниками займає Південний регіон: відповідно 66,3 та 34,2 місця. 

Невідповідність готельних  послуг світовим стандартам, низький рівень платоспроможності вітчизняного споживача, незначні обсяги туристичних потоків, спрямованих в регіон, – ці та інші чинники зумовлюють далеко не повне використання потенціалу готельного господарства у Поліссі. Коефіцієнт використання місткості підприємств готельного господарства в регіоні коливається від 0,23 на Житомирщині до 0,38 на Чернігівщині [56, с.518]. Щодо комфортності умов проживання у готелях, яка оцінювалась за рівнем їх забезпеченості структурними підрозділами сфери сервісу (автостоянками, ресторанами, кафе, барами тощо), Поліський регіон займає шосте місце в Україні, випереджаючи лише Донецький і Подільський регіони [56, с.519].

На Поліссі розташовано 2163 дитячі оздоровчі табори, з яких 50 - заміських. Причому їх кількість постійно збільшується внаслідок відновлення практики відкриття при школах літніх оздоровчих майданчиків, розрахованих на оздоровлення невеликої кількості дітей. Так, за період з 2000 по 2003 р. кількість дитячих оздоровчих таборів зросла у 4,4 рази, а за наступні два роки ще у 1,8 разів. У той же час кількість місць у них за перший період зменшилась на 476 одиниць, а з 2003 по 2005 збільшилась 1,3 рази [18, 44, 55, 56, 67]. За кількістю місць у дитячих оздоровчих таборах Полісся займає сьоме (передостаннє) місце. Загальноукраїнськими лідерами за цими показниками є Південний і Донецький регіони. Вони ж лідирують за кількістю оздоровлених дітей [56, с.512].