Загальний і спеціальний трудовий стаж

План

Вступ

1. Страховий стаж за правом  соціального забезпечення

2. Вислуга років

3. Підтвердження страхового стажу

Висновок

Список використаних джерел

 

Вступ

Будь які суспільні  відносини, що зазнають впливу правових норм, набувають значення правових відносин і стають при цьому головним засобом виконання та втілення в життя вимог юридичних приписів. Суспільні відносини у сфері соціального забезпечення постають у результаті дії відповідних норм права, а отже, законодавство про соціальне забезпечення є необхідною передумовою виникнення їх правової форми. Поза правом вони існувати не можуть, оскільки за своїм соціально-цільовим призначенням спрямовані на створення реальних можливостей для здійснення одного з найважливіших прав людини - права на соціальний захист.       Зазвичай наявності лише норм права недостатньо для динаміки правовідносин соціального забезпечення. Вони виникають, змінюються чи припиняються після того, як учасники майбутніх правових відносин вчинять певні дії (зареєструються у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу, звернуться із заявою про призначення відповідної пенсійної виплати тощо). Учасники правовідносин соціального забезпечення, як і будь-яких інших правовідносин, наділяються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Держава при цьому виступає гарантом реалізації цих прав та їх здійснення. Уповноважені державою органи (соціального захисту, суди та ін..) здійснюють охорону і захист прав, застосовуючи законодавство про соціальне забезпечення та норми інших галузей права (кримінального, адміністративного, фінансового. цивільного).

 

1. Страховий  стаж за правом соціального  забезпечення

Страховий стаж, що є одним  з юридичних фактів, які забезпечують реалізацію соціальних прав громадян України, є порівняно новою обставиною, з якою норми права пов'язують виникнення правових відносин. Ще донедавна аналогічну функцію виконував інший юридичний факт -- трудовий стаж. Термінологічно обидві ці обставини є подібними, однак вони відмінні за своїми змістовними характеристиками.

