Туризм на Волині

В різні часи Волинню називали різні території. Двісті років тому була утворена Волинська губернія, яка включала нинішню Волинську, Рівненську, значну частину Житомирської, Кременецького району Тернопільської областей.

Археологічні дослідження Волинської області забезпечують інтерес до минулого, до розуміння формування етнічних кордонів і розселення східних сло-в'ян, показують на Волинський край як один з важливих центрів їх консолідації. Узагальнення археологічних досліджень краю дає можливість розглядати історію краю і держави в контексті існування незалежної України і української нації, на основі витоків слов'янства[13, с. 54-62].

Важливою сторінкою в дослідженні Волинської області стала археологія і дослідження стародавніх пам'яток архітектури та будівництва. Велика кількість досліджень в публікацій із зазначеної теми вказує на необхідність узагальнення та аналізу окремих проблем в історії, археології та пам'яткознавстві області.

Археологічні дослідження дали змогу поповнити фонди Луцького історико-культурного заповідника, Волинського краєзнавчого та інших музеїв значною кількістю експонатів, створити Музей археології Волині, який діє при Волинському університеті, ґрунтовні експозиції у Володимир-Волинському, Ковельському і Торчинському історичних, Любомльському і Маневицькому краєзнавчих музеях та підготувати ряд публікацій з історії краю[17, с.132-135].

Волинська область багата різноманітними пам’ятками археології, зокрема, часів пізнього палеоліту (від 15 до 2 тисяч років тому), коли після відступу льодовиків з’явились на цій землі групи людей. Пам’ятки доби пізнього палеоліту виявлені в Луцьку, Торчині, селах Новостав, Полонка.

Значна кількість мезолітичних пам’яток, тобто середнього кам’яного віку ( близько 6 тисяч років тому), виявлена в селах Лютка, Самари, Невір, Люб"язь, Ветли, Мала Осниця, Розничі.

Численні пам’ятки неоліту (5–4 тисячі років тому) знайдені археологами в Луцьку, Красне, Гнідава, Голишеві, Гіркій Полонці. Поселення волинської неолітичної культури були в селах Карасин, Розничі, Новосілки, Мала Осниця, Лахвичі, Люб’язь, Стара Вижівка, Тур та інших[29, с. 120-123].

В часи енеоліту (мідно-кам’яного віку, 4-3 тисячі років тому) на території області були поселення ленпельської, трипільської, лійчастого посуду та інших культур в Луцьку, селах Зимне, Голишів, Лице, Маяки, Лежниця, Литовеж, Невір, Сераховичі, Бужковичі, Згорани.

Численні археологічні пам’ятки краю, що відносяться до бронзового віку (ХVШ-VШ століття до н.е.), вивчені в Берестечку, Торчині, Луцьку, Гнідава, Лищі. Серед них характеризують волинську групу тшинецько-комарівської культури 96 поселень, 14 могильників та інших пам’яток.

Залізний вік (ІХ-Х століття до н.е.) залишив пам’ятки у Володимирі-Волинському, в селах Зимне, Рованці, Городок, Кульчин, П’ятидні, Торчин, Забороль, Гірка Полонка.

Давньослов’янський період Волинської області (І ст.до н.е. – IX ст.н.е.) теж багатий різноманітними пам’ятниками. Серед них найбільш глибоко вивчені городище в с.Зимне Володимир-Волинського району, поселення сіл Боратин, Новостав, Гуща, Гірка Полонка, Малев, Любомль, Лежниця, Рокині та інших.

Знайдено цінні скарби, особливо срібних речей, що відносяться до ІV-V століть, в с.Качин Камінь-Каширського району, а також скарби в селах Борочиче, Брани, Ласків, Лудин, Сераховичі. Так, у борочицькому скарбі, загальною вагою близько 50 кг, було понад 1500 римських золотих і срібних монет. В бранівському скарбі знаходилися римські медальйони, багато срібних монет[2, с.100].

2.3 Архітектурні  пам’ятки Волинської області

До пам’яток архітектури відносять: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі. В області нараховується більше 150 пам'яток архітектури, 101 з них – державного значення[12, с.256].

Важливе значення в історії мають замки Волинської області, які сягають фундаментами дулібських та давньоруських часів. Традиційні канони давньоруського оборонного зодчества збереглися в них найкраще, порівняно з іншими регіонами України. Кращими твердинями краю є Луцький (1340—1452 рр.), Любомильський (XV—XVI ст.) й Олицький (1564 р.) замки.

