Поняття і зміст процесу доказування

Розвиток науки та техніки створюють значні умови і можливості для забезпечення повноти, всебічності й об'єктивності досудового і судового слідства у конкретних кримінальних справах, у цілому сприяють підвищенню науково-технічного й методичного рівня слідчої та судової діяльності. Проте численні дослідження свідчать про наявність істотного розриву між рівнем розвитку криміналістики, наданих нею практичних можливостей для виявлення, збирання та дослідження доказової інформації і фактичним застосуванням рекомендованих нею технічних засобів, прийомів та методів при розслідуванні конкретних злочинів.

Як показує практика, сучасні науково-технічні досягнення, які розширяють можливості використання їх у доказуванні ознак скоєного злочину, на даний час дуже рідко застосовуються. Так, сліди рук фігурують серед вилучених приблизно в 60% кримінальних справ, але тільки близько 10% з них визначаються придатними для ідентифікації особи за особливостями капілярних візерунків, тобто традиційним методом дактилоскопічних досліджень.

Приблизно такі результати щодо використання технічних досягнень при розслідуванні кримінальних справ дали дані анкетування, проведеного слідчими Закарпатської області. У той же час давно відомий і застосовуваний у Франції та інших країнах метод піроскопії, який дозволяє встановлювати особу за уривками (фрагментами) капілярних візерунків. Придатність цього методу для встановлення особи за ділянкою капілярного візерунка розміром 5x7 мм, що містить лише 2-3 деталі, експериментально підтверджена дослідженнями російських криміналістів. Як правильно стверджують В.П. Бахін і В.К. Лисиченко, цей метод до теперішнього часу чомусь не використовується органами розслідування та експертними установами України. Не застосовуються також багато нових методів і засобів виявлення та фіксації слідів рук на різних за будовою і властивостями об'єктах (наприклад, вакуумне напилення, хімічні методи тощо).

Сучасний рівень розвитку криміналістичної одорології дозволяє вирішувати широке коло питань, що стосуються попередження і розслідування злочинів, встановлення причетних до скоєння злочинів осіб, а також отримання слідівлюдини і методів їх використання для отримання криміналістичної інформації про злочинця і обставини злочину тощо.

Відомо, що розслідування злочинів і профілактична діяльність так чи інакше пов'язані з дослідженням різноманітних форм взаємодії людини та матеріального середовища, які є джерелом пізнання подій. У процесі розслідування людина виступає в різних якостях, наприклад у процесуальному плані - обвинуваченим, потерпілим, свідком, тим, кого впізнають, та тим, хто впізнає, в трасологічному —слідоутворюючим, слідосприймаючим або тим та іншим одночасно.

Особливого значення набувають сліди, отримані від людини, сліди злочину і різноманітних мікроорганізмів у тих ситуаціях, коли злочин вчинено в умовах неочевидності і не вдається виявити традиційні види слідів. Проте розроблені криміналістами методи і засоби виявлення і дослідження слідів запаху та інших мікрооб'єктів поки що не дістали необхідної реалізації у практичній діяльності слідчих органів та експертних установ. Можна навести інші приклади, що свідчать про відсутність потрібного взаємозв'язку між науковими розробками і практичною діяльністю, для підвищення ефективності якої вони проводяться. Все це свідчить про те, що навіть найбільш раціональні наукові новації самі собою не стають надбанням практики, а потребують конкретної, часом досить складної організаційно-методичної роботи щодо створення умов для запровадження досягнень науки і техніки в практику (апробація, уточнення умов і порядку застосування, розробка методичних рекомендацій чи інструкцій, підготовка користувачів тощо).

Постійне вдосконалення науково-методичного рівня розслідування злочинів становить одну з функцій науки криміналістики, для реалізації якої потрібна спеціальна служба науково-методичного забезпечення, покликана сприяти, по-перше, запровадженню в практику наукових рекомендацій, а, по-друге, оптимізації їх застосування.

