Характеристика текстильних матеріалів і тканин

    Підкладкові тканини за обсягом виробництва поступаються тільки платтяним і платтяно-костюмним тканинам. Враховуючи призначення підкладкових тканин та особливості їх експлуатації, до них ставиться низка специфічних вимог. По-перше, ці тканини повинні мати гладку, ковзку поверхню, яка забезпечує їм високу стійкість до витирання та не затруднює вдягання й експлуатацію одягу. По-друге, необхідно, щоб усадка цих тканин відповідала нормам, передбаченим для усадки тканин верху та прокладки одягу. По-третє, пофарбування цих тканин повинно мати високу стійкість до дії поту, тертя, мокрих обробок та хімічних реагентів, а самі тканини - характеризуватися малою здатністю до забруднення. Крім цього, підкладкові тканини повинні мати різноманітне художньо-колористичне оформлення, щоб прикрашати одяг з вивороту.

Підкладкові тканини виробляються переважно з віскозних комплексних  ниток пологої скрученості в  основі й утоку, а також з віскозних  комплексних ниток в основі та бавовняної або віскозної пряжі  в утоку. Виробляються також менш матеріаломісткі та тонкі підкладкові  тканини, в яких віскозні нитки й  пряжа поєднуються з ацетатними й капроновими комплексними нитками.

Підкладкові тканини виготовляються переважно атласними й саржевими  та рідше жаккардовим й дрібновізерунчастим переплетенням. При цьому в тканинах із комбінації різних видів ниток більш стійкі до витирання і гігієнічності віскозні нитки виводяться на лицьову поверхню, а ацетатні і капронові - на зворотну. Випускають їх, як правило, гладкофарбованими й обмежено пістрявотканими. Залежно від лінійної густини ниток поверхнева густина підкладкових тканин може знаходитися в межах 80-150 г/м².

Меблево-декоративні тканини використовуються для оббивки меблів, виготовлення портьєр, фіранок, матрацних пошивок, чохлів та інших виробів. Для виробництва цих тканин використовуються різні види комплексних і текстурованих штучних і синтетичних ниток, віскозної, бавовняної та змішаної пряжі й комбінованих ниток. Їх виробляють в основному жаккардовим й дрібновізерунчастим переплетенням. За обробкою це переважно пістрявоткані, гладкофарбовані та меланжеві тканини. Обмежено випускають також вибивні портьєрні тканини. Найбільшу частку серед меблево-декоративних шовкових тканин становлять портьєрні, драпірувальні та матрацні тканини. За шириною шовкові меблево-декоративні тканини бувають вузькими (80-100 см) й широкими (110-150 см). Їх поверхнева густина 180-245 г/м². Портьєрні тканини переважно виробляються з віскозних комплексних ниток в основі, а в утоку - з віскозної й змішаної лавсано-віскозної пряжі та різних видів комбінованих ниток. При цьому нитки можуть бути сурові й пофарбовані в масі, а утокова пряжа, як правило, кручена двониткова. Драпірувальні тканини виготовляються переважно з віскозної пряжі. Для матрацних тканин використовуються капронові комплексні нитки в основі, а в утоку - віскозні комплексні нитки та віскозна пряжа різної лінійної густини[12].

Шовкові ткані поштучні вироби об'єднують широкий асортимент різних за призначенням, волокнистим складом, будовою та обробкою виробів (головні й носові хустки, покривала, скатерки, накидки на крісла тощо). Для їх виробництва застосовуються практично всі основні види комплексних, текстурованих та фасонних ниток, а також однорідної і змішаної пряжі, які використовуються в асортименті описаних вище тканин. Крім волокнистого складу, будови й обробки окремі види штучних виробів різняться між собою за розмірами, колористичним оформленням та характером обробки країв[8].

2.4.Вовняні тканини та тканопоштучні вироби

За обсягом виробництва на частку вовняних тканин припадає тільки 7,5 %, хоча за волокнистим складом, особливостями будови й обробки, а також за кількістю артикулів асортимент цих тканин характеризується значною різноманітністю, яка досягається, насамперед, за рахунок волокнистого складу. Так, поряд з волокнами тонкої, напівтонкої, напівгрубої, грубої, відновленої вовни та зворотів для виробництва вовняних одягових тканин широко застосовуються різні види синтетичних (лавсанових, нітронових та капронових) і штучних (віскозних) волокон. Крім коротких хімічних волокон, які використовуються для отримання змішаної пряжі, у вовняному виробництві обмежено застосовуються також хімічні комплексні (віскозні, капронові) та деякі текстуровані (еластик, белан, мелан, мерон тощо) нитки, бавовняна й об'ємна нітронова пряжа. Текстуровані нитки можуть застосовуватися самостійно або вприкрутку з вовняною пряжею.

Вовняну пряжу для виробництва  тканин і тканих поштучних виробів  можна групувати за такими ознаками: вмістом вовняного волокна, способами  прядіння, структурою, видом обробки, призначенням тощо. Так, за вмістом вовни пряжа буває чистововняною і напіввовняною[6].

