Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках

 

Тема № 8. Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках.

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Поняття, зміст та  основні напрямки дослідження  економічного аналізу.

2. Історичний аспект  розвитку економічного аналізу.

3. Поняття фінансового  аналізу, як економічної категорії.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний фінансовий аналіз повністю змінює свою парадигму  від оцінково-статистичного до пошуково-прогностичного з вибором оптимальних управлінських  рішень у зоні невизначеності та ризику. Сама ж методика конкретних аналітичних досліджень має бути наближеною до „життєвих” потреб банку, відповідати повсякденним запитам управління, бути надійним економічним інструментом управління.

Фінансовий аналіз банківської  діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми фінансового аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Теоретичне обґрунтування  методологічних засад фінансового  аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком та його практичне застосування - актуальний напрям наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності вцілому.

Метою написання магістерської дипломної роботи є вивчення та узагальнення проблематики фінансового аналізу діяльності банку; дослідження практичних рекомендацій з удосконалення методики проведення фінансового аналізу.

Відповідно до поставленої  мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення, до яких належить:

• визначення ролі та місця фінансового аналізу в системі важелів управління сучасним комерційним банком;
• поглиблення теорії фінансового аналізу через уточнення визначення предмета, методу та системи аналітичних показників з урахуванням специфіки діяльності банку як об’єкта аналітичних досліджень;
• формування цілісного підходу до фінансового аналізу банківської діяльності, заснованого на принципах системності та обґрунтування методологічних засад фінансового аналізу банківської діяльності за допомогою концепцій, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери;
• формування системи показників та методики комплексного аналізу фінансової діяльності банку.

Предметом досліджень виступають теоретичні засади фінансового аналізу; методологія та методичний інструментарій фінансового аналізу діяльності банківської установи.

Об’єкт  дослідження – процес проведення фінансового аналізу у банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, зміст та основні напрямки дослідження економічного аналізу

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику. Об’єктом дослідження виступають конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи. Предметом дослідження є сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами). Суб’єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві й центральні органи влади.

З позиції  самих комерційних банків ставляться такі завдання:

• оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;
• контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;
• мінімізація всіх видів банківських ризиків;
• визначення фінансової стійкості банку;
• підтримання його ліквідності та платоспроможності.

З позиції  банківських клієнтів основними завданнями є:

• визначення фінансової стійкості та надійності банку;
• оцінка якості та вартості обслуговування;
• визначення спектра послуг, що надаються банком;
• доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

З позиції  НБУ основними завданнями є:

• контроль за дотриманням економічних нормативів;
• зниження ризикованості банківських операцій;
• аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.

В економічній літературі існують різні підходи щодо класифікації економічного аналізу за видами. Найбільш повною та чіткою є класифікація

 

Рис.1.1 Класифікація видів економічного аналізу банківської  діяльності

Наведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності  його проведення, обсягу питань, що аналізуються, мети та характеру дослідження, складу об’єктів, котрі аналізуються, масштабності та спектра послуг, що надаються банком.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).

Періодичний – це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного – лише вузьке коло питань, які даються змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.

Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.

До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.

Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення резервів його прибутковості.

Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоду, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.

Фінансовий  аналіз, як правило, проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.

Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.

Операційно-вартісний  аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншим контрагентами цієї системи.

Крім того, операційно-вартісний  аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.

Операційно-вартісний  аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.

З позиції суб’єктів  проведення банківського аналізу виділяють  внутрішній та зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.

Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.

Дистанційний  аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.

Рейтинговий аналіз – метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.

Народногосподарський  аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі с цілому.

На сьогодні існують  різні погляди щодо структури  економічного аналізу. За умов командно-адміністративної економіки його розглядали як політекономічний та конкретно-економічний аналіз. Останній поділявся на теорію економічного аналізу, в якій вивчалися загальні теоретичні питання економічного аналізу (загальні положення методики та організації аналізу) та аналіз господарської лані було розроблено діяльності, що конкретно розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб’єктів діяльності.

У теоретичному плані  було розроблено багато якісних підручників, посібників, монографій щодо методики та організації проведення економічного аналізу. Але в умовах планової економіки головна ідея полягала у плановому веденні діяльності, облік та аналіз здійснювалися за схемою «план-факт».

Традиційний аналіз діяльності, який сформувався вітчизняними суб’єктами діяльності виконувався після проведення господарських операцій по закінченні звітного періоду. Проведення економічного аналізу зводилося до порівняння фактично досягнутих показників з плановими. Факторний аналіз практично був відсутній. Головна мета такого економічного аналізу – оцінка досягнутих результатів виконання намічених завдань на час проведення аналізу.

Найбільш ґрунтовно  термін „економічний аналіз” визначається Гаврилишиним Б.Д. та Мочерним С.В. економічний аналіз – розчленування економічних явищ та процесів на окремі складові частини та елементи, їх аналіз, а також спосіб обґрунтування економічних законів та закономірностей на підставі фактів економічної дійсності.