Співвідношення природного і пози-тивного права

Центральною ланкою марксиської філософії  права стала держава, причому така, котрій дозволено все і котра може все. А це панування необмеженої партійної диктатури, яка наділена безконтрольною супервладою, котра знаходилась “над” законом, діяла по за будь-яким юридичним регулюванням, “командувала” на свій розсуд механізмом державного насилля, репресивним апаратом (зброєними силами, прокуратурою, органами внутрішніх справ і т.п.).

Саме вона, держава, народила міфи про дотримання прав людини в Радянському Союзі, про свободу людини в умовах соціалістичної системи, про нове позитивне право, яке охороняло начибто інтереси всього народу, про соціалістичну законність і т.п.

В дійсності все це робилося з  точністю до навпаки, тому говорити про стан природного і позитивного права в сурово науковому змісті із позиції гуманістично-правової філософії просто неможливо - в умовах комуністичної тиранії цих елементів в правовій системі України просто не існувало (були одні “лживі” декларацї).

З 24 серпня 1991 року Україна – вільна, незалежна держава, в котрій на сьогоднішній день проходе хвороблива переоцінка цінностей, орієнтацій, в тому числі і правових. Держава намагається інтегруватися в Європейське світове правове полі, з цієї точки зору приняту Україною у 1996 році демократичну Конституцію важко переоцінити. Саме Основний закон України закріплює невід’ємні права людини в нашій країні і гарантує їх невід’ємність і нерушимість. Другий розділ його повністю відповідає стандартам Ради Європи щодо прав людини. Це було відзначено в Резолюції ПАСЕ «Функцінування демократичних інституцій в україні» від 5 жовтня 2010 року [27].

Чи є права людини найважливішим  орієнтиром, котрий визначає стратегічний розвиток правової системи України? – Однозначно, так. Але процес цей проходить дуже складно (причому це характерно не тільки для України, але і для всіх країн, які утворилися на постсоціалістичному просторі); права людини, проголошені Конституцією України насправді тільки починають отримувати належне визнання (характерні приклади – невід’ємне право на життя було проголошено Україною у 1996 році, а смертна кара була скасована у 1999 році; тільки у 2001 році Конституційний Суд України скасував інститут прописки, а принцип вільного пресування і вибору міста проживання був закладений в Конституції в тому ж 1996 році). Значні проблеми в Україні виникають щодо практичного забеспечення прав і свобод людини в контексті євроінтеграціонних намірів нашої країни. З заснуванням посади Уповноваженого по правам людини в 1996 році до нього звернулося більш ніж 1 мілліон громадян. Кожне друге звернення – про порушення цивільних прав, зокрема права на справедливий суд, виконання судових рішеннь, неналежні умови у в’язницях. У кожному третьому зверненні мова йде про порушення соціально – економічних прав громадян. Україна – одна з лідерів Європи по зухвалим порушенням прав людини щодо тортур та нелюдського відношення; а по кількості арештів вона займає I місце в Європі. Є факти, що СБУ та її органи (зокрема військова контррозвідка) контролює виборчий процесс [27].

  Про що це каже? А про те, що в нашій країні частково, як колись, продовжує панувати право влади, або право держави, а демократичне право – відповідно вимогам сучасної правової держави і громодянського суспільтва повільно, але пробива собі шлях.

Але, при деяких негативах, великі зміни у позитивному праві України відбулися і вони ще  раз підтверджують загальносвітові тенденції проникнення у нього природного права. Просто нова трактовка права асоціюється з дуже стійкими українськими стереотипами про саме право, орієнтовано на владу. У тому перехід від розуміння права, як виключно “силового”, прочно укорінився в українському суспільстві за довгі роки взаємовідносин з владою, к розумінню його як гуманістичного явища, феномена свободи, проходе з труднощами.

Україні потрібен час, за котрий повинне  змінитися саме українське суспільство і його правовий світогляд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

1) Природне та позитивнее право – явища за своєю суттю не тотожні, але вони регулюють суспільні відносини, впливають на їх стабілізацію та розвиток держави в цілому.

2) Природне право (через невід’ємні права людини) змінює сучасне позитивне право в бік його демократизації.

3)Найвизначнішим наслідком у позитивному праві (котре нерозривно зв’язане з відродженим природним правом) є те, що воно тепер незалежить від влади і не є її силовим інститутом.

