Розвиток туризму у Китаї

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни:Туристичне краєзнавство

На тему:Розвиток туризму у Китаї

 

 

 

Виконав:

Студент I курсу

ФМТРГ

411 групи 

Карпенко  П.А

Перевірив:

Гищук Р.М

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ 1

Природні умови і природні ресурси

Розділ 2

Культурно-історичні туристичні ресурси

Розділ 3

Сучасний стан і перспективи  розвитку туризму в Китаї

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Туризмє однією з провідних і найбільш динамічних галузей економіки і за швидкітемпи він визнаний економічним феноменом сторіччя.

 

 У багатьох країнах туризм  відіграє значну роль у формуванні  валовоговнутрішнього продукту, активізації зовнішньоторговельного балансу, створенні додатковихробочих місць і забезпечення зайнятості населення. Робить величезний вплив на такіключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство,виробництво товарів народного споживання і інші, тобто виступає своєріднимстабілізатором соціально-економічного розвитку.

 

 Перспективи розвитку китайського  ринку туризму величезні і  вселяють великий оптимізм.Згідно з даними СОТ, у 2020 році Китай посяде перше та четверте місця в світі відповіднопо числу прийнятих туристів з-за кордону і числа вітчизняних туристів, які вчинилизакордонні туристські поїздки.

 

 Актуальність теми дослідження  - велике теоретичне і прикладне  значеннямають аналіз розвитку та формування інфраструктури туризму та гостинності Китаюі її впливу на міжнародні туристські ринки.

 

 Дана курсова робота має  свої завдання, однією з яких  є розглядКитаю як туристського об'єкта, що включає в себе:

 

1.Розгляд туристськогопотенціалу країни, визначення її основних ресурсів, що сприяють розвитку туризму,і можливе їх застосування.

 

2.Розгляд країнияк перспективного напрямку: можлива зацікавленість його туристами, визначенняосновних туристських центрів.

 

3.Визначення сучасногостану туризму в Китаї

 

 Рішення даних завдань буде  проводитися за допомогою залучення  енциклопедичноїлітератури, дослідницьких матеріалів, журналів, путівників, інтернету та іншихдовідкових матеріалів, що сприяють проведенню повного аналізу даної країни.

Природні умови і природні ресурси  Китаю

Величезна територія Китаю дуже різноманітна за своїм природним  середовищем. Вона поділяється на дві  частини: західну і східну. Захід  включає Внутрішню Монголію, Сіньцзян і Тибет та провінцію Цінхай. На Заході переважають екстремальні природні умови.

 Рельєф Китаю надзвичайно  складний та різноманітний. Більша  частина країни - гори, плоскогір'я  та нагір'я. Серед них виділяється  найбільше у світі за площею  та висотою Тібетське нагір'я  (середня висота понад 4000 м).Захід і північ зайнятий плоскогір'ями та рівнинами з висотами до 1200 м. На сході та північному сході поширені низовини. Багато в чому особливості природних умов (рельєфу) склалися в залежності від великої довжини території з Півночі на Південь, різної далекості від моря. Найбільший контраст спостерігається між західною (центральноазіатською) і східною частинами Китаю.

 

 Західна частина зайнята  Тибетським нагір'ям, і найвищими  гірськими системами Гімалаїв, Тянь-Шаню, великим плоскогір'ям Гобі і  западинами Таримскій, Джунгарській, Цайдамській.

 Східна частина включає в  основному низкогір’я і середньогір’я, а саме: Великий і Малий Хінган, Маньчжурські гори, Наньлинь, а також западини серед яких самою великою є Сичуанска, плоскогір'я Гуйжоуське і низкогір’я приморських рівнин Північно-Китайської і Північно-східної.

 Величезна територія визначає  й кліматичне розмаїття. Китай  знаходиться в межах трьох  кліматичних поясів: помірного, субтропічного  і тропічного. Зимою в Харбіні  температура може опускатися  до -20°С, а в південних провінціях  в цей час +15°С. Влітку перепад  температур не такий великий.  Найжаркіше місце — Турфанська западина, де температура досягає в липні +50°С (на гарячих каменях можна смажити яєчню). На південно-східному побережжі - мусони. Цій частині Китаю властиві висока вологість, дощі в літній період і тайфуни. У східній частині Китаю, де випадає найбільше опадів, знаходяться й найбільші та найповноводніші річки. Найбільші з них Янцзи, Хуанхе та притока Амуру - Сунгарі. На південному сході протікає повноводна Сіцзян. Літній мусон, який дме з океану, приносить багато опадів. Це стає причиною катастрофічних повеней.

