Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках

Таким чином, наука «економічний аналіз» не тільки має перспективу, а і є більш пріоритетною в  складі національної системи економічних  наук. Отже, можливо зробити наступне узагальнення: не дивлячись на наявні теоретичні розробки, більшість питань методики та організації економічного аналізу ще не в певній мірі відповідають зростаючим вимогам управління в умовах розвитку ринкової економіки.

 

3. Поняття фінансового аналізу, як економічної категорії

 

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток економічного аналізу, передусім на мікрорівні (на рівні окремих підприємств, їх структурних підрозділів, оскільки вони, за умов будь-якої форми власності, є найнижчими ланками основ економіки). Тому його й називають аналізом фінансово-господарської діяльності. В сучасній економічній літературі існують різні назви цієї галузі знань: економічний аналіз, аналіз господарської діяльності, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз фінансово-економічної діяльності тощо. Це пояснюється розмитістю термінології, неможливістю єдиного повного та однозначного трактування даної науки. На думку Л.А. Лахтіонової найбільш правильною є назва «аналіз фінансово-господарської діяльності», також, як і переважна більшість науковців, вважає, що у сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінансовий та управлінський [2, с.11]:

 

Рис.1.2 Схема  розподілу аналізу фінансово-господарської  діяльності

 

Фінансовий аналіз є  частиною загального, повного аналізу  діяльності. Іншою складовою вступає  управлінський аналіз, його називають  також «економічний аналіз».

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю суб’єктів діяльності.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб’єктів діяльності.

Фінансовий аналіз є  одною із найважливіших функцій  управління. Він дає змогу визначити  конкурентоспроможність суб’єкта діяльності.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу конкурентної боротьби, є зміни технології провадження діяльності, комп’ютеризація обробки економічної інформації, нововведення у податковому законодавстві, наявність інфляційних процесів.

За таких умов перед  керівництвом постає багато проблемних питань. Серед яких:

• Якою повинна бути стратегія для успішного функціонування?
• Якою повинна бути тактика для досягнення стратегічної мети?
• Як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність?
• Що треба робити для досягнення стійкого фінансового становища, високої платоспроможності та ліквідності?
• Як досягти конкурентоспроможності в умовах ринку?

На ці та інші життєво  важливі питання може дати відповідь об’єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Предметом науки «фінансовий аналіз» - є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному процесі.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

• вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;
• загальна оцінка фінансового стану (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, оцінка складу та структури активів, їх стану, руху, аналіз основного та оборотного капіталу);
• аналіз платоспроможності та ліквідності;
• аналіз грошових потоків;
• аналіз ефективності використання капіталу;
• оцінка кредитоспроможності підприємства;
• аналіз ділової активності;
• прогнозування фінансових показників;
• стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів його зниження.

Вирішення зазначених завдань  сприяє удосконаленню процесу управління, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності й ліквідності.

Залежно від того, яка  інформація використовується у фінансовому  аналізі, якими є мета та об’єкти  дослідження, суб’єкти користування результатами аналізу, розрізняють такі два види:

• зовнішній аналіз – базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність суб’єкта діяльності;
• внутрішній аналіз - використовує всю достовірну інформацію про стан справ суб’єкта діяльності, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво суб’єкта діяльності та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього  фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового  стану суб’єкта діяльності за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку, рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв’язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність суб’єкта. Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану.

Метод фінансового аналізу - це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів встановлення оптимальної структури їх джерел.

Практичним додатком до методу фінансового аналізу як науки виступає його методика –  сукупність прийомів вивчення та опрацювання  фінансової інформації.

Оскільки фінансовий аналіз є складовою аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, то він практично повністю використовує його методику. На теперішній час серед вчених економістів не існує єдиного погляду щодо класифікації способів і прийомів аналізу.

У фінансовому аналізі використовується такий інструментарій.

Економічні явища, які  вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних  величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості тощо безвідносно до розміру інших явищ.

Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини одержують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період. До складу таких величин входять:

• відносні показники структури – питома вага окремої частини в загальному, яка виражається, як правило, у процентах;
• відносні величини координації – співвідношення частин цілого між собою, наприклад основного та оборотного капіталу, власного і позикового капіталу;
• відносні величини інтенсивності – ступінь поширеності розвитку якогось явища у відповідному середовищі;
• відносні величини ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами, затратами.

