Адміністративні правопорушення у сфері транспорту

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний транспортний університет

Кафедра конституційного та адміністративного права

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з адміністративного права

на тему:

«Адміністративні правопорушення у сфері транспорту»

 

 

 

 

 

Виконала:

 

                                                                                       

                              Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………2

Розділ 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями в сфері транспорту…………………………………………………………….4

1.1 Залізничний транспорт……….…………………………………………..5

1.2 Морський  і річковий транспорт…………………………………………6

1.3 Автомобільний  транспорт……………………………………………….8

4. Трубопровідний транспорт……………………………………………...9

Розділ 2. Загальна характеристика та види правопорушень на транспорті……………………………………………………………………10

Розділ3. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері транспорту…………………………………………………………………..12

3.1 Адміністративна відповідальність за порушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті…………………………………….12

3.2.  Адміністративна відповідальність за порушення у сфері морського та річкового транспорту………………………………………………………..15

3.3.Адміністративна відповідальність за порушення у сфері автомобільного транспорту……………………………………………….19

3.4.Адміністративна відповідальність за порушення у сфері трубопровідного транспорту….. ……………………………………………21

Висновок…………………………………………………………………….24

Список використаної літератури…………………………………………..25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Питання про адміністративні правопорушення у сфері транспорту є складним за різноманітністю своїх складових та актуальним. Транспорт - це найнеобхідніша умова не тільки для сполучення, але і для загального економічного розвитку країни. З научно - технічним розвитком людина все більш стає користувачем транспорту. Таким чином, виникають правопорушення, які є результатом діяльності суб`єктів права. Разом з цим зростає необхідність в правовому регулюванні тих відношень, які виникають між їх суб`єктами.

Метою даної роботи є:

• розглянути організаційно-правові засади управління комунікаціями в сфері транспорту;
• вивчити адміністративну відповідальність за порушення у сфері транспорту;
• розглянути суб`єкти адміністративних правопорушень;
• охарактеризувати адміністративні правопорушення в галузі транспорту;
• проаналізувати стан галузі транспорту на сьогоднішній день;
• зробити висновки.

Об’єктами дослідження наукової роботи є адміністративні правопорушення в галузі транспорту. Разом з цим виникає потреба розглянути таку правову категорію як “адміністративне правопорушення ”.

При дослідженні даного питання була використана як література теоретичного характеру, так і практичного значення. Уваги заслуговує у першому випадку автор підручника «Адміністративне право України» Ю.Т. Битяга, який достатньо широко описав структуру, уповноваження та завдання галузі транспорту. Стосовно практичного надбання серед літератури можна виділити науково-практичний постатейний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення під редакцією Е.Ф. Демського, де була зібрана велика кількість нормативно-правових актів стосовно питання даної роботи. Потрібно зауважити, що питання “адміністративне правопорушення” більшістю авторів розглядається недостатньо глибоко, в результаті це питання потребує більшої уваги правознавців.

Перше питання про організаційно-правові засади управління комунікаціями в сфері транспорту є складним, тому що охоплює такі підпункти як організаційно-правові засади управління у сфері залізничного транспорту, морського, річкового, автомобільного та трубопровідного транспорту, де розглядається структура цих галузей, їх повноваження, завдання.

Друге питання - це загальна характеристика та види правопорушень на транспорті, де наводяться приклади адміністративних правопорушень у цих галузях.

Третє питання - адміністративна відповідальність за порушення у сфері транспорту охоплює характеристику адміністративної відповідальності  за порушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті, морського та річкового транспорту, автомобільного транспорту та трубопровідного транспорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями в галузі транспорту

 

У широкому плані під управлінням комунікації розуміють управління транспортом, зв`язком, мережами і системами паливного, енергетичного та водного постачання, тобто управління всіма галузями господарства, що обслуговують сфери виробництва  (промисловість, агропромислові комплекси та ін.) та життєдіяльність людей.

Термін «комунікації» означає шляхи сполучення, сукупність всіх видів шляхів сполучення, які підготовленні та влаштовані таким чином, щоб забезпечувати процес переміщення людей та вантажів різного призначення, і є складовою частиною кожного виду транспорту. Регулювання діяльності транспорту належить до різних галузей права: адміністративного, цивільного, фінансового та ін.

