Тарифна система

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2014 в 07:44, курсовая работа

Краткое описание

В умовах ринкової економіки України відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка ставиться в залежність не тільки від результатів праці працівників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.
Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виразі, який за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Содержание

ВСТУП …………………………………………………………………………...3


РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ..6
1.1. Поняття і завдання тарифної системи ……………....5
1.2. Правове регулювання тарифної системи в Україні ……………..………..11

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ТАРИФНОЇСИСТЕМИ…………………………16
2.1. Тарифні ставки……………….16
2.2. Тарифна сітка …………....20
2.3. Тарифно-кваліфікаційні довідники ……………....22

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ……26

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………33

Прикрепленные файлы: 1 файл

тарифна система.doc

— 156.50 Кб (Скачать документ)

Тn = Т1 • К.Д,

де Т1 — тарифна ставка 1-го розряду;

Кn — тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників.12 Вища ставка у робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця робітників-відрядників інтенсивніша, ніж почасовиків (діапазон 7%).

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. На основі погодинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, доплати за понаднормовані роботи та ін. Тому на всіх виробництвах, і на тих, де установлюються денні і місячні тарифні ставки, необхідно розраховувати погодинні тарифні ставки.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів, роздавальники інструментів), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.13

Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові тарифні ставки:

   де   – загальна чисельність  робітників;

  –  загальна сума тарифних  ставок для всіх робітників, робіт;

  – загальна трудомісткість  робіт, нормо-год.

Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:

Тс=Ті-Кс,

де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);

     Кс – середній  тарифний коефіцієнт даної групи  робітників (робіт).

Тс = Тм + (Тб - Тм) • (Рс - Рм),

де Тб, Тм – тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

      Рс – середній  тарифний розряд робітників (робіт);

      Рм – менший  із двох суміжних розрядів  тарифної сітки, між якими знаходиться  відомий середній тарифний розряд.14

Як вже зазначалось тарифні ставки робітників підрозділяються по кваліфікації, умовами праці,форм оплати, галузям промисловості.

Згідно з цими ознаками розрізняють три види ставок: 1) для оплати праці в нормальних умовах, 2) для оплати важких робіт і робіт у шкідливих умовах і 3) для оплати особливо важких і особливо шкідливих робіт.

В залежності від важкості роботи розмір тарифної ставки змінюється і  змінюється заробітна плата. Законодавчо це закріплено в Кодексі Законів про Працю Стаття 100.15 Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я

       На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

2.2. Тарифна сітка

Тарифна сітка - шкала (схема), за допомогою якої здійснюється співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобто забезпечується більш висока оплата праці за  складнішу роботу.16

Тарифний розряд - це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівня кваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплати праці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифний розряд.

За допомогою тарифної сітки встановлюється співвідношення тарифних ставок між розрядами. Тарифні ставки (оклади) інших, більш високих, розрядів і груп визначаються множенням тарифної ставки (окладу) І розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду груп тарифних коефіцієнтів.17

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери,а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень у оплаті праці Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ,закладів та організацій бюджетної сфери”від 30 вересня 2002р. №1298.Цією постановою затверджено низку нормативних документів спрямованих на уніфікацію критеріїв в оплаті праці. Зокрема, затверджено єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій ;схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять .18

Механізм дії тарифної сітки такий. Єдина тарифна сітка передбачає 25 тарифних розрядів і тарифні коефіцієнти від 1 до 4,51. Посадові оклади(тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки)  1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт (з дотриманням такого порядку закруглення: у разі, коли посадовий оклад(тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками,цифри  до 0,5 відкидаються,від 0,5 і вище – заокруглюються до однієї гривні).

Схему тарифних розрядів встановлено окремо для посад науково-педагогічних і педагогічних працівників та для посад (професій) фахівців, керівників і технічних службовців,загальних для всіх бюджетних установ,закладів та організацій.

Для першої групи,наприклад, для посади керівника вищого навчального закладу ІІІ і ІV рівня акредитації встановлено діапазон розрядів за Єдиною тарифною системою від 22 до 24; для посади вчителів (всіх спеціальностей),викладачів, вихователів  - від 8 до 12 розрядів тощо.

 Для другої групи працівників, наприклад ,для провідних фахівців(економіста, технолога, інженера, юрисконсульта та ін.) – діапазон 

Розрядів за Єдиною тарифною сіткою встановлено від 7 до 10; для інших фахівців та технічних службовців(товарознавця,експедитора, касира, секретаря-друкарки та ін.) – від 4 до 5 розрядів тощо.

