Адміністративні правопорушення у сфері транспорту

Відповідно до статей 225, 276, 277 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання посадовою особою органів морського й річкового транспорту, правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи:

• за місцем вчинення правопорушення – якщо місцезнаходження посадових осіб органів морського й річкового транспорту, які правомочні розглядати адміністративні справи та накладати адміністративні стягнення, співпадає з місцем вчинення правопорушення;
• за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників – за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 129 КпАП України (коли правопорушення вчинено водієм);
• за місцезнаходженням посадових осіб органів морського й річкового транспорту, які правомочні розглядати адміністративні справи та накладати адміністративні стягнення – якщо місце вчинення правопорушення не співпадає з місцезнаходженням посадових осіб органів морського й річкового транспорту, які правомочні розглядати адміністративні справи та накладати адміністративні стягнення.

  При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 278 КпАП  України) посадова особа органів морського та річкового транспорту вирішує, чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

 За  справою про адміністративне  правопорушення посадова особа  органу морського та річкового  транспорту виносить одну з  таких постанов:

 

• про накладення адміністративного стягнення;
• про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України;

про закриття справи.

  Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу або передачі їх до прокуратури (ст. 284 КпАП України).

У випадках, коли адміністративне стягнення стягується на місці вчинення правопорушення (статті 258, 306 КпАП України), винесення стягнення оформляється:

• при накладені адміністративного стягнення у вигляді штрафу – квитанцією про сплату штрафу за встановленою формою;
• при накладені адміністративного стягнення у вигляді попередження – попередженням.

  При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КпАП України).

  У постанові обов’язково проставляється число, місяць, рік та місце її винесення. Вказується посада, найменування органу морського й річкового транспорту, прізвище та ініціали посадової особи, яка розглядала матеріали адміністративної справи і винесла постанову.

 Посадова  особа органу морського та  річкового транспорту доводить  до відома власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого  ним органу або громадської  організації за місцем роботи, навчання або проживання порушника  про винесення постанови.

 

 

3.3 Адміністративна відповідальність за порушення у сфері автомобільного транспорту

За рівнем значущості транспорт посідає одне із провідних місць у системі суспільних відносин, забезпечуючи матеріальну складову комунікативної системи суспільства. Автомобільний транспорт є наймобільнішою частиною у складі транспорту. Завдяки ньому забезпечується ефективне виробництво і обіг продукції промисловості і сільського господарства, задовольняються потреби капітального будівництва і населення. КпАП України містить три статті з кількома складами правопорушень, що найбільше притаманні досліджуваним правовідносинам: 133-1 «Порушення правил надання послуг та вимог безпеки при наданні послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом», 133-2 «Порушення умов іправил здійснення міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів», 136 «Порушення правил, спрямованих назабезпечення схоронності вантажів на залізничному, морському, річковому та автомобільному транспорті».

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:

• безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Випуск (впуск) з (на) території України транспортного засобу, що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання водієм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю, якщо скарга чи протест на постанову щодо накладання адміністративного стягнення залишилися без задоволення.

При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень фінансове стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

 

3.4. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері трубопровідного транспорту

 

Нормативні підстави адміністративно-правової відповідальності у сфері діяльності магістрального трубопровідного транспорту закріплено у спеціальному Законі України «Про трубопровідний транспорт» та Кодексі України про адміністративні правопорушення.

У Законі України «Про трубопровідний транспорт» зроблено акцент на відповідальність осіб, які експлуатують трубопроводи, за шкоду, завдану іншим особами та навколишньому середовищу. Така тенденція є традиційною для більшості країн, що експлуатують трубопроводи.

КпАП України передбачено відповідальність за порушення Правил охорони магістральних трубопроводів. Відповідно до ч.1 ст.138 КпАП України порушення Правил охорони магістральних трубопроводів тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до двадцяти семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від двадцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від сорока до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила охорони магістральних трубопроводів затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року. Правила встановлюють умови забезпечення охорони об’єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях. Охорона об’єктів магістрального трубопровідного транспорту з метою забезпечення особливого режиму спеціальних зон магістральних трубопроводів здійснюється спеціальними підрозділами охорони підприємств магістрального трубопровідного транспорту (далі – спеціальні підрозділи охорони) відповідно до переліку об’єктів, затвердженого керівником підприємства. Охорона (у тому числі пожежна) найбільш важливих об’єктів магістрального трубопровідного транспорту, включаючи лінійну частину, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, здійснюється також органами внутрішніх справ на договірних засадах.

