Звернення громадян до Публічної адміністрації

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

КІРОВОГРАДСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з Адміністративного права України

на тему:

 

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН ДО

ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОНАЛА:

студентка ІІ курсу

групи № К – 17

ОЛЕФІРОВА А. В.

залікова книжка № 07-50 ККР

адреса: м. Знам'янка,

вул. Матросова буд.27 кв. 30

 

 

 

 

 

Кіровоград – 2008 р.

ПЛАН:

Вступ______________________________________________________________3

1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи___________________4
2. Поняття та види звернень________________________________________6
3. Особливості розгляду звернень громадян в органах виконавчої влади

(на прикладі одного з органів)___________________________________10

4. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації____________24

Висновок__________________________________________________________31

Список використаної літератури_______________________________________32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Виходячи з даного пріоритету права і свободи людини та їх гарантії, що забезпечуються адміністративним та судовим захистом, визначають зміст і спрямованість діяльності держави в особі її органів. Через зміст Конституції України проводиться головна ідея, яка полягає в тому, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність. Досягнення максимальної ефективності такого функціонування пов’язане і з таким багатогранним явищем як законність. Реалізація законності в державі базується на системі гарантій, дієвість якої покликана зробити законність реальною.

Громадяни України у своєму повсякденному житті зіштовхуються з необхідністю звертатися по тим чи іншим питанням в установи, організації, органи влади тощо. Право на звернення є одним з конституційних прав громадян України.

Право громадян на звертання – це одне з найбільш важливих, , як мені здається, політичних прав громадян. Звичайно, неважливих прав бути не може, але дане політичне право достатнє актуально сьогодні саме в нашій країні, тому що здійснення права на звернення допомагає здійсненню і захисту інших прав людини і громадянина.

Право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні і колективні звертання в державні органи й органи місцевого самоврядування є одним з найважливіших засобів прояву суспільно-політичної активності громадян, зацікавленості їх у суспільних справах, а також захисту ними своїх прав.

Підтвердженням усього вищесказаного служить досить докладна розробка права на звернення не тільки в законах України, але і на міжнародному рівні: Європейська конвенція по правах людини, Цивільний кодекс України, Законі України від 23.12.1997р. “Про уповноваженого Верховною Радою України з прав людини ” та інші.

1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

Право громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України.

Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. По-друге, вона зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та службових осіб цих органів у встановлений законом строк: а) розглянути звернення і б) дати обґрунтовану відповідь.

Ця стаття регламентує види звернень. Відповідно до неї вони можуть бути: а) індивідуальними чи колективними; б) письмовими або усними.

Конституційні норми деталізовано та конкретизовано у низці нормативних актів. Насамперед це:

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.;

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.;

Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р.;

Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.).

Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забезпечення прав громадян на звернення регламентовані відомчими нормативними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 р. № 414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997 р. № 186).

Зазначені нормативні акти містять як матеріальні, так і процесуальні норми й утворюють законодавство України про звернення громадян.

Матеріальні норми визначають:

• поняття звернень громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
• види звернень;
• вимоги до звернень;
• предмет звернень;
• права та обов'язки суб'єктів звернень;
• права та обов'язки органів, що розглядають звернення;
• сферу застосування законодавства про звернення громадян;
• відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян;
• компетенцію суб'єктів, що здійснюють контроль і нагляд щодо виконання законодавства про звернення громадян.[3 ; 62]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття та види  звернень

Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на роботу органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. [11 ;62]

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. у ст. 3 визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі: а) пропозиції (зауваження), б) заяви (клопотання) і в) скарги.

Таким чином, у законодавстві України звернення громадян класифікуються за такими критеріями:

• по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів звернень (ст. 40 Конституції);
• по-друге, залежно від форми звернення (ст. 40 Конституції і ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»);
• по-третє, залежно від змісту звернення (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).[1]

За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на: а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми звернення поділяють на: а) письмові та б) усні. При цьому законодавець конкретизує сутність письмового й усного звернення (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»).

Письмовим є звернення, яке надіслане поштою або передано до відповідної установи. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Усним є звернення, що викладено громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записано посадовою особою.

Залежно від змісту звернення поділяються на: а) пропозиції (зауваження), б) заяви (клопотання) та в) скарги.

Пропозиція (зауваження) — це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо вдосконалення правової основи та організації діяльності органів управління, умов життя громадян, забезпечення законності тощо.

Заява (клопотання) — це звернення громадян у якому викладаються: а) прохання щодо сприяння у реалізації своїх прав та інтересів; б) прохання у письмовій формі щодо визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод (клопотання); в) повідомлення про порушення чинного законодавства, г) повідомлення про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

Скарга — звернення з вимогою щодо поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. [2]

Анонімним є письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство.

Розгляду не підлягають:

а) анонімні звернення;

б) повторні звернення від одного і того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті;

в) звернення з порушенням встановлених законодавством термінів;

г) звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони містяться у ст. 5 Закону України «Про звернення громадян». Так, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

При цьому оскаржені можуть бути тільки рішення або дії (бездіяльність) чотирьох видів:

а) внаслідок яких порушено права, законні інтереси, свободи громадян;

б) створено перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод;

в) незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки;

г) громадянина незаконно притягнуто до відповідальності.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян просувається за певними стадіями провадження. Такими стадіями є:

а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом (службовою особою), що веде провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Ці стадії провадження щодо звернень громадян є загальними, особливості ж розгляду пропозицій, заяв та скарг визначаються окремими нормативними актами, які складаються на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Кожна стадія провадження має свої строки виконання, які визначені Законом України «Про звернення громадян» та підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації.

Так, відповідно до ст. 20. Закону України «Про звернення громадян» (термін розгляду звернень громадян) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Не допускається безпідставна передача розгляду звернень громадян іншим органам (ст.7, 19 Закону України „ Про звернення громадян ” ).

Звернення має винятково добровільний характер. Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

Забороняється переслідування  громадян  і  членів їх сімей за подання  звернення   до   органів   державної   влади,   місцевого самоврядування, підприємств, установ,  організацій  незалежно  від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб  за  критику  у зверненні їх діяльності та рішень.

Ніхто не  може  бути  примушений  до  подання   власного   чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Особливості розгляду звернень громадян в органах виконавчої влади

(на прикладі одного  з органів)

Щоденно до органів публічної влади з різного роду питаннями офіційно звертаються тисячі громадян. Відповідні звернення стосуються найрізноманітніших аспектів суспільного життя,ю але всі вони мають спільну мету – привернути увагу публічної адміністрації до вирішення конкретної соціальної або приватної проблеми, пов’язаної з реалізацією громадянських прав та інтересів. [3 ; 56]

Розгляд скарг є важливою ділянкою роботи органів внутрішніх справ, засобом забезпечення законності, подальшого зміцнення правопорядку, отримання необхідної для вдосконалення їх діяльності інформації, однією з форм розширення зв'язків і встановлення партнерських стосунків з населенням.

Діяльність органів внутрішніх справ щодо роботи зі скаргами ґрунтується на положеннях Конституції України, законів України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. та ін.