Трудовий стаж визначається як тривалість (період) трудової діяльності особи в системі суспільної організації праці і обчислюється на підставі записів до трудової книжки працівника. На відміну від нього, страховий стаж передбачає обчислення тривалості сплати особою або на її користь іншими зобов'язаними суб'єктами страхових внесків до спеціальних страхових фондів. Запровадження в системі соціального захисту страхового стажу замість трудового є віддзеркаленням нових економічних перетворень та змін у соціальній політиці держави. Відмова від планово-розподільчої системи та перехід до соціально-ринкових відносин, де головна увага акцентується на особистій відповідальності особи за майбутні соціальні ризики, зумовили переорієнтацію в оцінці юридичних фактів. Тепер для одержання особою соціальних виплат у системі загальнообов'язкового соціального страхування необхідним є не лише факт заняття нею суспільно корисною діяльністю, а й факт сплати соціальних страхових внесків. За відсутності останнього особа такої допомоги не отримає. Страховий стаж є своєрідним відображенням часткової участі особи у формуванні загальнообов'язкової державної системи соціального страхування та слугує підставою для обчислення її майбутніх соціальних виплат.          Страховому стажу у системі права соціального забезпечення надається досить важливе значення. В одних випадках з ним пов'язане виникнення самого права на відповідний вид соціального забезпечення, в інших -- від його тривалості залежить розмір соціально-забезпечувальної виплати. Зокрема, при загальній тривалості страхового стажу особи до 5 років розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності становитиме 60 % її заробітку; від 5 до 8 років -- 80 %; понад 8 років -- 100%.        Найузагальненіше визначення страхового стажу міститься в Основах законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тут він визначається як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Страховий стаж є водночас правостворюючим юридичним фактом (оскільки необхідний для призначення різних видів соціальних виплат) і правозмінюючим (його збільшення призводить до зміни і перегляду суми вже призначених пенсій). Законодавець в одних випадках надає значення тривалості страхового стажу як умові для призначення того чи іншого виду соціального забезпечення (всіх видів пенсій, наприклад), а в інших -- його тривалість лише презюмується. Зокрема, для призначення допомоги по вагітності та пологах чи у разі нещасного випадку на виробництві, що спричинив втрату працездатності, законодавством не вимагається кількісного критерію страхового стажу. Достатнім вважається факт, що особа є застрахованою, а отже, передбачається, що вона є потенційним носієм страхового стажу. Особливості обчислення страхового стажу стосовно певних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Зокрема, в Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими з народженням та похованням» цьому присвячено статті 6 і 7, у Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» це статті 4 і 5, Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відвів для цього статті 8-11, а Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» -- статті 11 і 12. Як уже зазначалося, наявність страхового стажу визначається фактом сплати страхових внесків (платежів) уповноваженими суб'єктами. Розмір таких внесків встановлено законодавчими актами.       Базовими величинами для обчислення страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є заробітна плата особи або інший дохід, у тому числі і дохід від підприємницької діяльності. Страхові внески сплачуються особою самостійно, або (та) її роботодавцем. До страхового стажу зараховуються також періоди трудової діяльності (трудового стажу) особи, набуті нею до запровадження у нашій країні загальнообов'язкової системи соціального страхування, тобто до 1998 р. Страховий стаж є сукупністю відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб'єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів. Тобто факт виконання особою якоїсь певної роботи чи зайняття нею підприємницькою або іншою суспільно корисною діяльністю не впливає на характер самого страхового стажу й не дає підстав виділяти (як це прийнято, наприклад, щодо трудового стажу) загальний чи спеціальний страховий стаж. Від того, яку роботу, вид діяльності виконує чи посаду займає застрахована особа і які вона у зв'язку з цим має доходи, залежить лише розмір страхових внесків та розмір соціально-забезпечувальних виплат. Отже, страховий стаж за своїм характером є в усіх випадках однорідним явищем. І він або є, або його немає зовсім, якщо особа не застрахована у встановленому законом порядку. Тривалість страхового стажу безпосередньо впливає на зміст правомочностей суб'єктів правовідносин. Чим більша тривалість страхового стажу, тим більшими зазвичай є розміри соціальних страхових виплат. Страховий стаж є юридичним фактом, з яким пов'язано призначення усіх видів пенсій у солідарній пенсійній системі, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також допомоги по безробіттю. Деякі вчені, характеризуючи страховий стаж, виділяють як різновид останнього так званий спеціальний стаж. При цьому вони наголошують, що інститут спеціального стажу виник як наслідок запровадження в державі особливих програм пенсійного забезпечення відповідних категорій працівників, тобто намагаються зосередити увагу саме на особливостях умов та змісту виконуваної працівником роботи. Як уже зазначалося, робота в певних умовах праці чи на відповідних посадах, з якою законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) забезпечення пенсіями, не може впливати на характер страхового стажу, а тому відсутні об'єктивні умови для виділення його спеціального виду. Очевидно, що йдеться не про страховий, а про трудовий стаж спеціального виду у його традиційному значенні. Тобто для одержання відповідного пенсійного забезпечення застрахована особа повинна мати, крім страхового стажу, ще й спеціальний трудовий стаж.    Спеціальний трудовий стаж, якому надається значення юридичного факту для виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин, поділяється на два види:              1) спеціальний стаж, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;     2) так звана вислугу років як особливий вид спеціального страхового стажу, що зумовлює виникнення права на пенсію за вислугу років, якщо це передбачено спеціальними законами.

З огляду на правила обчислення, перший вид спеціального трудового стажу  можна поділити на декілька підвидів. Це, зокрема:

а) стаж на підземних роботах, на роботах  з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає  право на пенсію за віком на пільгових  умовах, визначених Списком № I^і;  б) стаж працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 2;    в) період трудової діяльності, яка здійснювалась в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них;       г) період трудової діяльності на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Другий вид спеціального трудового стажу, що застосовується у пенсійному забезпеченні, має назву  вислуга років.

 

2. Вислуга років

Вислуга років -- це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Вислуга років як норма -- пільга, що застосовується до конкретного обмеженого кола осіб:

• військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ;
• державних службовців;        
• суддів і прокурорських працівників, працівників митних органів; 
• окремих категорій спеціалістів народного господарства.

Вислуга строків служби військовослужбовцям і працівникам  органів внутрішніх справ, тобто тривалість служби у складі Збройних Сил України чи органів внутрішніх справ України, встановлюється для:

• осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби і військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - 20 років та більше на день звільнення з армії чи органів внутрішніх справ;
• осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби і військової служби за контрактом, а також осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених зі служби за віком, у зв'язку з хворобою чи скороченням штатів, які до дня звільнення досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років та більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців складає військова служба чи служба в органах внутрішніх справ.

Вислуга років  державних службовців.

Вислуга років для  них установлена Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 p., a питання її нарахування регулюється спеціальним нормативним актом "Про порядок нарахування стану державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994р. Державні службовці мають право виходу на пенсію за наявністю загального трудового стажу для чоловіків -- не менше 25, для жінок -- не менше 20 років, у тому числі державні службовці -- не менше 10 років.

Вислуга років  суддів.

Цю вислугу встановлено  законом України "Про статус суддів" (ст.. 20), у якому є норма: кожен  суддя в разі відставки за власним бажанням, станом здоров'я чи після закінчення строку повноважень має право на вибір одержувати пенсію державного службовця чи щомісячне довічне грошове утримання за стажу роботи на посаді судді не менше 20 років і досягнення пенсійного віку.

