Правове регулювання насінництва

Експертне визначення якості насіння й садивного матеріалу дають на вимогу споживачів у лабораторіях Української державної насіннєвої інспекції, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їхньої компетенції. Правила експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення заяв затверджені наказом Мінагрополітики від 8 липня 2003 р. № 223. Експертний порядок такого визначення застосовується у разі, коли споживач продукції насінництва має сумніви щодо його якості.

 Державний  контроль у насінництві та  розсадництві здійснюють Українська  державна насіннєва інспекція,  Державна насіннєва інспекція  Автономної Республіки Крим, обласні,  районні, міські, міжрайонні державні  насіннєві інспекції, Українська  державна помологічно-ампелографічна інспекція, Українська державна лісонасіннєва інспекція, державні зональні лісонасіннєві інспекції, Українська державна квітково-декоративна насіннєва інспекція. [3]

Згідно з п. 65 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», гуртову торгівлю насінням на внутрішньому ринку України здійснюють суб'єкти аграрного права виключно за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії), який видається Мінагрополітики, Держкомліскоспом і Держжитлокомунгоспом — по всій території України або місцевими державними адміністраціями — на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Насіння технічних і продовольчих культур (кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших), що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву і реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам. Особливі правила ведення лісового насінництва визначені Системою ведення лісового насінництва, затвердженою наказом Міністерства лісового господарства України від 22 липня 1996 р. № 77.

Кондиційне насіння і садивний матеріал сортів, не занесених до Реєстру  сортів рослин України, можуть використовуватися  для посівних цілей лише у разі, якщо:

- їх розмноження передбачено міжнародним договором для вивезення за межі України;

- заявник сорту створює запас насіння та садивного матеріалу в період проведення державної науково-технічної експертизи.

У разі складних погодно-кліматичних  умов, що призвели до недобору насіння  сільськогосподарських рослин, центральний  орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, може дозволити ввезення насіння сорту, не внесеного до Реєстру сортів рослин України. [1, ст. 19]

Насіння і садивний матеріал дозволяється ввозити в Україну за умови належності його до сорту, який занесений до Реєстру сортів рослин України.

Насіння сорту, який занесений  до Реєстру сортів рослин Організації  економічного співробітництва та розвитку, тих сільськогосподарських рослин, до схем сортової сертифікації яких приєдналася Україна, ввозиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику у сфері насінництва та розсадництва, за умови, що воно призначене для розмноження і наступного вивезення за межі країни.

Митне оформлення насіння  і садивного матеріалу здійснюється за наявності сертифікатів країни експортера.

Насіння і садивний матеріал сортів рослин, не занесених до Реєстру  сортів рослин України та/або до Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку, ввозяться в Україну для селекційних, дослідних робіт і експонування суб'єктами господарювання незалежно від форми власності на основі підтвердження, що видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Підтвердження надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на безоплатній основі в десятиденний строк з дня отримання клопотання про ввезення насіння і садивного матеріалу для селекційних/дослідних робіт і експонування. [4, с. 93]

Порядок підтвердження  для ввезення в Україну насіння  і садивного матеріалу сортів рослин для селекційних, дослідних робіт і експонування визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.

Вивезення насіння та/або  садивного матеріалу за межі митної території України здійснюється за дозволом власника сорту та супроводжується міжнародними сертифікатами.

Вивезення за межі митної території України дослідних  зразків насіння та/або садивного  матеріалу сортів рослин, не занесених  до Реєстру сортів рослин України, здійснюється з метою проведення експертизи на придатність до поширення в іншій країні або обміну генофондом, селекційних і науково-дослідних робіт, експонування. [4, с. 95]

Суб'єкт насінництва гарантує відповідність  сортових і посівних якостей насіння, а суб’єкт розсадництва - походження, санітарний стан і якість садивного матеріалу згідно з вимогами нормативно-правових актів, про що зазначається у сертифікатах. [1, ст. 22]

На придбане насіння  і садивний матеріал гарантії діють  протягом строку, визначеного в сертифікаті.

У разі порушення гарантій суб’єкт насінництва та розсадництва несе відповідальність згідно із законом.

