Аналіз бюджетної установи

 Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз  зведених показників звітності  за окремими показниками самої  організації (філій), а також міжгосподарський аналіз показників цієї організації порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. При порівняльному аналізі фінансових показників розглянутої державної організації і середньогалузевих показників виявляється ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності організації від середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції за фінансовими результатами господарювання і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності фінансової діяльності. При порівняльному аналізі фінансових показників організації і організації – конкурента виявляються слабкі сторони фінансової діяльності організації з метою розробки заходів із підвищення його конкурентної позиції на регіональному ринку. При порівняльному аналізі фінансових показників структурних одиниць і підрозділів даної організації проводиться порівняльна оцінка й пошук резервів підвищення ефективності фінансової діяльності внутрішніх підрозділів організації.

 Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник

детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають  певного порядку) прийомів дослідження. Проводиться за допомогою моделювання (детермінованого та стохастичного).

 Маржинальний аналіз  – метод оцінювання і обґрунтування  управлінських рішень на основі  причинно-наслідкового зв’язку  обсягу продажу, собівартості  наданих бюджетною організацією  послуг та поділу витрат на  постійні і змінні.

 Аналіз відносних  показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз діяльності бюджетної установи на прикладі

2.1. Фінансово-економічна  характеристика бюджетної установи.

 

2.2 Аналіз дебіторської  та кредиторської заборгованості

У процесі проведення аналізу роботи підприємства потрібно визначити дебіторську заборгованість, встановити її обґрунтованість та строки виникнення; виявити нормальну та невиправдану дебіторську заборгованість; імовірність стягнення такої заборгованості та заходи, які застосовувалися.

На фінансовий стан підприємства впливає не наявність  дебіторської заборгованості, а її розмір, рух і форма, тобто причини, у зв’язку з якими вона виникла.

Розрізняється нормальна та невиправдана заборгованість.

Невиправдана  заборгованість –– заборгованість щодо претензій, відшкодування матеріальної шкоди. Ця заборгованість являє собою  форми незаконного відволікання оборотних коштів і порушення  фінансової дисципліни. Потрібно проаналізувати облікову політику підприємства щодо створення резерву сумнівних боргів, визначити, чи відповідає вона нормам чинного законодавства, та з’ясувати, чи враховує підприємство ці норми в процесі нарахування резерву сумнівних боргів.

Для того щоб проаналізувати прострочену  дебіторську заборгованість  залежно  від видів її виникнення, слід заповнити  таблицю 12 “Аналіз простроченої дебіторської заборгованості”.

Таблиця 2.1.

Аналіз дебіторської заборгованості

Показники	попередн. (тис.грн.)	звіт (тис.грн.)	Абсолют. відх-я	Структура
				на початок	на кінець
1. Дебіторська заборгованість  за товари, роботи та послуги	-	3298,74	3298,74	-	100
Разом	-	3298,74	3298,74	-	100

 

За даними проведеного аналізу  по дебіторській заборгованості, ми можемо відмітити, що зміни відбулися лише у дебіторській заборгованості за товари, роботи та послуги на 3298,74 тис.грн. (100%). Цей результат аналізу свідчить про негативну роботу підприємства.

К_ОФЗ = В/Д    (2.1)

Де К_ОФЗ – оборотність дебіторської заборгованості;

В – виручка від  реалізації продукції;

Д – середня величина дебіторської заборгованості.

К_ОФЗ =50477,48 /1649,12=30,6

Т_о = 360 днів /О_д,    (2.2)

Де Т_о – період погашення дебіторської заборгованості;

О_д – оборотність дебіторської заборгованості.

П_д = 360/30,6=11,8

Питома вага простроченої деб. заборгованості = 3298,74/3298,74 = 1

Кредиторська заборгованість (борг підприємства, діяльність якого аналізується, іншим підприємствам, установам, а також фізичним особам) – наслідок напруженості фінансового стану підприємства. У результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання розрахунків згідно із зобов'язаннями підприємства, що аналізується.

Значна питома частка в складі джерел коштів підприємства, як знаємо, належить позиковим коштам, у тому числі і кредиторській заборгованості. Тому, необхідно вивчати та аналізувати разом із дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Джерелом інформації для здійснення аналізу кредиторської  заборгованості є третій і четвертий  розділи пасиву балансу підприємства.

У процесі аналізу  оцінюється структура кредиторської  заборгованості (тобто частка окремих  статей у загальному розмірі кредиторської заборгованості).

Крім того, необхідно  порівняти суми кредиторської заборгованості на початок та кінець звітного періоду.

Особливу увагу також  слід приділити виявленню наявності  простроченої кредиторської заборгованості, існування якої породжує відповідні фінансові санкції до підприємства. За результатами проведеного аналізу заповнюється таблиця 13 “Структура поточної кредиторської заборгованості”.

Передовсім слід перевірити достовірність інформації щодо видів  і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками. Які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

У процесі аналізу  необхідно дати оцінку  умовам заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

Аналіз кредиторської  заборгованості вивчає склад і структуру кредиторської заборгованості за даними Форми 1 „Баланс”.