Об’єктом правопорушення, передбаченого ст.138 КпАП України, є режим охорони зон магістральних трубопроводів, порушення якого може призвести до пошкодження цих важливих транспортних магістралей та завданню шкоди.

Об’єктивна сторона проступку виявляється у порушенні правил охорони магістральних трубопроводів. У випадку порушення Правил, яке не призвело до пошкодження трубопроводів, настає відповідальність за ст.138 КпАП України. Якщо порушення Правил призвело до пошкодження магістральних трубопроводів, то настає кримінальна відповідальність, передбачена ст.292 Кримінального кодексу України.

Суб’єктами адміністративного правопорушення є громадяни та посадові особи. Останні притягаються до адміністративної відповідальності за видачу розпоряджень щодо проведення робіт, які порушують Правила охорони магістральних трубопроводі, або за невжиття заходів щодо попередження такого виду робіт підлеглими співробітниками.

Суб’єктивна сторона характеризується як умислом, так і необережністю. Родовим об’єктом аналізованого правопорушення є суспільні відносини на транспорті, у галузі дорожнього господарства та зв’язку, безпосереднім - режим охорони магістральних трубопроводів.

Але окрім вказаного складу правопорушення, КпАП України передбачає правопорушення у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури, у галузі промисловості, будівництва та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, пов’язані з експлуатацією магістральних трубопроводів. Відповідно до ст.71 КпАП України, введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об’єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за вказаною статтею може наступити, коли завершене будівництво та введено в експлуатацію об’єкти, що не обладнані захисним устаткуванням. Відповідальність за вказаною статтею не настає, якщо порушення будівельних норм та правил виявлено у процесі будівництва або якщо будівництво ведеться з порушенням затвердженого проекту.

Ст.8 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч.2 ст.98 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо тепло- ізоляції споруд, інженерних об’єктів та під’їздів житлових будинків, яке зумовлює зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон. Стаття спрямована на забезпечення раціонального та ефективного використання енергії, недопущення її марнотратного та безгосподарного використання. Ч.2 ст.98 КпАП України має бланкетну диспозицію. Вона містить посилання до вимог відповідних нормативно-правових актів (будівельних норм та правил) та проектної документації у сферітеплоізоляції споруд, інженерних об’єктів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Питання про адміністративні правопорушення на транспорті залишається достатнім для продовження наукового дослідження, тому що охоплює не лише велику кількість нормативно-правових актів, а також різноманітність правопорушень, які виникають в результаті правовідносин при умовах розвитку нової держави в правовому і економічному відношенні.

Велике значення має не тільки вивчання цього питання в межах теорії, а й аналіз правопорушень, які відбуваються в реальному житті: виявлення причин, за якими виникають адміністративні правопорушення в галузі транспорту; взаємозв’язку з управлінням даними галузями; способів поліпшення ситуації. Для аналізу такого плану важливо мати статистичні данні, які на сьогоднішній день, нажаль, показують лише частину картини правопорушень, тому що частина бізнесу залишається нелегальною. Причиною тому є не доскональність законодавства, великі податки, незахищеність малого підприємця та споживача; гальмом економічного розвитку в цілому і в наведених галузях є корупція.

Таким чином, для зменшення кількості адміністративних правопорушень в усіх інших галузях, потрібна, по-перше, зміна мислення та поведінки людей, починаючи з державного службовця і закінчуючи споживачем. Мається на увазі підвищення культурного, морального рівня. Цей процес змін займає великий проміжок часу і, скоріше, не має багато умов для розвитку в нашій країні, тому що базисом йому є моральне виховання в середині сім`ї, та навчальних закладах. Іншим способом зменшення правопорушень є більш жорсткі санкції, особливо по відношенню до корупції, також зняття відповідальності з особи, яка дає хабар, і залишення її лише за тими, хто його бере, інакше населення буде продовжувати підтримувати корупцію, боячись цієї відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. 1 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X
2. Водний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189
3. Повітряний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 48-49,  ст.536
4. Кодекс торговельного мореплавства України вiд 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР
5. Закон України «Про автомобільний транспорт». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 22,
6. Закон України «Про залізничний транспорт». Верховна Рада України; Закон від 04.07.1996 № 273/96-ВР
7. Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р.
8. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р.
9. Закон України “Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р.
10. Постанова Кабінету Міністрів України    від 6 квітня 1998 р. N 457 «Про затвердження Статуту  залізниць України»
11. Постанова Кабінету Міністрів України    від 29 лютого 1996 р. N 261. Київ «Про департамент автомобільного транспорту України».