Управління транспортом регулюється законами, кодексами, статутами, положеннями про окремі види транспорту і зв`язку. Організаційно-правові, економічні засади діяльності транспорту визначається Законом України від 10 листопада 1994 р. “Про транспорт ”.

Транспорт України покликаний задовольняти потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях. Метою державного управління в галузі транспорту є: своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони держави; захист їх прав під час транспортного обслуговування; безпечне функціонування транспорту; додержання необхідних темпів і пропорцій та ін.

В Україні діє єдина транспортна система, яка повинна відповідати вимогам суспільного виробництва і національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру, забезпечувати зовнішньоекономічні зв`язки України.

До єдиної системи належать:

1) транспорт  загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний  і авіаційний, а також місцевий  електротранспорт і метрополітен);

2) промисловий  залізничний транспорт;

3) відомчий  транспорт;

4) трубопровідний транспорт;

5) шляхи  сполучення загального користування.

Правовий статус залізничного транспорту визначається Законом України від 4 липня 1996 р. “Про залізничний транспорт ”, а також Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, річковою – Водним кодексом України, авіаційного – Повітряним кодексом України, автомобільного – Законом України від 30 червня 1993 р. “Про дорожній рух ” (в редакції від 10 листопада 1994 р.), а також Статутом автомобільного транспорту України, трубопровідного – Законом України від 15 травня 1996 р. “Про трубопровідний транспорт ”.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами і організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

У віданні виконавчих органів сільських, міських рад як є власні, так і делеговані повноваження.

До власних повноважень у сфері комунікацій належать: Управління об`єктами транспорту та зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту та здійснення контролю за їх діяльністю; реєстрація гаражних кооперативів. Органи місцевого самоврядування також об`єднують на договірних засадах кошти місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій.

До делегованих повноважень належать здійснення контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту та зв`язку.

 

1. Залізничний транспорт

Через Мінтранс здійснюється управляння залізничним транспортом держави . До складу залізничного транспорту входять:

• підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів;

транспорту входять:

• підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів;
• рухомий склад залізничний транспорту ;
• залізничні шляхи сполучення;
• навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади;
• заклади охорони здоров`я, фізичної культури спорту, культури;
• науково-дослідні, проектно-конструкторські організації;
• інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що забезпечують функціювання транспорту.

Управління залізничного транспорту здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі – Укрзалізниця). Діяльність Укрзалізниці регулюється Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р., та іншими нормативними актами. Укрзалізниця – це орган управління залізничним транспортом загального користування, який підвідомчий Мінтрансу України. До сфери Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об`єднанання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту.

До основних завдань Укрзалізниці належать:

• організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях;
• забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення;
• розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту;
• вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування мобілізаційної підготовки і цивільної оборони на залізничному транспорті та його діяльність під час ліквідації наслідків аварій, стихійного або іншого лиха та ін.

Укрзалізницю очолює генеральний директор, який за посадою є першим заступником Міністра транспорту України. Генеральний директор має заступників, які за поданням Міністра транспорту України призначаються Кабінетом Міністрів України.

Для розроблення основних напрямків розвитку залізничного транспорту, а також вирішення найважливіших питань щодо господарської діяльності створюється рада Укрзалізниці. Склад ради та положення про неї затверджується Міністром транспорту України. Рішення ради втілюються в життя наказами генерального директора.

Укрзалізниця є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Наступною ланкою управляння залізничним транспортом є управіння залізницями, в яких функціонують відділення залізниць. Очолюють управління і відділення залізниць начальники. Низовою ланкою Залізничного транспорт у є залізнична станція (пасажирська, вантажна, сортувальна). Очолює її начальник станції.

 

1.2. Морський і річковий транспорт

Морський і річковий транспорт України є комплексною галуззю законодавства. Його діяльність регулюється системою норм, що зачіпають як адміністративно-правові, так й інші відносини (цивільно-правові, земельні, трудові та ін.). Основним нормативним актом, що регулює управління морським і річковим транспортом, є Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р.

Державне регулювання управління водним транспортом на законодавчому рівні здійснюється відповідно до Закону України “Про транспорт ”, Кодексу торгового мореплавства України, Водного кодексу України та Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту України, інших нормативних актів. Аналіз цих актів свідчить про те, що робота органів виконавчої влади на морському і річковому транспорті передусім спрямована на управління господарською діяльністю підприємств, що не дозволяє створити оптимальну і ефективну систему управління водним транспортом України.