“Виною“ тому – невід’ємні права  людини, котрі стали нормами прямої юридичної дії і посіли головне місце в діючих юридичних системах держав.

Це може означати тільки одне – на даному етапі розвитку суспільства право набуває такої нової якості, яка дозволяє йому стати вище влади, і таким чином вирішити одну з найважливіших пробем нашого буття – проблему “приборкання” політичної влади.

4)Влада і право починають мінятися місцями і одночасно змінюється сама сутність права – з силового утворення воно перетворюється на гуманістичне право, дійсність якого полягає в силі природного права і його складовій – свободі.

Одним із найважливіших показників того, що право займає в суспільстві значуще місце і має абсолютний авторитет, співвідноситься з поняттям “ правова держава” і “ громадянське суспільство”, є те , що влада поважає право, підкорюється  йому і консультує з ним свої дії.

5)В реально діючому громадянському суспільстві право виступає дійсним противісом політичній владі, котра повинна визнавати його верховенство і більш того, робити все, щоб правові вимоги повністю і без будь-яких обмовок втілюватись в життя.

6)Процес формування права сучасного громадянського суспільства навіть у передових демократичніх країнах до кінця не завершився; в деяких країнах він ще не почався. Сучасний світ дуже різноманітний, тому ідеї правового прогресу і, навпаки, регресу – співіснують.

7)Перспектива формування і розвитку гуманістичного права в цілому на нашій планеті, безумовно, зв’язана з долею демократії, майбутніх гуманістичних цінностей, становленням і розвитком цивілізіцій ліберального типу.

Хочеться вірити, що Україна зараз  будує саме таку цивілізацію. І хоча ми знаходимося на початку шляху, факти говорять про те, що побудова фундаменту юридичної системи, яка зможе височіти над владою і реалізувати демократичні і гуманістичні ідеали, в історії України вже відбулася.

 

Використана література

 

1. Бачинін В. А. Філософія права: Підручник. – К.: Ін Юре, 2003. – 472 с.

2. Нерсесянц В. С. Правовое государство, личность, законность. М. – 1997. – 138 с.

3. Антологія української юридичної думки. В 6 т./ Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін., Т. 1. – К: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – 568 с.

4. Сливка С. С. Природне та надприродне право: У 3-х частинах. – Ч. 1: Природне право: історико-філософський погляд. – К.: - Атика, 2005. – 224 с.

5. Циппеліус Р. Філософія права: підручник: Пер. З нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.

6. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.

7. Фуллер Лон Л. Анатомія права: Пер. з англ. Н. Комарова. – Наукове видання. – К.: Сфера, 1999. – 144 с.

8.Алексеев С. С. Философия права. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 336с.

9. Сливка С. С. Позитивістські концепти: філософсько-правовий аналіз. – Л.: ЛьвДУВС, 2006. – 160 с.

10. Фуллер Лон Л. Анатомія права: Пер. з англ. Н. Комарова. – Наукове видання. – К.: Сфера, 1999. – 144 с.

11. Сливка С. С. Природне та надприродне право: У 3-х частинах. – Ч. 1: Природне право: історико-філософський погляд. – К.: - Атика, 2005. – 224 с.

12. Алексеев С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: НОРМА, 2001. – 176 с.

13. Алексеев С. С. Теория права. Изд. 2-е. М.: 1995. – 372 с.

14. Єршов Ю. Г. Философия права (материалы лекций). Екатеринбург: 1995. – 282 с.

15. Кант И. Сочинения в шести томах. Том 3 (Метафизические начала учений о праве). М.: 1964

16. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. М.: 1995. – 375 с.

17. Кистяковский В. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. Изд. 3-е. М.: 1995. – 580 с.

18. Червенин В. А. Основные концепции естественного права. М.: 1998 – 260с.

19. Рикер П. Герменевтика, Этика, Политика. М.: 1995. – 362 с.

20. Малинова И. П. Философия права ( от метафизики к герменевтике). Екатеринбург: 1995. – 186 с.

21. О. Н. Волкова Співвідношення категорій природного та позитивного права: сучасні погляди та концепції // Часопис Київського університету права. 2009 - № 4. – с. 59 – 64

22. С. П. Рабинович Взаімозв'язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження // Проблеми філософії права. 2008-2009. – Том VI – VII. С. 64-72

23. Європейська конвенція 1950 року є скарбницею верховенства права…

http://zadonbass.org/news/all/massage 19848