 Середня температура січня  коливається від -4 і нижче на  Півночі (а на Півночі Великого  Хінгану до -30 ) і до +18 на Півдні. Улітку температурний режим більш  різноманітний : середня температура  липня на Півночі +20, а на  Півдні +28.Річна кількість опадів  зменшується в міру просування  з Південнго-сходу (2000 мм на Південному-сході, материковій частині Китаю, 2600 мм на острові Хайнань) на Північному-заході (на Таримській рівнині місцями до 5 мм і менше). По температурному режимі в Китаї розрізняють південну і північну частини. Перша - з помірним і теплим навіть зимою кліматом, а друга з холодними зимами і різким температурним контрастом між літом і узимку. По річній же кількості опадів виділяють східну, відносно вологу, і західну - посушливу зону.

 

 Багато в чому кліматичне  і рельєфне особливості країни, обумовили велика розмаїтість  ґрунтів у Китаї. Для західної  частини характерні пустельні-степові  комплекси. В поза тибетською  частиною переважають каштанові  і бурі ґрунти сухих степів, а також сухо-бурі пустель,  зі значними ділянками кам'янистих,  чи солончакових районів. Характерною  рисою цієї частини Китаю є  перевага сіроземів, гірничо-каштанових  і гірничо-лугових ґрунтів. На  Тибетському ж нагір'ї більш  поширені ґрунти високогірних  пустель. Для східної частини  Китаю типові ґрунти, що супроводжують  лісовим асоціаціям, а найбільш  розповсюдженими на цій території  є: дерново-підзолисті, бурі лісові - у горах і лугові темноколірні - на рівнинах Північного сходу.  Багато в чому на особливості  формування ґрунтових ресурсів  Китаю вплинуло багатовікове  вирощування найдавнішої землеробської  культури країни - рису, що привело  до зміни ґрунтів і формуванню, власне кажучи, особливих різновидів, таких, як "рисові болотисті" - на Півдні і "східно-карбонатні" - на Лесовому плато.

 Особливості рельєфу відбилися  насамперед на розподілі водяних  ресурсів країни. Найбільш вологими  є Південна і Східна частини,  що мають густу і сильно  розгалужену систему. У цих  районах протікають найбільші  в Китаї ріки - Янцзи і Хуанхе. До їхнього числа відносяться  так само: Амур, Сунгарі, Сіцзян, Цагно. Ріки східного Китаю здебільшого багатоводні і судноплавні, а режим їх характеризується нерівномірністю сезонного стоку мінімальних витрат узимку і максимальних улітку. На рівнинах нерідкі паводки, викликані бурхливим весняним і літнього таненням снігів. Західна, посушлива частина Китаю бідна ріками. В основному вони маловодні, судноплавство на них розвито слабко. Більшість з рік цієї місцевості не мають стоку в море, а плин їхній носить епізодичних характер. Найбільш великі ріки цього району - Тарим, Чорний Іртиш, Чи, Єдзин-Гол. Найбільші в країні ріки, що несуть свої води в океан, заражаються в Тібетському нагір'ї.

 Китай багатий не тільки  ріками, але й озерами. Виділяють  два основних типи: тектонічні  і модно ерозійні. Перші розташовані  в центрально- азіатській частині країни, а другі в системі ріки Янцзи. У західній частині Китаю найбільшими озерами є: Лобнор, Кунунор, Эби-Нур. Особливо численні озера на Тібетському нагір'ї. Більшість же рівнинних озер, також як і ріки, маловодні. У східній частині Китаю найбільш великі Дунтинху, Поянху, Тайху, розташовані в басейні ріки Янцзи; Хунцзоху і Гаойху - у басейні ріки Хуанхе. У повіддя багато хто з цих озер стають природними водоймищами країни.

 У країні виділяють дві  головні частини по характері  рослинного покриву: східну і  західну. У східній частині  більш поширені лісові види  рослинності, до Півночі від  хребта Цінилін простираються вічнозелені ліси різного типу. У центральній частині східного Китаю знаходяться великі рівнини, ліси тут майже зведені, а землі розорані. На Північному сході поширені ліси тайгового типу. Тут можна зустріти сосни, берези, даурсеую модрину, ялину, дуб, клен, кедр, кедр, граб, горіх і навіть амурський оксамит.

На Півдні і Південно-сході Китаю  простираються вічнозелені субтропічні  ліси, у яких можна знайти кипарис, лакове і сальне дерева, а також  реліктове дерево куінінгхємі. Тропічні ліси у своєму первозданному виді збереглися тільки на острові Хайнань.