Найцікавішим туристичним об'єктом міста Луцька є архітектурно-історичний заповідник “Старе місто”. На його території знаходяться найцікавіші архітектурні пам'ятки. Перш за все, це Луцький замок, який являється фортифікаційною спорудою ХIII-ХIV ст., в якій виділяються три вежі: В'їзна, або Вежа Любарта, що володів Луцьком (1340-1380рр.), Стирова (або Вежа Свидригайла) та Владича. У Владичій вежі в 1987 відкрито музей дзвонів. Будівництво розпочато при Любарті, а завершено за Свидригайла (1430-1452рр.).Розташований він на невисокому пагорбі між р. Стир та її рукавом Глушець на південно-східній околиці історичного ядра міста. Буду-вався з кінця ХIII до XVI ст. на

місці давньоруського дерев'яного укріплення, знищеного в 1261 р. за наказом монгольського хана Бурундая. Замок був од-ним з наймогутніших у середньовічній Волині. У плані має форму неправильного трикутника з дещо опуклими назовні сторонами, який відповідає природному рельєфу ділянки. З боку поля замок був захищений глибоким ровом, який наповнювався водами річки. У 1970-1980-х роках за проектом М. Говденко та О. Годованюк у Верхньому замку здійснено реставраційні роботи. Після реставраційних робіт замку було повернуто первісний вигляд. У центрі замкового дворища відбудовано князівський палац. У 1987 р. у Владичій башті відкрито унікальний Музей дзвонів, а у В'їзній башті розміщено виставки будівельної кераміки та старожитностей. Після праці археологів туристам відкрили доступ у підземну частину собору Іоанна Богослова, де збереглися фрески з зображеннями святих, мозаїка з геометричними та образними візерунками, давні написи .

Після реставраційних робіт замку було повернуто первісний вигляд. У центрі замкового дворища відбудовано князівський палац .

Також цікавим для нас є замок в Олиці (див. Додаток А) побудований у 1564 р. Це одна з перших квадратних бастіонних споруд на Україні. В XVIII ст. замок втратив свої початкові функції. На сьогодні квадратний у плані замок з чотирма кутовими бастіонами оточений з трьох боків ровом. Замковий двір забудований по периметру цегляними корпусами. Три з них двоповерхові, один – триповерховий. До замку передбачено два в'їзди. Головним корпусом тут вважається палац, розташований у південно-східній частині. Він прямокутний у плані, триповерховий, з двома входами. Між. входами на рівні другого поверху раніше був балкон з балюстрадою, що спиралася на аркадну галерею першого поверху. У 1976 р. замок частково реставрований[18, с.26-27].

Дуже цінні пам’ятки збереглися у місті Володимир-Волинському. Земляні вали замку Х-ХІV ст. залишки старовинного городища Київської Русі-України X ст., заснованого на тому місці кн. Володимиром Великим, від чого і пішла назва міста – Володимир. В XVII і XVIII ст. замок руйнується і втрачає стратегічне значення . Збереглися лише вали висотою 9-10 м, що оточують площу [21, с.90] .

Святогорський монастир у Зимному (XV ст.,) займає вигідне в оборонному відношенні положення. Він збудований на мисі, який круто обривається з двох боків до заплави р. Луг. У плані має форму неправильного чотирикутника, в кутах якого розташовані квадратні й одна кругла вежі. В південній стіні містяться також квадратна в'їзна вежа-дзвіниця і кругла вежа. Прості призматичні об'єми веж опоясані поребриком, який проходить над карнизом .

До складу комплексу входять Успенська церква, оборонні стіни з чотирма кутовими вежами та п'ятьма брамами, трапезна з церквою, школа, господарські будівлі. На північному плато розташована невелика за розміром церква, поряд з нею – вхід до печер з підземною Варлаамською церквою[20, с.125-126] .

Миколаївський монастир у Мильцях – це комплекс, куди входять Миколаївська церква, келії з трапезною і теплою церквою, дзвіниця, будинок настоятеля, колишня лікарня і церковно-приходська школа. Збереглися в'їзна брама і частково зовнішні стіни.

Значну цінність мають найдавніші монастирські будівлі – церква й дзвіниця. Монастир відомий ще до XVI ст. У XVIII ст. здійснено деякі будівельні роботи, збудовано кам'яні келії, будинок настоятеля та ін. Наступним періодом реконструкції і будівництва монастиря був кінець XIX ст.: перебудована дзвіниця, будинок настоятеля, келії з трапезною й церквою, будується лікарня, церковно-приходська школа.

Об'ємно-просторова структура Миколаївської церкви вирішена у вигляді тринефного триапсидного хрестовокупольного давньоруського храму, в якому творчо переосмислені принципи волинських майстрів XVI ст. [13, с.54,60].

Культурні ресурси Волинської області представлені музеями різноманітної специфіки, які є унікальними у своєму роді, а більшість їх експонатів є неповторними витворами мистецтва.

Книгодрукування, як відомо, розпочалося у Волинській області ще в XV ст. в Луцьку, і в інших місцях, при монастирях починали друкувати релігійну та світську літературу. Тепер лучани та гості міста мають змогу ознайомитися з історією книгодрукування в цьому краї, оглянути рідкісні експонати стародруків.

