Екологічні групи птахів

  Шуліки (або коршаки, або рябці)  — позатаксономічна група хижих птахів з довгими крилами і слабкими ногами, що проводять більшу частину часу в парінні. Загалом вони харчуються мілкими тваринами. Разом з яструбами, орлами, грифами Старого Світу та багатьма іншими хижими птахами вони формують родину яструбових, а разом із соколовими — ряд соколоподібних або денних хижих птахів.

   Птах-секретар— птах ряду соколоподібних, єдиний вид власної родини. Своєрідна назва птаха походить від чорного пір'я на голові, що нагадує гусяче пір'я, яке раніше любили вставляти в свої перуки судові секретарі. Ареал птахів-секретарів розташований в Африці і тягнеться від південних меж Сахари до Південної Африки.

   Птах-секретар вважається в Південній Африці благородним птахом і навіть зображений на гербах ПАР та Судану. Він зображений з розкритими крилами і символізує перевагу південноафриканської нації над своїми ворогами. Одночасно він оберігає своїми крилами країну.

   2.6. Водоплавні птахи

   До водоплавних птахів відносяться всі або деякі представники наступних рядів: Гусеподібні, Гагароподібні, Пірникозоподібні, Пеліканоподібні Пінгвіноподібні, Журавлеподібні (наприклад лиска), Сивкоподібні (наприклад плавунці, мартини і крячки).

   Крячкові — підродина птахів у складі родини мартинових, що інколи виділяється у окрему родину. Більшість крячків відносяться до роду, проте молекулярний аналіз пропонує розділення цього роду на кілька менших родів.

   Крячки відрізняються від мартинів стрункішою статурою і короткими ніжками. Крячки мають довгий вильчатий хвіст, тонкий дзьоб і вузькі крила. Ці птахи переважно харчуються дрібною рибою.

   Полярний крячок— морський птах родини крячкових (Sternidae). Цей птах має навколополярний ареал, гніздиться переважно в арктичних та субарктичних районах Європи, Азії і Північної Америки. В Україні рідкісний залітний птах. Вид здійснює дуже протяжні міграції, в результаті чого щороку зустрічає літо двічі — над Арктикою і Антарктикою, подорожуючи на відстань біля 40 тис. км. Це найдовший маршрут регулярної міграції серед всіх відомих тварин.

Арктичні крячки мають  тіло середнього розміру, досягаючи 33-39 см завдовжки та маючи розмах крил 76-85 см. Оперення переважно сіре і  біле, дзьоб і ноги червоні, верхівка голови чорна, лоб та щоки та шия білі. Верхня сторона крил сіра, передній край крил білий. Розгалужений хвіст білуватий, із сірим ободком.

   Лиска— рід водоплавних птахів середнього розміру родини пастушкових, що мешкають на річках і озерах. Найбільша різноманітність цих птахів спостерігається в Південній Америці, де мешкає 8 з 11 видів лисок, і де, здається, рід отримав свій розвиток. Деякі види мешкають виключно у високогірних озерах Анд на висоті 3000-6500 м над рівнем моря. На відміну від інших пастушкових, лиски менш скритні птахи і велику частину часу проводять на відкритій воді. Остання риса також виділяє їх від споріднених їм водяних курочок. У більшості лисок чорне оперення, а на лобі є добре помітна шкіряста бляха або інша прикраса. Ноги сильні, добре пристосовані для пересування в'язким прибережним ґрунтом, і на відміну від водяних курочок, мають плавальні лопаті з боків пальців, що допомагають птахам пересуватися водою. Будова тазу і ніг також дозволяє птахам добре пірнати, що виділяє серед інших птахів родини. Дзьоб яскраво забарвлений, у переважної більшості видів підхвістя білого кольору. Крила швидше короткі; літають птахи неохоче, проте деякі види північної півкулі є перелітними і в змозі подолати значні відстані. Мігрують лиски в нічний час доби.

   Пінгвінові— родина кілегрудих птахів. Родина пінгвінові є єдиною групою ряду пінгвіни. Пінгвіни є досить відособленою групою птахів, що має давнє походження. В ряді налічують 6 родів і 16 видів, які утворюють одну родину. Окрім того, відомо 36 викопних видів. Найстародавніші залишки пінгвінів знайдені в Новій Зеландії (нижній міоцен).