 Однієї з особливостей рослинного  світу Китаю ставати контраст  між лісовими і пустельними,  здебільшого солончаковими і  зовсім позбавленими рослинності  районами західної частини. Невелике  тут і число видів тварин, хоча  тваринний світ Китаю відрізняється  багатством і розмаїтістю. Він  нараховує близько 1 тис. 800 видів  тільки сухопутних тварин. Найбільш  поширені і численні олені,  лосі, леопарди, бурі ведмеді, кабани, мавпи, дикобрази, гібони, броненосці  і навіть індійські слони. Найбільш  багата видами тварин Південно-Східна  територія країни. Тут переважають  реліктові і ендемічні форми  такі, як єнот (мала панда) і  бамбуковий ведмідь (велика панда), земле ройкові кроти і багато  хто інші.

 Тваринний світ Китаю дивний, тут на Півночі можна побачити  таких звичних для нас глухарей і тетеревів, а на Півдні дивуватися пишноті павичів і силі слонів.

 Рекреаційні ресурси в Китаї  — це географічні об'єкти та  явища природи, які можна використовувати  з метою відпочинку, туризму та  лікування. Рекреаційні ресурси  складаються з двох великих  груп: природно-рекреаційні ресурси  (морські узбережжя, береги річок  та озер, гори, ліси, мінеральні джерела,  лікувальні грязі тощо) і культурно-історичні  пам'ятки. Найбільше приваблюють  відпочиваючих і туристів ті  райони, які багаті на рекреаційні  ресурси обох груп. Значні рекреаційні  ресурси є в Китай, але політична  нестабільність у багатьох регіонах  цієї частини світу заважає  їх використанню. Великі можливості  в розвитку пізнавального та  спортивного туризму існують  тут. Швидкими темпами розвивається  водний туризм. Простори моря  створюють чудові умови для  круїзних маршрутів, під час  яких туристи можуть ознайомитися  з багатьма пам'ятками природи,  культури, архітектури та відпочити  від сучасного темпу життя.

 

сучасний стан і перспективи  розвитку туризму в китаї

Китайська Народна Республіка (КНР) є однією з найбільших світових держав, вона входить до ядерного клубу, освоює космічний  простір, є постійним членом Ради Безпеки ООН. Кожна п’ята людина на Землі – китаєць. Країна має величезні природні ресурси¹, посідаючи провідні місця в світі з видобутку вугілля, залізних, марганцевих, свинцево-цинкових, сурм’яних і вольфрамових руд, а також деревини. На її території ведеться видобуток нафти, газу, рідкоземельних металів, урану. КНР є найбільшим у світі виробником коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, телевізорів, радіоприймачів і мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів і мотоциклів, годинників і фотоапаратів, добрив, бавовняних і шовкових тканин, цементу, взуття, м’яса, пшениці, рису, сорго, картоплі, бавовни, яблук, тютюну, овочів, шовковичних коконів. Китай має найбільше поголів’я птиці, свиней, овець, кіз, коней і яків, а також займає перше місце у світі з вилову риби. Крім того, КНР входить до трійки найбільших автовиробників².

  Китай є дуже щільно інтегрованим  у світову систему господарчих  зв’язків. КНР посідає дев’яте  місце у світі як провідний  експортер і 11-те місце як  імпортер товарів. На його частку  припадає майже 40% усіх прямих  зарубіжних інвестицій. Найобдарованіша китайська молодь навчається в університетах різних країн. За оцінкою західних експертів, рівень досліджень, що проводяться китайськими вченими на теоретичному й прикладному рівнях, є просто фантастичним. У китайській «силіконовій долині» (район Хайдіан на північ від Пекіна, Haidian Area) розташовані численні дослідницькі центри і університети, а також представництва компаній провідних країн світу³.

За  темпами росту економіки Китай  значно перевищує показники переважної більшості країн світу. У 2010 р. КНР планує наздогнати США за сукупним доходом ВВП. Однією з галузей китайської економіки, що нині відзначається найстрімкішим розвитком, є туризм. Китайська туріндустрія належить до найрозвиненіших в світі і набуває значення однієї з опорних галузей країни.

КНР багата пейзажними, етнографічними і  культурно-історичними ресурсами. Гостинність и доброзичливе ставлення до гостей традиційні для її населення, не випадково ж китайське прислів’я відзначає: “Як прибув гість здалеку, так заметушилися всі від радості”. Тому не є дивним, що китайський уряд ухвалив рішення про прискорений розвиток туризму, темпи росту якого мали навіть дещо випереджати показники інших галузей народного господарства.

Задля досягнення цієї мети уряд визначив курс, який стимулював активність на всіх рівнях (державному, місцевому, відомчому, колективному та індивідуальному) та закликав розвивати туризм як за рахунок внутрішніх ресурсів, так і шляхом залучення іноземних інвестицій. На початку своєї діяльності туристичні організації користувались податковими пільгами, деякі установи були повністю звільнені від сплати податків.