Створення такої спеціальної міжвідомчої служби безумовно є ланкою, що пов'язує науку з практикою. Функціональними завданнями такої служби напевно будуть:

 аналіз результатів науково-дослідницьких  розробок, присвячених пристосуванню  досліджень природничих, технічних та інших галузей науки для цілей розкриття, розслідування та попередження злочинів, перевірки їх новизни та ефективності у процесі провадження слідчих дій і судових експертиз;

 розробка рекомендацій з  питань застосування конкретних  наукових прийомів, методів та  технічних засобів, а також окремих  різновидів криміналістичних та інших спеціальних знань, що розширюють пошуково-пізнавальні можливості слідчих органів та сприяють підвищенню якості їх діяльності;

 створення умов для оперативного  надходження повноцінної інформації  про науково-технічні досягнення  до практичних органів і забезпечення  оптимізації їх застосування (наприклад, підготовка тематичних довідників, методичних посібників та оглядів з питань використання криміналістичних рекомендацій).

Аналіз науково-дослідницьких розробок потрібний не лише для визначення обґрунтованості, надійності та ефективності рекомендованих для практичного застосування засобів, прийомів і методів, але й для встановлення співвідношення і відповідності пропозицій науки загальним потребам практики, підсумком оцінки яких повинно бути формування завдання-замовлення на розробку потрібних практиці засобів.

Що стосується інших науково-технічних засобів, до яких відносяться прості та аналітичні пошукові засоби, прилади та пристосування, а також допоміжні засоби та інструменти, то питання про їх допустимість повинно вирішуватися слідчим та судом на основі загальних норм, які містять принципові критерії та умови використання даних природничих і технічних наук у кримінальному судочинстві. Крім того, законодавець не повинен регламентувати використання науково-технічних засобів експертом, оскільки вони є лише інструментом в його руках, а джерело доказів виникає як підсумок його розумової діяльності.

Одна з найбільш повних та виважених класифікацій науково-технічних засобів у галузі криміналістики запропонована Є.П. Іщенко, який поділяє ці засоби за такими класифікаційними ознаками:

 за виникненням:

 ті, які створюються та використовуються  тільки у криміналістичній практиці;

 ті, які є запозиченими з  інших галузей науки та техніки  та пристосовані;

 ті, які запозичені із загальної  техніки та використовуються  без змін.

2)  за видом:

 прилади, апаратура та обладнання, інструменти та приладдя;

 речі, матеріали, комплекси науково-технічних  засобів.

3)  за цільовим призначенням:

 засоби виявлення слідів  злочину та предметів —речових доказів;

 засоби фіксації слідів та доказової інформації, що отримується при розслідуванні;

 засоби закріплення та вилучення  слідів та речових доказів;

 засоби, які використовуються  для експертного дослідження криміналістичних об'єктів;

 засоби криміналістичного обліку, розшуку злочинців та вкраденого майна;

 засоби наукової організації  праці слідчого;

 засоби додержання особистої  безпеки співробітників правоохоронних  органів;

 засоби, що використовуються  для попередження злочинних посягань  та фіксації правопорушників на місці злочину.

До числа приладів, які призначені для виявлення прихованих криміналістично значимих об'єктів, відноситься гнучкий технічний ендоскоп. Його застосування дозволяє досліджувати важкодоступні місця та проводити пошук прихованих предметів шляхом виявлення порожнин. Цікавим є комплект оглядових дзеркал з ендоскопом, який призначений для огляду важкодоступних ділянок та порожнин в огороджувальних конструкціях будівель, автомобілів. У комплект входить ендоскоп з боковим оглядом, два оглядових дзеркала на телескопічній та короткій жорсткій ручці. Одним з ефективних приладів пошуково-аналітичного призначення, який може бути використаний для виявлення прихованих об'єктів не тільки в стаціонарних умовах, але і на місцевості, є портативний лазерний флюограф (портативний детектор прихованих слідів злочину).

Вивчення слідчої та експертної практики показує, що можливості науково-технічних засобів, направлені на виявлення слідів прихованої злочинної діяльності на місці події, навіть при їх наявності використовуються працівниками слідчих підрозділів недостатньо.

Констатація даного положення не нова. Автори, які займаються окресленою проблематикою, традиційно називають серед причин такого положення наступні фактори:

• низьку технічну озброєність слідчих та експертних підрозділів;
• незнання або поверхневе знання слідчими та оперативними працівниками можливостей сучасних технологічних засобів.