   Пінгвіни не можуть літати і бігати, але відмінно плавають і пірнають. Наприклад, очкові пінгвіни пірнають на глибину до 130 м, плавають із швидкістю 6,6 км/год; за день під час годування птахи пропливають близько 27 км, причому на глибині більше 3 м проводять в середньому близько 80 хв на добу. По суші пінгвіни ходять незграбно, перевалюючись і тримаючи тулуб вертикально. У разі потреби вони падають черевом на сніг і ковзають по ньому, відштовхуючись всіма чотирма кінцівками. Швидкість пересування 3-6 км/год. Передні кінцівки пінгвінів видозмінені в еластичні ласти, які завдяки особливому устрою скелета знаходяться в напіврозтягнутому стані і під час плавання під водою обертаються в плечовому суглобі майже гвинтоподібно. До добре розвиненого кіля грудини прикріплені могутні грудні м'язи, керівники рухом крил-ластів. У деяких видів пінгвінів грудна мускулатура складає чверть всієї маси тіла, що значно більше, ніж у багатьох птахів, що літають. Кістки, що утворюють скелет крил, дошкоподібно сплющені. По щільності кісток пінгвіни сильно відрізняються від інших птахів і схожі на морських ссавців. За розмірами пінгвіни різні. Найбільший — імператорський пінгвін (масою 35- 40 кг) — досягає в довжину 117 см. Найдрібніший — малий пінгвін має довжину 40 см. Статура у пінгвінів щільна, тіло трохи стиснуте в спинно-черевному напрямі. Ноги короткі, товсті, мають по 4 пальці, сполучених плавальними перетинками. Ноги віднесені далеко назад, завдяки чому забезпечується вертикальне положення тулуба на суші. У будові короткого хвоста, що складається з 16-20 пір'їн, на який спирається стоячий птах є риси, схожі з будовою хвоста дятлів. Шия товста і гнучка, дзьоб сильний і гострий. Ротовий апарат діє як насос, всмоктуючий струмінь води разом з дрібною здобиччю. Оперення дуже густе, аптерії відсутні. Дрібне пір'я нагадують щільно прилеглі до тіла лусочки. Забарвлення у більшості видів схожа: темна (чорна) спина і біле черево.

   2.6.1.Гуmсеподібні — ряд птахів з надряду кілегруді. Птахи цього ряду поширені по всій земній кулі, окрім Антарктиди. Більшість представників цього ряду вирощуються у сільському господарстві.

   Гу́ска сі́ра— вид птахів родини качкових, один з найпоширеніших представників роду гусок. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид. Гніздиться майже на всій території, крім більшої частини заходу країни та Криму; мігрує скрізь; зимує на півдні.

   Гуменник— водоплавний птах, один з видів гусей, поширений на гніздуванні в тундрі Євразії. В Україні зустрічається під час міграцій. Досить великий птах, який за зовнішнім виглядом нагадує сіру гуску. Від останньої відрізняється темним верхом і сподом крил, темною головою та шиєю, двоколірним дзьобом. Маса тіла 1,7—3,6 кг, довжина тіла 66—88 см, розмах крил 147—175 см. Статевий диморфізм не виражений. У дорослого птаха голова, верхня частина шиї, спина, поперек, верх і спід крил темно-бурі, пера спини і верху крил зі світлою верхівкою; воло, груди і черево спереду бурі, боки тулуба темніші пера зі світлою верхівкою; задня частина черева, надхвістя і підхвістя білі; махові пера темно-бурі, з білуватою верхівкою.

   Крижень— вид птахів родини качкових, ряду гусеподібних. Відоміший як дика качка, від якої шляхом штучної селекції вивели більшість сучасних порід свійських качок. Дзьоб оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия блискучого темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, що переходить до хвоста у чорний колір. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темно-сірими плямами.

   ІІІ. Роль птахів різних екологічних груп.

   Значення птахів у природі та житті людини може бути позитивним і негативним. Птахи беруть участь у біологічному кругообігу речовин. Вони сприяють природному добору, живлячись іншими видами птахів. Птахи активно і пасивно поширюють насіння рослин і тим самим сприяють розповсюдженню видів. Деякі птахи (нектарники, колібрі) сприяють перехресному запиленню квіток. Багато птахів є сировиною для виробництва продуктів харчування, яєць, пуху, пір'я та об'єктами спортивного і господарського полювання (близько 180 видів). Знищуючи комах-шкідників, мишей, птахи зберігають урожай сільськогосподарських рослин. Поряд з цим деякі види птахів (шпаки, граки, горобці), утворюючи величезні зграї у післягніздовий період, знижують урожай сільськогосподарських культур; окрім цього є переносниками багатьох інфекційних захворювань (орнітози, грип, енцефаліт тощо).

   Синицеві − рухливі птахи, які живляться переважно комахами, яких збирають у кронах дерев та у кущах підліску. Синиці живляться майже виключно комахами, головним чином шкідниками лісів, парків та садів. Тому у більшості країн їх охороняють. Для приваблювання синиць на гніздування розвішують закриті гніздівлі та залишають у насадженнях дерева з дуплами.

   Круки дуже корисні птахи, які знищують багато шкідливих комах і гризунів, а також виконують у природі санітарні функції. Заслуговують на повну і ретельну охорону.

