Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Декабря 2013 в 23:20, курсовая работа
Метою даного курсового проекту є розрахунок технічних параметрів і характеристика одноступінчатого черв’ячного редуктора, що являється приводним підйомником що гойдається.
Черв’ячний редуктор виконує функцію тихохідної ступені. Він призначений для передачі обертального руху зі зміною його напряму та зменшення частоти обертання веденого валу. В якості швидкохідного валу є черв’як, який і сприймає крутний момент від електродвигуна за допомогою пасової передачі.
Вступ 4
1 Вибір електродвигуна. Визначення силових та кінематичних характеристик приводу 5
1.2 Вибір матеріалу. Визначення допустимих напружень 9
1.3 Визначення параметрів черв’ячної передачі 11
1.4 Перевірочний розрахунок черв’ячної передачі 14
1.5 Проектувальні розрахунки валів 16
1.6 Ескізна компоновка редуктора 18
1.7 Розрахунок пасової передачі 19
1.8 Добирання та перевірочні розрахунки підшипників кочення 22
1.9 Призначення посадки підшипників кочення 30
1.10 Посадки основних деталей редуктора 31
1.11 Добирання шпонкового з’єднання 31
1.12 Перевірні розрахунки веденого валу 32
1.13 Змащування черв’ячної передачі 36
1.14 Тепловий розрахунок редуктора 37
1.15 Добирання та розрахунки муфти 37
Література 38
1.9 Добирання посадки підшипників кочення.
Приймаємо поля допусків:
- для дільниц валу черв’яка, які розташовано в шарикових радіально-
упорних підшипниках середньої серії к6,
- для дільниц валу черв’ячного колеса які розташовано в роликових
радіально-упорних підшипниках легкої серії к6,
- для отворів в коробці під підшипники кочення Н7.
1.10. Посадка основних деталей редуктора.
Призначаємо відносно до
- посадку черв’ячного колеса на вал призначаємо – Н7/h6,
- черв’ячного вінця – Н7/e6,
- стакан під підшипники в конструкції редуктора – Н7/h6,
- манжет ущільнювача – Н7/q6,
- манжети ущільнювальні– Н7/f6.
1.11 Добирання шпонкового з’єднання.
1.11.1 Для з’єднання веденого валу з веденим колесом, добираємо
звичайну призматичну шпонку.
Приймаємо шпонку:
b=20 мм; t1=7,5 мм.
h=12 мм; t2=4,9 мм.
t1 – глибина пазу валу,
t2 – глибина пазу шпонки,
b – ширина шпонки,
h – висота шпонки.
1.11.2 Визначаємо розрахункову довжину шпонки.
(121)
[σст]= 110 МПа – допустиме напруження на зминання.
Визначаємо допустиму довжину маточини колеса.
(122)
Приймаємо:
1.11.3 Приймаємо шпонку: 20×12×70 ГОСТ 23360-78
1.11.4 Для вихідного кінця веденого валу приймаємо шпонку: 12×8×30
ГОСТ 23360-78
11.5 Для вихідного кінця веденого валу приймаємо шпонку: 8×7×20
ГОСТ 23360-78.
1.12 Перевірні розрахунки веденого валу.
1.12.1 Визначаємо опорні реакції валу, згинаючі моменти та будуємо
епюри згинаючих та крутних моментів.
Складаємо та розв’язуємо рівняння рівноваги.
Силова схема веденого валу.
Складаємо рівняння для перевірки обчислювальних значень:
де: l1 =55 мм, l2 =55 мм, l3 =99 мм.
Визначаємо величину згинаючих моментів в характерних перетинах валу.
Вертикальна площина: ;
Горизонтальна площина:
Визначаємо величину крутних моментів:
Будуємо епюру згинаючих моментів.
1.12.2 Визначаємо сумарні згинаючі моменти в найбільш навантажених
перетинах:
(123)
(124)
1.12.3 Визначаємо геометричні характеристики поперечних перетинів:
W – осьовий момент опору поперечного перетину (мм3) під підшипник,
де Wр – полярний момент опору,
12.4 Визначаємо амплітудні значення напружень:
(127) [3, с. 256]
де – максимальний згинальний момент у небезпечному перерізі; –амплітуда нормальних напружень.
–амплітуда дотичних напружень МПа.
1.12.5 Визначаємо коефіцієнт концентрації напружень деталі.
(128)
де, Кσ=2,15– ефективний коефіцієнт концентрації напружень;
Кd=0,67 – коефіцієнт впливу абсолютних газів поперечного перетину деталей. КF=1,5 – коефіцієнт впливу шорсткості; Ку=2,6 – коефіцієнт впливу зміщення.
(129)
де Кτ=2,05 – ефективний коефіцієнт концентрації напружень.
1.12.6 Визначаємо границі витривалості деталі :
(σ-1)D – границя витривалості деталі по нормальним напруженням,
(130)
де σ-1=410 – границя витривалості деталі по дотичним напруженням.
(131) [1, с. 259]
(132)
де τ-1 – границя витривалості матеріалу по дотичним напруженням.
1.12.7 Визначаємо коефіцієнт запасу міцності:
(133)
де Sσ – коефіцієнт запасу міцності по нормальним напруженням.
(134) [3, с. 259]
Sτ – коефіцієнт запасу міцності по дотичним напруженням.
(135) [3, с. 259]
де [S]=2,1 – допустимий коефіцієнт запасу міцност
Вал відповідає умові міцності на витривалість.
1.13 Добирання мастила.
1.13.1 Попередньо обераємо кінематичну в’яскість мастила.
(136)
Приймаємо максимальний рівень мастила:
Приймаємо мастило: АСЗп-6( ТУ 38-10111-75)
Визначаємо потрібну кількість мастила:
(137) л. [1.c.241.т.10.29]
де P2= 0,819- потужність на тихохідному валу редуктора.
Приймаємо мастило: АСЗп-6( ТУ 38-10111-75) в об’ємі 1 л.
1.14 Тепловий розрахунок редуктора.
1.14.1 Обчислимо температуру мастила в корпусі черв’ячної передачі без
штучного охолодження.
(138) [1.c.260]
де tB- температура повітря; tB=20 0С.
P1 –1,035 - потужність на швидкохідному валу редуктора
Kt – 14 Вт/м2·град – коефіцієнт теплопередачі
A – площа теплообмінної поверхні корпуса А=0,36 м2
η- ККД редуктора η=0,776.
Температура мастила менша за допустиму температуру мастила,
редуктор працює без
1.15 Добирання та розрахунок муфти.
1.15.1 Визначаємо розрахунковий момент який передає муфта.
(139)
де: Кр – коефіціент режиму навантаження, Кр=2,0
Т2 – обертальний момент на тихохідному валу редуктора,
Приймаємо муфту пружню з гороподібною оболонкою:
Муфта 1250–1– 56 –1 - У2, ГОСТ 20884-82.
ЛІТЕРАТУРА
Информация о работе Розрахунки черв’ячного редуктора привода електричної лебідки