Арбітражне (експертне) визначення якості насіння і садивного матеріалу  може проводитися на вимогу споживача  у лабораторіях, визначених центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. [1, ст. 23]

Правила експертного  визначення якості насіння і садивного  матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування

Особи, винні в порушенні  законодавства у сфері насінництва  та розсадництва, несуть відповідальність згідно із законом. [1, ст. 23]

Суб’єкт насінництва  та розсадництва може бути позбавлений права займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу в разі систематичного порушення атестаційних вимог або законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

Накладення стягнення  не звільняє винних осіб від відшкодування збитків у випадках і порядку, передбачених законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України, насамперед у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва як основи продовольчої безпеки держави. У зв’язку з реформуванням аграрного сектора економіки, утворилися господарства з новими формами господарювання на приватній основі. Тому виникла необхідність переходу на нову систему ведення селекції і насінництва, яка б задовольняла потребу в насінництві господарств всіх форм власності, в тому числі і населення.

Насіннєвий ринок в Україні наразі активно розвивається. Зрозумівши перспективність та прибутковість цього бізнесу, багато аграріїв обирають саме його. Проте далеко не всі при цьому усвідомлюють міру своєї відповідальності перед споживачами та державою, як і того, що вирощування насіння та садивного матеріалу чітко регламентоване законодавством. Це цілком закономірно, адже від його якості залежить врожайність, а значить і продовольча безпека країни. Згідно із Законом України «Про насіння і садивний матеріал», система насінництва в Україні складається з ланок оригінального, елітного й репродукційного насінництва.

Згідно з порядком організації насінництва в Україні, для сівби на товарні посіви використовують тільки сортове насіння, що засвідчено відповідними документами. Кількість генерацій репродукційного насіння залежить від особливостей культури та потреби і обмежується в установленому порядку. Використання репродукційного насіння нижче встановленої генерації заборонене, за винятком форс-мажорних обставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, градобою тощо).

Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб'єкти насінництва, яким надано право на використання майнових прав щодо об'єкту інтелектуальної власності (сорту рослин) відповідно до Закону, які пройшли атестацію, отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та внесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння затверджується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики. З цією метою створюються постійно-діючі атестаційні комісії.

При порушенні суб'єктом насінництва атестаційних вимог, передбачених законодавством, він може бути виключеним з Реєстру виробників. Підставою для прийняття такого рішення може бути:

закінчення терміну ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння;

несвоєчасне подання (пізніше 10-денного терміну) відомостей про зміни категорії насіння, садивного матеріалу, культури, сорту, гібриду, ліцензії на використання сорту;

невиконання умов, зазначених у ліцензійному договорі (за клопотанням ліцензіара);

подання Української державної насіннєвої інспекції, Державної служби з охорони прав на сорти рослин, Головної інспекції з карантину рослин України, їх регіональних підрозділів та іншими організаціями щодо порушення суб'єктом насінництва атестаційних вимог.

Одним з важливих етапів державного контролю в насінництві є інспектування (апробація) насінницьких посівів. Основна мета апробації – визначити придатність сортових і гібридних посівів для використання на насіннєві цілі. Для цього оцінюють сортові якості посівів сільськогосподарських культур та якість робіт на ділянках гібридизації. Одночасно визначають засміченість посівів культурними рослинами, насіння яких важко відокремлюється, а також карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюють ступінь ураження посівів хворобами та шкідниками сільськогосподарських рослин, перевіряють дотримання господарством обов'язкових правил, які забезпечують вирощування високоякісного насіння (організація та якість робіт, агротехніка, прополювання, проривання, підготовка насіннєсховищ тощо).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 року (ред. від 09.12. 2012 р.). Відомості Верховної Ради України. – 2003. –

№ 13. - Ст. 92.

2. Гаврилюк М. М. Перспективи розвитку національного насінництва / М. М. Гаврилюк // Вісник аграрної науки. — 2012. —

№ 5. — С. 41—44.

3. Развитие семеноводства в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://fermera.ru/rastenie

4. Соколов В. М. Селекція і насінництво сільськогосподарських культур / В. М. Соколов // Вісник аграрної науки. — 2012. – № 3–4. —

С. 92—96.

5. Станіславський В. Розвиток законодавства щодо вирощування зернових культур /В. Станіславський //Право України. – 2012. – № 4. –

С. 138-142.