   Основну їжу хижих птахів складають різні тварини, в першу чергу ссавці, птахи і комахи. Нерідко хижі птахи годуються падлом. Мало хто з них харчуються рослинною їжею (наприклад, африканський грифова орлан годується плодами гвінейської і винної пальм, гвінейська каракара - плодами. Деякі види годуються широким набором кормів, інші спеціальними.  
У природних умовах хижі птахи з'їдають видобуток з кістками, шерстю, пір'ям, не переварені залишки яких періодично викидаються через рот у вигляді так званих поганок. Практичне значення хижих птахів для господарської діяльності людини, загалом, слід оцінювати позитивно. Більшість з них приносить пряму користь, поїдаючи гризунів і комах, шкідливих для землевладелія. Інші, знищуючи в першу чергу хворих і слабких особин, є істотним фактором відбору. Навіть ті хижі птахи, які годуються переважно мисливськими або корисними в інших відносинах тваринами, не можуть-приносити істотного збитку, оскільки загальна чисельність цих видів невисока і вони відносно численні лише в малообжитих місцях. Тому в даний час в більшості країн хижі птахи - в тій чи іншій формі - перебувають під охороною. При цьому враховується і безперечне значення хижих птахів як пам'яток природи.  
Використання хижих птахів людиною з метою полювання - так звана соколине полювання, або полювання з ловчими птахами, - сягає глибокої давнини, хоча багато чого в історії цього полювання залишається неясним. 

   Живиться дрізд співочий склювуючи здобич з землі. В якості їжі у нього виступають дощові черви, багатоніжки, дрібні павуки, личинки, гусінь, мухи, рідше молюски та ягоди.

   Часто страусів приручають і утримують заради їхніх величезних яєць та поживного м'яса на спеціальних страусиних фермах. Зараз страусові ферми стали вигідними і популярними сільськогосподарськими об'єктами в Україні. У кожній області України є до 10-ти страусиних ферм. Є страуси і в Українському Державному Заповіднику Асканія-Нова.

   Щиголь поїдає комах-шкідників, насіння смітних трав. Пісня — дзвінкі трелі (понад 20 варіантів). Щигликів часто тримають в клітках.

   Куріпка сіра, яка славиться своїм чудовим м'ясом, дуже корисна ще й тим, що поїдає комах які живуть у верхніх шарах ґрунту та в траві, на злакових та овочевих культурах. 3—4 виводки куріпок майже повністю знищують довгоносика і його личинок на 1 га цукрових буряків. Поїдає куріпка сіра і колорадського жука, якого мало які птахи споживають.

Основний корм сорокопудових  — комахи, у крупних видів також  дрібні хребетні тварини (ящірки, гризуни, птахи). Здобич видивляються з будь-якого  підвищення — верхівки дерева, стовпа тощо. Схопивши здобич, не поїдають її відразу, а розривають на шматки. Крупну здобич спочатку наколюють на гострий сучок або шип а потім розривають дзьобом. Багато видів наколюють спійманих тварин на колючки та шипи кущів, роблячи своєрідні запаси. У зв'язку з особливістю живлення сорокопудових відносять до екологічної групи хижих птахів. Куріпка сіра нагадує рябчика чи невелику свійську курку. Представники виду є середньої величини куріпками. Дзьоб і ноги темного кольору. Верхня частина оперення ряба, коричневого кольору, боки і хвіст руді. Шпори на ногах відсутні. Статеві відмінності зводяться лише до того, що самки забарвлені блідіше.

   Їжа сільських ластівок складається виключно з добре літаючих комах: мух і комарів, жуків, метеликів, бабок. Часто, літаючи понад землею, пташки на льоту схоплюють комах на землі - павуків і гусениць.

   Чапля Раціон великої білої чаплі складають жаби, змії, риба, річкові раки, дрібні гризуни, цвіркуни, коники та інші комахи. Оскільки інші болотяні птахи мають схожу дієту, у них часто виникає конкуренція у пошуках здобичі. У виборі їжі малорозбірливі, вважаються гетеротрофами. У ряді досліджень відзначається, що стоячи нерухомо на одному місці, великі білі чаплі здатні зловити більше здобичі середнього розміру, ніж повільно пересуваючись.

   Білочеревий стриж харчується спійманими на льоту комахами. Він полює на бабок, метеликів, міль, коників, двокрилих, павуків, що літають на павутині, і гусениць деяких метеликів. Білочереві стрижі вигодовують пташенят також комахами. Батьки, повертаючись у гніздо, приносять пташенятам „пакуночок" склеєних слиною комах. 

   Хижі птахи, будучи в основному м'ясоїдними, харчуються практично всіма видами тварин - комахами, птахами, що плазують і ссавцями. Їхні потужні гачкуваті дзьоби відмінно пристосовані для розривання живої плоті

   Крім того, майже всі хижі птахи активно полюють і вбивають видобуток. Але, на відміну від більшості своїх м'ясоїдних побратимів, вони вистачають жертву не дзьобом, а потужними пазуристими лабетами. Очевидним виключенням із цього правила є стерв'ятники, що харчуються тільки падлом. Тому й лабети в них слабкіше, і дзьоби найчастіше затуплені на кінці

   У той же час усі хижі птахи, не виключаючи стерв'ятників, активні тільки в денний час. Правда, деякі види начебто белозобого сокола літають і в сутінках, але ніхто не полює в повній темряві. Тому хижих птахів часто називають денними хижаками, на відміну від сов, що полюють по ночах.