Антикризова політика ЄС та роль України в її реалізації

Рис. 1.2. Інфляція споживчих цін в ЄС та зоні євро, 2007-2011 рр., %*

* Складено за: [18].

Незважаючи на зменшення виробничих витрат підприємств у розрахунку 
на одного працівника, що свідчить про підвищення продуктивності праці, 
ситуація з рівнем оплати праці у ЄС залишає бажати кращого. Особливо 
загостриться ця проблема у 2011 р., інфляція у якому очікується дещо вищою, ніж у двох попередніх роках.

У географічному відношенні основними осередками економічного 
зростання ЄС в останні два роки є його кілька найбільших країн-членів, які 
„витягують’' макроекономічні показники Спільноти на пристойний рівень. У 
зоні євро явним фаворитом залишається Німеччина з її найбільшим у ЄС 
річним ВВП понад 2,5 трлн, євро і темпами зростання ВВП 4,0 % у 2010 р. і 
прогнозом на зростання 2,4 % у 2011 р. За нею слідують Нідерланди і Франція з показниками зростання ВВП у 2010 р. відповідно на 2,5 і 1,5 % і очікуваннями на зростання по 1,7 % кожна у 2011 р. (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Динаміка ВВП та цін у ЄС і його найбільших регіонах*

Негативною у зоні євро у 2010 р. була динаміка ВВП у Греції (-6,6 %) [19, с. 39] і в Ірландії (-0,7 %); припускається можливість скорочення виробництва у 2011 р. у Португалії (у 2010 р. ВВП тут зріс на 1 % [19, с. 65]).

За межами єврозони особливо оптимістичною виглядає ситуація у Польщі, яка навіть у найбільш кризовому для ЄС 2009 році продемонструвала зростання ВВП у 3,5 % [19, с. 63], а у 2010 р. мала одні з найкращих у Спільноті показники економічного зростання (4 %), поступившись лише Швеції (7,7 %), Естонії (6,7 %), Фінляндії (5,2 %) і Литві (4,8 %). Основними чинниками такого зростання стала суттєва активізація світової торгівлі у першій половині року (зріс експорт) і зростання внутрішнього попиту, зумовлене відсутністю негараздів на ринку праці, у другій половині року.

Досить оптимістичним є прогноз Європейської комісії щодо ВВП Польщі 
у на 2011 р. (див. табл. 1.1). Очікується незначне сповільнення темпів 
економічного зростання у першому кварталі, спричинене збільшенням ІІДВ і 
активізацією інфляційних процесів, і стабілізація динаміки ВВП на рівні 
близько 1 % у кожен наступний квартал порівняно з попереднім.

Рівень інфляції у Польщі у 2010 р. сягнув 2,9 % і очікується його зростання до 3,5 % у першій половині 2011 р. з подальшим поступовим зниженням [17, с. 8-9]. Протягом усього періоду кризи безробіття у цій країні залишається на рівні середнього по ЄС показника (9,5 %).

Єдиною країною поза межами зони євро, якій не вдалося забезпечити 
економічне зростання у 2010 р., стала Румунія з від’ємним показником 
динаміки ВВП у 0,6 %.

Найбільше занепокоєння на сучасному етапі викликає ситуація у сфері 
державних фінансів країн-членів ЄС. У 2009 р. усі без винятку держави-члени ЄС закінчили з дефіцитом державного бюджету і збільшили свої боргові зобов’язання., що суттєво обмежуватиме можливості швидкого економічного відродження Європи у найближчі роки. В усіх країн сукупний борг вимірюється двозначними відсотковими значеннями, за винятком Естонії, у якої боргові зобов’язання найнижчі у ЄС (7,2 % ВВП), та Греції й Італії, у яких ці показники є трьохзначними (відповідно 127 і 116 % ВВП). Відносно стабільною залишається ситуація у сфері державних фінансів у Швеції, Фінляндії, Люксембурзі, Болгарії, Данії, Чехії, Словенії. Найгірші показники демонструють Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія, Великобританія, Бельгія, Італія. Середні показники бюджетного дефіциту по ЄС становлять 6,8 % ВВП.