Чистововняну пряжу отримують з тонкої, напівтонкої, напівгрубої та грубої вовни або їх різних композицій.

 Напіввовняну пряжу отримують із суміші вовняного волокна з різними короткими хімічними волокнами, а також шляхом скручування вовняної пряжі з комплексними хімічними нитками або з іншими видами пряжі.

За способом прядіння пряжа буває  камвольна (гребінна) й суконна (апаратна). Камвольну пряжу виготовляють із рівномірних за довжиною (55-200 мм) волокон. Вона характеризується рівномірністю, гладкістю поверхні та більшою тониною (56-14 текс). Суконна пряжа виготовляється з більш короткої і нерівномірної за довжиною вовни. Залежно від тонини вовни вона може бути тонкосуконною (167.-62 текс) й грубосуконною (500-143 текс). За структурою вовняна пряжа буває одинична й кручена (звичайної й фасонної скрученності). Пряжа фасонної скрученності може мати на своїй поверхні різні за величиною петлі, вузли, сукрутини тощо. За видом обробки вовняна пряжа буває сурова, вибілена, гладкофарбована, меланжева та муліне. Залежно від призначення вовняна пряжа використовується: для ткацького, трикотажного, килимового та інших видів виробництва.

За призначенням вовняні тканини  поділяються на платтяні, костюмні, пальтові, ковдрові, меблево-декоративні, взуттєві тощо. З урахуванням більш  конкретного цільового призначення  їх поділяють на тканини для пошиття чоловічого, жіночого, молодіжного, дитячого, а також повсякденного, вихідного, нарядного та спеціального одягу.

Залежно від способу прядіння вовни  тканини бувають камвольними, суконними  та камвольно-суконними. У загальному обсязі виробництва камвольні тканини  становлять 45 %, а суконні - 55 %. За волокнистим  складом ці тканини бувають чистововняними і напіввовняними. У чистововняних  тканинах допускається до 5 % невовняних волокон і ниток, які вводяться  з метою отримання якихось  зовнішніх колористичних ефектів, що прикрашають зовнішній вигляд цих тканин. Напіввовняні тканини  містять у своєму складі не менше 20 % вовняних волокон.

Камвольні тканини виробляються з камвольної чистововняної або напіввовняної, як правило, скрученої в два кінці пряжі. Для виготовлення цієї пряжі переважно використовують довгу тонку і напівтонку вовну. Вони мають відкритий тканий малюнок, рівну гладку поверхню. Більшість артикулів напіввовняних камвольних тканин виробляється із змішаної дво- і трикомпонентної пряжі з синтетичними волокнами. Поверхнева густина цих тканин знаходиться в межах 150-400 г/м².

Суконні тканини на відміну від камвольних виробляються з більш товстої пухнастої пряжі апаратного способу прядіння. Залежно від товщини вовни ці тканини можуть бути тонкосуконними  й грубосуконними. Суконні тканини виробляються переважно з одиничної пряжі. Наявність пухнастої пряжі частково закриває малюнок ткацького переплетення, а при звалюваності цих тканин він закривається повністю повстяним шаром.

Камвольно-суконні тканини мають у своєму складі (в одній або обох системах ниток) камвольну і суконну пряжу. При цьому суконна пряжа, як правило, застосовується в поєднанні з камвольною в утоковій системі. В асортименті камвольно-суконних тканин основну частку складають напіввовняні тканини пальтового призначення, які виробляються переважно двоутоковими півторашаровими переплетеннями.

За обробкою вовняні тканини  поділяються: на пістрявоткані, меланжеві, гладкофарбовані, з пістрявотканим ефектом, вибілені та вибивні. Тканини  з високим вмістом (40-60 %) синтетичних волокон піддаються антистатичній і протипілінгованій обробці, а меблеводекоративні - вогнезахисній.

Платтяні тканини використовують для пошиття жіночих суконь і блузок, суконь-костюмів, спідниць, штанів, дитячого одягу, шкільної форми й обмежено - для верхніх чоловічих сорочок. Вони можуть бути камвольними й тонкосуконними, чистововняними й напіввовняними[7].

Камвольні платтяні тканини- це найбільш м'які тонкі й малощільні тканини в камвольній групі, їх товщина знаходиться в межах 0,4-1 мм, а поверхнева густина - від 100 до 300 г/м². Ці тканини виробляються переважно полотняним і жаккардовим переплетенням із крученої й одиничної пряжі. За обробкою це в основному гладкофарбовані, пістряво ткані та меланжеві тканини, а також обмежено вибивні й вибілені.

Серед чистововняних платтяних камвольних тканин можна виділити характерні типи: крепи, платтяні та платтяно-костюмні тканини. Особливістю крепів є наявність шерехатої й дрібнозернистої фактури поверхні, яка досягається за рахунок застосування пряжі крепової скрученості або крепового переплетення та відповідної обробки, при якій пряжа крепової скрученості має значну усадку. Платтяні і платтяно-костюмні тканини різняться між собою переважно колористичним оформленням та поверхневою густиною.