44444444

Некоторые отечественные авторы считают , что материалы ОРД учитывая их специфику не всегда могут иметь процессуальное значение и официально использоваться в уголовном судопроизводстве . Скорее , наоборот , они становятся информацией, которая может быть легализована во время проведения следственных действий. Это обусловлено реализацией принципа конспирации , негласных принципов оперативно - розыскной деятельности [ 4 ] . Такая позиция не является достаточно четкой. Порядок проведения ОРМ регламентирован , как правило , ведомственными нормативно - правовыми актами , почти полностью ограничивает использование оперативной информации в качестве доказательств . Из изложенного выше можно сделать неутешительный вывод: большинство материалов , полученных в результате ОРД , официально нельзя использовать в уголовном процессе , то есть тяжелая , порой опасная работа оперативных работников оказывается бесполезной. По нашему мнению , при таких условиях , когда использование материалов ОРД законным путем в уголовном процессе - то есть процессе , в результате которого виновность лица устанавливается в предусмотренном законом порядке , невозможно , то важнейшая задача ОРД - раскрытие преступлений - не сможет качественно решаться .

Сбор доказательств и их источников является сугубо процессуальной , урегулированной нормами УПК Украины , деятельностью . Однако практика показывает , что и оперативно - розыскные мероприятия , которые осуществляются в соответствии с действующим законодательством об ОРД , позволяют выявить носителей доказательственной информации , определить конкретные способы ее получения и т.п., то есть обеспечивают оперативно - розыскным путем раскрытия и расследования преступлений , особенно на досудебных стадиях уголовного процесса [ 5 , 171 ] .

Значение доказательств для выполнения задач уголовного процесса, указанные в ст . 2 УПК Украины - ведущее , поскольку именно доказательства - единственное средство , с помощью которого лицо , производящее дознание , следователь , прокурор , судья устанавливают истину в уголовном деле.

Видное место доказательствам в уголовном процессе отводили много выдающихся ученых - процессуалистов . Так , М. Михеенко отмечал : «... в конечном итоге , в уголовном процессе как науке , учебной дисциплине , отрасли права и практической деятельности все сводится к практической деятельности и доказательств , поскольку они являются основным содержанием уголовного процесса» [ 6 , 115 ] .

Для процессуализации ОРЗ , то есть процедуры введения в процесс доказывания по уголовным делам материалов оперативно - розыскной деятельности , законодателем сделаны определенные шаги . Так , в Законе Украины « Об оперативно - розыскной деятельности» от 18 февраля 1992 было зафиксировано , что материалы оперативно - розыскной деятельности могут использоваться в качестве доказательств в уголовном деле. Однако из содержания п. 2 ст . 10 указанного выше закона можно сделать вывод , что фактические данные уже с момента их получения в ходе оперативно - розыскных мероприятий могут быть доказательствами в уголовном деле. Этот вывод ошибочен , поскольку не соответствует положениям науки уголовного процесса о допустимости , достоверности и относимости доказательств . Для сравнения: в ст . 10 Закона РФ « Об оперативно - розыскной деятельности» от 13 марта 1992 с соответствующими изменениями и дополнениями указано , что результаты ОРД могут быть использованы как доказательства в уголовных делах только после их проверки и оценки согласно уголовно - процессуальным законодательством. Аналогичное правило закреплено и в ст . 89 УПК РФ: « В процессе доказывания запрещается использование результатов оперативно - розыскной деятельности , если они НЕ отвечают требованиям , предъявляемым к доказательствам настоящим Кодексом».

С предложениями скорректировать национальное законодательство по данному выше вопросы выступали известные представители отечественной юриспруденции : М. Погорецкий , И. Козаченко , М. Шумило и другие. Однако , к сожалению , законодатель не прислушался к дельных советов ученых.

Уголовно - процессуальная оценка материалов ОРД проводится в зависимости от цели их использования , определенной ст. 10 Закона Украины « Об оперативно - розыскной деятельности» , в которой отмечается , что материалы оперативно - розыскной деятельности используются :

> Как поводы и основания  к возбуждению уголовного дела  или проведения неотложных следственных  действий ;

^ Для получения фактических  данных , которые могут быть доказательствами  в уголовном деле ;

^ Для предотвращения , пресечения  и расследования преступлений ... розыска преступников и лиц, без  вести пропали ;

^ Для обеспечения безопасности  работников суда , правоохранительных  органов и лиц , участвующих в  уголовном судопроизводстве , членов  их семей и близких родственников .