У єврозоні вони дещо нижчі, однак більш, ніж у два рази перевищують 
маастрихтський норматив (3 %). Середня по ЄС заборгованість становить 74 % ВВП, у зоні євро - 79 % [19, с. 21].

Загалом поточну економічну ситуацію можна оцінити як дуже сприятливу 
лише в Німеччині та Австрії. У Бельгії, Словаччині, Фінляндії, Нідерландах і 
Люксембурзі вона є задовільною. Незважаючи на певні покращення в останній час, як несприятлива оцінюється ситуація у Франції, Італії та Естонії.

Найгіршою залишається економічна ситуація у периферійних країнах єврозони: Греції, Ірландії, Іспанії та Португалії. У першій і останній очікується погіршення економічних показників і в 2011 р.

1.3 Антикризові заходи ЄС

В ЄС перші спроби реагування на кризові явища 
у світі (США) почали здійснюватись ще у 2007 р., коли Європейський 
центральний банк (ЄЦЬ) одним із перших серед центральних банків розвинутих країн знизив свою короткострокову ставку рефінансування, а ситуація у сфері державних фінансів країн-членів єврозони почала погіршуватись через потребу активізації фіскальних заходів (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Фіскальні та монетарні антикрнзові заходи у зоні євро за період

2002-2009 рр.*

* Складено за: [20, с. 65].

Починаючи з другої половини 2008 р., потреба консолідації зусиль з метою стимулювання економічної активності усіма можливими засобами стала очевидною. Протягом менш ніж одного року ЄЦБ і центральні банки держав-членів ЄС знизили свої облікові ставки у кілька разів (ЄЦБ - у більш, ніж 4). Намагання держав-членів Спільноти покращити економічну ситуацію за рахунок фіскального стимулювання призвели до виникнення дефіцитів 
національних бюджетів і зовнішніх боргів, що значно перевищили нормативні показники. Платіжний баланс деяких держав-членів ЄС досягнув критичного рівня, що змусило Спільноту шукати нові механізми і засоби підтримки фінансово нестабільних партнерів.

Головними суб’єктами антикризової політики ЄС є уряди держав-членів 
та інституції Спільноти. Останні відіграють подвійну функцію: як 
координаційний центр антикризових заходів і як безпосередній суб’єкт 
фіскального і монетарного регулювання економічних процесів. Так, 
Європейська комісія за результатами рішень Європейської Ради і Ради ЄС (у 
форматі міністрів економіки та фінансів - Екофін) та після консультацій з 
урядами держав-членів і ЄЦБ розробила низку рекомендаційних пакетів, на які повинні орієнтуватись національні уряди в умовах економічної рецесії 2008- 2010 рр.

Першим документом такого типу стало Повідомлення Європейської 
комісії „Від фінансової кризи до одужання: європейська програма дій” [21], 
прийняте 29 жовтня 2008 р. Незабаром на його основі був розроблений 
Європейський план економічного відновлення 22], схвалений Європейською 
Радою у грудні 2008 р. як базовий пакет антикризових заходів ЄС.

Усі антикризові заходи, що здійснювались у Спільноті протягом останніх 
років і частково продовжують реалізовуватись сьогодні, можна розділити на 
групи за трьома напрямами: 1) створення нової архітектури фінансового ринку на рівні ЄС; 2) стабілізація і відновлення економіки і 3) глобальна консолідація і регіональна солідарність у подоланні наслідків кризи.

У рамках першого пакету заходів здійснюється рекапіталізація банків, 
знижуються облікові ставки (ставки рефінансування) національних банків та 
Європейського центрального банку, надаються урядові гарантії виплат 
банківських депозитів тощо. Першою у Західній Європі рекапіталізацію банків розпочала Великобританія (кінець 2008 р.), за нею прослідували уряди Іспанії, Німеччини, Швейцарії та ін. Облікові ставки були скорочені приблизно у два рази. Зокрема Банк Англії скоротив цей показник з 5 % у вересні 2008 р. до 2 % у листопаді 2008 р. Аналогічні заходи здійснили Європейський центральний банк та Центральний банк Швеці.