Найбільш поширеними серед напіввовняних  платтяних камвольних тканин є такі: кашеміри, крепи, тканини платтяні, блузкові, сорочкові.

Окремо слід розглянути напіввовняні камвольні тканини, які використовуються для пошиття шкільної форми для хлопчиків і дівчаток.

Новими в асортименті напіввовняних  камвольних тканин є блузкові й сорочкові  тканини. Це порівняно легкі (125-190 г/м²) тканини з вовняно-лавсанової, вовняно-віскозної, вовняно-нітронової одиничної і крученої пряжі. У деяких артикулах цих тканин вприкрутку використовуються віскозні комплексні нитки, які виробляються переважно полотняним, а також обмежено дрібновізерунчастим і жаккардовим переплетенням. За колористичним оформленням - переважно вибілені, пістрявоткані та вибивні тканини.

Платтяні тонкосуконні тканини, як правило, випускаються напіввовняними з апаратної двокомпонентної  вовняно-віскозної, вовняно-нітронової, вовняно-капронової та інших видів  змішаної пряжі. Вміст вовняного  волокна знаходиться в межах  від 26 до 40 %. Порівняно з камвольними  платтяними тканинами асортимент тонкосуконних  тканин більш вузький. Від камвольних тонкосуконні тканини відрізняються більшою товщиною, поверхневою густиною, нещільною структурою та м'якістю. Деякі артикули тонкосуконних тканин піддаються звалюванню, внаслідок чого на їх поверхні утворюється ворс, який частково закриває фактуру тканого переплетення. Платтяні тонкосуконні тканини виробляються переважно саржевим, полотняним та дрібновізерунковим переплетенням, а за обробкою - гладкофарбованими й пістрявотканими.

Серед чистововняних платтяних  тонкосуконних тканин обмежено випускаються платтяні і платтяно-костюмні фланелі, які за зовнішнім виглядом імітують бавовняні, але відрізняються від  останніх більш високою теплозахисною  здатністю, формостійкістю та зносостійкістю.

Платтяні тонкосуконні тканини  використовуються переважно для  пошиття осінньо-зимового жіночого й дитячого одягу (суконь, сарафанів, суконь-костюмів, дитячих костюмчиків  тощо).

Костюмні тканини, як і платтяні, за видом пряжі, що використовується, можуть бути камвольними і тонкосуконними, а за волокнистим складом - чистововняними і напіввовняними. За кількістю артикулів та обсягом виробництва в асортименті вовняних тканин костюмні тканини посідають найбільше місце. Порівняно з платтяними для них є характерними більша поверхнева густина, товщина, а також особливе колористичне оформлення.

Костюмні камвольні тканини  посідають найбільше місце (близько 75 %) в асортименті камвольних тканин. Найбільш високоякісними серед них  є чистововняні тканини, які виробляються із застосуванням тонкої і напівтонкої  вовни. Костюмні камвольні тканини  виробляються переважно саржевим й дрібновізерунковим переплетенням, рідше - полотняним переплетенням. За обробкою - це пістрявоткані, меланжеві та гладкофарбовані тканини. Вони застосовуються для пошиття чоловічих, жіночих і дитячих костюмів, штанів, піджаків, спідниць, жакетів та інших виробів.

Найбільш поширеними є такі типи чистововняних камвольних костюмних  тканин: тканина костюмна, трико, креп і бостон.

Асортимент напіввовняних камвольних костюмних тканин порівняно з  чистововняними тканинами значно ширший, більш різноманітний та менш стабільний. За обсягом виробництва серед  костюмних камвольних тканин частка напіввовняних тканин становить  більше 80 %. Вміст вовни в цих  тканинах знаходиться в межах  від 23 до 70 %. За обробкою це переважно (близько 80 %) пістрявоткані і меланжеві  тканини.

Напіввовняні камвольні костюмні тканини виробляються із застосуванням  двокомпонентної (вовняно-лавсанової, вовняно- нітронової, вовняно-капронової) і трикопонентної (вовняно- лавсаново-віскозної, вовняно-нітроно-капронової тощо) пряжі. Причому найбільшу частку серед  них складають тканини із застосуванням  лавсанових коротких волокон. Встановлено, що застосування у вовняних костюмних тканинах лавсанового волокна (особливо при вмісті його 50-60 %) дозволяє суттєво підвищити зносостійкість і формостійкість цих тканин за рахунок значного підвищення їх міцності та стійкості до витирання, а також зниження усадковості. Вироби із вовняно-лавсанових тканин характеризуються високою стабільністю форми і розмірів практично протягом всього періоду їх зношування. Разом з тим вовняно-лавсановим костюмним тканинам притаманні деякі суттєві недоліки. Це, насамперед, невисока гігієнічність, підвищена жорсткість, погана здатність до фарбування та волого-теплової обробки. Усе це свідчить про необхідність подальшої оптимізації волокнистого й компонентного складу цих тканин, всебічного обґрунтування окремих параметрів їх будови та способів основної й кінцевої обробки.