Для цього розраховують питому частку кожного виду кредиторської заборгованості у загальній сумі. Такі показники обчислюються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для врегулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської  заборгованості є взаємні неплатежі. Це доводить порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Оборотність кредиторської  заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише відмінністю, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі  сировини, матеріалів, тощо.

Таблиця 2.2

Аналіз кредитроської заборгованості

Показники	попередн. (тис.грн.)	звіт (тис.грн.)	Абсолют. відх-я	Структура
				на початок	на кінець
Кредиторська заборгованість за викорисьання товарів та послуг:	-	-	-	-	-
- предмети, матеріали,  обладнання та інвентар	-	1127,00	1127,00	-	47,01
- оплата послуг	0,75	786,02	785,27	0,01	32,8
- видатки на відрядження	765,00	483,98	-281,02	99,9	20,2
Разом	765,75	2397,00	1631,25	100	100

 

Провівши аналіз кредиторської  заборгованості, можемо зробити висновки, що відбулося збільшення кредиторської заборгованості на 1631,25 тис.грн., збільшення відбулося за рахунок кредиторської заборгованості за предмети, матеріали, обладнання та інвентар на 1127,00 тис. Грн., або на 47,01%, оплата послуг на 785,27 тис.грн.. Зменшення відбулося лише видаткам на відрядження на 281,02 тис.грн.

К_ОФЗ  = 50477,48/1581,4=31,9

Т_о = 360/31,9=11,3

Питома вага простроченої кред. заборгованості = 1578/2397=0,7

 

2.3 Аналіз використання заробітної плати (за категоріями працівників)

Завданнями аналізу  фонду оплати праці (ФОП) є визначення правильності витрачання коштів на оплату праці, виявлення впливу факторів, встановлення правильності співвідношення темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати.

При аналізі ФОП необхідно  дослідити зміну показника в динаміці та рівень виконання плану, визначити фактори, що спричинили його зміну.

При вивченні структури  ФОП слід приділити увагу питомій  вазі окремих елементів у загальній  сумі та дослідити їхню зміну в  динаміці й оцінити виконання  завдання. При визначенні рейтингової оцінки підприємства важливо дослідити співвідношення трудових показників і середньої заробітної плати по підприємству з відповідними показниками підприємств галузі, а середню заробітну плату по підприємству порівняти також з прожитковим мінімумом, мінімальною заробітною платою та іншими показниками, що діють на момент дослідження.

Завданнями аналізу  фонду оплати праці (ФОП) є визначення правильності витрачання коштів на оплату праці, виявлення впливу факторів, встановлення правильності співвідношення темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати.

При аналізі ФОП необхідно  дослідити зміну показника в  динаміці та рівень виконання плану, визначити фактори, що спричинили його зміну.

При вивченні структури  ФОП слід приділити увагу питомій вазі окремих елементів у загальній сумі та дослідити їхню зміну в динаміці й оцінити виконання завдання. При визначенні рейтингової оцінки підприємства важливо дослідити співвідношення трудових показників і середньої заробітної плати по підприємству з відповідними показниками підприємств галузі, а середню заробітну плату по підприємству порівняти також з прожитковим мінімумом, мінімальною заробітною платою та іншими показниками, що діють на момент дослідження. 
                    Таблиця 2.3

Аналіз використання ФЗП по категоріям працівників

№ п/п	Категорії	ФЗП планова	ФЗП звітна	Абсолютне відхилення
1	Керівники	5881	6149	268
2	Спеціалісти	4380	4588	208
3	Основні	2190	2294	104
Разом		12451	13031	580

 

Дані аналізу свідчать, що відбулося збільшення ФЗП по категоріям на 580 тис.грн., що свідчить про перевитрати на підприємстві. Це відбулося за рахунок збільшення заробітної плати всіх категорій працівників.

 

 

 

 

Розділ 3. Пропозиції щодо поліпшення діяльності роботи бюджетної установи

3.1. Шляхи поліпшення діяльності роботи бюджетної установи.

Серед шляхів покращення діяльності бюджетних установ можна виділити такі:

1. Відсутність сучасного обладнання та оргтехніки в установах підпорядкованих фінансовому управлінню не дає можливості централізовано та швидко обробляти матеріал. Встановлення комп'ютерної мережі між цими установами дало б змогу швидше і якісніше здійснювати обмін та передачу інформації, складення звітів і т. ін.
2. Програма для складання бюджету розроблена в цілому для районів, а поділу на нижчестоящі бюджети не має, що значно ускладнює процес складення бюджету і фактично виконується подвійна робота. Розроблення нового, сучасного програмного забезпечення і швидке впровадження його в дію дало б змогу значно підвищити ефективність роботи фінансового управління.
3. Фінансове управління при виявленні порушень, які допускають розпорядники коштів, не має права накладати штрафи. Цим займається Контрольно-ревізійне управління та подає інформацію фінансового управління. Втрата оперативності веде до зниження ефективності роботи управління.
4. Постійні зміни у формах звітності та законодавстві фінансового управління негативно відображається на ефективності роботи. Постійна зміна їх вигляду, а подекуди і змісту унеможливлює своєчасне їх надходження у продаж, і тому установа своїми силами повинна шукати ці бланки, робити їх у невеликих кількостях. Якщо б установу було попереджено на деякий час раніше, вона змогла б замовити повний необхідний комплект, і зекономити бюджетні кошти.