Починаючи з жовтня 2008 р., Комісія схвалила Програму державної допомоги, наданої державами-членами фінансовим установам, на загальну суму понад 3,5 трлн. євро (майже третина річного ВВІ І ЄС). Станом на початок 2011 р. 1,5 трлн. євро цієї допомоги було використано на чотири основні цілі: боргові гарантії, рекапіталізація, підтримка ліквідності й обслуговування незабезпечених активів. Найбільша частка бюджетних асигнувань припадає на державні гарантії за банківськими зобов’язаннями - 2,9 трлн. євро схвалених і 1 трлн. євро наданих коштів [5, с. 62].

Потужним засобом впливу на економічну ситуацію у ЄС, особливо в 
умовах кризи, є монетарна політика ЄЦБ. Основним її інструментом 
залишається зміна відсоткової ставки рефінансування (облікової ставки). На 
початковій стадії макроекономічних негараздів у ЄС вона була знижена до 
рекордно низького за усю історію існування ЄЦБ рівня - з 4,25 % у жовтні 2008 р. до 1 % у травні 2009 р. Облікова ставка утримувалась на рівні 1 % аж до 7 квітня 2011 р. і, зважаючи на покращення макроекономічної ситуації на усій території зони євро, була підвищена на 0,25 пунктів [19 с. 6].

Другий пакет заходів - стабілізація і відновлення економіки - передбачає 
зважену і скоординовану політику на рівні, в першу чергу, держав-членів, а 
також Спільноти. Ще у грудні 2008 р. Європейською комісією було 
запропоновано спрямувати на фіскальне стимулювання економіки близько 200 млрд. євро [22, с. 2]. У березні 2009 р. Європейська Рада збільшила цю суму до 400 млрд. євро. Основна частина цих коштів спрямовується з національних бюджетів держав-членів на найбільш оптимальні, на думку урядів цих держав, заходи, затверджені національними планами антикризових дій. Наприклад, Великобританія скоротила непрямі податки з метою стимулювання споживання; Німеччина збільшила обсяги державних капіталовкладень у

промисловість і розвиток інфраструктури. Обсяги державного стимулювання 
економіки у цих країнах становили на 1 січня 2009 р. відповідно 20 і 23 млрд. 
євро.

У 2009 р. найбільший пакет заходів фіскального стимулювання економіки 
(близько 2,2 % ВВП) схвалила Іспанія; за нею слідували Австрія і 
Великобританія (відповідно майже 1,9 і 1,4 % ВВП). У 2010 р. найбільші обсяги фіскальних асигнувань були виділені Німеччиною, Польщею, Австрією та Люксембургом (від 1,5 до 2 % ВВП). Віддача від фіскального стимулювання суттєво відрізняється від країни до країни залежно від таких характеристик їх економік, як її відкритість, ступінь кредитизації економіки, а також від структури здійснених капіталовкладень.

Для порівняння: задекларовані обсяги державної фіскальної підтримки 
національних економік у США становили протягом 2008-2009 рр. понад 
500млрд. дол. (близько 2,4 % ВВП), а у КНР - 586 млрд. дол. У 2010 р. ці 
цифри були не меншими.

З бюджету ЄС фінансування антикризових заходів здійснюється у 
контексті пріоритетів та цілей Лісабонської стратегії, схваленої Європейською Радою у 2000 р. Однак цілу низку Програм переглянуто з метою адаптації середньо і довгострокових заходів до умов кризи та включення нових короткострокових заходів, спрямованих на пом’якшення її наслідків. Так, навіть у річному бюджеті ЄС на 2011 р. 12 статей передбачали асигнування, спрямовані на реалізацію, з-поміж іншого, антикризових заходів. Відповідно до Європейського алану економічного відновлення загальний обсяг інвестицій, здійснених через бюджет ЄС і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) протягом 2009-2010 рр., становив майже 2 % річного ВВП ЄС (200 млрд. євро).