Таку можливість дає новостворений Музей книги, облаштований у приміщенні замку Любарта. Основу музею склали стародруки, які передав місту архієпископ Рівненський та Острозький Варфоломій – уродженець Любомльського району Волинської області.

Викриття культурного закладу стало можливим завдяки сприянню і допомозі міського голови Антона Кривицького.

Музей має два зали і налічує близько 300 рідкісних книжок – як рукописних, так і першодруків. Серед них – 42-рядкова Біблія німецького винахідника XV сторіччя Йогана Гутенберга, гравюра, твори, видані Львівським Успенським братством, Києво-Печерською лаврою, Чернігівською друкарнею. Почаївською лаврою.

Найстаріша книжка "Тріоть пісна", яка побачила світ 1644 року в друкарні Успенського братства у Львові. Це збірник богослужінь. Окрім книжок, в музеї виставлені друкарський і ліногравюрний верстати, прес для паперу, виготовлені в XV—XVIII століттях.

Хотілося б виділити Волинський краєзнавчий музей у Луцьку, який знайомить туристів з народними промислами та обрядами українців Волинської області. Тут зберігаються предмети побуту остготів, Качинський срібний скарб антів, колекція безцінних старожитніх волинських ікон, рукописи Лесі Українки тощо. Художній відділ музею знайомить з полотнами Хосе Рібери, Жака Куртуа, В. Касіяна, І. Айвазовського, О. Валенти та інших митців Європи.

Також унікальним у своєму роді є музей Волинської ікони,він містить унікальну колекцію автентичного українського іконопису волинської школи XVII – XIX ст.

Володимиро-Волинський краєзнавчий музей — один з кращих музеїв древньої Волині. Основу його експозиції становлять унікальні археологічні знахідки з літописного Володимира, заснованого князем Володимиром Великим після приєднання західноукраїнських земль до складу Київської Русі. У XI—XIII ст. град Володимир був найбагатшим й найвелелюднішим містом історичної Волині, її адміністративним і духовним осередком. З тих часів збереглися величні укріплення – вали давньоруського городища й унікальний Мстиславів храм XI ст., нині разом з музеєм включені до складу Державного історико-культурного заповідника "Володимир"[16, с.139-141]..

Досить цікавим є Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки – єдиний музей цієї тематики у Західному регіоні. Музей створений в 1999 році з ініціативи громадської організації “Джерела” (керівник організації Ярослав Чисюк) за . Згідно з наказом музей розбудовується на громадських засадах за рахунок коштів цієї організації. Для розміщення музею Міністерство оборони України виділило у центрі міста Луцька військове містечко площею близько одного гектара і дві будівлі 1925 року забудови загальною площею понад 900 метрів квадратних.

На сьогодні фонди музею налічують понад 1000 експонатів.

В селі Рокині створено Міжгосподарський народний музей історії сільського господарства Волинcької області. Його численні експонати розповідають про виникнення і розвиток землеробства і тваринництва на теренах області, починаючи від первісно-общинного ладу і до сьогоднішніх днів. Експозиція під відкритим небом відтворює пам'ятки дерев'яного будівництва: господарські будівлі, житлові будинки, об'єкти позасадибного будівництва (вітряки, криниці, корчми).

2.4 Сакральні пам’ятки

Надзвичайно привабливими пам'ятками архітектури є сакральні споруди (церкви, костели, синагоги тощо). Тут важливим показником цінностей виступає не стільки вік пам'яток архітектури, як стильові ознаки, за якими криється вік споруди, навіть мистецька цінність об'єкту. Комплекси культових споруд переважно знаходяться у великих містах.

Найоригінальнішим і найбільш привабливим видом народної архітектури в Україні є дерев'яні церкви, які вважаються шедеврами світової архітектури, а також дзвіниці, каплиці і навіть плебанії (місце проживання церковнослужителів).

Щодо даного виду історико-культурних ресурсів, то він у Луцьку представлений яскравим ансамблем. Здвиженська церква 1619-1888 рр. Церква була головним храмом Луцького Здвиженського братства, її спорудження припадає на 1619-1622 рр., коли у будівництві мурованих храмових споруд утверджуються традиції дерев'яного народного зодчества. Спочатку храм мав традиційну тридільну планувальну структуру. Тридільність визначалася і в об'ємі відповідними завершеннями над навою і вівтарем. Над притвором височіла оборонна вежа. З 1803 р. храм поступово перетворився на руїни. І лише у 1888 р. починається його відродження. З автентичних елементів споруди збереглася апсида з характерним аркатурним фризом XVII ст..

У Луцьку з 1604 до 1773 р. релігійну, освітню й будівельну діяльність проводили представники католицького ордену єзуїтів. Володіючи значними коштами та маючи великі амбіції, вони звели свій величний костел і колегіум у центральній частині міста, надавши комплексові домінантної композиційної ролі. Він замінив собою ділянку оборонного муру Окольного замку і збільшив його обороноздатність, оскільки був пристосований до оборони.