Досвід країн з розвиненою економікою показує активне використання тарифної системи як інструмента диференціації оплати праці. Застосовуються її різні модифікації. Складові елементи тарифної системи визначаються конкретною фірмою на договірній основі між роботодавцями і найманими працівниками з дотриманням державних гарантій  і умов угод під дію яких підпадає та або інша фірма. Переважно застосовується єдина тарифна сітка для робітників, фахівців  і службовців. У цьому виявляється уніфікуючий  підхід  до тарифікації різних категорій працюючих, зниження конфронтації між “синіми” і “білими” комірцями при формуванні тарифних умов оплати праці на виробничому рівні.

         Характерною  рисою сучасного підходу до  тарифної системи є збільшення  діапазону тарифної сітки. Так, в американській автомобільній корпорації застосовується 23-ступінчата тарифна сітка (Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С.17). Це дозволяє ширше враховувати кваліфікацію працівників, результативність їх праці.19

     В Україні праця службовців оплачується на основі схем посадових окладів.20       

  Стосовно працівників тарифікація  робіт і робітників проводиться  на підприємстві. Присвоєння робітнику  кваліфікаційного розряду або його підвищення провадиться за заявою працівника, яка розглядається кваліфікаційною комісією. Комісія перевіряє теоретичні знання робітника і здачу проб. Рішення про присвоєння приймає власник або уповноважений ним орган за погодженням з профкомом. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на І розряд терміном до 3 місяців. Поновлення розряду провадиться в порядку присвоєння. Працівнику гарантується збереження присвоєного розряду. Розряд входить в умови трудового договору. отже, він може змінюватися лише за угодою сторін.

     Якщо працівник не  справляється з роботою за  присвоєним йому розрядом, власник  повинен запропонувати йому іншу, менш кваліфіковану, роботу з присвоєнням відповідного розряду. За незгодою працівника власник має право розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП України.21

       Загальна пере тарифікація розрядів може мати місце лише в зв'язку з докорінними змінами в організації виробництва, наприклад, при зміні профілю підприємства, введенні нового тарифно-кваліфікаційного довідника. Подібні випадки є змінами істотних умов праці й повинні провадитися за правилами ч. 3 ст. 32 КЗпП. Працівник повинен бути попереджений про такі зміни за 2 місяці. Якщо працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах праці, то він може бути звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП.

  Конкретний розмір окладу  службовця встановлюється власником  відповідно до посади і кваліфікації  працівника при укладенні трудового договору (контракту). За загальним правилом власник в односторонньому порядку не може знизити посадовий оклад. Зниження можливе лише за результатами атестації і в межах "вилки" окладу за даною посадою, передбаченою штатним розкладом підприємства.

         2.3. Тарифно-кваліфікаційні довідники

Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД) являють собою систематизовані переліки робіт і професій, що використовуються на виробництві.

             ТКД є елементом тарифної системи  і виконують роль своєрідного зразка, еталона професійних вимог за різними посадами і роботами. Такі вимоги поділяються на три групи: вимоги теоретичних знань, вимог практичних навиків, ступінь кваліфікаційної підготовки (рівень освіти, необхідний мінімальний стаж роботи).22

  Віднесення виконуваних робіт  до певних тарифних розрядів  і присвоєння кваліфікаційних  розрядів робітникам провадиться  власником або уповноваженим  ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним  довідником за погодженням з  виборним органом первинної профспілкової організації ,профспілковим представником(ст. 96 КЗпП України)

На даний час основою Тарифно-кваліфікаційних довідників являється  - Класифікатора професій ДК 003:2010 Чинний від 01.11.2010 р.

     Цей класифікатор  призначений для застосування  центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

 Професійні назви робіт, які  наведені у цьому класифікаторі, рекомендовано застосовувати під час утворення нових назв професій та посад у зв'язку з розвитком нових видів економічної діяльності та технологій.

 Класифікатор Професій забезпечує  інформаційну підтримку щодо  вирішення таких завдань:                   

- розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо;                          - систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками;                                         - аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються, тощо;                                                                                                                                                                                     - підготовки статистичних даних для періодичних оглядів із статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці (МОП);

- вирішення питань контролю  та аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування  громадян.

 За основу розроблення КП  було прийнято Міжнародну стандартну  класифікацію професій (ISCO 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), яку Міжнародна конференція статистики праці Міжнародного бюро праці рекомендувала для переведення національних даних у систему, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією.23

Класифікатор праці побудовано за методологічними засадами ISCO-88 стосовно положень щодо роботи та кваліфікації, структурної побудови та головних характеристик професійних угруповань.24     Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки. Професії, пов'язані з виконанням робіт високої кваліфікації, вимагають від особи кваліфікації на рівні молодшого спеціаліста.

 Об'єктами класифікації в КП є професії  Кодування об'єктів класифікації здійснено за фасетним методом.

У класифікаторі праці  застосовано такі поняття:                                                                                          Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.                                                                                                                                                                     Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.                                           

Информация о работе Тарифна система