Визначальним інструментом фіскального стимулювання економічного 
розвитку ЄС з єдиного бюджету була і залишається структурна політика 
Спільноти. Пріоритетними напрямами фінансування зі структурних фондів ЄС в умовах кризи є: 1) інвестування інноваційних, науково-дослідних і освітніх проектів; 2) підвищення адаптаційної здатності економічно активного населення на ринку праці; 3) усунення перешкод для бізнес-структур у їх просуванні на внутрішньому і міжнародних ринках; 4) підвищення конкурентоспроможності європейських підприємств шляхом впровадження у виробництво енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій тощо.

Загалом, за оцінками, здійсненими на основі змін у бюджетних балансах держав-членів, сукупні обсяги державної підтримки економіки ЄС у 2009- 2010 рр., включаючи механізми автоматичної стабілізації (ринкові інтервенції, виплати служб зайнятості тощо), сягнули 5 % ВВП (4,5 % - у зоні євро) [20, с. 64-65]. Це при тому, що у 2008 р. Європейським планом економічного відновлення планувався мінімальний рівень фіскального стимулювання в обсязі 1,5 % ВВП [22, с. 2]. Фіскальні заходи, проведені ЄС і його державами-членами у 2009 і 2010 рр., додали до динаміки ВВП Спільноти відповідно 0,5-1 % і 0,3-0,6 % зростання [20, с. 67-68].

Базовими заходами ЄС і його держав-членів, спрямованими на 
стабілізацію і відновлення економіки і здійсненими у період 2008-2010 рр., стали [18]:

• надання Є1Б додаткових кредитів малому і середньому бізнесу в обсязі 
30 млрд. євро через комерційні банки (15 у 2009 і 15 у 2010 рр.);

• прискорення фінансування ЄІЬ проектів, спрямованих на боротьбу з 
глобальними змінами клімату, енергетичну безпеку, розбудову 
інфраструктури, зокрема у транскордонному вимірі. Цьому сприяло 
дострокове підсилення статутного капіталу банку у 2010 р. на 60 млрд. 
евро;

• зміцнення ролі Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) у 
реформуванні фінансового сектору і приватного підприємництва у 
нових державах-членах ЄС шляхом збільшення щорічних обсягів 
фінансування ним проектів на 800 млн. євро;

• підсилення інвестиційного спрямування проектів в рамках політики 
згуртування та реструктуризація схем їх фінансування шляхом 
перенесення виплат з бюджету ЄС на більш ранній період. Зокрема, у 
2009 і 2010 рр. через структурні фонди ЄС було позапланово наперед 
профінансовано проектів і заходів на суму близько 11 млрд. євро. У 
цілому за період 2007-2013 рр. на реалізацію таких проектів 
заплановано 350 млрд. євро;

• підтримка існуючих та створення нових експортних можливостей 
підприємствам ЄС шляхом реалізації активної політики доступу на 
ринки третіх країн;

• підвищення ефективності функціонування єдиного ринку ЄС шляхом 
реалізації національних і комунітарної політик конкуренції та захисту 
прав споживачів.

Ще одна макроекономічна характеристика, яка значно погіршилась у 
Спільноті протягом 2008-2010 рр. (див. вище) і на покращення якої спрямовані антикризові заходи ЄС і його держав-членів, - зайнятість. І хоча боротьба з безробіттям є одним з пріоритетних напрямів економічної та соціальної політики ЄС протягом останніх десятиліть, в умовах економічної 
нестабільності вона значно активізується і набуває особливих рис. Так, 
відповідно до прийнятого навесні 2009 р. Повідомлення Комісії [10] 
пріоритетними заходами Спільноти і держав-членів в рамках політики 
зайнятості на період кризи повинні стати: фінансова підтримка тимчасових 
заходів, спрямованих на підвищення гнучкості та адаптивної здатності 
працівників; активніша підтримка доходів працівників, що постраждали 
внаслідок скорочення виробництва; інвестування у схеми перекваліфікації та 
підвищення кваліфікації працівників з неповним робочим навантаженням і у 
найбільш вражених секторах; запобігання виникненню критичних ситуацій з платоспроможністю фізичних осіб внаслідок прямого впливу фінансової кризи; забезпечення вільного переміщення працівників в межах єдиного ринку Спільноти; підтримка заходів у боротьбі з безробіттям серед молоді; удосконалення законодавства в сфері захисту прав зайнятих осіб та ін.