У фінансовому аналізі  широкого застосування серед відносних  величин набули:

• проценти (результат від ділення абсолютних величин
• множиться на 100),
• коефіцієнти (характеризують відносні величини двох порівнюваних показників, з яких один беруть за одиницю),
• індекси (відносні величини, які характеризують зміну показника, що вивчається в часі або просторі).

Поряд з абсолютними  та відносними показниками часто  застосовуються середні величини. Вони використовуються у фінансовому аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за визначеною ознакою. Наприклад, при аналізі валюти балансу використовується середня величина підсумку балансу для обчислення коефіцієнта зросту (зниження) валюти балансу; при аналізі дебіторської заборгованості розраховується середня дебіторська заборгованість для обчислення показників її якості та ліквідності – коефіцієнта оберненості та тривалості одного обороту в днях.

Порівняння – один із способів, за допомогою якого досліджуються предмети та явища у природі, суспільстві, в економіці. Порівняння є найдавнішим і самим поширеним прийомом аналізу. Кожен показник і кожна цифра, отримувані в аналітичному дослідженні, мають значення лише в порівнянні з відомими показниками та цифрами.

Групування – невід’ємна частина практично будь-якого  економічного дослідження. Воно потребує визначення класифікації явищ і процесів, а також причин і факторів, що їх обумовлюють. Групування – виділення  із сукупності досліджуваних явищ якісно однорідних типів, груп з істотними ознаками.

Ряди  динаміки – ряд чисел, що характеризують зміну величин у часі. Аналіз динаміки показників дає можливість виявляти і досліджувати закономірності, тенденції розвитку явищ.

Графік – засіб ілюстрації діяльності, являє собою узагальнений малюнок стану і розвиту досліджуваного економічного явища або явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції і зв’язки економічних показників.

Досконало пізнати суть і розвиток будь-якого досліджуваного явища можна лише за умови розкриття внутрішнього його змісту, з’ясування взаємозв’язку його із складовими.

Фінансовий аналіз передбачає проведення факторного аналізу. Під факторним аналізом слід розуміти методику комплексного системного вивчення та вимірювання впливу факторів на результативний показник. Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів, зв’язок яких з результативним показником є функціональним.

Елімінування – один з найважливіших елементів здійснення детермінованого факторного аналізу. Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них називається елімінуванням. Він дає змогу визначити величину впливу окремих факторів на досліджуваних показник, оцінити їх позитивну, негативну роль, знайти невикористані резерви підвищення ефективності діяльності.

До елімінування належить спосіб ланцюгових підстановок. Він застосовується, коли існує функціональний зв’язок між аналізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факторні моделі. Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані.

До прийому елімінування належить також спосіб відносних  чисел, який застосовується для вимірювання впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних моделях і комбінованого (змішаного) типу. Він використовується, коли вихідні дані містять уже визначені відносні відхилення факторних показників у процентах або коефіцієнтах.

Великого значення у  фінансовому аналізі набув експертний метод (прийом експертних оцінок). Сутність його полягає у збиранні думок спеціалістів щодо поставленої проблеми, подальше опрацювання їх і використання в аналітичній роботі.

При здійснені фінансового аналізу важливим етапом після збирання інформації про аналізований показник та її опрацювання є узагальнення отриманих результатів. Правильно зроблені висновки мають велике практичне значення для поліпшення діяльності.

Об’єктивне оцінювання фінансового стану комерційних банків та створення методики комплексного аналізу їх діяльності - один із пріоритетних напрямків досліджень у банківській сфері. Щоправда, універсальної методики досі не розроблено ні у вітчизняній, ні в зарубіжній практиці, а застосовувані методичні прийоми ґрунтуються здебільшого на використанні значної кількості як абсолютних, так і відносних показників.

 

Висновок

 

Отже, за економічною  сутністю поняття „економічний аналіз”  є дещо ширшим за поняття „фінансовий  аналіз”, оскільки останній є складовою економічного аналізу.

Ці економічні категорії  активно досліджуються та вивчаються, як результат існують різні класифікації видів аналізу, предмету, завдань. Різні  автори класифікують зазначенні поняття  дещо по-різному, але загальна суть лишається незмінною.

Активні дослідження  економічного аналізу та розвиток вказаного  напрямку, як науки, почались у 17 ст. В  Україні розвиток науки починається  дещо пізніше ніж за кордоном. Іноземний  досвід стає основою для досліджень українських вчених. У розділі виокремлено найвидатніших науковців, предмет їхнього дослідження, здобутки.