Про вислугу років працівників прокуратури.

Відповідно до закону України "Про прокуратуру" (ст.. 13) працівники прокуратури, яким присвоєно  класні чини, зі стажем роботи в органах  прокуратури 20 років та більше, мають  право на пенсійне забезпечення за вислугу років.            До стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років слідчих працівникам, зараховується весь час роботи в органах прокуратури, в тому числі військової прокуратури на посадах:

• слідчого, начальника чи заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), який безпосередньо проводить попереднє слідство;
• праця на зазначених посадах в органах в/с і служби безпеки України з безпосереднім веденням попереднього слідства;
• частково оплачена відпустка жінкам із догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Прокурорським працівникам  до стажу роботи (у вислугу років) зараховується:

• час роботи на прокурорських посадах, перелічених вище, в тому числі у військовій прокуратурі;
• слідча робота в органах прокуратури, внутрішніх справ і служби безпеки України, робота суддів;
• частково оплачена відпустка жінкам із догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку.

Про вислугу років  працівників (посадових осіб митних органів України).

Для них установлюється строк вислуги і вік виходу на пенсію:

- для жінок відповідно 20 років вислуги і 50 - річний  вік, чоловіків - 25 років вислуги  і 55 річний вік (62).

Право на пенсію за вислугу років, зараховується:

• час служби в митних органах на посадах, за зайняття яких посадовим особам присвоюються персональні звання;
• час служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях колишнього СРСР і України;
• час роботи у правоохоронних органах а також в органах державної виконавчої влади і місцевого самоуправління;
• час роботи за межами України, якщо до цього особа працювала в митних органах і мала персональне звання;
• час навчання в митних установах, а також в аспірантурі (докторантурі) з відривом від праці не більше як на 3 роки і повернення на роботу в митні органи;
• час відпустки за вагітністю, пологів і частково оплаченої відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Вислуга років  окремих категорій спеціалістів народного господарства. Коло спеціалістів установлене статтями 52, 54, 55 закону України "Про пенсійне забезпечення". До них, зокрема, належать (46, 59, 60, 67):

• окремі категорії працівників авіації та льотно-випробувального складу;
• працівники освіти, охорони здоров'я і соціального захисту;
• спортсмени - заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;
• артисти;
• робітники локомотивних бригад;
• плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;
• механізатори (докери-механізатори);
• водії важких автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках,
• розрізах і рудних кар'єрах, на вивезені вугілля, сланців, руди, порід.;
• працівники геологорозвідувальних експедицій;
• працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплавів.

 

3. Підтвердження  страхового стажу

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , що набрав чинності з 01.01.2004 р., страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.      Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду до вимог цього закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку -- на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.     За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, витяги із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

 

Висновок

Соціально-забезпечувальні  правовідносини є визначальними  у системі правових відносин соціального  забезпечення. Вони становлять комплекс суспільних відносин, що врегульовані нормами права, та стосуються матеріального забезпечення громадян чи надання їм соціальних послуг і пільг у разі настання соціальних ризиків за рахунок коштів соціального фондів та бюджетів різних рівнів. За своїми сутнісними характеристиками соціально-забезпечувальні правовідносини належать до розподільчих відносин, оскільки в юридичній формі виражають і закріплюють економічні відносини перерозподілу витрат відповідних грошових коштів (державного й місцевого бюджетів та спеціально створених фондів). Характерною рисою соціально-забезпечувальних правовідносин є їх так звана персоніфікація (індивідуалізація). Вона виражається у тому, що обсяг прав на соціальне забезпечення конкретної особи (наприклад, розмір пенсії) зумовлюється саме її періодом трудової діяльності та сплатою страхових внесків, розміром середнього заробітку, відсотком втрати працездатності, сімейним станом, кількістю утриманців тощо.

 

Список використаних джерел

1. Конституція України  від 28.06.1996р.

2. Закон «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  в зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності і витратами, обумовленими  народженням і похованням» від  18.01.2001р. (із змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про  державну службу» від 16.12.1993р. (із змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про  загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування» 09.07.2003р.

5. Закон України «Про  загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» від 23.09.1999р.

6. Закон України «Про  загальнообов'язкове соціальне страхування  на випадок безробіття» від  02.03.2000р.

7. Закон України «Про  пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р.

8. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р.(із змінами і доповненнями).

9. Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні: Підручник Х. : «Одіссей», 2003.-384с.

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Кафедра трудового права  та права соціального забезпечення